Ухвала суду № 25937640, 06.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/637/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Чала А.С.

Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"06" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

при секретарі Коток К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діоніс»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діоніс»до Державної податкової інстпекції у м. Черкаси про скасування податкових повідомленнь-рішеннь, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про скасування податкових повідомленнь-рішеннь від 13.12.2011 року № 0004632301, від 29.02.2012 року № 0000892301 та від 13.12.2011 року № 0004622301.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 березня 2012 в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, без належної оцінки доказів та у супереч обставинам справи.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, просив суд задовольнити апеляційну скаргу.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у м. Черкаси проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.09.2011 року при перевірці взаємовідносин з ПП «АТП Автомобіліст»та іншим СПД.

В ході перевірки, результати якої зафіксовані в акті від 30.11.2011 року № 2675/23-2/21362262, встановлені порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток та пп. 7.2.6 п.7.2, пп. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 235010 грн.

Аналогічні порушення знайшли своє відображення в акті про результати позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 30.09.2011 року по взаємовідносинах з ПП «АТП Автомобіліст», що складений 07.02.2012 року за № 100/23-1/21362262.

За наслідками проведених перевірок відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.12.2011 року № 0004632301 про визначення позивачу грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 332961 грн., від 29.02.2012 року № 0000892301 про визначення позивачу грошового зобов'язання по податку на прибуток на суму 3460 грн. та від 13.12.2011 року № 0004622301 про визначення позивачу грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 272942 грн.

Згідно актів перевірки, підставою для висновку про порушення позивачем зазначених вище норм Законів, слугував факт порушення кримінальних справ за ознаками статей 205 та 358 КК України, в ході розслідування яких, встановлено здійснення незаконної діяльності шляхом заснування ПП «АТП Автомобіліст» з метою формування податкового кредиту та штучних валових витрат для суб'єктів господарської діяльності.

Відповідно до звітності позивача встановлено придбання послуг з перевезення вантажу від ПП «АТП Автомобіліст».

В результаті отримання даних послуг позивач відніс до складу валових витрат витрати на їх придбання та включив до податкового кредиту суму ПДВ, понесену в результаті отримання транспортних послуг, що також не підтверджується належно оформленими товарно-транспортними накладними та актами виконаних робіт.

Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність завищення позивачем сум валових витрат та податкового кредиту з огляду на обов'язковість наявності належно оформлених товарно-транспортних накладних при здійсненні операцій з перевезення вантажу.

В силу п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього ж Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Таким чином, платник податків має право включати до складу валових витрат лише витрати, які підтверджено відповідними розрахунковими первинними документами.

Відповідно до п. 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, визначено поняття податкового кредиту звітного періоду, який визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України ,податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 зазначеної статті, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що між ПП «АТП Автомобіліст»(Виконавець) та позивачем (Замовник) укладені договори на транспортне обслуговування, а саме: договір від 04.01.2010 року та від 04.01.2011 року № 0111-05.

04.01.2010 року та 05.01.2011 року між сторонами укладені додаткові угоди до вказаних договорів, з яких вбачається, що Замовник надає для перевезення вантаж або приймає його на свою адресу, а Виконавець організовує та забезпечує перевезення і супроводження вантажів на умовах, обумовлених дійсним договором, Правилами транспортного експедирування вантажів № 39 від 20.11.2002 року, Правил перевезення вантажів автотранспортом та ін. Виконавець за заявкою замовника організовує перевезення вантажів транспортом і маршрутом, забезпечує супроводження вантажів при перевезенні та перебуванні на складі.

Також, фактично, кожного місяця, до зазначених договорів на транспортне обслуговування в зв'язку зі збільшенням обсягів перевезень та подорожчанням паливно-мастильних матеріалів складались додаткові угоди, в яких зазначалась сума абонплати у відповідному місяці.

Згідно статті 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 909 цього Кодексу, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Підпунктом 11.6 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, передбачено, що після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

В пункті 1 вищевказаних Правил, зазначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Тобто, у позивача мають бути в наявності товарно-транспортні накладні як у вантажовідправника товару (замовника послуг з перевезення вантажу) для підтвердження факту отримання послуг з перевезення вантажу.

Судом першої інстанції встановлено, що надати для огляду оригінали товарно-транспортних накладних позивач позбавлений можливості, оскільки папка із вказаними документами була викрадена з автомобіля директора підприємства позивача, про що свідчить постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 11.02.2012 року за фактом зникнення особистих речей, за малозначністю.

З досліджених судом копій товарно-транспортних накладних, вбачається, що вони складені з порушенням пп. 11.6 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, а саме жодна товарно-транспортна накладна не містить підпису водія (експедитора).

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року, дане Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету. При цьому, в пункті 2.4 даного Положення, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що надані товарно-транспортні накладні не можуть підтвердити фактичне отримання позивачем послуг з транспортного обслуговування від свого контрагента ПП «АТП Автомобіліст».

Крім того, як вбачається відсутність господарських операцій ПП «АТП Автомобіліст»взагалі.

А тому, позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати на придбання транспортних послуг та включено до податкового кредиту суму ПДВ, понесену в результаті отримання цих послуг, оспорюванні податкові повідомлення - рішення винесення з дотриманням вимог чинного законодавства.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діоніс»-залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29 березня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: А.Ю. Коротких

О.Г. Хрімлі

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.