Рішення № 25949894, 22.08.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.12 Справа№ 5015/58/12

За позовом: Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Управління військової торгівлі ЗахОК", м. Львів

до відповідача-1: Львівської міської ради, м. Львів

відповідача-2: Личаківського відділу приватизації державного житлового фонду, м. Львів

відповідача-3: виконавчого комітету Львівської міської ради, м. Львів

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Міністерство оборони України, м. Київ

про визнання права державної власності на нежилі будівлі

Суддя Мазовіта А.Б.

при секретарі Волошин О.Я.

Представники:

від позивача: Максимонько Л.В., представник (довіреність №08 від 12.01.2012 р.);

від відповідача-1: Піскун А.Й., представник (довіреність № 1.7 вих-48 від 19.03.2012 р.);

від відповідача-2: не з'явився;

від відповідача-3: Піскун А.Й., представник (довіреність № 1.7 вих-48 від 19.03.2012 р.);

від третьої особи: не з'явився;

Концерн "Військторгсервіс" в особі філії "Управління військової торгівлі ЗахОК", м. Львів звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Львівської міської ради, м. Львів про визнання права державної власності на нежилі будівлі.

16.01.2012 р. суддею господарського суду Львівської області Левицькою Н.Г. порушено провадження у вказаній справі та призначено розгляд справи на 24.01.2012 р.

Ухвалою від 24.01.2012 р. суд залучив в якості іншого відповідача (відповідача-2) Личаківський відділ приватизації державного житлового фонду.

Ухвалою від 09.02.2012 р. суд залучив в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерство оборони України.

Ухвалою від 09.04.2012 р. суд залучив в якості іншого відповідача (відповідача-3) виконавчий комітет Львівської міської ради

У зв'язку з обранням Левицької Н.Г. суддею Львівського апеляційного адміністративного суду, справу за №5015/58/12 передано для розгляду судді Мазовіті А.Б. Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених в ухвалах суду. За клопотанням представника сторони строк вирішення спору був продовжений.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити з врахуванням поданих 15.02.2012 р. уточнень позовних вимог. З приводу заявленого позову пояснив, що за адресою м. Львів, вул. Личаківська, 150 знаходяться об'єкти нерухомого майна. Зазначені об'єкти були побудовані Міністерством оборони України та перебувають у господарському віданні Концерну "Військторгсервіс". Однак, звернувшись до відповідача про реєстрацію права власності на вказане майно, позивачу було повідомлено, що рішення про оформлення права власності не було прийнято, оскільки проект такого рішення не набрав необхідної кількості голосів. Вважаючи таку відповідь формальною та такою, що порушує права позивача, останній звернувся в суд із позовом про визнання за державою в особі Міністерства оборони України права власності на будівлю контори, зазначену під літерою "А-2", загальною площею 547,3 кв. м., виробничий будинок, зазначений під літерою "Ж-1", загальною площею 853,0 кв. м., виробничий корпус, зазначений під літерою "З-2", загальною площею 1348,7 кв. м., котельня, зазначену під літерою "К-1", загальною площею 54,7 кв. м., трансформаторну підстанцію, зазначену під літерою "Л-1", загальною площею 23,6 кв. м., ГРП, зазначений під літерою "М-1", загальною площею 4,6 кв. м., будівлю малярки, зазначену під літерою "Н-1", загальною площею 463,7 кв. м., склад, який зазначений під літерою "О-1", загальною площею 242,9 кв. м., які знаходяться у м. Львові, вул. Личаківська, 150.

В судових засіданнях представник відповідачів проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що відповідачі жодним чином не порушили право позивача на нерухоме майно. Також зазначив, що позивач вважає свої права порушеними лише при оформленні його права. При цьому, документи, які б засвідчували це право (рішення про надання дозволу на будівництво, акт державної комісії про прийняття в експлуатацію, документи щодо землекористування, тощо) позивачем не додані. Таким чином, на думку представника відповідачів, позовні вимоги безпідставні та до задоволення не підлягають.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 22.08.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 27.08.2012 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

На балансі Концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Управління військової торгівлі ЗахОК" згідно відомостей про окреме нерухоме державне майно обліковуються об'єкти нерухомого майна, а саме: будівля контори, зазначена під літерою "А-2", загальною площею 547,3 кв. м., виробничий будинок, зазначений під літерою "Ж-1", загальною площею 853,0 кв. м., виробничий корпус, зазначений під літерою "З-2", загальною площею 1348,7 кв. м., котельня, зазначену під літерою "К-1", загальною площею 54,7 кв. м., трансформаторна підстанція, зазначена під літерою "Л-1", загальною площею 23,6 кв. м., ГРП, зазначений під літерою "М-1", загальною площею 4,6 кв. м., будівля малярки, зазначену під літерою "Н-1", загальною площею 463,7 кв. м., склад, який зазначений під літерою "О-1", загальною площею 242,9 кв. м., що знаходиться у м. Львові, вул. Личаківська, 150.

Концерн "Військторгсервіс" звернувся з листом про проведення державної реєстрації права власності на зазначені будівлі.

Відділ приватизації державного житлового фонду Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради листом за вих. №67/ПЖ від 09.11.2011 р. повідомило Концерн "Військторгсервіс", що проект рішення "Про оформлення права державної власності на будівлі майнового комплексу на вул. Личаківській, 150", який розглядався на засіданні виконавчого комітету Львівської міської ради 04.11.2011 р., не був прийнятий.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Статтею 141 ГК України передбачено, що до державного майна у сфері господарювання належать цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств, акції (частки, паї) держави у майні суб'єктів господарювання різних форм власності, а також майно, закріплене за державними установами і організаціями з метою здійснення необхідної господарської діяльності, та майно, передане в безоплатне користування його у господарській діяльності. Держава через уповноважені органи державної влади здійснює права власника також щодо об'єктів права власності Українського народу, зазначених у частині 1 статті 148 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини 5 статті 22 ГК України, держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектору і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання.

Згідно ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 326 ЦК України до державної власності відноситься майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави право власності здійснюють органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Положеннями ст. 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" передбачено, що управління об'єктами державної власності -це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Згідно ст. 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про управління об'єктами державної власності") належить до компетенції Кабінету Міністрів України з урахуванням того, що озброєння та бойова техніка можуть передаватися лише до військових формувань, існування яких передбачено законом (ст. 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України").

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Положеннями ч. 2 ст. 73 ГК України передбачено, що орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання.

У відповідності до ч. 1, 3 ст. 136 ГК України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником, з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у встановлених випадках. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені вище об'єкти нерухомого майна складають інфраструктуру Збройних Сил України та розташовані на території філії "Управління військової торгівлі ЗахОК" Концерну "Військторгсервіс", обліковуються на його балансі, що підтверджується відомостями про окреме нерухоме державне майно. Вказані будівлі знаходяться на земельній ділянці площею 11,68 га, наданій КЕЧ Львівського району ПрикВО в користування для обслуговування будівель та споруд, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів №3-С від 08.02.1985 р.

Відповідно до ст. 77 Земельного кодексу України до земель оборони належать землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Технічні паспорти на вказані об'єкти нерухомості виготовлені Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" за зверненням Концерну "Військторгсервіс".

Філія "Управління військової торгівлі ЗахОК" Концерну "Військторгсервіс" утримує і експлуатує зазначені будівлі, здійснює її обслуговування та ремонти, що є відповідно до п. 7 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/225 від 02.04.1994 р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності" одним із основних критеріїв визначення законності володіння державним майном і відображення його на балансі підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, листа за вих. №67/ПЖ від 09.11.2011 р., відділ приватизації державного житлового фонду Личаківської районної адміністрації Львівської міської повідомив позивача, що проект рішення "Про оформлення права державної власності на будівлі майнового комплексу на вул. Личаківській, 150", який розглядався на засіданні виконавчого комітету Львівської міської ради 04.11.2011 р., не був прийнятий, оскільки не набрав необхідної кількості голосів.

У вказаному листі також зазначено, що проект рішення завізований головою Личаківської райадміністрації, начальником управління комунальної власності, першим заступником міського голови і керуючим справами виконкому. Зауваження стосувалися самочинного переобладнання і використання частини приміщень будівлі контори, як житлових кімнат.

У відповідності до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітеті, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади -також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до п. 5 Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого рішенням виконкому від 27.02.2009 р. № 114 з наступними змінами, проекти рішень виконавчого комітету про оформлення права державної з правом оперативного управління за закладами, установами, організаціями на об'єкти нерухомого майна (разом з інформаційними довідками) готують районні відділи приватизації державного житлового фонду за місцем знаходження об'єкта.

Згідно Вимог до інформаційної довідки до проектів рішень виконавчого комітету та проектів наказів управління комунальної власності департаменту економічної політики про оформлення права державної та приватної власності на об'єкти нерухомого майна, така довідка має обов'язково містити висновок про достатність поданого пакета документів і наявність підстав для оформлення права власності.

Відповідно до п. 23 Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна оформлення права власності проводиться у місячний термін з моменту подання заявником повного пакета документів, необхідних для оформлення права власності.

За наявності правових підстав в оформленні права власності на об'єкт нерухомого майна може бути відмовлено.

Як вбачається з інформаційної довідки до проекту рішення виконавчого комітету Львівської міської ради "Про оформлення права державної власності на будівлі майнового комплексу на вул. Личаківській, 150", подані позивачем документи служать підставою для оформлення права державної власності.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 5 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" встановлено, що право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна. А частиною 8 цієї ж статті обов'язок щодо реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмежень покладений на місцевий орган державної реєстрації прав того реєстраційного (кадастрового) округу, в якому розміщена нерухомість або більша за площею її частина. Статтею 4 цього ж Закону передбачено обов'язковість державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме, право власності на нерухоме майно.

Пунктом 1.1. Тимчасового положення передбачено, що дане положення визначає порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні та спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав. Відповідно до п. 6.1. Тимчасового положення оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування. Тимчасовим положенням передбачено обов'язкову реєстрацію права власності на підставі правовстановлюючих документів (згідно Додатку № 1 до даного Тимчасового положення), одним з яких є рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна (п. 2.1 Тимчасового положення).

Відповідно до листа Міністерства юстиції України № 19-32/2 від 11.01.2007 "Роз'яснення порядку реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна залежно від форм власності" власником майна, закріпленого за державним комерційним підприємством є держава в особі органу влади, до сфери управління якого входить державне комерційне підприємство, та при реєстрації прав власності робиться відмітка про правовий режим майна, а саме, належність майна підприємству на праві господарського відання.

Згідно ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України кожен суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав та законних інтересів шляхом визнання права.

У відповідності до ст. 329 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими поданими доказами, підтверджені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Судові витрати за результатами розгляду справи слід покласти на позивача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 15, 16, 326, 328 ЦК України, ст. 22, 73, 136, 141 ГК України, ст. 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Визнати за державою в особі Міністерства оборони України, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6 (ідентифікаційний код 00034022), як органу управління майном, право державної власності на об'єкти нерухомого майна, які закріплені за Концерном "Військторгсервіс", м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А (ідентифікаційний номер 33689922) в особі філії "Управління військової торгівлі ЗахОК", м. Львів, вул. Плугова, 12а (ідентифікаційний код 35123552) на праві повного господарського відання, а саме:

- будівлю контори, зазначену під літерою "А-2", загальною площею 547,3 кв. м., що знаходиться у м. Львові, вул. Личаківська, 150;

- виробничий будинок, зазначений під літерою "Ж-1", загальною площею 853,0 кв. м., що знаходиться у м. Львові, вул. Личаківська, 150;

- виробничий корпус, зазначений під літерою "З-2", загальною площею 1348,7 кв. м., що знаходиться у м. Львові, вул. Личаківська, 150;

- котельня, зазначену під літерою "К-1", загальною площею 54,7 кв. м., що знаходиться у м. Львові, вул. Личаківська, 150;

- трансформаторну підстанцію, зазначену під літерою "Л-1", загальною площею 23,6 кв. м., що знаходиться у м. Львові, вул. Личаківська, 150;

- ГРП, зазначений під літерою "М-1", загальною площею 4,6 кв. м., що знаходиться у м. Львові, вул. Личаківська, 150;

- будівлю малярки, зазначену під літерою "Н-1", загальною площею 463,7 кв. м., що знаходиться у м. Львові, вул. Личаківська, 150;

- склад, який зазначений під літерою "О-1", загальною площею 242,9 кв. м. що знаходиться у м. Львові, вул. Личаківська, 150.

Суддя Мазовіта А.Б.