Рішення № 25949979, 10.09.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" вересня 2012 р. Справа № 19/035-12

за позовом Прокурора Білоцерківського району Київської області в інтересах держави в

особі Київської обласної державної адміністрації, м. Київ;

до 1. Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1,

м. Біла Церква;

2. Білоцерківської районної державної адміністрації, м. Біла Церква;

про визнання незаконним розпорядження, визнання недійсним договору оренди

земельної ділянки та зобов'язання вчинити дії

Суддя Т.П. Карпечкін

Представники:

від прокуратури: Антонюк Д.О. (посвідчення № 141 від 04.08.2011 р.);

від позивача: не з'явився;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: Маценко О.Д. (довіреність № 06-23-725 від 19.12.2011 р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані позовні вимоги Прокурора Білоцерківського району Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (надалі -позивач) до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (надалі -відповідач 1) про визнання незаконним розпорядження, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюване розпорядження № 236 від 11.03.2010 р. «Про передачу в оренду земельної ділянки»видано головою Білоцерківською районною державною адміністрацією з порушенням вимог ст. 122 Земельного Кодексу України, тому зазначене розпорядження підлягає визнанню незаконним, а Договір № 35 від оренди земельної ділянки від 12.04.2010 р. -визнанню недійсним, оскільки укладений з порушенням вимог ч.ч. 1, 2 ст. 203 Цивільного кодексу України. Крім того, відповідно до приписів ст. 216 Цивільного кодексу України, земельна ділянка площею 0,4590 га, вартістю 171489,38 гри., що розташована в адміністративних межах Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, яка була передана в оренду відповідачу 1, повинна бути повернута державі в особі Білоцерківської районної державної адміністрації.

Ухвалою від 18.06.2012 р. суд порушив провадження у справі № 19/035-12 та призначив її розгляд на 02.07.2012 р.

Ухвалою від 02.07.2012р. суд відклав розгляд справи на 16.07.2012 р., оскільки представники прокуратури та сторін у судове засідання не з'явились та вимоги ухвали суду від 02.07.2012 р. не виконали.

04.07.2012 р. та 16.07.2012 р. через канцелярію суду від позивача надійшли пояснення, в який останній зазначає, що на адресу Київської обласної державної адміністрації копія позовної заяви та доданих до неї документи не надходили, що унеможливлює надання письмових пояснень по суті спору.

Крім того, 16.07.2012 р. через канцелярію суду від Прокуратури Білоцерківського району Київської області та відповідача надійшли клопотання про залучення в якості іншого відповідача по справі -Білоцерківську районну державну адміністрацію.

Відповідач також подав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечив.

Ухвалою від 16.07.2012 р. суд відклав розгляд справи на 30.07.2012 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представників прокуратури та позивача, неподанням витребуваних доказів, необхідністю витребування нових доказів по справі та залученням до участі у розгляді справи в якості іншого відповідача по справі -Білоцерківську районну державну адміністрацію (надалі -відповідач 2).

Присутній у судовому засіданні 30.07.2012 р. представник прокуратури підтримав позовні вимоги у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Від позивача 30.07.2012 р. через канцелярію суду надійшов лист № 11-26-15332 від 27.07.2012 р., в якому Київська обласна державна адміністрація повністю підтримує позовні вимоги прокурора та просить розглядати справу без участі її представника.

Відповідач 1 також подав 30.07.2012 р. доповнення до відзиву, в якому просить повернути кошти, сплачені за оренду земельної ділянки на підставі Договору № 35 оренди земельної ділянки від 12.04.2010 р., в порядку реституції, у зв'язку з визнанням недійсним вказаного договору.

Представник відповідача 2 у судове засідання не з'явився, про поважні причини господарський суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 16.07.2012 р. не виконав та витребувані документи не надіслав.

Крім того, судом було встановлено, що прокурор, позивач та відповідач 1 також не виконали вимоги ухвали суду від 16.07.2012 р. та витребувані документи не надали.

Ухвалою від 30.07.2012 р. суд відклав розгляд справи на 13.08.2012 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представників позивача та відповідача 2, а також неподанням витребуваних доказів.

Присутній у судовому засіданні 13.08.2012 р. представник прокуратури підтримав позовні вимоги у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві, проте витребувані ухвалою від 30.07.2012 р. документи не надав.

Відповідач 1 надав витребувані судом документи та проти позову заперечив, з підстав наведених у відзиві та доповненні до відзиву.

Представник відповідача 2 у судове засідання вдруге не з'явився, про поважні причини господарський суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 30.07.2012 р. не виконав та витребувані документи не надіслав.

Ухвалою від 13.08.2012 р. суд відклав розгляд справи на 28.08.2012 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача 2 та неподанням витребуваних судом доказів.

14.08.2012 р. на адресу господарського суду Київської області від Білоцерківської районної державної адміністрації надійшов відзив на позовну заяву № 1455/0623 від 09.08.2012 р., в якому остання позов прокурора визнає, та клопотання № 1456/0623 від 09.08.2012 р. про розгляд за відсутності представника Білоцерківської районної державної адміністрації.

15.08.2012 р. на адресу господарського суду Київської області від Прокуратури Білоцерківського району Київської області надійшли письмові пояснення № 2367-вих від 07.08.2012 р. на виконання вимог ухвали суду від 16.07.2012 р.

В судове засідання, яке відбулось 28.08.2012 р., представники позивача, відповідача 1 та відповідача 2 належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не з'явились.

Від відповідача 1 на адресу суду надійшла телеграма, з клопотанням про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання за сімейними обставинами. Вказане клопотання судом задоволено.

При розгляді справи, в судовому засіданні, 28.08.2012 р., виникла необхідність повторно витребувати у прокурора та відповідачів додаткові докази, що мають значення для вирішення спору по суті.

Ухвалою від 28.08.2012 р. суд відклав розгляд справи на 10.09.2012 р.

29.08.2012 р. на адресу господарського суду Київської області від Прокуратури Білоцерківського району Київської області надійшло клопотання № 2505вих. від 21.08.2012 р., в якому прокурор просить виключити п. 3 позовних вимог щодо зобов'язання фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 передати державі в особі Білоцерківської районної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,4590 га, вартістю 171489,38 грн., що розташована в адміністративних межах Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, яку ФОП ОСОБА_1 використовує на підставі Договору оренди від 12.04.2010 р., укладеного між ним та Білоцерківською районною державною адміністрацією.

Крім того, 29.08.2012 р. на адресу господарського суду Київської області від Білоцерківської районної державної адміністрації надійшов відзив на позовну заяву № 1455/0623 від 09.08.2012 р., в якому остання позов прокурора визнає, та клопотання № 1456/0623 від 09.08.2012 р. про розгляд за відсутності представника Білоцерківської районної державної адміністрації.

Присутній у судовому засіданні 10.09.2012 р. представник прокуратури підтримав позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог та з підстав, викладених у позовній заяві,

Від відповідача 2 через канцелярію суду надійшов відзив, підтриманий представником у судовому засіданні, в якому відповідач 2 вже позов не визнає та просить припинити провадження у справі, посилаючись на те, що даний спір в частині визнання незаконним розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації від 11.03.2010 р. за № 236 «Про передачу в оренду земельної ділянки»не підвідомчий господарському суду.

Згідно з правовою позицією, викладеною у п. 1.2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»від 17.05.2011 р. № 6, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

Таким чином, клопотання відповідача 2 про припинення провадження у справі, викладене у відзиві на позовну заяву, задоволенню не підлягає.

Представник позивача та відповідача 1 у судове засідання не з'явились, про поважні причини представників суд не повідомили.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих прокурором та сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача 2, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.03.2010 р. Білоцерківською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження за № 236 «Про передачу в оренду земельної ділянки», згідно якого затверджено технічну документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду громадянину ОСОБА_1 для обслуговування нежитлових приміщень та будівництва складських приміщень за рахунок земель запасу (землі промисловості) в адміністративних межах Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області та надано громадянину ОСОБА_1 в оренду строком на 10 років земельну ділянку загальною площею 0,4590 га для зазначеного цільового використання.

На підставі зазначеного розпорядження № 236 від 11.03.2010 р., між Білоцерківською районною державною адміністрацією та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 12.04.2010 р. було укладено Договір № 35 оренди земельної ділянки, який зареєстрований в Білоцерківському районному відділі Київської обласної філії ДП «Центр ДЗК»13.09.2010 р. за № 041093601543.

Згідно умов договору, Білоцерківською райдержадміністрацією (орендодавець) передано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (орендар) в строкове платне володіння строком на 10 років земельну ділянку загальною площею 0,4590 га, що перебуває в державній власності і розміщена на території Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області по АДРЕСА_1, за рахунок земель запасу (забудовані землі промисловості) для обслуговування нежитлових приміщень та будівництва складських приміщень.

13.09.2010 р. між відповідачами був підписаний акт прийому-передачі земельної ділянки.

Суд дослідивши матеріали справи та зібрані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Пунктом 12 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно ст. 116 Земельного кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній, або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Статтею 122 Земельного кодексу України, в редакції від 14.10.2008 р., визначено повноваження органів виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок'у власність або у користування. Зокрема, встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування із відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб. Районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл. селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Згідно із ч. 7 ст.122 Земельного кодексу України, Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтями 149. 150 цього Кодексу.

Таким чином, зі змісту ст. 122 Земельного кодексу України вбачається, що повноваження щодо надання у власність або у користування земель для обслуговування виробничої бази мають обласні державні адміністрації, а не районні державні адміністрації.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про місцеві державні адміністрації»у ч.ч. 1, 2 ст. 6 передбачає, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Натомість, оспорюване розпорядження № 236 від 11.03.2010 р. «Про передачу в оренду земельної ділянки»видано головою Білоцерківською районною державною адміністрацією з порушенням вимог ст. 122 Земельного Кодексу України, тобто поза межами його повноважень, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У листі Вищого господарського суду від 14.08.2007 р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарського судів у першому півріччі 2007 року»роз'яснено, що вимоги про визнання акта державного чи іншого органу протиправним та про його скасування за своєю правовою природою тотожні вимогам відповідно про визнання його незаконним та про визнання його недійсним, а тому зазначені позовні вимоги підлягають розглядові господарським судом.

Таким чином, позовні вимоги прокурора в частині визнання незаконним розпорядження голови Білоцерківської районної державної адміністрації від 11.03.2010 р. за № 236 «Про передачу в оренду земельної ділянки»підлягають задоволенню.

Крім того, прокурор просить визнати недійсним Договір № 35 оренди земельної ділянки від 12.04.2010 р., укладений між Білоцерківською районною державною адміністрацією та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1

Приписами статей 202, 215 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відтак, вирішуючи спір про визнання недійсним договору необхідно встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту правочину вимогам ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 вказаного Закону, відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі», укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Як встановлено судом, на підставі незаконного розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації за № 236 від 11.03.2010 р., виданого з порушенням вимог ст. 122 Земельного кодексу України, був укладений Договір № 35 оренди земельної ділянки від 12.04.2010 р.

Таким чином, зазначений договір оренди земельної ділянки підлягає визнанню недійсним, оскільки укладений з порушенням вимог ч.ч. 1, 2 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Крім того, у відповідності з правовою позицією, викладеною у п. 2.29 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», договір оренди земельної ділянки може бути припинений лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути вже здійснене за ним користування ділянкою.

Відповідно до частини першої ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ч. 6 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», у разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Отже, клопотання відповідача 1 про повернення коштів, сплачених за оренду земельної ділянки на підставі Договір № 35 оренди земельної ділянки від 12.04.2010 р., задоволенню не підлягає.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають віднесенню на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації від 11.03.2010 р. за № 236 «Про передачу в оренду земельної ділянки».

3. Визнати недійсним на майбутнє Договір № 35 оренди земельної ділянки від 12.04.2010 р., укладений між Білоцерківською районною державною адміністрацією та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, який зареєстрований в Білоцерківському районному відділі Київської обласної філії ДП «Центр ДЗК»13.09.2010 р. за № 04109360154.

4. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп. судового збору.

5. Стягнути з Білоцерківської районної державної адміністрації (09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 2; код 19425498) в доход Державного бюджету України 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп. судового збору.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано: 10.09.2012 р.

Суддя Т.П. Карпечкін