Рішення № 25933186, 31.08.2012, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 436/1961/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" серпня 2012 р. Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Сухоруков А.О.,

при секретарі Сядро Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія», третя особа: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», про визнання страховим випадком та стягнення суми страхового відшкодування,

за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_1, Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія», про визнання страховим випадком та стягнення суми страхового відшкодування в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

09 грудня 2009 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»про визнання страховим випадком та стягнення суми страхового відшкодування,

Свої позовні вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 26 грудня 2008 року між її сином ОСОБА_3 та ВАТ «Страхове товариство «Гарантія», що згодом перетворене в ПрАТ «Страхове товариство «Гарантія», було укладено договір добровільного страхування від нещасних випадків та страхування життя. Страхова сума за договором склала 142669,23 грн. Строк дії договору становив період з 27 грудня 2008 року по 26 грудня 2009 року.

Зі свого боку її син ОСОБА_3 в повному обсязі виконав прийняті на себе зобов'язання, сплативши страховий платіж в розмірі 1141,35 грн.

Її син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2, керуючи автомобілем Toyota Corolla m/t MID, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, загинув внаслідок дорожньо-транспортної події, про що на наступний день, тобто 10 березня 2009 року, було повідомлено ПрАТ «СТ «Гарантія».

Проте, ПрАТ «СТ «Гарантія»не виконує прийняті на себе зобов'язання відповідно до договору добровільного страхування від нещасних випадків та страхування життя, своїм листом від 16 вересня 2009 року повідомило їх про відмову у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на те, що зі сторони її покійного сина була груба необережність.

Вважає зазначені посилання ПрАТ «СТ «Гарантія»безпідставними, такими, що не ґрунтуються на законі, висунутими з метою ухилення від обов'язку провести їй, як спадкоємцю ОСОБА_3, страхове відшкодування.

На підставі викладеного просить суд визнати страховим випадком дорожньо-транспортну подію, яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 19-45 год., в результаті якої загинув її син ОСОБА_3, зобов'язати ПрАТ «СТ «Гарантія»провести їй страхове відшкодування у розмірі 142669,23 грн. (том 1 а.с. 3-6).

07 грудня 2010 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»звернулося до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія», ОСОБА_1 про визнання страховим випадком та стягнення суми страхового відшкодування в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»неодноразово змінювало та уточнювало свої позовні вимоги. Згідно останніх уточнень від 24 квітня 2012 року посилаються на те, що між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 014/3163/141304/73 від 05 грудня 2007 року, згідно якого останньому була відкрита кредитна лінія у розмірі 20338 доларів США 00 центів. Згідно п. 1.1 Кредитного договору ОСОБА_3 було надано кредит строком на 84 місяця, з 05 грудня 2007 року по 05 грудня 2014 рік.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в результаті дорожньо-транспортної події, що мала місце в той же день. Також зазнав пошкоджень автомобіль Toyota Corolla m/t MID, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яким власне і керував ОСОБА_3

За життя ОСОБА_3 уклав із ВАТ «СТ «Гарантія», що згодом перетворене в ПрАТ «СТ «Гарантія», договір добровільного страхування наземного транспорту (автомобілю Toyota Corolla m/t MID, державний реєстраційний номер НОМЕР_1) і договір добровільного страхування нещасних випадків та життя позичальників. Як в першому, так і в другому договорі вони (банк) є вигодонабувачем, тобто мають першочергове право на отримання страхового відшкодування в задоволення своїх вимог.

Проте ПрАТ «СТ «Гарантія»відмовляє в проведені страхового відшкодування, посилаючись на те, що ОСОБА_3, керуючи застрахованим автомобілем Toyota Corolla m/t MID, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, грубо порушив правила дорожнього руху, проявив крайню неуважність до дорожньої обстановки при виборі безпечної швидкості руху, здійснив наїзд на електроопору.

ОСОБА_1 та банк вважають, що зазначені посилання ПрАТ «СТ «Гарантія»є безпідставними, ґрунтуються на їх внутрішній інтерпретації події та самостійній кваліфікації дій померлого, а тому прийняті до уваги бути не можуть.

Просять суд визнати дорожньо-транспортну подію, що мала місце ІНФОРМАЦІЯ_2 за участю автомобіля Toyota Corolla m/t MID, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, в результаті якої останній загинув, страховими випадками за договорами добровільного страхування наземного транспортного засобу і добровільного страхування від нещасних випадків та страхування життя, стягнути із ПрАТ «СТ «Гарантія»на їх користь страхове відшкодування в розмірі 142171,72 грн. (том 2 а.с.а.с. 1-2, 35-37, 65-67, том 3 а.с.а.с. 125-127).

Представник Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»неодноразово подавав до суду свої заперечення проти позову ОСОБА_1 та проти позову Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль».

Свої заперечення проти позову мотивує тим, що на їх думку провадження по справі в частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»необхідно закрити, оскільки в цій частині спір підсудний господарському суду, оскільки наявний спір між двома юридичними особами, так як до ОСОБА_1 жодних вимог не заявляється.

Крім того, дорожньо-транспортна пригода, що мала місце ІНФОРМАЦІЯ_2, не може бути визнана страховим випадком, оскільки до Договору № 5-2460/08.053 добровільного страхування наземного транспорту ВАТ «СТ «Гарантія»були розроблені Правила добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 5/06 від 15.12.2006р., які зареєстровано в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 19.02.2007р. за № 0670266, та Зміни та доповнення № 1 до Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 5/06 від 15 грудня 2006 року, які зареєстровано в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 08.10.2008р. за № 0681523.

Вважають, що зазначені Правила страхування в редакції змін та доповнень № 1 були чинними на момент укладення між ВАТ «СТ «Гарантія»та ОСОБА_3 Договору № 5-2460/08.053 добровільного страхування наземного транспорту від 26.12.2008 року, а отже регулюють питання укладення, виконання та припинення договорів добровільного страхування наземного транспорту.

Відповідно до п. 6.6. Правил страхування в редакції змін та доповнень № 1 «При страхуванні від ризику «ДТП», не є страховими випадками пошкодження або знищення ТЗ, що виникли внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася внаслідок перевищення водієм (Страхувальником) більш ніж на 20 (двадцять) кілометрів на годину максимально допустимої швидкості руху, встановленої Правилами дорожнього руху для конкретної ділянки дороги, на якій трапилась ДТП.

Згідно висновку спеціаліста-автотехніка, до заносу швидкість руху автомобіля Тойота Корола, реєстраційний номер № АЕ4387С А складала близько 100-107 км/год. Хоча п. 12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р. встановлено, що населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.

Таким чином вважають, що пошкодження застрахованого транспортного засобу в даному випадку відбулося в результаті дорожньо-транспортної події, що сталася внаслідок перевищення ОСОБА_3 більш ніж на 20 кілометрів на годину максимально допустимої швидкості руху, встановленої Правилами дорожнього руху для конкретної ділянки дороги, на якій трапилась ДТП, а тому їх відмові в проведені страхового відшкодування є правомірною.

Вимоги про проведення страхового відшкодуванням за Договором № НВ 12-691/08.053 добровільного страхування від нещасних випадків та страхування життя позичальників, на їх думку також не можуть бути задоволенні, оскільки смерть ОСОБА_3 була наслідком його грубої необережності, нехтуванням Правилами дорожнього руху. Зазначені обставини встановленні постановою про відмову в порушенні кримінальної справи.

На підставі викладеного вважають позовні вимоги позивачів необґрунтованими та безпідставними, а тому просять суд в їх задоволенні відмовити в повному обсязі (т. 3 а.с.а.с. 99-105, 145-148).

Справа розглядається судом першої інстанції повторно. Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2011 року, позовні вимоги задоволено частково, визнано подію ДТП страховим випадком, стягнуто кошти зі страхового товариства на користь банку.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2011 року за касаційною скаргою ПрАТ «СТ «Гарантія»судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, зокрема із вказівкою на необхідність встановити місце знаходження автомобіля та визначити його вартість, витребувати спадкову справу, перевірити коло спадкоємців та встановити вартість спадкового майна після смерті ОСОБА_3 Також слід з'ясувати розмір кредитної заборгованості та платежі, проведені за життя ОСОБА_3 Звернуто увагу на наявність двох договрів страхування -життя позичальника та автомобіля.

Позивач ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримали у повному обсязі, обґрунтувавши їх з тих же підстав, що викладені у позовній заяві, просили суд задовольнити їх позов. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»визнали і не заперечували проти їх задоволення.

Представник Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі, обґрунтувавши їх з тих же підстав, що викладені в позовній заяві. Проти задоволення позову ОСОБА_1 заперечували частково, оскільки вони мають першочергове право на страхове відшкодування для погашення своїх вимог, і саме в цій частині виражали свої заперечення.

Представник Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заперечувала в повному обсязі, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними. Свою незгоду із позовом мотивувала з тих же підстав, що викладені в письмових запереченнях проти позову і на цій підставі просили суд в їх задоволенні відмовити.

Вислухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність позовні вимоги ОСОБА_1, а також позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»задовольнити частково з наступних підстав, що встановлені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 05 грудня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 014/3163/141304/73, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримав кредит в сумі 20338,00 доларів США для придбання автомобіля (т. 2 а.с.а.с. 5, 6).

Відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_3 зобов'язаний здійснити на користь кредитора зокрема такі види страхування, як страхування наземного транспорту та страхування позичальника від нещасних випадків та страхування життя позичальника та надати кредитору документ, що підтверджує сплату страхових платежів.

За розрахунком заборгованості до кредитного договору № 014/3163/141304/73 від 05 грудня 2007 року, що проведений станом на 05 березня 2009 року, заборгованість ОСОБА_3 по сплаті кредиту складає суму у розмірі 18463,86 доларів США, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 17883,46 доларів США, заборгованості за відсотками у розмірі 580,40 доларів США (т. 2 а.с. 60). Судом перевірено наданий розрахунок, з яким слід погодитись, оскільки він зроблений по березень 2009 року, тобто до смерті ОСОБА_3, в ньому враховані всі платежі, які проведені за життя ОСОБА_3 відповідно графіку погашення заборгованості, і сума цих платежів складає: за кредитом - 2454,54 доларів США, за відсотками -2505,48 доларів США, отже всього було сплачено 4960,02 доларів США, або за чинним на той час курсом НБУ -38192,15 грн.

Станом на 05 березня 2009 року за розпорядженням Національного Банку України № 417/85 від 04 березня 2009 року, було встановлено курс долару США по відношення до гривні, за яким 100,00 дол. США еквівалентно 770,00 грн. (а.с 61)

26 грудня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Страхове товариство «Гарантія»в особі Дніпропетровського відділення Львівської регіональної дирекції ВАТ «СК «Гарантія», що згодом перетворене в Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Гарантія», як страховиком та ОСОБА_3 було укладено договір № 5-2460/08.053 добровільного страхування наземного транспорту автомобіля марки TOYOTA Corolla, державний номер НОМЕР_1, де ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»є вигодонабувачем, строк дії даного договору з 26 грудня 2008 р. по 26 грудня 2009 р., загальна страхова сума складає 134990,00 грн. (т. 3 а.с.а.с. 106-111).

Пунктом 11 зазначеного договору встановлено, що відповідальність страховика встановлюється пропорційно частині внесених страхових платежів. Страхові платежі мають бути сплачені чотирма частинами: перший 1757,48 грн., інші три по 1754,00 грн. Останній платіж мав бути сплачений до 16 вересня 2009 року.

В додатку № 1 до договору добровільного страхування наземного транспорту № 5-2460/08.053 міститься витяг з «Правил добровільного страхування засобів наземного транспорту № 5/06 від 15 грудня 2006 року», в якому визначені загальні умови страхування та порядок виплати страхового відшкодування (т. 3 а.с. 108-111).

За змістом абз. 6 п. 6 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 5/06 від 15.12.2006 р., які зареєстровано в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 19.02.2007 р. за № 0670266, і Змін та доповнень № 1 до Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 5/06 від 15 грудня 2006 року, які зареєстровано в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 08.10.2008р. за № 0681523, дорожньо-транспортна пригода, яка сталася внаслідок перевищення водієм більше ніж на 20 (двадцять) кілометрів на годину максимально допустимої швидкості руху, встановленої Правилами дорожнього руху для конкретної ділянки дороги на якій трапилась дорожньо-транспортна подія (т. 2 а.с.а.с. 74-85, 86-89).

26 грудня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Страхове товариство «Гарантія»в особі Дніпропетровського відділення Львівської регіональної дирекції ВАТ «СК «Гарантія», що згодом перетворене в Приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Гарантія», як страховиком та ОСОБА_3 було укладено договір № НВ 12-691/08.053 добровільного страхування від нещасних випадків та страхування життя позичальників (т. 2 а.с. 124).

Пунктом 8.1 цього договору встановлено, що зазначений договір діє в період з 27 грудня 2008 року по 26 грудня 2009 року, страховою сумою є грошові кошти у розмірі 142669,23 грн.

За змістом п. 6 зазначеного договору, смерть страхувальника ОСОБА_3, що сталася внаслідок нещасного випадку чи захворювання, є страховим випадком.

Відповідно до п. 11.2 цього договору, у разі смерті (загибелі) застрахованої особи внаслідок нещасного випадку вигодонабувачу здійснюється страхова виплата у розмірі 100 % страхової суми.

За змістом кожного договору не передбачено обов'язку вигодонабувача (банку) повідомляти про страховий випадок, зазначені договори підписані лише страховиком та страхувальником, без участі банку. Навпаки, договором страхування життя позичальника у п.п. 9.4.2. встановлено обов'язок страховика протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати Срахувальнику (застрахованій особі), Вигодонабувачу або спадкоємцям. Умовами договору не визначено, від якої саме особи повинна надійти інформація про настання страхового випадку.

За змістом п. 13.1.1 Правил добровільного страхування від нещасних випадків від 15 грудня 2006 року, що зареєстровані в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 19.02.2007р. за № 0270264, навмисні дії або груба необережність страхувальника, застрахованої особи, вигодонабувача або спадкоємця, внаслідок якого настав страховий випадок, є підставою для відмови страховика у страхові виплаті (т. 2 а.с. 125-144).

26 грудня 2008 року ОСОБА_3 в повному обсязі сплачено ВАТ СК «Гарантія» страховий платіж у сумі 1141,35 грн. за договором добровільного страхування життя позичальника, що підтверджується квитанцією прибуткового касового ордеру відповідача № 2478 від 26.12.2008 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 19 год. 45 хв. у м. Дніпропетровську по вул. Іларіонівській в районі будинку № 65 по напрямку руху з боку вул. Котельної до вул. Синельниківської сталася дорожньо-транспортна подія з автомобілем Toyota Corolla, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, який перебував під керування ОСОБА_3, в результаті якої останній загинув (т. 1 а.с.а.с. 8, 11, 12, 13-15).

10 березня 2009 року на адресу відповідача ВАТ «СК «Гарантія», що нині перетворене в ПрАТ «СК «Гарантія»було надіслано лист - повідомленням про нещасний випадок від батька загиблого ОСОБА_3 про нещасний випадок та смерть сина, згідно з умовами п. 9.2.4; 10.1 вищевказаного договору та з вимогою провести виплати страхового відшкодування (т. 1 а.с. 16).

24 березня 2009 року слідчим СВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Неборачко О.В. було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 у зв'язку із смертю останнього як винної особи на підставі п. 8 ст. 6 КПК України (т. 1 а.с. 35).

16 вересня 2009 року ВАТ «СТ «Гарантія»направило на адресу ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_5 лист за № 2158/09, яким сповістили про відмову у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на п. 6.6 Правил страхування в редакції змін та доповнень № 1 до Правил добровільного страхування наземного транспорту № 5/06 від 15 грудня 2006 року, які зареєстровано ВАТ СК «Гарантія»в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 08.10.2008 року за № 0681523 (т. 2 а.с. 123).

Спадкоємцем майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 є його матір -позивач ОСОБА_1, що підтверджується копією спадкової справи № 243/09, номер у спадковому реєстрі 46869962. Інші спадкоємці -дружина ОСОБА_3 -ОСОБА_6, та батько померлого -ОСОБА_5, згідно заяви від 08 вересня 2009 року відмовилися від прийняття спадщини після смерті чоловіка і сина -ОСОБА_3 (т. 3 а.с.а.с. 36-88).

Спадкове майно зокрема складалося із автомобіля ГАЗ 330202 СПГ, 2006 року випуску, бортового маловантажного, реєстраційний номер НОМЕР_3, який був придбаний померлим ОСОБА_3 за кредитні кошти, що буди отримані ним за кредитним договором № 36/60/06-А від 13 жовтня 2006 року, укладеного із ВАТ «Кредитпромбанк».

Представник ВАТ «Кредитпромбанк»пред'явив претензію кредитора до спадкоємця на суму 5440,80 грн., що залишалася до сплати за кредитним договором № 36/60/06-А від 13 жовтня 2006 року (т. 3 а.с.а.с. 41-42).

Позивач ОСОБА_1, як спадкоємець майна померлого ОСОБА_3, погасила заборгованість останнього перед ВАТ «Кредитпромбанк»за кредитним договором № 36/60/06-А від 13 жовтня 2006 року, сплативши в квітні 2009 року -1905,53 грн., в травні 2009 року -1771,33 грн., в червні 2009 року -1721,20 грн., в липні 2009 року -4000,01 грн., в серпні 2009 року -2053,39 грн., в вересні 2009 року -1837,86 грн., в жовтні 2009 року -1817,74 грн., а всього суму у розмірі 15107,06 грн. (т. 3 а.с. 112).

За висновком Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Дніпропетровській області № 1251/09 «а» від 07 вересня 2009 року, ринкова вартість автомобіля ГАЗ 330202 СПГ, 2006 року випуску, бортового маловантажного, реєстраційний номер НОМЕР_3, складає 34738,84 грн. (т. 3 а.с. 83-84).

16 листопада 2009 року позивач ОСОБА_1 реалізувала автомобіль ГАЗ 330202 СПГ, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, за 100,00 грн. за біржовим договором купівлі-продажу транспортного засобу № 183379 (т. 3 а.с. 113).

Таким чином, вартість спадкового майна автомобіля ГАЗ 330202 СПГ, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, виходячи з його експерної оцінки та платежів, внесених ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості перед ВАТ «Кредитпромбанк»складає 34738,84 грн.- 15107,06 грн. = 19631,78 грн.

Крім того в обсяг спадкового майна входить автомобіль Toyota Corolla, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, який внаслідок дорожньо-транспортної події, що мала місце ІНФОРМАЦІЯ_2, зазнав значних пошкоджень, вартість його відновлювальних робіт перевищує його ринкову вартість (т. 1 а.с. 9-10).

Наразі позивач ОСОБА_1, як єдиний спадкоємець майна померлого ОСОБА_3, не отримала свідоцтво про право на спадщину на автомобіль Toyota Corolla, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, проте зазначений автомобіль входить в обсяг спадкового майна, оскільки на день смерті ОСОБА_3, належав йому на праві власності, на теперішній час право власності на зазначений автомобіль зареєстровано також за ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 34, т. 3 а.с. 140).

Відповідно до листа ВАТ «Дніпропетровський Втормет»№ 08/1404 від 19 квітня 2012 року, закупівельна вартість однієї тони брухту чорних металів без врахування ПДВ станом на 12 квітня 2012 року складає 2750,00 грн. (т. 3 а.с. 133).

За даними свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, маса без навантаження автомобіля Toyota Corolla, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, становить 1295 кг (а.с. 34 т.1). Таким чином, документально підтвердженою та доведеною матеріалами справи, враховуючи повну загибель автомобіля, слід вважати його вартість як металобрухту в розмірі 1,295 (т) х 2750 (грн. за тону)= 3561,25 (грн.)

Аналізуючи спірні правовідносини, співвідношуючи їх із встановленими в судовому засіданні фактичними обставинами справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про страхування»в редакції Закону України № 2745-111 від 4 жовтня 2001 року страхування -це вид цивільно-правових відносин щодо захисту інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянам та юридичним особам страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України «Про страхування» визначено, що майнові інтереси, які пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичної особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про страхування»страхування життя -це вид особистого страхування, який передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» № 85/96-ВР від 07.03.1996 р. визначено, що страхова сума -грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування -це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договором майнового страхування і страхової відповідальності при настанні страхового випадку. Страхові виплати за договором страхування життя здійснюються в розмірі страхової суми.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування»№ 85/96-ВР від 07.03.1996 р., договір страхування -це письмова угода між страхувальником та страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настанні страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншої особі, визначеної у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

За змістом ст. 985 Цивільного кодексу України, страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку. Страхувальник має право при укладенні договору страхування призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача), також замінювати її до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування. Особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.

Відповідно до ст. 988 Цивільного кодексу України, страховик зобов'язаний: ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування; протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором особистого страхування здійснюється незалежно від сум, що виплачуються за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, а також від відшкодування шкоди. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору; відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором; за заявою страхувальника у разі здійснення ним заходів, що зменшили страховий ризик, або у разі збільшення вартості майна внести відповідні зміни до договору страхування; не розголошувати відомостей про страхувальника та його майнове становище, крім випадків, встановлених законом. Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов'язки страховика.

Положеннями ст. 991 Цивільного кодексу України, страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації; вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; наявності інших підстав, встановлених законом. Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону. Рішення страховика про відмову здійснити страхову виплату повідомляється страхувальникові у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Проаналізувавши в сукупності всі фактичні обставини справи, суд вважає, що в результаті дорожньо-транспортної події, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 19 год. 45 хв. у м. Дніпропетровську по вул. Іларіонівській в районі будинку № 65 по напрямку руху з боку вул. Котельній до вул. Синельниківській з автомобілем Toyota Corolla, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, який перебував під керування ОСОБА_3, в результаті якої останній загинув, настали два страхових випадки: за договором добровільного страхування наземного транспорту № 5-2460/08.053 від 26 грудня 2008 року та за договором добровільного страхування від нещасних випадків та страхування життя позичальників № НВ 12-691/08.053 від 26 грудня 2008 року.

Посилання представника ПрАТ «СТ «Гарантія» на те, що зазначені страхові випадки не настали, оскільки померлим ОСОБА_3 були порушенні умови Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 5/06 від 15.12.2006 р., які зареєстровано в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 19.02.2007 р. за № 0670266, і Змін та доповнень № 1 до Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 5/06 від 15 грудня 2006 року, які зареєстровано в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 08.10.2008р. за № 0681523, а також Правил добровільного страхування від нещасних випадків від 15 грудня 2006 року, що зареєстровані в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 19.02.2007р. за № 0270264, не заслуговують на увагу.

Зокрема представник ПрАТ «СТ «Гарантія»вказує, що дорожньо-транспортна подія сталася в результаті грубої необережності з боку ОСОБА_3 при керуванні ним транспортним засобом, оскільки максимально допустима швидкість руху для тієї ділянки дороги була порушена більш аніж на 20 км/год.

В обґрунтування таких своїх тверджень посилається на висновок спеціаліста-автотехніка від 10 серпня 2009 року ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 94-105) та постанову органу внутрішній справ про припинення кримінальної справи у зв'язку із смертю винної особи від 24 березня 2009 року ( т. 2 а.с. 93).

Суд вважає зазначені твердження необґрунтованими та безпідставними, такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

В силу ч. 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Змістом ст. 57 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Положенням ч. 2 ст. 59 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до абз. 4, 5 п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду»від 12 червня 2009 року № 5, висновок експертизи може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, установленим Законом України «Про судову експертизу», і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів. У разі коли висновок експертизи наданий стороною як додаток до позовної заяви, тобто проведений відповідною експертною установою за її клопотанням чи клопотанням її представника, то такий висновок може розцінюватися лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці. Якщо стосовно цього письмового доказу в судовому засіданні виникнуть сумніви, то, виходячи з характеру матеріально-правового спору та залежно від того, яке значення має наявність у справі такої експертизи, суд повинен роз'яснити особам, які беруть участь у справі, про їх право заявити клопотання про її призначення.

Враховуючи положення зазначеної Постанови Пленуму ВСУ, суд не приймає як доказ висновок спеціаліста ОСОБА_7 про порушення ОСОБА_3 п. 12.1 та п. 12.4 Правил дорожнього руху, внаслідок чого, за висновком експерта, сталася дорожньо-транспортна подія.

Положення ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України визначають підстави, які звільняють сторони від обов'язку доказування. Так, зокрема це обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особиабо особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Постанова слідчого СВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Неборачко О.В. від 24 березня 2009 року про припинення кримінальної справи у зв'язку із смертю винної особи не є джерелом доказу, а отже і не може встановлювати винність ОСОБА_3 в дорожньо-транспортній події, що стала наслідком двох смертей. Викладені слідчим в мотивувальній частині постанови факти порушують принцип невинуватості особи, за якими вину може встановити лише суд, а отже до уваги не приймаються.

На підставі викладеного суд доходить висновку про необґрунтованість і недоведеність тверджень представника відповідача про порушення ОСОБА_3 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 5/06 від 15.12.2006 р., які зареєстровано в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 19.02.2007 р. за № 0670266, і Змін та доповнень № 1 до Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 5/06 від 15 грудня 2006 року, які зареєстровано в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 08.10.2008р. за № 0681523, а також Правил добровільного страхування від нещасних випадків від 15 грудня 2006 року, що зареєстровані в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 19.02.2007р. за № 0270264.

Крім того, п. 19 договору № 5-2460/08.053 добровільного страхування наземного транспорту від 26.12.2008 року передбачено, що до Договору додається Додаток № 1 на 4 (чотирьох сторінках -Витяг з «Правил добровільного страхування засобів наземного транспорту»№ 5/06 від 15.12.2006 року є невід'ємною частиною договору). Із зазначеним витягом власне і був ознайомлений ОСОБА_3

При цьому, у п. 6.4 зазначеного витягу містяться посилання на Правила добровільного страхування наземного транспорту № 1-08/06 від 01.07.2005 року, розробленого страховиком.

Будь-яких доказів того факту, що ОСОБА_3 був ознайомлений із Правилами добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 5/06 від 15.12.2006 р., які зареєстровано в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 19.02.2007 р. за № 0670266, і Змінами та доповненнями № 1 до Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 5/06 від 15 грудня 2006 року, які зареєстровано в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 08.10.2008р. за № 0681523 -суду не надано.

Із тексту договору добровільного страхування від нещасних випадків та страхування життя позичальників № НВ 12-691/08.053 від 26.12.2008 р. взагалі не вбачається, що ОСОБА_3 був ознайомлений із Правилами добровільного страхування від нещасних випадків від 15 грудня 2006 року, що зареєстровані в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 19.02.2007р. за № 0270264. В тексті зазначеного договору вказується, що ОСОБА_3 був ознайомлений з умовами договору.

Узагальнюючи наведене, суд вважає посилання представника відповідача повністю необґрунтованими і такими, що суперечить дійсним обставинам справи і вимогам закону, які не містять такої підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, як груба необережність, а тому доходить до висновку про необхідність задовольнити позов ОСОБА_1 та позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»в частині визнання страховими випадками дорожньо-транспортну подію, що сталася ІНФОРМАЦІЯ_2, внаслідок якої загинув страхувальник ОСОБА_3 і повністю розбитий застрахований автомобіль.

У відповідності до ст. 994 Цивільного кодексу України, у разі смерті страхувальника, який уклав договір майнового страхування, його права та обов'язки переходять до осіб, які одержали це майно у спадщину. В інших випадках права та обов'язки страхувальника можуть перейти до третіх осіб лише за згодою страховика, якщо інше не встановлено договором страхування. У разі смерті страхувальника, який уклав договір особистого страхування на користь третьої особи, його права та обов'язки можуть перейти до цієї особи або до осіб, на яких відповідно до закону покладено обов'язки щодо охорони прав та інтересів застрахованої особи.

За змістом ч. 2 ст. 1229 Цивільного кодексу України, якщо страхувальник у договорі особистого страхування призначив особу, до якої має перейти право на одержання страхової виплати у разі його смерті, це право не входить до складу спадщини.

Як зазначалося вище, вигодонабувачем в договорі добровільного страхування наземного транспорту № 5-2460/08.053 від 26 грудня 2008 року та в договорі добровільного страхування від нещасних випадків та страхування життя позичальників № НВ 12-691/08.053 від 26 грудня 2008 року зазначено Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль».

Враховуючи викладені обставини є повністю обґрунтованими вимоги позивача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»про задоволення своїх вимог кредитора за кредитним договором № 014/3163/141304/73 від 05 грудня 2007 року за рахунок одержання страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 5-2460/08.053 від 26 грудня 2008 року та за договором добровільного страхування від нещасних випадків та страхування життя позичальників № НВ 12-691/08.053 від 26 грудня 2008 року.

В той же час, вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 5-2460/08.053 від 26 грудня 2008 року та за договором добровільного страхування від нещасних випадків та страхування життя позичальників № НВ 12-691/08.053 від 26 грудня 2008 року -задоволенню не підлягають, оскільки у відповідності до ч. 2 ст. 1229 ЦК України та за умовами обох договорів страхування, саме ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» є вигодонабувачем, а тому право на зазначені виплати спадщиною не охоплені.

Оскільки Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль»надавався кредит ОСОБА_3 саме для придбання автомобіля Toyota Corolla, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, що було застраховано за договором добровільного страхування наземного транспорту № 5-2460/08.053 від 26 грудня 2008 року, суд вважає саме зазначений договір пріоритетним в черговості стягнення із нього страхового відшкодування на користь позивача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», перед договором добровільного страхування від нещасних випадків та страхування життя позичальників № НВ 12-691/08.053 від 26 грудня 2008 року.

При цьому, п. 11 договору добровільного страхування наземного транспорту № 5-2460/08.053 від 26 грудня 2008 року встановлено, що відповідальність страховика встановлюється пропорційно частині внесених страхових платежів. Страхові платежі мали бути сплачені чотирма частинами: перший 1757,48 грн., інші три по 1754,00 грн. Останній платіж мав бути сплачений до 16 вересня 2009 року.

Судом встановлено, що за життя ОСОБА_3 здійснив всього один страховий платіж по договору, у зв'язку з чим пропорційна частка до стягнення від визначеного страхового відшкодування у розмірі 134990,00 грн. є ? частина, тобто сума у розмірі 33747,75 грн. (134990 : ? ).

Всього до стягнення ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»заявлено суму у розмірі 142171,72 грн., що відповідає заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором.

У зв'язку з чим, решту частину заявленої до стягнення суми, тобто 142171,72 грн. -33747,75 грн. = 108423,97 грн. слід стягнути за договором добровільного страхування від нещасних випадків та страхування життя позичальників № НВ 12-691/08.053 від 26 грудня 2008 року, загальна сума страхової виплати за яким складає 142669,23 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 6, 8, 9, 10, 16, 20, 21, 25, 26 Закону України «Про страхування», ст.ст. 985, 988, 989, 991, 994, 1229, 1261 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4-8, 10, 11, 18, 57-60, 61, 88, 130, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати страховим випадком дорожньо-транспортну подію, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 19 години 45 хвилин по вул. Іларіонівській в районі будинку № 65 по напрямку руху з боку вул. Котельна до вул. Синельниківська у місті Дніпропетровську, з автомобілем Toyota Corolla, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, в результаті якої загинув ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (і.н.НОМЕР_5).

Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»(код ЄДРПОУ 14229456) на користь ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_4) понесені нею судові витрати зі сплати судового збору за вимогами немайнового характеру в розмірі 107 грн. 30 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи у розмірі 37 грн., загалом 144 грн. 30 коп.

У задоволенні інших позовних вимог про зобов'язання здійснити з ОСОБА_1 розрахунок по відшкодуванню за страховим випадком та стягнення решти понесених судових витрат, відмовити.

Позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»задовольнити частково.

Визнати страховим випадком дорожньо-транспортну подію, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 19 години 45 хвилин по вул. Іларіонівській в районі будинку № 65 по напрямку руху з боку вул. Котельна до вул. Синельниківська у місті Дніпропетровську, з автомобілем Toyota Corolla, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, за договором добровільного страхування наземного транспорту № 5-2460/08.053 від 26 грудня 2008 року, та смерть застрахованої за договором добровільного страхування від нещасних випадків та страхування життя позичальників № НВ 12-691/08.053 від 26 грудня 2008 року особи -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (і.н.НОМЕР_5), внаслідок нещасного випадку, яка настала в результаті зазначеної дорожньо-транспортної події.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»(код ЄДРПОУ 14229456) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»(код ЄДРПОУ 14305909) суму страхового відшкодування: за договором добровільного страхування наземного транспорту № 5-2460/08.053 від 26 грудня 2008 року в розмірі 33747,75 грн., за договором добровільного страхування від нещасних випадків та страхування життя позичальників № НВ 12-691/08.053 від 26 грудня 2008 року в розмірі 108423,97 грн., загалом 142 171 грн. 72 коп., а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи 120 грн., всього 143991 (сто сорок три тисячі дев'ятсот дев'яносто одну) гривню 72 копійки.

У задоволенні інших позовнних вимог ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час оголошення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рвшення.

Суддя А.О. Сухоруков