Ухвала суду № 25951394, 05.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2715/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шейко Т.І.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"05" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретаріБорисюк Л.П., Собківа Я.М., Усенка В.Г. Варченко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділкорн»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2011 року ТОВ «Ділкорн»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києва в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004872307/0 від 30.06.2010.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2011 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 0004872307/0 від 30.06.2010.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, працівниками ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Ділкорн»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 22.05.2008 по 31.03.2010, валютного та іншого законодавства за період з 22.05.2008 по 31.03.2010.

В ході проведення перевірки, податковим органом встановлено порушення позивачем приписів пп. 7.4.1 та 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість, про що було складено акт № 425/23-7/35910506 від 17.06.2010.

На підставі акту перевірки, ДПІ у Печерському районі міста Києва винесене податкове повідомлення-рішення № 0004872307/0 від 30.06.2010 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 257 090,00 грн., в тому числі основний платіж 171 393,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 85 697,00 грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначаються Законом України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями).

Згідно пп. 7.4.4 Закону № 168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З наведеного вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та в подальшому отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість виникає за умови придбання ним товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності -продукція, роботи чи послуги -мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Підставою для виникнення права на формування податкового кредиту та в подальшому отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість. Податкова накладна повинна відповідати вимогам, визначеним Закону України «Про податок на додану вартість».

Вищий адміністративний суд в своєму листі від 3 червня 2011 року № 741/11/13-11 зазначив, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Вивченням матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені за агентські послуги, згідно наступних договорів:

між ТОВ «Ділкорн»та ТОВ «Євро бізнес Контракт»була укладена агентська угода № 1/3107-АС від 01.07.2008, де ТОВ «Євро бізнес Контракт»виступає агентом;

між ТОВ «Ділкорн»та ТОВ «Мірканто»була укладена агентська угода № 2/2708-АС від 27.08.2008, де ТОВ «Мірканто»виступає агентом;

між ТОВ «Ділкорн»та ТОВ «Лазурний Берег»була укладена агентська угода № 39/1-3107-АС від 31.07.2009, ТОВ «Лазурний Берег»виступає агентом;

між ТОВ «Ділкорн»та ТОВ «БК «Укрсвітбуд-1»була укладена агентська угода № 233/2901 від 29.01.2010, де ТОВ «БК «Укрсвітбуд-1» виступає агентом.

Матеріали справи містять належним чином виписані вищезазначеними контрагентами позивача податкові накладні, наявність податкових накладних та статусу платника податку на додану вартість у контрагентів позивача, відповідачем не спростовується. Крім того, матеріали справи містять листи контрагента позивача, які підтверджують укладання угод за сприянням агентів.

Як стверджується позивачем, для здійснення купівлі зерна, на підставі агентських договорів ним залучалися юридичні особи, якими здійснювалася діяльність для забезпечення його операцій.

Крім цього, відповідачем не спростовується наявність необхідної правосуб'єктності контрагентів позивача на момент підписання актів приймання-здачі виконаних робіт та видачі податкових накладних.

Позивачем в позовній заяві наведено перелік робіт, які було виконано контрагентами та зазначено підстави, за якими віднесено відповідні суми до податкового кредиту.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що угоди на купівлю-продаж зерна позивачем укладалися за посередництва контрагентів, які надавали агентські послуги і безпосередньо пов'язані з його господарською діяльністю.

Згідно із частиною 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем не доведено того, що ТОВ «Ділкорн»порушено вимоги пп. 7.4.1 та 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість, а тому податкове повідомлення-рішення № 0004872307/0 від 30.06.2010 є неправомірним та підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2011 року -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 квітня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Собків Я.М.

Усенко В.Г.