Ухвала суду № 25950419, 06.09.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2012 р. Справа № 81163/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Довгополова О.М., Обрізка І.М.,

за участю секретаря судового засідання: Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Колективного підприємства "Тернопільський територіальний відділ Українського відділення Всесвітня лабораторія" на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.07.2011 року по справі за позовом Колективного підприємства "Тернопільський територіальний відділ Українського відділення Всесвітня лабораторія" до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

Колективне підприємство «Тернопільський територіальний відділ Українського відділення всесвітньої лабораторії» (далі по тексту - КП ТВ УВВЛ або позивач) звернулося до суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту - Тернопільська ОДПІ або відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0004881501/2 та №00051011602/2 від 25 жовтня 2010 року.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що дії відповідача та податкові повідомлення-рішення № 0004881501/2 та № 0005101602/2 є такими, що не відповідають чинному законодавству України та дійсним обставинам справи, оскільки в результаті проведеної перевірки відповідачем не правомірно не прийнято до уваги витрати підприємства по телефонних послугах, які воно отримувало в період за 2009 р. та 1-й квартал 2010 р. у відповідності до умов договору про надання телекомунікаційних послуг із ВАТ «Укртелеком» № 10324 від 13.10.1997 р.

Позивач зокрема посилається на те, що вищенаведені витрати підприємством було здійснено в зв'язку із здійсненням господарської діяльності, а тому їх правомірно було включено до валових витрат підприємства, так як згідно п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу це сума будь- яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Позивач вважає, що висновки відповідача про те, що такі витрати не були пов'язані із господарською діяльністю КП ТВ Українського відділення всесвітньої лабораторії є не достовірними, такими що базуються лише на припущеннях і не підтвердженні жодними допустимими та належними доказами.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.07.2011 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, що 05 липня 2010 року Тернопільською ОДПІ проведено невиїзну документальну перевірку податкової звітності з податку на прибуток та податку на додану вартість колективного підприємства «Тернопільський територіальний відділ Українського відділення всесвітньої лабораторії», за результатами якої було складено акт № 6718/15- 01/01472451 від 05.07.2010р.

Як вбачається з вищенаведеного атку перевірки, податковим органом встановлено порушення КП ТВ УВВЛ п.1.32 ст. 1 , п.4.1 ст. 4, п. 5.1. ст. 5, п.п.5.2.1. п.5.2. ст. 5, п.5.9.ст.5. п.п. 11.2.1. п. 11.2. ст.11, п.п. 11.3.1. п.11.3. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено суму податку на прибуток за період із 2009 р. по 1-й кв. 2010 р. на загальну суму 1 969 гривень та порушення пп.7.3.1., п.7.3., пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1., пп. 7.4.5, пп.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р., внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 4 376 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки 12 липня 2010р. було винесено податкове повідомлення - рішення № 0004881501/0 про сплату податкового зобов'язання по податку на прибток приватних підприємств в сумі 1 969 грн. та 795 грн. штрафних санкцій, та податкове повідомлення - рішення № 0005101602/0 про сплату податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 4 376 грн. та 2 188 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

10 серпня 2010р. Тернопільською ОДПІ за результатами розгляду первинної скарги було прийнято рішення № 45728/7/25-011 про залишення її без задоволення та винесено податкове повідомлення - рішення № 0004881501/1 про сплату податкового зобов'язання в сумі 1 969 грн. та 795 грн. штрафних санкцій, та податкове повідомлення - рішення № 0005101602/1 про сплату податкового зобов'язання в сумі 4 376 грн. та 2 188 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись із результатами розгляду первинної скарги КП ТВ Українського відділення всесвітньої лабораторії було подано повторну скаргу до ДПА в Тернопільській області, однак її також було залишено без задоволення рішенням № 25703/10/25-007/247 від 21.10.2010 р. та винесено податкове повідомлення - рішення від 25 жовтня 2010 року № 0004881501/2 про сплату податкового зобов'язання в сумі 1 969 грн. та 795 грн. штрафних санкцій, та податкове повідомлення - рішення № 0005101602/2 про сплату податкового зобов'язання в сумі 4 376 грн. та 2 188 грн. штрафних санкцій.

Із повторною скаргою до ДПА України позивач не звертався.

Аналізуючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд виходив з наступного:

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону) (підпункт 4.1.1. пункту 4.1 статті 4 Закону).

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1. пункту 5.2 статті 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза. Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення ( підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону).

В пункті 5.9 статті 5 Закону зазначено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Відповідно до підпунктів 11.2.1 та 11.3.1 пунктів 11.2 та 11.3 статті 11 Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг). Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Згідно із пунктом 4.1 статті 4 Закону України від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірне: (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

В підпунктах 7.2.3 та 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними Деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону ).

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з пунктом 4.5 статті 4 Закону, якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг). Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення перерахунку. Зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника при зміні компенсації вартості товарів (послуг), наданих особам, які не були платниками цього податку на момент такої поставки, дозволяється лише: а) при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості; б) при перегляді цін, пов'язаних з гарантійними замінами товарів.

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Дата виникнення права платника на податковий кредит це дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункти 7.3.1 пункту 7.3 та 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону).

Так, з матеріалів справи вбачається, що колективним підприємством Тернопільський територіальний відділ Українського відділення Всесвітньої лабораторії надано товариству з обмеженою відповідальністю Фірмі "Омо" послуги по завантаженню - розваженню (погрузочно - розгрузочні роботи), виконання яких оформлено актами прийому - передачі виконаних робіт. Оплата вартості послуг здійснена через установу банку.

Перевіркою встановлено, що підприємством не включено в повному обсязі до складу валового доходу вартість наданих, зазначених вище, послуг, внаслідок чого в порушення вимог пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств) платником, з врахуванням задекларованого валового доходу, занижено валовий дохід на 6381,0 грн. в тому числі за 2009 рік на 4939,0 грн. (у І кварталі 2009 року на 1964,0 грн., у II кварталі 2009 року на 1280,0 грн., у III кварталі 2009 року на 17,0 грн., у IV кварталі 2009 року на 1678,0 грн.) та І квартал 2010 року на 1442,0 грн.

Також, перевіркою встановлено, що позивачем здійснено придбання товарно - матеріальних цінностей, відповідно до накладних магазину «Фокстрот» від 23 липня 2009 року №ГФ-536 (Кондиціонер LG S 12LНР) на суму 3021,67 грн. (податок на додану вартість у розмірі 604,33 грн.) та від 23 липня 2009 року №ГФ-537 (плазмовий телевізор SAMSUNG карточка "Екстра-Сервіс») на суму 9855,83 грн. (податок на додану вартість в розмірі 1971,17 грн.).

Відповідно до накладної від 4 вересня 2009 року №000000002 підприємством реалізовано приватному підприємству Фірма «МДВ» кондиціонер LG S 12LНР на суму 3021,67 грн. (податок на додану вартість у розмірі 604,33 грн.) та відповідно до накладної від 30 жовтня 2009 року №0003 реалізовано товариству з обмеженою відповідальністю «Перспектива-ТРВ» плазмовий телевізор та карточку "Екстра-Сервіс» на суму 9855,83 грн. (податок на додану вартість в розмірі 1971,17 грн.).

В листопаді 2009 року відповідно до накладної від 30 листопада 2009 року №ВП - 0000008 відбулося повернення товару від товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива-ТРВ» (плазмовий телевізор SAMSUNG карточка "Екстра-Сервіс») на суму 9855,83 грн. (податок на додану вартість в розмірі 1971,17 грн.).

Даний телевізор та карточка після повернення були реалізовані товариству з обмеженою відповідальністю «Трансфер-Сервіс» відповідно до накладної від 30 листопада 2009 року №0005 на суму 9855,83 грн. (податок на додану вартість в розмірі 1971,17 грн.).

Згідно накладної від 1 березня 2010 року товариством з обмеженою відповідальністю «Трансфер -Сервіс» повернуто товар (податок на додану вартість в розмірі 1971,17 грн.).

Перевіркою встановлено, що колективним підприємством Тернопільський територіальний відділ Українського відділення Всесвітньої лабораторії операції з придбання, реалізації та повернення товарно - матеріальних цінностей (кондиціонер LG S 12LНР, плазмовий телевізор SAMSUNG карточка "Екстра-Сервіс») в порушення вимог пункту 4.1 статті 4 та пунктів 5.1 та 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не відображені в складі валових витрат, валового доходу та не брали участі при розрахунку приросту - убутку балансової вартості запасів, внаслідок чого занижено валовий дохід у III кварталі 2009 року на 3021,67 грн. та у IV кварталі 2009 року на 9856,0 грн., занижено суму валових витрат у III кварталі 2009 року на 12878,0 грн., та у І кварталі 2010 року на 9856,0 грн., занижено приріст за 9 місяців 2009 року на 9856,0 грн. та за І квартал 2010 року на 9856,0 грн.

Крім цього, перевіркою виявлена невідповідність між даними обліку підприємства, представленими для проведення перевірки та даними відображеними в деклараціях з податку на прибуток, в результаті чого, з врахуванням операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, встановлено заниження скоригованих валових витрат за І квартал 2009 року на 91,0 грн., у III кварталі 2009 року на 10875,0 грн., у IV кварталі 2009 року на 9998,0 грн., у І кварталі 2010 року на 9994,0 грн., та їх завищення у II кварталі 2009року на 282,0 грн.

Судом встановлено, що позивачем незважаючи на повне оскарження податкових повідомлень-рішень, вищенаведені порушення як в адміністративному позові так і в судовому засіданні залишені поза увагою. Жодних доказів які б підтверджували неправомірність висновків податкового органу в цій частині позивачем ву відповідності до ст..ст.69, 70 КАС України не надано, а судом таких не здобуто.

Основним аргументом позивача щодо хибності нарахованих податкових зобов'язань є те, що перевіряючими при визначенні податкових зобов'язань не враховано витрати підприємства по телефонних послугах, які воно отримувало в період за 2009р. та 1-ий квартал 2010р. у відповідності до умов договору про надання телекомунікаційних послуг із ВАТ «Укртелеком».

Суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що витрати на телефонні послуги надані позивачу ВАТ «Укртелеком» відносяться до складу валових витрат підприємства, оскільки позивачем не доведено, що дані витрати призначені для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Натомість податковим органом встановлено, що для додаткового врахування у складі валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, для перевірки платником надано податкові накладні ВАТ «Укртелеком», якими визначено вартість послуг зв'язку у розмірі 9342,94 грн. за користування телефонами (25-17-39,25-24-21,25-34-23,25-99- 76,25-99-94) за адресою вул. Оболоня, 4, м. Тернопіль. Під час перевірки встановлено що за адресою м. Тернопіль, вул. Оболоня, 4 колективне підприємство Тернопільський територіальний відділ Українського відділення Всесвітньої лабораторії не знаходиться та договір оренди відсутній (лист від 24.06.2010 р.№37574/7/15-01/ ДП Тернопільстандартметрологія»), Зазначеними телефонними номерами користується товариство з обмеженою відповідальністю «Омо», адресою якого визначено адресу вул. За Рудкою, 35, м. Тернопіль. Підтвердженням чого є договір відповідального збереження від 15 березня 2008 року укладений між ТОВ «ОМО» та КП ТВ УВАЛ. Згідно умов даного договору позивач передав ТОВ «ОМО» на збереження до 1 січня 2011 року належне йому майно, що знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. За рудкою, 35/44.

Таким чином, перевіркою зроблено правильний висновок про те, що підстави для врахування у складі валових витрат вартості послуг зв'язку, що не призначені для їх подальшого використання у власній господарській діяльності платника за 2009 рік та І квартал 2010 року та відповідні суми податку на додану вартість в складі податкового кредиту, відсутні.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Тернопільською ОДПІ прийняті на підставі вимог чинного законодавства та в межах наданих законом повноважень.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Колективного підприємства "Тернопільський територіальний відділ Українського відділення Всесвітня лабораторія" залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.07.2011 року по справі № 2а-1175/11/1970 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 10.09.2012 року.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.М. Довгополов

І.М. Обрізко