Ухвала суду № 25951365, 11.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-12693/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Маслія В.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Бібко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва та особи, що приєдналася до апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва -Прокуратури Печерського району м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррослізинг»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва за участю Прокуратури Печерського району м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррослізинг»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень -задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до заяви від 07 серпня 2012 року, до вказаної апеляційної скарги приєдналась Прокуратура Печерського району м. Києва.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, з 31 березня 2011 року по 06 червня 2011 року відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Укррослізинг»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 24 листопада 2008 року по 31 грудня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 24 листопада 2008 року по 31 грудня 2010 року за результатами якої складено акт № 702/23-9/36258787 від 14 червня 2011 року.

В період з 02 серпня 2011 року по 03 серпня 2011 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Укррослізинг»з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Фірма «Буенор»за лютий 2011 року результатами якої складено акт № 1002/23-9/36258787 від 03 серпня 2011 року.

В ході перевірок встановлено порушення позивачем пп. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за період, що перевірявся на 93 860 475, 00 грн., пп. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за період, що перевірявся на суму 8 824 795, 00 грн., пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 59 762 730, 00 грн., пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню за період з 24 листопада 2008 року по 31 грудня 2010 року на суму 17 090 608, 00 грн.

На підставі вказаних актів перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва прийнято податкові повідомлення-рішення № 0005532309 від 24 червня 2011 року, № 0005542309 від 24 червня 2011 року, № 0005552309 від 24 червня 2011 року; № 0005562309 від 24 червня 2011 року; № 0007352309 від 12 серпня 2011 року.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, що між ТОВ «Укррослізинг»(Покупець) та ТОВ «Фірма «Буенор»(Продавець) укладено договір поставки № 21-07/09-П від 21 липня 2009 року, відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар - головні та проміжні вагони метрополітену для передачі в лізинг КП «Київський метрополітен».

На виконання вказаного договору, позивачем на користь продавця перераховано грошові кошти, що підтверджується податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи. У ціні придбаного товару підприємством сплачено суму податку на додану вартість, яку у подальшому включено до складу податкового кредиту.

Також в матеріалах справи наявні прибуткові, видаткові накладні; акти прийому передачі та акти приймання-передачі предмета лізингу в лізинг.

Згідно п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат підприємства включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до ч. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2 вказаної статті - право на нарахування податку на додану вартість а складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, відповідно до якої особи, що підпадають під визначення платників податку згідно із статтею 2 Закону України «Про ПДВ», зобов'язані зареєструватися як платники податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом першої інстанції встановлено, що на час здійснення господарських операцій між ТОВ «Укррослізинг»та ТОВ «Фірма «Буенор» останнє було належним чином зареєстроване як платник податку.

Податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних отриманих від ТОВ «Фірма «Буенор», що містяться в матеріалах справи, які були на момент їх видачі зареєстровані у встановленому податковим законодавством, як платник податку на додану вартість і їм відповідно до законодавства надано право на видачу податкових накладних.

На момент виписки податкових накладних ТОВ «Фірма «Буенор» було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірних відомостей про них.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є достовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірним.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за недостовірні відомості про них, які можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ч. 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України - вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Однак, вироку по кримінальній справі суду не надано, а тому необґрунтованим є посилання відповідача на Постанову про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_3, який займав посаду директора ТОВ «Фірма «Буенор».

Відповідно до ч. 1-3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

З вищевикладеного вбачається, що первинні документи, які фіксують певні факти, можуть бути визнані недійсними лише в разі спростування фактичного здійснення господарських операцій. Первинні документи мають складатись під час здійснення господарської операції і відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Крім того, підприємства, що мають ознаки фіктивності, як зазначає представник відповідача, не тягне за собою недійсність угод, укладених з такими підприємствами з моменту його державної і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних. Несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті сум податку продавцем, а також за можливу недостовірність відомостей про них, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування на накладання штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що у ТОВ «Укррослізинг»були всі підстави для віднесення витрат пов'язаних із веденням господарської діяльності до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Таким чином вірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову в повному обсязі.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва та особи, що приєдналася до апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва -Прокуратури Печерського району м. Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 липня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Маслій В.І.

Чаку Є.В.