Рішення № 25949818, 27.08.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2012 р.Справа № 5023/2765/12 вх. № 2765/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Макаренко О.В.

при секретарі судового засідання Яровому А.С.

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - Сивак А.Ю., довіреність №32 від 30.12.2011 р.

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5", с. Подвірки

про стягнення 460 348,23 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5", с. Подвірки (відповідача) 460 348,23 грн., з яких: інфляційні витрати у розмірі 69 636,17 грн., 3% річних у розмірі 47 467,47 грн., пеня у розмірі 245 566,93 грн. та 7% штрафу у розмірі 97 677,66 грн. за договором № 14/2278/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 року, а також просить суд покласти на відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 9 207,00 грн.

В судових засіданнях було оголошено перерви 17.07.2012 року до 26.07.2012 року, 26.07.2012 р. до 09.08.2012 р., 09.08.2012 р. до 20.08.2012 р., 20.08.2012 р. до 27.08.2012 р.

В судовому засіданні 20.08.2012 р. було задоволено клопотання представника відповідача (вх. № 12821) про продовження строку розгляду справи за межами 2-х місячного строку.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, в попередніх судових засіданнях підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву (вх. № 12666, т. 1 а.с. 70-73) позовні вимоги визнає частково, посилаючись на те, що ухвалою господарського суду Харківської області від 16.12.2002 р. було порушено провадження у справі № Б-23/75-02 про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів і відповідно заборонено нараховувати штрафні санкції, тому є підстави для відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 245 566,93 грн. та 7% штрафу у розмірі 97 677,66 грн. Також відповідач зазначив, що позивачем було невірно зроблений розрахунок інфляційних витрат та 3% річних, оскільки передані позивачем у листопаді-грудні 2011 р. 2080,00 тис. куб. м. та 267,00 тис. куб. м. природного газу (з урахуванням дозволеного договором відхилення у розмірі 5%) є позадоговірною поставкою. Крім того, відповідач просив суд надати відстрочку виконання рішення суду у справі на один рік, посилаючись на те, що виконання рішення у даній справі може негативно вплинути на підготовку відповідача до опалювального сезону 2012-2013 р. р., яка потребує фінансування грошових коштів в обсязі більше 176704000,00 грн., про що свідчить наказ голови правління ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" № 171 від 11.04.2012 р.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

30 вересня 2011 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", м. Київ (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Харківська ТЕЦ - 5", с. Подвірки (покупець) був укладений договір № 14/2278/11 на купівлю-продаж природного газу (далі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі - газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, та іншими споживачами, а відповідач зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що газ, який продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, та іншими споживачами, та використовується теплогенеруючими (теплопостачальними) підприємствами на власні потреби та втрати.

Згідно з пунктом 2.1. договору позивач зобов'язався передати відповідачу з 01 жовтня 2011року по 31 грудня 2012 року в обсязі до 42 000,00 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.).

Відповідно до пункту 2.1.1. договору обсяги газу, що планується передати за цим договором (далі - плановий обсяг), можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку. Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% (плюс/мінус п'ять відсотків) від узгодженого сторонами в п.2.1. цього договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу (п 2.1.2).

Пунктом 3.3. договору передбачено, що приймання-передачі газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу відповідачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу відповідача.

За умовами п. 3.4. договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати позивачеві підписані та скріплені печатками відповідача та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому визначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Позивач не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути відповідачу та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 6.1. договору передбачено порядок розрахунків, які здійснюються відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 30-ти відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів поставки природного газу за 5 днів до початку здійснення поставки. Решта 70 відсотків вартості планових обсягів поставки природного газу сплачується відповідачем протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 11.1. договору він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 48 525 307,25 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2011 р. на суму 1 872 968,45 грн., від 31.10.2011 р. на суму 5 680 476,00 грн., від 30.11.2011 р. на суму 19 938 852,00 грн. та від 31.12.2011 р. на суму 21 033 010,80 грн., підписаними уповноваженими представниками сторін і скріпленими їх печатками (т. 1, а.с.18-21). Факт отримання природного газу на вищевказану суму відповідачем не заперечується.

Відповідач сплатив на рахунок НАК "Нафтогаз України" заборгованість за спожитий ним природний газ за договором, що підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 123-150, т. 2 а.с. 1-23) та не заперечується позивачем.

Але розрахунки за поставлений природний газ проводились відповідачем невчасно, з порушенням вимог п. 6.1. договору, що доведено матеріалами справи (т. 1, а.с. 22-25), а тому позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України було заявлено вимоги про стягнення з відповідача на його користь 3% річних у розмірі 47 467,47 грн. та 69 636,17 грн. інфляційних витрат. Крім того, позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача на його користь пені в сумі 245 566,93 грн. та 7% штрафу у розмірі 97 677,66 грн.

Зі змісту дослідженого судом договору встановлено, що у разі невиконання відповідачем пункту 6.1. цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити позивачу крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцяти) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу. Пеня сплачується протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання відповідачем вимоги продавця (п. 7.2. договору)

Відповідач заперечує проти позовних вимог ПАТ "НАК "Нафтогаз України" щодо стягнення з ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" пені в сумі 245 566,93 грн. та 7% штрафу у розмірі 97 677,66 грн., посилаючись на те, що ухвалою господарського суду Харківської області від 16.12.2002 р. було порушено провадження у справі № Б-23/75-02 про банкрутство ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. З огляду на це, керуючись ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відповідач стверджує, що є правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з нього 245 566,93 грн. пені та 97 677,66 грн. штрафу згідно з п. 7.2. договору № 14/2278/11 від 30.09.2011 р.

Суд не погоджується з вищевикладеними твердженнями відповідача з огляду на таке.

Судом встановлено, що ухвалою господарського суду Харківської області від 16.12.2002 р. було порушено провадження у справі № Б-23/75-02 про банкрутство ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Провадження у справі про банкрутство № Б-23/75-02 перебуває на стадії підготовчого засідання, постанову про визнання боржника банкрутом не прийнято, провадження у справі не припинено.

Як вбачається з матеріалів справи, господарські зобов'язання між сторонами у даній судовій справі виникли 30.09.2011 р. на підставі договору № 14/2278/11, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.

Статтею 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено наслідки дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Так, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, а також не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.

З огляду на наведене можна дійти висновку про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Щодо зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного і є похідними від нього.

Таким чином, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань, які виникли після його введення, то не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Тому, нарахування штрафних санкцій за невиконання зазначених зобов'язань ґрунтується на закону.

Зазначена правова позиція відображена, зокрема, в постановах Вищого господарського суду України від 21.02.2012 р. у справі №5/34-09, від 12.04.2012 р. у справі № 13/87/2011/5003.

В даному випадку вимоги позивача до відповідача виникли після порушення провадження у справі про банкрутство відповідача - ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" і введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а відтак вимоги позивача є поточними і в силу положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дія мораторію на них не розповсюджується. Це означає, що позивачем правомірно заявлено вимоги про стягнення з відповідача 245 566,93 грн. пені та 97 677,66 грн. штрафу.

Перевіривши правильність нарахування позивачем 245 566,93 грн. пені та 97 677,66 грн. 7% штрафу, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідач також стверджує, що передані позивачем у листопаді-грудні 2011 р. 2080,00 тис. куб. м. та 267,00 тис. куб. м. природного газу (з урахуванням дозволеного договором відхилення у розмірі 5%) слід вважати позадоговірною поставкою, оскільки сторонами договору не дотримано його умови в частині корегування планових обсягів газу. Тому, на думку відповідача, позивач безпідставно нарахував відповідачеві по цим поставкам частину інфляційних витрат та 3% річних.

Проаналізувавши дані твердження відповідача, суд дійшов висновку про те, що вони є безпідставними з огляду на таке.

В преамбулі договору № 14/2278/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 року сторони зобов'язались дотримуватись вимог Закону України "Про засади функціонування природного газу України".

Зі змісту Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" витікає, що всі відносини між власниками природного газу, його постачальниками, споживачами та іншими учасниками ринку природного газу регулюються виключно шляхом укладання договорів, обов'язкові умови яких встановлюються у відповідному типовому договорі.

Так, відповідно до статті 12 згаданого Закону постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Більше того, відбір природного газу без укладення відповідного договору з постачальником в розумінні статті 12 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" є несанкціонованим відбором газу, що в свою чергу, надає постачальнику право припинити постачання природного газу.

З огляду на це, суд вважає доводи відповідача про те, що частина спожитого природного газу була ним отримана внаслідок позадоговірної поставки, безпідставними і такими, що позбавлені правового підґрунтя, оскільки позадоговірна поставка природного газу є такою, що суперечить вимогам закону.

Суд приймає до уваги і той факт, що постачання природного газу у листопаді та грудні 2011 року оформлено актами приймання - передачі природного газу від 30.11.2011 р. та від 31.12.2001 р. (т. 1 а.с. 20-21), які містять посилання на договір №14/2278/11 від 30.09.2011 р.

З тексту наведених актів вбачається, що відповідач підписав ці акти, скріпив їх своєю печаткою, тим самим підтвердивши факт отримання природного газу саме за договором № 14/2278/11 від 30.09.2011 р. Надані до матеріалів справи платіжні доручення, якими відповідач здійснював оплату за спожитий природний газ, також містять посилання на договір № 14/2278/11 від 30.09.2011 р. (т. 1 а.с. 123-150, т. 2 а.с. 1-23).

Таким чином, відповідач своїми діями підтвердив факт поставки природного газу позивачем саме на виконання умов договору № 14/2278/11 від 30.09.2011 р., тому його твердження про здійснення позадоговірної поставки, на думку суду, є безпідставними.

Суд також звертає увагу на те, що договір в пункті 6.1. містить положення щодо проведення остаточного розрахунку за фактично переданий газ. Таким чином сторони, укладаючи договір, передбачили можливість настання випадку, коли запланований обсяг газу, як специфічного доволі товару, може не співпадати з обсягом фактично переданого газу. Про це свідчать і приписи пункту 3.4. договору, згідно з якими не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Жодних доказів мотивованої письмової відмови відповідача від підписання актів приймання-передачі газу, в тому числі, через перевищення сторонами запланованого обсягу газу, відповідач до суду не надав.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що позивач правомірно нарахував відповідачеві на підставі ст. 625 ЦК України 3 % річних та інфляційні витрати.

Перевіривши правильність нарахування 3% річних у розмірі 47 467,47 грн., суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, воно відповідає наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Окрім того, позивач нарахував відповідачеві інфляційні витрати у розмірі 69 636,17 грн. за період листопад-грудень 2011 р. та за січень-березень 2012 р.

З огляду на зауваження відповідача щодо порядку здійснення позивачем розрахунку інфляційних витрат, судом проведено перевірку правильності нарахування заявлених позивачем інфляційних витрат за вказаний період. За наслідками проведеного розрахунку, суд погодився з доводами відповідача про те, що позивачем до суми боргу, з якої нараховуються інфляційні витрати за поточний місяць, помилково додано інфляційні витрати за кожний попередній місяць. За таких обставин вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат підлягають частковому задоволенню у розмірі 69 192,03 грн.

Стосовно клопотання представника відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду у справі на один рік суд дійшов висновку про те, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

В обґрунтування заявленого клопотання про надання відстрочки виконання рішення суду відповідач посилається на те, що виконання рішення у даній справі може негативно вплинути на підготовку відповідача до опалювального сезону 2012-2013 р. р., яка потребує фінансування грошових коштів в обсязі більше 176704000,00 грн., про що свідчить наказ голови правління ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" № 171 від 11.04.2012 р. Згідно наданою відповідачем до матеріалів справи довідкою № 01-15/1375 від 12.07.2012 р. відповідач не має прямих договорів із споживачами та реалізує всю вироблену енергію для подальшого постачання кінцевим споживачам обумовленої п. 1 договору № 14/2278/11 категорії теплопостачальним підприємствам КП "Харківські теплові мережі", ХОКП "Дирекція інфраструктури територій", "Обласне комунальне підприємство теплових мереж". Заборгованість зазначених суб'єктів за теплову енергію минулих періодів, яка споживалася бюджетними установами та організаціями, іншими споживачами, складає 178000000,00 грн., 800000,00 грн. та 4300000,00 грн. відповідно. Крім того, відповідач зазначив, що згідно з п.6.1. статуту ПАТ "Харківська ТЕЦ - 5" (в редакції рішення загальних зборів акціонерів №4 від 13.04.2012 р.) засновником товариства є держава в особі Міністерства палива та енергетики України, а акціонером є НАК "Нафтогаз України", до статутного капіталу якого передано 100 відсотків акцій товариства згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.10.2009 р. №1060.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарському суду надано право при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити його виконання. При цьому слід враховувати приписи ст. 121 ГПК України, згідно з якими за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до п. 2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 р. N 02-5/333, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Розглянувши заяву відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду на один рік та додані до заяви документи у їх сукупності, враховуючи його скрутне фінансове становище, у зв`язку із несвоєчасною оплатою заборгованості за теплову енергію бюджетними установами та організаціями, іншими споживачами, суд дійшов висновку про те, що відповідач довів суду факт наявності виняткових випадків та обставин, які ускладнюють або навіть роблять неможливим виконання прийнятого рішення.

За таких обставин, заява відповідача про надання відстрочки виконання рішення суду на один рік підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу", ст. ст. 1, 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 193, 230 ГК України, ст. ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" (62371, Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, код ЄДРПОУ 05471230, р/р 26005010050879 у АТ "Банк Золоті Ворота, МФО 351931) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720, р/р 260053012609 ПАТ "Промінвестбанк", МФО 300012) інфляційні витрати у розмірі 69 192,03 грн., 3% річних у розмірі 47 467,47 грн., пеню у розмірі 245 566,93 грн., 7% штрафу у розмірі 97 677,66 грн. та 9 198,08 грн. судового збору.

Надати відстрочку виконання рішення суду строком на один рік до 27 серпня 2013 року.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 31.08.2012 р.

Суддя Макаренко О.В.