Ухвала суду № 25947382, 06.09.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - Яманко В.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2012 року справа №2а/0570/6609/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді Яманко В. Г., суддів Казначеєва Е. Г., Васильєвої І. А.

секретар судового засідання Братченко О. В.

за участі представників від:

позивача Бусюлін І. А. за дов. від 30.12.2011 р., Симонян А. В. за дов. від 12.01.2012 р.,

Гусакова Л. І. за дов. від 20.02.2012 р.,

відповідача Іващенко Д. А. за дов. від 22.03.2012 р., Пенчукова Н. Ю. за дов. від 17.05.2012 р.,

Фатьянов Р. О. за дов. від 24.07.2012 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 24 липня 2012 року у справі № 2а/0570/6609/2012 (суддя Смагар С. В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРЕКС»

до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРЕКС» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом (т. 1 арк. спр. 3-28) до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання не чинними, протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 травня 2012 року № 0001022340 та № 0001012340.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2012 року (т. 11 арк. спр. 82-89) позов ТОВ «Агрекс» було задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Калінінському районі м. Донецька від 28 травня 2012 року № 0001022340, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 15470392 грн., в тому числі за основним платежем 12877447 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2592945 грн. та визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Калінінському районі м. Донецька від 28 травня 2012 року № 0001012340, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8297422 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2074356 грн.

ДПІ у Калінінському районі м. Донецька не погодилося з прийнятим судовим рішенням та подало апеляційну скаргу (т. 11 арк. спр. 91-105), в якій відповідач просив скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Агрекс» в повному обсязі.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали вимоги апеляційної скарги, представники позивача проти апеляційної скарги ДПІ заперечували та просили залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу та за перечення на неї, заслухавши пояснення сторін, встановила наступне.

З 20 лютого 2012 року по 2 квітня 2012 року посадовими особами ДПІ у Калінінському районі м. Донецька була здійснена планова виїзна перевірка ТОВ «Агрекс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період з 1 січня 2010 ркоу по 31 грудня 2011 року, за наслідками якої було складено акт № 1405/22-1/25602906 від 3 травня 2012 року (т. 1 арк. спр. 33-135).

На підставі акту перевірки ДПІ були прийняті 28 травня 2012 року податкові повідомлення-рішення:

№ 0001012340 про зменшення сум бюджетного відшкодування за травень, червень, липень, серпень 2010 року на загальну суму 8297422 грн. з застосуванням штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 2074356 грн.; № 0001022340 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 15470392 грн., з якої основного платежу 12877447 грн., за штрафних (фінансових) санкцій 2592945 грн.

З податкового повідомлення-рішення від 28 травня 2012 року № 0001012340 про зменшення сум бюджетного відшкодування за травень, червень, липень, серпень 2010 року на загальну суму 8297422 грн. вбачається, що попередньо за висновками ДПІ, складеними на підставі довідок про відсутність порушень при формуванні позивачем податкового кредиту, сума бюджетного відшкодування 8297422 грн. була перерахована на рахунок позивача та ним отримана. В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції сторони підтвердили цей факт та податковий орган пояснив, що на час відшкодування сум ПДВ були відсутні дані про наявність ознак нікчемності угод, укладених позивачем.

З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач ґрунтував свої висновки про завищення позивачем сум валових витрат та податкового кредиту на даних автоматизованих інформаційних систем ДПА України та актах про неможливість здійснення перевірок контрагентів позивача, хоча дані автоматизованих систем та акти, складені без документального дослідження фактичної діяльності платника податку, не можуть бути доказом порушення позивачем вимог податкового законодавства. Без дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку платника податку, орган державної податкової служби не має законного права зазначати в акті перевірки висновки щодо нікчемності угод позивача. Тим більше, що відповідно до частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, тому податковий орган з порушенням наведеної норми послався на статті 203, 215 ЦК України та безпідставно дійшов до висновку про нікчемність виконаних угод, недійсність яких не встановлена законом та не доведена в судовому порядку. Стаття 207 Господарського кодексу України містить норми, відповідно до яких недійсність господарського зобов'язання повинно доводитися в судовому порядку, а нікчемними визнаються не угоди, а умови господарського зобов'язання, які самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушують права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб, а не держави при визначенні бази оподаткування. В справі відсутні судові рішення прийняті у відповідності з вимогами цивільного чи господарського законодавства про визнання недійсними угод, укладених позивачем з ПП «Агромир-Дон», ПП «Регіони», ПП «Романівське», ТОВ «Прем'єр-Агро», ПП «ВБК «Біом» або визнання господарських зобов'язань за цими угодами нікчемними зі стягненням в доход бюджету всього отриманого за ними.

Реальність вчинення господарських операції, валові витрати та податковий кредит за якими були поставлені податковим органом під сумнів, вчинені позивачем з ПП «Агромир-Дон», ПП «Регіони», ПП «Романівське», ТОВ «Прем'єр-Агро», ПП «ВБК «Біом» доведено договорами поставки, контрактами специфікаціями, актами узгодження ціни договору, видатковими та податковими накладними, актами виконаних робіт, актами приймання-передачі готової продукції, виписками банку та платіжними дорученнями про оплату. Доставка (перевезення) товарів (продукції) доведена книгами зважувань на грузи прийняті та вивезені через автомобільні ваги, товарно-транспортними накладними, договорами про надання транспортних та експедиційних послуг. Зберігання товарів (продукції) підтверджено договорами складського зберігання. Всі наведенні первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, наявні в матеріалах справи в 12 томах, перелічені в таблиці й за кожним контрагентом та договором визначено з посиланням на первинні документи результати господарських операцій (т. 12 арк. спр. 2-10, 18-88), які досліджені та правильно оцінені судом першої інстанції. Письмових доказів не правильності оформлення, не достовірності наявних у справі документів, наданих позивачем, або невірної їх оцінки судом першої інстанції відповідач не надав.

Посилання відповідача на неможливість здійснення перевірок ПП «Агромир-Дон», ПП «Регіони», ПП «Романівське», ТОВ «Прем'єр-Агро», ПП «ВБК «Біом» та підтвердження, у зв'язку з цим складу валових витрат та податкового кредиту позивача, судом апеляційної інстанції не приймається, оскільки на час вчинення господарських операцій з позивачем перелічені підприємства вели господарську діяльність, мали реєстрацію в податкових органах, як платників податку загалом, так і платників податку на додану вартість зокрема. Докази того, що реєстрація цих підприємств була скасована з визнанням всіх вчинених ними угод недійсними або вироки судів про притягнення до кримінальної відповідальності керівників цих підприємств за фіктивне підприємництво з огляду на операції здійснені з позивачем, до справи не надавалися та в судовому засіданні відповідач наголосив на відсутності цих доказів.

Відповідно до вимог частини 1 статті 2442 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Частиною 2 статті 161 КАС України встановлено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

В постанові від 29 жовтня 2010 року у справі № 21-14а10 Верховний Суд України зазначив, що Закон України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення пункту 1.8 статті 1 цього Закону щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам. Несплата продавцем чи його контрагентом ПДВ до бюджету у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту (постанова).

Верховний Суд України в постановах від 31 січня 2011 року у справах № 21-42а10, № 21-47а10 дійшов висновку, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету зумовлює відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Виходячи з того, що позивач документально довів правомірність формування податкового кредиту та валових витрат спірного періоду, реальність вчинення господарських операцій з ПП «Агромир-Дон», ПП «Регіони», ПП «Романівське», ТОВ «Прем'єр-Агро», ПП «ВБК «Біом», а відповідач всупереч приписів частини 2 статті 71 КАС України документально не довів правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, враховуючи правові позиції Верховного Суду України, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції прийняв постанову від 24 липня 2012 ркоу у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга ДПІ у Калінінському районі м. Донецька задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2012 року залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 7 вересня 2012 року.

Головуючий суддя В.Г.Яманко

Судді І.А.Васильєва

Е.Г.Казначеєв