Ухвала суду № 25953809, 30.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-18484/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"30" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі Рогальовій О.В.

за участю

представників позивача Мелимука В.В., Подоба І.В.

представника відповідача Гучок В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 червня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «07 Продакшн»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення -рішення №0008562312 від 28.11.2011 року,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС №0008562312 від 28.11.2011 року

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 червня 2011 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В судове засідання з'явилися представники позивача, які проти апеляційної скарги заперечували та просили відмовити в її задоволенні.

Представник відповідача до суду з'явився, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін, виходячи з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «07 Продакшн»щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати до державного бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «РМА-Груп», ТОВ «Сана Групп», ТОВ «Амброзисс»за період з 01.01.2008р. по 30.06.2011р.

За результатами перевірки Відповідачем було складено Акт № 1258/23-12/35332749 від 26.10.2011р., відповідно до якого встановлено порушення: п.п. 7.4.5 п.7.4., п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р., п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010р. при визначенні суми ПДВ, що призвело до завищення податкового кредиту ТОВ «РМА-Груп»на загальну суму ПДВ 168 897,81 грн., та ТОВ «Сана Групп»на загальну суму 2000,00 грн.

28.11.2011р. Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008562312, яким Позивачу визначено податкове зобов'язання в розмірі 168 898,00 грн. за основним платежем та 41 725,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем правомірно заявлено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а висновок Акта перевірки про порушення позивачем п.п. 7.4.5 п.7.4., п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є помилковим.

Колегія суддів, погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, спеціальним законом, який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету на час виникнення правовідносин є Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вищезазначеного Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Закон України «Про податок на додану вартість»визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вищезазначеного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 цього Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені вказаним підпунктом.

За змістом підпункту п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 вищезазначеного Закону, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем ТОВ «07 Продакшн»та ТОВ «РМА-Груп»було укладено договір №08/02/2010-4 від 02.08.2010 року про надання послуг, та додаткові угоди до цього договору. За даним договором Позивачу було надано послуги на загальну суму 1001386,88 грн., в тому числі ПДВ 166897,81 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи Актами приймання-передачі послуг. ТОВ «РМА-Груп»виписало Позивачу податкові накладні на загальну суму 1001386,88 грн., в тому числі ПДВ 166 897,81 грн., що підтверджується Податковими накладними № 210 від 02.09.2010р., № 211 від 02.09.2010р., № 350 від 29.09.2010р., № 351 від 29.09.2010р., № 544 від 31.10.2010р., № 759 від 30.11.2010р., № 1044 від 20.12.2010р.

Крім того, між ТОВ «07 Продакшн»та ТОВ «Сана Групп»відбулись фінансово-господарські взаємовідносини, які здійснювались на підставі договору № 12/27/2010-2 про надання послуг від 27.12.2010р. та додаткової угоди до цього договору. За даним договором Позивачу було надано послуг на загальну суму 12000,00 грн., в тому числі ПДВ 2000,00 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі послуг від 07.01.2011р. ТОВ «Сана Групп»виписало Позивачу податкові накладні на загальну суму 12000,00 грн., в тому числі ПДВ 2000,00 грн., що підтверджується Податковою накладною № 20 від 07.01.2011р.

На час виникнення спірних правовідносин позивача і ТОВ «Санна Групп»вступив в дію Податковий кодекс України, а тому слід застосовувати його положення.

Згідно з п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

- дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу)

Згідно з приписами п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зважаючи на викладене вище, ґрунтуючись на нормах чинного законодавства, в суду є підстави вважати, що позивачем було правомірно включено до сум податкового кредиту суми податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ «Сана Групп»в загальному розмірі 2 000,00 грн.

Отже, на момент укладання договору та видачі податкових накладних, позивач та його контрагенти були зареєстровані як платник ПДВ, а тому відсутні підстави для того, щоб вважати податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит, такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та є недійсними.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що реальність господарських операцій в даному випадку підтверджується не тільки укладеними договорами, актами виконаних робіт, податковими накладними, але й Ефірними довідками загальнонаціонального телевізійного каналу «Інтер», які свідчать про те, що трансляція телепрограм, які готувалися за допомогою контрагентів позивача, дійсно відбулась.

В свою чергу, факт безтоварності операції (відсутність придбання товару) та умисність укладення угод між позивачем та його контрагентами ТОВ «РМА-Груп»та ТОВ «Сана Групп» з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем доведено не було.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 червня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «07 Продакшн»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення -рішення №0008562312 від 28.11.2011 року -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.