Ухвала суду № 25936101, 28.08.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2012 р. Справа № 31594/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Глушка І.В., Обрізко І.М.,

з участю секретаря судового засідання Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2010 року у справі за позовом Старокостянтинівського комунального ремонтно-будівельного шляхового підприємства до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Старокостянтинівське комунальне ремонтно-будівельне шляхове підприємство звернулось до суду з позовом до Старокостянтинівської ОДПІ Хмельницької області, яким з врахуванням уточнення позовних вимог просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача (в тому числі прийняті за результатами апеляційного оскарження первинного податкового повідомлення-рішення) від 21.09.2009 року № 000542300/0, від 15.10.2009 року № 000542300/1, від 23.12.2009 року № 000542300/2, від 03.03.2010 року № 000542300/3, якими позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в розмірі 183698,00 грн., в тому числі 114136,00 за основним платежем та 69562,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2010 року позов задоволено повністю. Постанова мотивована тим, що відповідно до змісту норм п. 1.4 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для нарахування податку на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг), що передбачає укладення цивільно-правових угод на виконання (поставку) таких товарів (робіт, послуг). Однак судом було встановлено, що цивільно-правові угоди на виконання робіт по благоустрою міста між позивачем та міською радою не укладались. Підприємство за рахунок бюджетних коштів міста виконувало роботи з обслуговування і утримування автомобільних доріг загального користування, які знаходяться на його балансі. Отже, позивач послуг з благоустрою міста не надавав, тому правових підстав для визначення йому відповідачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість не було. Крім того, позивач керувався чинним податковим роз'ясненням.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував обставини справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи, просить постанову скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що отримані позивачем кошти з місцевого бюджету на виконання програм благоустрою міста для цілей оподаткування податком на додану вартість слід вважати оплатою (компенсацією) виконаних ним робіт з такого благоустрою, і сума таких коштів має бути включена позивачем до бази оподаткування, як вартість виконаних ним робіт (надання послуг) з урахуванням суми податку на додану вартість.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Під час судового розгляду встановлено, що Старокостянтинівською ОДПІ Хмельницької області було проведено виїзну планову перевірку позивача, за результатами якої було складено акт від 08.09.2009 року № 1396/23/32170306, в якому зазначено, що на порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, ст. 4, пп. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) та п. 3.4 розділу 3 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 року за № 702/10982, позивачем не нараховано та не включено до податкового зобов'язання в декларації з податку на додану вартість 375770 грн. від коштів, отриманих з місцевого бюджету фінансування робіт на благоустрій міста, робіт на утримання доріг згідно КЕКВ 1310 та 1172, внаслідок чого підприємством занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну буму 149011,00 грн. З урахуванням строку давності відповідно до пп. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, сума заниженого податкового зобов'язання становить 114136,00 грн.

За наслідками перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.09.2009 року № 0000542300/0, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в розмірі 183698,00 грн., в тому числі 114136,00 за основним платежем та 69562,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами апеляційного оскарження первинного податкового повідомлення-рішення були прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.09.2009 року № 000542300/0, від 15.10.2009 року № 000542300/1, від 23.12.2009 року № 000542300/2, від 03.03.2010 року № 000542300/3.

Зазначені вище висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що позивач надавав послуги для Старокостянинівської міської ради Хмельницької області, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. При цьому відповідач посилається на лист Державної податкової адміністрації України від 22.02.2008 року № 3498/7/16-1517, в якому зазначено, що згідно з пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, а тому виконані підприємствами заходи по благоустрою міста в межах затвердженої програми є об'єктом оподаткування даним податком.

Податковий орган вважає, що виконані позивачем роботи з благоустрою міста в рамках відповідної програми, затвердженої Старокостянинівською міською радою Хмельницької області, та за рахунок коштів місцевого бюджету, є поставкою послуг в розумінні пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Однак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність таких висновків податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Визначення поняття «поставка послуг» дане в п. 1.4 ст. 1 цього Закону, відповідно до якого поставка послуг - це будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Проаналізувавши зміст зазначених норм, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є не всі операції платників податку з поставки товарів (робіт, послуг), а лише операції цивільно-правового характеру, тобто які передбачають укладення відповідних цивільно-правових угод на виконання таких робіт.

Проте, як встановлено судом, між Старокостянинівською міською радою Хмельницької області та позивачем не укладалось жодних цивільно-правових угод щодо виконання останнім робіт з обслуговування і утримання автомобільних доріг загального користування на території міста.

В свою чергу Старокостянтинівське комунальне ремонтно-будівне шляхове підприємство створене згідно з рішенням Старокостянинівської міської ради Хмельницької області від 11 червня 2003 року № 29 саме з метою ремонту та будівництва доріг і тротуарів в м. Старокостянтинові Хмельницької області.

Відповідно до порядку обслуговування місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 04 листопада 2002 року № 205 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 листопада 2002 року за № 919/727, Старокостянтинівське комунальне ремонтно-будівне шляхове підприємство включене до мережі установ та організацій, які отримують кошти з місцевого бюджету та присвоєно код одержувача бюджетних коштів (розпорядника коштів нижчого рівня) за Єдиним реєстром розпорядників та одержувачів бюджетних коштів в Старокостянинівському управлінні державного казначейства у Хмельницькій області, що підтверджується Реєстраційною картою розпорядника (одержувача) бюджетних коштів та Мережею установ та організацій, які отримують кошти з місцевого бюджету, затвердженою відповідно до додатку № 7 зазначеного Порядку.

Метою створення підприємства є обслуговування і утримування автомобільних доріг загального користування, які стоять на балансі підприємства як основні засоби та обслуговуються за рахунок бюджетних коштів. Доходів від утримання та обслуговування доріг підприємство не отримує. Щороку в бюджеті міста видатки розподіляються за головним розпорядником коштів та одержувачем згідно рішень сесій. Старокостянтинівське комунальне ремонтно-будівне шляхове підприємство самостійно розробляє власну програму під виділені кошти, а також план використання бюджетних коштів постатейно. Програму та план використання бюджетних коштів погоджує головний розпорядник коштів в особі міського голови. За використані кошти підприємство відчитується довідкою, зразок якої встановлений фінансовим управлінням міської ради, де вказана тільки сума використаних коштів. Жодних інших первинних документів підприємство міській раді не надає.

З врахуванням наведеного вище колегія суддів вважає також неправильним висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого датою виникнення податкових зобов'язань у разі поставки товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якому іншому виді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом, оскільки, як зазначено вище, для віднесення бюджетних коштів, отриманих за виконання робіт (надання послуг), до бази оподаткування податком на додану вартість є їх отримання лише на підставі цивільно-правових угод.

Крім того, на заяву головного бухгалтера підприємства Старокостянтинівською ОДПІ Хмельницької області було надане податкове роз'яснення від 22.08.2003 року за № 3864/15-1-31, в якому зазначалось, що при понесенні витрат на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування за рахунок коштів бюджету податкові зобов'язання з податку на додану вартість не виникають і відповідно права на податковий кредит немає.

А відповідно до абз. «д» п. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).

Враховуючи наведені вище обставини та правові норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податковим органом безпідставно визначено позивачу сум податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 114136,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 69562,00 грн., а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2010 року у справі № 2а-1942/10/2270 за позовом Старокостянтинівського комунального ремонтно-будівельного шляхового підприємства до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

І.В. Глушко

Судді І.М.Обрізко