Ухвала суду № 25937563, 04.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2105/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"04" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Оксененка О.М., Федотова І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Малого колективного підприємства «Таволожан»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Малого колективного підприємства «Таволожан»до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2012 року Мале колективне підприємство «Тавложан»звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги мотивує тим, що ним, на його думку, на законних підставах, правомірно і правильно було сформовано податковий кредит та визначено валові витрати за спірний звітний період, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки TOB «Ін-Буд-Київ»виконало будівельні роботи, у зв'язку з чим просив суд спірні податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 червня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Мале колективне підприємство «Тавложан»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову про задоволення даного позову.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції -без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Мале колективне підприємство «Таволожан»як юридична особа зареєстроване 17.12.1991 року Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області та перебуває на обліку як платник податків у Державній податковій інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби з 20.12.1991, зареєстроване як платник податку на додану вартість з 14.05.1999 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ін-Буд-Київ»зареєстровано як юридична особа 14.01.2010 року Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією.

22 квітня 2010 року між позивачем (генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ін-Буд-Київ»(субпідрядник) було укладено договір від 22.04.2010 року № 22/04-10, згідно з умовами якого генпідрядник передає, а субпідрядник приймає на себе роботи по реконструкції дитячого табору в Пущі-Водиці.

Вартість робіт, яку визначено договором від 22.04.2010 року № 22/04-10, складає 171876,00 грн. (в тому числі ПДВ - 28646,00 грн.).

Позивач зазначає, що вказаний договір був укладений його сторонами на виконання умов договору підряду № 28/04 - 28.04.2010 року, укладеного між позивачем та TOB «ББМУ-35», відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання виконати роботи на об'єкті: дитячий оздоровчий табір «Лісовий»у Оболонському районі м. Києва.

За результатами здійснення вищезазначених господарських правовідносин МКП «Таволожан»включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у складі ціни виконаних робіт за податковими накладними, отриманими від TOB «Ін-Буд-Київ»та сформовано валові витрати.

У період з 27.02.2012 року по 02.03.2012 року Державною податковою інспекцією у Вишгородському районі Київської області проведено невиїзну позапланову документальну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ін-Буд-Київ»за період квітень, червень, серпень 2010 року.

За результатами даної перевірки податковий органом було встановлено, що згідно з даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів податковим органом встановлено розбіжності між сумою податкового зобов'язання TOB «Ін-Буд-Київ»та сумою податкового кредиту, задекларованого позивачем.

У ході перевірки ДПІ у Вишгородському районі було отримано від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва акт від 06.04.2011 року № 751/23-08/36925136 про результати документальної невиїзної перевірки TOB «Ін-Буд-Київ»з питань дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ за період лютий - грудень 2010 року та січень-лютий 2011 року, за змістом якого податковим органом під час проведення даної перевірки було встановлено, що за зареєстрованою юридичною адресою TOB «Ін-Буд-Київ»не знаходиться, а фактичне місце знаходження встановити неможливо. Також, згідно податкової звітності ДПІ у Шевченківському районі м. Києва встановлено, що у підприємства відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності, відсутні основні фонди, трудові ресурси, виробниче обладнання, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

При цьому податковим органом встановлено, що відповідно до пояснень від 28.05.2011 року, наданих громадянином ОСОБА_2, останній пояснив, що у вересні 2009 року ним було втрачено паспорт, після чого у подальшому він дізнався від працівників податкової міліції, що є директором товариства з обмеженою відповідальністю «Ін-Буд-Київ». З його слів зазначене товариство він не реєстрував, документи фінансово-господарської діяльності не виготовлював та не виписував, звітність до податкових органів не подавав та не підписував, статути підприємства не розробляв та не підписував, банківські рахунки в установах банків від вищевказаного підприємства не відкривав, фінансово-господарських операцій не проводив та на всі вищевказані дії від свого імені нікого не уповноважував.

Враховуючи отримані дані перевірки, відповідач дійшов висновку, що дії посадових осіб МКП «Таволожан»та TOB «Ін-Буд-Київ»при укладенні договору від 22.04.2010 року № 22/04-10 були вчиненні з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, а тому є нікчемними.

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 12.03.2012 року №41/23-1/13709220, за змістом якого даною перевіркою було встановлено порушення позивачем приписів підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 3.4 Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року за № 250/2054, частин першої, п'ятої статті 203, частин першої, другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту у розмірі 21733,34 грн. та, відповідно, заниження позитивного значення за квітень 2010 року в розмірі 10400,00 грн., за червень 2010 року в розмірі 7166,67 грн., за серпень 2010 року в розмірі 4166,67 грн., завищення суми від'ємного значення в розмірі 10400,00 грн., а також заниження податку на прибуток в розмірі 27166,67грн., в тому числі за півріччя 2010 року в розмірі 21958,34 грн., за 9 місяців 2010 року в розмірі 5208,34 грн.

На підставі висновків даного акту відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.04.2012 року № 0000202304, № 0000212304 та № 0000222304, якими МКП «Таволожан»збільшено суму грошового зобов'язання за платежами: податок на додану вартість у загальному розмірі 13000,00 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 10400,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 2600,00 грн., податок на додану вартість у загальному розмірі 14166,68 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 11333,34 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 2833,34 грн. та податок на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 33958,35 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 27166,68 грн., штрафними (фінансовими) санкціям - 6791,67 грн.

26 березня 2012 року позивачем направлено до Державної податкової адміністрації в Київській області первинну скаргу № 26/03-12.

Рішенням Державної податкової адміністрації в Київській області від 12.04.2012 року № 698/10/22-85 первинну скаргу позивача залишено без задоволення.

Вважаючи дані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні даного позову суд першої інстанції виходив з того, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем відповідно до вимог чинного законодавства України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про податок на додану вартість».

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду

При цьому, податкове зобов'язання -це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного вище Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 даного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податком кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документа платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно із статтею 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єкт оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, право на включення до складу валових витрат та нарахування податкового кредиту виникає у платника податків у зв'язку із здійснення ним господарських операцій, що підтверджені належним чином складеними первинними документами: відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності, що

відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Правова позиція по даному питанню висловлена Вищим адміністративним судом України в листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Судом першої інстанції було встановлено, що між позивачем та TOB «Ін-Буд-Київ»укладено договір від 22.04.2010 року № 22/04-10 24, згідно з пунктом 1.1 якого, TOB «Ін-Буд-Київ»зобов'язувалось здійснити роботи по реконструкції дитячого табору в Пущі-Водиці, а позивач, зобов'язувався прийняти і оплатити роботи.

Позивач наголошував, що вказаний договір був укладений на виконання умов договору підряду № 28/04 - 28.04.2010 року, укладеного між позивачем та TOB «ББМУ-35», відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання виконати роботи на об'єкті: дитячий оздоровчий табір «Лісовий»у Оболонському районі м. Києва, вул. Юнкерова, 2.

Однак, відповідно до договору від 22.04.2010 № 22/04-10, укладеним між позивачем та TOB «Ін-Буд-Київ», TOB «Ін-Буд-Київ»взяло на себе зобов'язання по виконанню будівельних робіт по реконструкції дитячого табору в Пущі-Водиці, а відповідно до умов договору підряду № 28/04 - 28.04.2010 року, укладеного між позивачем та TOB «ББМУ-35», позивач взяв на себе зобов'язання виконати роботи на об'єкті: дитячий оздоровчий табір «Лісовий»у Оболонському районі м. Києва, вул. Юнкерова, 2.

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що у TOB «Ін-Буд-Київ»відсутні основні фонди, трудові ресурси виробниче обладнання, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, що є необхідною умовою для виконання будівельних робіт, визначених оспорюваним договором.

Відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість (пункт 6.2 Порядку).

Згідно з пунктом 5 Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно до пункту 18 Порядку всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Судом першої інстанції встановлено, що всі первинні фінансово-бухгалтерські документи підписні директором підприємства ОСОБА_3, в той час як відповідно до Витягу з ЄДР керівником TOB «Ін-Буд-Київ»є ОСОБА_2, який надав пояснення, що за період господарської діяльності підприємства документи фінансово-господарської діяльності не виготовляв та не виписував, звітність до податкових органів не подавав та не підписував, статути підприємства не розробляв та не підписував, банківські рахунки в установах банків від вищевказаного підприємства не відкривав, фінансово-господарських операцій не проводив та на всі вищевказані дії від свого імені нікого не уповноважував, підприємство не реєстрував.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина друга статті 203 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною третьою статті 203 Цивільного кодексу України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною четвертою статті 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Приписами частини першої та другої статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, неправомірними вважаються правочини, які за своїм змістом, формою та іншими елементами в імперативній формі визначаються законом недійсними з моменту їх вчинення (нікчемні правочини).

Спеціальні вимоги встановлені статтею 207 Цивільного кодексу України для письмових правочинів юридичних осіб. Вони мають бути підписані особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплені печаткою.

Визначена особа наділена виключним правом на складання та підписання документів від імені юридичної особи.

Враховуючи, що ОСОБА_2 документи не підписував та нікого правом на складання та підписання документів від імені TOB TOB «Ін-Буд-Київ»не наділяв та не уповноважував це робити, суд дійшов висновку, що договір від 22.04.2010 року № 22/04-10 на виконання будівельних робіт по реконструкції дитячого табору в Пущі-Водиці був укладений без волевиявлення уповноважених осіб TOB «Ін-Буд-Київ», а тому, враховуючи приписи статті 203 Цивільного кодексу України, даний правочин укладено з порушенням вимог чинного законодавства.

При цьому колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що наявність у замовника (покупця) належно оформлених документів відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не є безумовною підставою для віднесення до валових витрат та включення до податкового кредиту витрат на придбання товару, оскільки податковий орган довів, що наведені в таких документах відомості не відповідають дійсності, оскільки не проводилися самі операції.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що донарахування відповідачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Малого колективного підприємства «Таволожан»-залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 червня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Оксененко О.М.

Федотов І.В.