Рішення № 25949758, 04.09.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/64/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.12 Справа № 5009/2748/12

м. Запоріжжя

За позовом: Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району міста Запоріжжя (69006, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, ідентифікаційний код 32121458 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Котломонтаж" (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 2, ідентифікаційний код 01415602 )

про стягнення заборгованості в сумі 70 791, 63 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Скибі О.Б.

Представники:

від позивача: Білозерська К.О., юрисконсульт, довіреність № 1924/27 від 10.04.2012р.

від відповідача: Сук І.П., довіреність № б/н від 16.11.2011р.

Концерн "МТМ" в особі Філії Концерну "МТМ" Орджонікідзевського району м. Запоріжжя звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ТОВ "Котломонтаж" про стягнення суми основного боргу в розмірі 67 769, 44 грн. за спожиту теплову енергію відповідно до договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.09.2006р. № 200855 та 3 022, 19 грн. пені.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 20.07.2012р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 625 ЦК України, ст. 193, 276 ГК України, ст. 1, 2 ГПК України та умовами договору купівлі-продажу теплової енергії № 200855 від 01.09.2006р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.07.2012р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі 5009/2748/12 (провадження № 3/64/12), справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 04.09.2012р. об 11 годині 00 хвилин.

В судовому засіданні 04.09.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 07.09.2012р.

Під час розгляду справи представники сторін вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві № 1983-юр. від 05.07.2012р., та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 200855 від 01.09.2006р. у розмірі 67 769, 44 грн. та пені у розмірі 3 022, 19 грн.

В обґрунтування позовних вимог, зокрема, зазначив, що в період з грудня 2011р. по травень 2012 року Концерн "МТМ" в особі Філії Концерну "МТМ" Орджонікідзевського району м. Запоріжжя відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 67 769, 44 грн., проте відповідач свої зобов'язання за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 200855 від 01.09.2006р. не виконав та не оплатив отриману теплову енергію.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за теплову енергію складає 67 769, 44 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3 022, 19 грн. пені.

Відповідач у судовому засіданні підтримав відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги визнав у повному обсязі, а також надав оригінал платіжного доручення № 3120 від 17.08.2012р. про сплату 67 769, 44 грн. в рахунок погашення боргу за договором купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді № 200855 від 01.09.2006р.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Концерном "МТМ" в особі директора Філії Концерну "МТМ" Орджонікідзевського району м. Запоріжжя (Теплопостачальна організація) та ТОВ "Котломонтаж" (Споживач) укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.09.2006р. № 200855 (надалі - Договір), за яким Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в термін та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору, теплова енергія відпускається Споживачу в Гкал згідно з Додатком № 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - на протязі опалювального періоду;

- підігрів води - протягом року;

- кондиціювання - по замовленню Споживача;

- інші технологічні потреби - по замовленню Споживача.

Позивачем виконані всі умови договору, що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії в період з грудня 2011р. по травень 2012р. включно на загальну суму 67 769, 44 (а.с. 27-32).

Споживач теплової енергії зобов'язується:

Виконувати умови цього договору. Дотримуватись вимог актів цивільного законодавства України, нормативно - правових актів, Правил будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води ДНАОП 0, 00 - 1.11-98, Правил технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж (п.п. 3.2.1 Договору).

Виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором (п.п. 3.2.6 Договору).

Згідно п.п. 4.2.1 Договору, Теплопостачальна організація зобов'язана забезпечувати надійне постачання теплової енергії відповідно до умов договору за винятком нормативно встановлених перерв, або за затвердженим уповноваженим органом місцевого самоврядування іншим режимом постачання теплової енергії для потреб, ніж визначені у Додатку № 1 до даного договору. Допустиме відхилення обсягів теплової енергії від договірної, яка постачається споживачу протягом доби на межи експлуатаційної відповідності, не повинне перевищувати + - 10%.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій формі відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (Додаток № 5 до цього Договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2 Договору).

Відповідно до п. 6.3 Договору, оплата за теплову енергію проводиться шляхом перерахування грошових коштів у розрахунковому періоді на поточний рахунок Теплопостачальної організації. Остаточні розрахунки за відпущену у розрахунковому періоді теплову енергію здійснюються Споживачем на підставі акту приймання - передачі теплової енергії у термін до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно п. 6.6 Договору, споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Адм. Нахімова, буд. № 4, тел. 33-00-65, 34-44-72, документи за розрахунковий період:

- рахунок фактуру;

- акт приймання -передачі теплової енергії;

- податкову накладну (платникам ПДВ);

- акт звіряння розрахунків (за вимогою Споживача).

Отриманий Акт приймання -передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається:

- при отриманні нарочним -дата вручення представнику Споживача;

- при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7днів) (п.п. 6.6.1 Договору).

Відповідач після подання позову до суду здійснив сплату боргу в розмірі 67 769, 44 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3120 від 17.08.2012р. на суму 67 769, 44 грн.

Таким чином, станом на 04.09.2012р., сума основного боргу за договором купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді № 200855 від 01.09.2006р. відповідачем повністю сплачена.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.09.2006р. № 200855.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У справі, що розглядається, оплата за теплову енергію проводиться шляхом перерахування грошових коштів у розрахунковому періоді на поточний рахунок Теплопостачальної організації. Остаточні розрахунки за відпущену у розрахунковому періоді теплову енергію здійснюються Споживачем на підставі акту приймання - передачі теплової енергії у термін до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим (п.6.3 Договору).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов'язання за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 200855 від 01.09.2006р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Акти приймання-передачі теплової енергії на загальну суму 67 769, 44 грн. оформлені відповідно до п.п.6.6.1 договору № 200855 від 01.09.2006р.

Тому вказані акти є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в них розрахунковий період.

ТОВ "Котломонтаж" сплатило основний борг після звернення позивача з позовом до суду, що підтверджується платіжним дорученням № 3120 від 17.08.2012р. на суму 67 769, 44 грн.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як зазначено в п.4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Провадження у справі № 5009/2748/12 порушено 23.07.2012р., відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі 67 769, 44 грн. 17.08.2012р., тому в частині стягнення цієї суми провадження у справі слід припинити.

Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції, а саме: 3 022, 19 грн. пені.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Підпунктом 7.2.8 договору № 200855 від 01.09.2006р. передбачено, що в разі несплати або несвоєчасної сплати Споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3 цього Договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Як свідчить розрахунок суми пені, наданий позивачем (а.с.12), пеня нарахована в сумі 3 022,19 грн. з урахуванням обов'язку відповідача сплачувати нараховані суми до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Проте, пунктом 6.3 Договору встановлено, що оплата за теплову енергію проводиться у термін до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Таким чином, правомірним є наступне нарахування пені:

за несплату платежу за грудень 2011р. в сумі 11 697, 52 грн. за актом № 200855 від 31.12.2011р. за період з 26.01.2012р. по 01.07.2012р. (158 днів) пеня складає 766, 57 грн.;

за несплату платежу за січень 2012р. в сумі 15 992, 22 грн. за актом № 200855 від 31.01.2012р. за період з 26.02.2012р. по 01.07.2012р. (127 днів) пеня складає 838, 06 грн.;

за несплату платежу за лютий 2012р. в сумі 18 111, 54 грн. за актом № 200855 від 29.02.2012р. за період з 26.03.2012р. по 01.07.2012р. (98 днів) пеня складає 727, 43 грн.;

за несплату платежу за березень 2012р. в сумі 17 013, 88 грн. за актом № 200855 від 31.03.2012р. за період з 26.04.2012р. по 01.07.2012р. (67 днів) пеня складає 467, 18 грн.;

за несплату платежу за квітень 2012р. в сумі 4 841, 38 грн. за актом № 200855 від 30.04.2012р. за період з 26.05.2012р. по 01.07.2012р. (37 днів) пеня складає 73,41 грн.;

за несплату платежу за травень 2012р. в сумі 112,90 грн. за актом № 200855 від 31.05.2012р. за період з 26.06.2012р. по 01.07.2012р. (6 днів) пеня складає 0, 28 грн.

Відтак, стягненню пені підлягає сума в розмірі 2 872, 93 грн.

Відповідно, в задоволенні вимог про стягнення пені в розмірі 149, 26 грн. (3 022, 19 -2 872, 93) слід відмовити.

Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З заявленої до стягнення позивачем суми 70 791, 63 грн. в частині 149, 26 грн. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Отже, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 70 642, 37 грн., з яких 67 769, 44 грн. сплачено відповідачем під час розгляду справи, а 2 872, 12 стягнуто судом.

Таким чином, позивачу відмовлено в задоволенні 0, 21 % позовних вимог.

Відтак, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 1606, 12 грн. судового збору, що складає 99, 79 % від сплаченої позивачем суми судового збору в розмірі 1 609, 50 грн.

Керуючись ст. 44, 49, п.п.1-1 ст. 80, ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Котломонтаж" (69035, м. Запоріжжя, вул. Волгоградська, 2, ідентифікаційний код 01415602 ) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, п/р зі спеціальним режимом використання № 26030301001951 у Філії Запорізького обласного управління ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 313957, ідентифікаційний код 32121458) 2 872 (дві тисячі вісімсот сімдесят дві) грн. 93 коп. пені та 1 606 (одну тисячу шістсот шість) грн. 12 коп. витрат на судовий збір.

3. В частині стягнення пені в сумі 149 (сто сорок дев'ять) грн. 26 коп. в задоволенні позову відмовити.

4. В частині стягнення основного боргу в сумі 67 769 (шістдесят сім тисяч сімсот шістдесят дев'ять) грн. 44 коп. провадження у справі припинити.

5. Повне рішення складено 07.09.2012р.

Суддя В.М. Соловйов