Постанова № 25927998, 06.09.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

в порядку письмового провадження

06 вересня 2012 року № 2а-7611/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Блажівської Н. Є. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АБС» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання нечинним податкового повідомлення -рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Відповідно до меж заявлених позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «АБС»(надалі також -«Позивач», ТОВ «АБС») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби (надалі також -«Відповідач», ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС») про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 11 травня 2012 року № 0001292230.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкове повідомлення-рішення від 11 травня 2012 року № 0001292230 прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, на основі безпідставних висновків та невірного застосування норм податкового законодавства, податковим органом не наведено жодного істотного доказу нікчемності договорів укладених між позивачем та його контрагентом, а тому вказане рішення має бути визнане нечинним.

Як зазначив в судовому засіданні представник Позивача, в Акті перевірки не відображено жодних протиправних дій Позивача та не зазначено в чому правочини укладені між Позивачем та його контрагентом суперечать інтересам держави та суспільства. Крім того, посилається на те, що договори, укладені між Позивачем та його контрагентом мали реальний характер і були спрямовані на отримання прибутку, а висновки Відповідача викладені в Акті перевірки спростовуються фактичними обставинами справи та положеннями чинного законодавства України.

Представник Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, та просив відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях на позов та зазначив про те, що контрагент Позивача відсутній за адресою реєстрації, операції, що здійснював контрагент не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які необхідні для здійснення фінансового-господарської діяльності, також устаткування, діяльність ТОВ «Будівельне Управління 26»підпадає під ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання та згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України були встановлені розбіжності між задекларованими зобов'язаннями та податковим кредитом в розмірі 62 571,81 грн. Крім того, як зазначив представник Відповідача, згідно проколу допиту посадових осіб контрагента Позивача, директор та засновник здійснили реєстрацію даного суб'єкта господарювання за винагороду, а фактично будь-яких дій щодо здійснення фінансово-господарської діяльності не вчиняли.

В судове засідання 28 серпня 2012 року Державна податкова інспекція в Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби явку уповноваженого представника не забезпечило, про причини неявки суду не сповістила, про дату та час судового засідання повідомлена належним чином.

Частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, та неявку представника Відповідача, належним чином повідомленого про дату та час судового засідання, на підставі вимог частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АБС»з питань дотримання вимог чинного законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Будівельне Управління 26»за період з 1 серпня 2011 року по 31 серпня 2011 року.

За результатами вищевказаної перевірки Відповідачем було складено Акт від 18 квітня 2012 року № 113/22-30/32773863, яким встановлено наступні порушення:

- згідно зі статтями 203, 215, 216, 228, 236 Цивільного Кодексу України правочини здійснені між ТОВ «АБС»та ТОВ «Будівельне управління 26»за серпень 2011 року на загальну суму -375430,86 грн., в т. ч. ПДВ -62571,81 грн., визнані нікчемними та як наслідок, недійсними з моменту їх вчинення;

- порушення підпункту 14.1.181, пункту 14.1 статті 14, пункту 198.2, пункту 198.3, статті 198, пункту 200.1, статті 200 Податкового кодексу України, по взаємовідносинах з ТОВ «Будівельне Управління 26»завищено суму податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 62572,00 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ, а саме по періодам: серпень 2011 року на суму ПДВ -62572,00 грн.

На підставі вищевказаного Акту перевірки Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 11 травня 2012 року № 0001292230, яким за порушення вимог підпункту 14.1.181, пункту 14.1 статті 14, пункту 198.2, пункту 198.3, статті 198, пункту 200.1, статті 200 Податкового кодексу України Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість»на суму 78 215,00 грн. (за основним платежем -62572,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -15643, 00 грн.).

Позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства та протиправним, у зв'язку чим воно підлягає скасуванню.

Відтак, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є позовні вимоги щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 11 травня 2012 року № 0001292230, як рішення суб'єкта владних повноважень.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даних рішень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

«На підставі»означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб»означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з висновком Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України»(рішення від 18 липня 2006 року), -кожен доречний і важливий аргумент особи має бути проаналізований і суд має надати відповідь на кожен аргумент заявника.

Згідно положень, вищевказаної практики Європейського Суду з прав людини, Суд оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, звертає увагу на наступне.

Як вбачається зі змісту Акту від 2 квітня 2012 року № 598/2250/32978514, підставою для винесення оскаржуваного повідомлення-рішення став висновок Відповідача про порушення Позивачем вимог підпункту 14.1.181, пункту 14.1 статті 14, пункту 198.2, пункту 198.3, статті 198, пункту 200.1, статті 200 Податкового кодексу України.

Так, порядок обчислення і плати податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до вимог чинного податкового законодавства, включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права -придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

Крім того, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (послуг, основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.

Згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 визначено, що метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини як: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, зі змісту вищенаведеного випливає, що чинним законодавством визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю покупця; фіктивність операцій тобто нездійснення не здійснення поставок; відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість, тобто відсутність податкової правосуб'єктності продавця.

Враховуючи вище визначене, Суд звертає увагу на те, висновок Відповідача про порушення Позивачем вимог чинного податкового законодавства України ґрунтується головним чином на аналізі характеру господарської діяльності контрагента Позивача -ТОВ «Будівельне управління 26», а саме на висновках Акту про неможливість проведення перевірки контрагента Позивача від 2 грудня 2011 року № 7974/7/07-020/36192653

В Акті перевірки по суті зазначено про неможливість проведення перевірки контрагента Позивача внаслідок ненадання документів та незнаходження ТОВ «Будівельне управління 26»за юридичною адресою, що фактично не свідчить про нездійснення спірних операцій та про порушення Позивачем податкового законодавства.

Так, Судом встановлено, що між Позивачем та ТОВ «Будівельне управління 26»було укладено договір на виконання субпідрядних робіт від 2 липня 2011 року №02-07/11, згідно якого Субпідрядник (ТОВ «Будівельне управління 26») за завданням та з матеріалів Підрядника (ТОВ «АБС») зобов'язується виконати своїми силами, засобами у визначенні цим договором строку будівельно-монтажні роботи.

Між Позивачем та його контрагентом узгоджено договірну ціну, згідно якої загальна вартість виконання робіт становить 14967,17 грн. та підписано локальний кошторис, згідно якого кошторисна вартість робіт становить 14967,17 грн.

За результатами виконання робіт між сторонами підписано довідку про вартість виконаних робіт від 31 серпня 2011 року та акт виконаних робіт від 31 серпня 2011 року, згідно яких загальна вартість вказаних сантехнічних робіт становить 14967,17 грн. та ТОВ «Будівельне управління 26»виписано податкову накладну від 31 серпня 2011 року №92.

Виконання даного Договору, згідно пояснень представника Позивача, пов'язане з укладенням Договору від 25 квітня 2008 року між ТОВ «АБС»та ТОВ «Сакура І»та додатку до нього від 16 листопада 2009 року, згідно якого Позивач зобов'язується з власних матеріалів здійснити сантехнічні роботи. Згідно договірної ціни загальна вартість робіт становить 71568,00 грн. За результатами виконання робіт між сторонами підписано довідку про вартість виконаних робіт від 31 серпня 2011 року та акт приймання виконаних робіт від 31 серпня 2011 року, згідно яких Позивачем виконано сантехнічних робіт з вартістю матеріалів на загальну суму 30353,57 грн.

Також між Позивачем та ТОВ «Будівельне управління 26»було укладено Договір на виконання субпідрядних робіт від 9 червня 2011 року №09-06/11, згідно якого Субпідрядник (ТОВ «Будівельне управління 26»(ТОВ «АБС») зобов'язується влаштувати зовнішньій та внутрішній цоколя зерноскладу. Між Позивачем та його контрагентом узгоджено договірну ціну, згідно якої загальна вартість робіт становить 25552,10 грн.

За результатами виконання робіт між сторонами підписано довідку про вартість виконаних робіт від 1 серпня 2011 року та акт виконаних робіт від 1 серпня 2011 року, згідно яких загальна вартість виконаних робіт становить 25552,10 грн. Крім того, виконавцем робіт виписано податкову накладну від 1 серпня 2011 року №5.

Виконання Договору від 9 червня 2011 року №09-06/11, згідно пояснень представника Позивача та матеріалів справи, пов'язане з укладенням Договору від 8 червня 2011 року між ТОВ «АБС»та ТОВ «АЗБІ», згідно якого Позивач зобов'язується з матеріалів підрядника (ТОВ «АЗБІ») здійснити влаштування зовнішнього та внутрішнього цоколя зерноскладу. Між сторонами підписано договірну ціну, згідно якої загальна вартість робіт становить 28077,70 грн. За результатами виконання робіт між сторонами підписано довідку про вартість виконаних робіт від 1 серпня 2011 року та акт приймання виконаних робіт від 1 серпня 2011 року, згідно яких Позивачем виконано робіт на загальну суму 28071,70 грн.

Крім того, між Позивачем та ТОВ «Будівельне управління 26»було укладено Договір на виконання субпідрядних робіт від 16 червня 2011 року №16-06/11, згідно якого Субпідрядник (ТОВ «Будівельне управління 26») за завданням та з матеріалів Підрядника (ТОВ «АБС») зобов'язується виконати часткове лицювання профільованим листом фасаду будівель шести пташників. Між Позивачем та його контрагентом узгоджено договірну ціну, згідно якої загальна вартість виконання робіт становить 61997,40 грн.

За результатами виконання робіт між сторонами підписано довідку про вартість виконаних робіт від 15 серпня 2011 року та акт виконаних робіт від 15 серпня 2011 року, згідно яких загальна вартість робіт становить 61997,40 грн. Крім того, виконавцем робіт виписано податкову накладну від 15 серпня 2011 року №17.

Виконання Договору від 16 червня 2011 року №16-06/11, згідно пояснень представника Позивача та матеріалів справи, пов'язане з укладенням Договору від 12 квітня 2011 року №12-04/11 між ТОВ «АБС»та ТОВ «АЗБІ», згідно якого Позивач зобов'язується з матеріалів підрядника (ТОВ «АЗБІ») здійснити часткове лицювання профільним листом фасаду будівель шести пташників. Між сторонами підписано кошторис, згідно якого загальна вартість робіт становить 75084,00 грн., календарний графік. За результатами виконання робіт між сторонами підписано довідку про вартість виконаних робіт від 17 серпня 2011 року та акт приймання виконаних робіт від 17 серпня 2011 року, згідно яких Позивачем виконано робіт на загальну суму 75024,58 грн.

Також, як підтверджується матеріалами справи, між Позивачем та ТОВ «Будівельне управління 26»було укладено Договір на виконання субпідрядних робіт від 20 травня 2011 року №20-05/11, згідно якого Субпідрядник (ТОВ «Будівельне управління 26») за завданням та з матеріалів Підрядника (ТОВ «АБС») зобов'язується виконати працевлаштування колектора. Між Позивачем та його контрагентом узгоджено договірну ціну, згідно якої загальна вартість виконання робіт становить 71440,43 грн. та підписано локальний кошторис, згідно якого кошторисна вартість робіт становить 54532,00 грн.

За результатами виконання робіт між сторонами підписано довідку про вартість виконаних робіт від 15 серпня 2011 року та акт виконаних робіт від 15 серпня 2011 року, згідно яких загальна вартість робіт становить 73440,43 грн. та виконавцем робіт виписано податкову накладну від 15 серпня 2011 року №18.

Виконання Договору від 20 травня 2011 року №20-05/11 пов'язане з укладенням Договору від 5 травня 2011 року №25-05/11 між ТОВ «АБС»та ТОВ «АЗБІ», згідно якого Позивач зобов'язується з матеріалів підрядника (ТОВ «АЗБІ») здійснити перевлаштування колектора. Між сторонами підписано договірну ціну та локальний кошторис. За результатами виконання робіт між сторонами підписано довідку про вартість виконаних робіт від 15 серпня 2011 року та акт приймання виконаних робіт від 15 серпня 2011 року, згідно яких Позивачем виконано робіт на загальну суму 81524,54 грн.

Крім вищезазначених договорів, між Позивачем та ТОВ «Будівельне управління 26»було укладено Договір на виконання субпідрядних робіт від 25 травня 2011 року №25-05/11, згідно якого Субпідрядник (ТОВ «Будівельне управління 26») за завданням та з матеріалів Підрядника (ТОВ «АБС») зобов'язується виконати монтаж та пусконалагоджувальні роботи. Між Позивачем та його контрагентом узгоджено договірну ціну, згідно якої загальна вартість виконання робіт становить 179385,84 грн.

За результатами здійснених робіт між сторонами підписано довідку про вартість виконаних робіт від 1 серпня 2011 року та акт виконаних робіт від 1 серпня 2011 року, згідно яких загальна вартість втканих робіт становить 179385,84 грн. Крім того, виконавцем робіт виписано податкову накладну від 1 серпня 2011 року №4.

Необхідність виконання Договору від 25 травня 2011 року №25-05/11 зумовлене укладенням Договору від 7 травня 2011 року №27-05/11 між ТОВ «АБС»та ТОВ «АЗБІ», згідно якого Позивач зобов'язується виконати монтаж та пусконалагоджувальні роботи протидимного захисту. Між сторонами підписано договірну ціну згідно якої вартість робіт становить 199317,60 грн. За результатами виконання робіт між сторонами підписано довідку про вартість виконаних робіт від 1 серпня 2011 року та акт приймання виконаних робіт від 1 серпня 2011 року, згідно яких Позивачем виконано робіт на загальну суму 199317,60 грн.

Договором від 27 травня 2011 року №27-05/2011, укладеним між ТОВ «АБС»та ТОВ «Будівельне управління 26»Позивач взяв на себе зобов'язання по влаштуванню тимчасової під'їзної дороги до земельної ділянки. Для виконання договору між сторонами підписано договірну ціну та локальний кошторис. За результатами виконання договору між сторонами підписано довідку про вартість виконаних робіт від 15 серпня 2011 року та акт виконаних робіт від 15 серпня, згідно яких загальна вартість виконаних робіт становить 87771,92 грн. та виконавцем виписано податкову накладну від 15 серпня 2011 року №16.

Даний договір був укладений з метою виконання зобов'язання, яке на себе взяв Позивач відповідно до Договору від 20 травня 2011 року №30-05/11, укладеному між ним та ТОВ «АЗБІ». Згідно Договору Позивач має виконати підготовчі роботи по влаштуванню тимчасової дороги. Задля виконання Договору між сторонами підписано договірну ціну та локальний кошторис. Згідно довідки про вартість виконаних робіт та акту приймання виконаних робіт від 15 серпня 2011 року Позивачем було здійснено робіт на загальну суму 9789,79 грн.

Згідно Договору від 30 червня 2011 року №30-05/11, укладеного між ТОВ «АБС»та ТОВ «Будівельне управління 26», останнє бере на себе зобов'язання здійснити благоустрій території об'єкту. Згідно договірної ціни, вартість робіт становить 11346,00 грн. За результатами виконання робіт між Позивачем та виконавцем підписано довідку про вартість виконаних робіт від 29 серпня 2011 року та акт виконаних робіт від 29 серпня 2011 року, згідно яких вартість виконаних робіт становить 11346,00 грн. Виконавцем виписано податкову накладну від 29 серпня 2011 року №58.

Необхідність виконання Договору від 30 червня 2011 року №30-05/11, зумовлено укладенням Договору від 30 червня 2011 року №01-07/11 між ТОВ «АБС»та ТОВ «АЗБІ», згідно якого Позивач зобов'язується виконати благоустрій території об'єкту. Між сторонами підписано договірну ціну згідно якої вартість робіт становить 12535,95 грн. За результатами виконання робіт між сторонами підписано довідку про вартість виконаних робіт від 1 серпня 2011 року та акт приймання виконаних робіт від 1 серпня 2011 року, згідно яких Позивачем виконано робіт на загальну суму 12535,60 грн.

Факт оплати послуг, наданих ТОВ «Будівельне правління 26»підтверджується банківськими виписками (а.с.137-139)

Таким чином, сукупність наданих представником Позивача документів дають достатні підстави дійти висновку про фактичне вчинення робіт по договорах субпідряду, окрім того, зі змісту первинних документів, долучених до матеріалів, в діяльності Позивача та його контрагента наявні розумні економічні та організаційно-адміністративні причини для укладання договорів, а також наявні чинники, з якими закон пов'язує можливість формування Позивачем податкового кредиту за спірними операціями, зокрема, витрати Позивача за цими договорами повною мірою пов'язані з його господарською діяльністю.

Відтак, ТОВ «АБС»було цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по вищезазначених господарських операціях та правомірно сформовано валові витрати за відповідний податковий період. Крім того, виходячи з аналізу податкової звітності Позивача, а саме декларацій з податку на додану вартість та розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за звітні періоди «серпень 2011 року», «вересень 2011 року»ТОВ «АБС»декларувало суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість по контрагентах ТОВ «АЗБІ»та ТОВ «Станіславська торгова компанія», що додатково підтверджує реальність операцій та фактичне здійснення робіт ТОВ «Будівельне управління 26», оскільки фактичне виконання даних робіт в повній мірі відображено в податковій звітності Позивача, як при отриманні послуг від субпідрядника так і при здійсненні послуг виступаючи підрядником перед ТОВ «АЗБІ»та ТОВ «Станіславська торгова компанія».

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби».

.

В той же час, Позивач є відокремленою юридичною особою від контрагента -юридичної особи ТОВ «Будівельне управління 26»», а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Крім того, чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування, чи формувати валові витрати.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», «якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту».

Таким чином, висновок Відповідача про порушення Позивачем вимог підпункту 14.1.181, пункту 14.1 статті 14, пункту 198.2, пункту 198.3, статті 198, пункту 200.1, статті 200 Податкового кодексу України, є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, спростовується наявними в матеріалах справи документами, а, відтак, податкове повідомлення-рішення 11 травня 2012 року № 0001292230 є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно посилання представника Відповідача протокол допиту свідка по справі №69-116 щодо реєстрації ТОВ «Будівельне управління 26», то Суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до статті 84 Кримінально-процесуального кодексу України при провадженні слідчих дій під час досудового слідства і дізнання, в судових засіданнях суду першої інстанції та апеляційного суду ведуться протоколи.

В протоколі про кожну слідчу дію повинні бути зазначені: місце і дата його складання; посади і прізвища осіб, що проводять дію; прізвища осіб, які брали участь у проведенні слідчої дії, адреси цих осіб; роз'яснення їх прав і обов'язків; зміст проведеної слідчої дії, час її початку і закінчення; всі істотні для справи обставини, виявлені при виконанні даної слідчої дії. З метою нерозголошення даних про особу, щодо якої застосовані заходи безпеки, у протоколах слідчих дій, передбачених статтями 95, 96, 107, 145, 170, 171, 173 та 176 цього Кодексу, обмежуються відомості про цю особу в порядку, передбаченому статтею 523 цього Кодексу (стаття 85 Кримінально-процесуального кодексу України).

Статтею 170 Кримінально-процесуального кодексу України визначено, що про допит свідка складається протокол з додержанням правил, зазначених у статті 85 Кодексу. Крім того, в протоколі допиту вказуються: прізвище, ім'я та по батькові свідка, його вік, громадянство, національність, освіта, місце роботи, рід занять або посада, місце проживання, а також відомості про його стосунки з обвинуваченим і потерпілим. У протоколі зазначається, що свідкові роз'яснені його права, обов'язки і відповідальність за відмову давати показання і за дачу завідомо неправдивих показань. Показання свідка та відповіді на поставлені йому запитання викладаються в першій особі і по можливості дослівно. Свідкові, коли він про це просить, може бути надана можливість особисто написати свої показання в присутності слідчого, про що зазначається в протоколі. По закінченні допиту слідчий пред'являє свідкові протокол для прочитання. За проханням свідка протокол може бути йому прочитаний слідчим. Свідок і особи, які були присутні при допиті, мають право просити про внесення доповнень і поправок у протокол. Ці доповнення і поправки заносяться слідчим до протоколу. Протокол підписують свідок, слідчий і особи, що були присутні при допиті. Якщо протокол написаний на декількох сторінках, свідок підписує кожну сторінку окремо.

В протоколі допиту зазначаються місце і дата допиту; посада та прізвище особи, яка проводила допит, і осіб, які були присутні при допиті; час початку і закінчення допиту; прізвище, ім'я та по батькові обвинуваченого, рік, місяць, день і місце його народження; громадянство, національність, освіта, сімейний стан, місце роботи, рід занять або посада, місце проживання, судимість обвинуваченого та інші відомості про нього, що виявляться необхідними за обставинами справи. Показання обвинуваченого та відповіді на поставлені йому запитання викладаються в першій особі і по можливості дослівно. По закінченні допиту слідчий пред'являє протокол обвинуваченому для прочитання. За проханням обвинуваченого він може бути прочитаний йому слідчим, про що зазначається в протоколі. Обвинувачений має право вимагати доповнення протоколу і внесення до нього поправок. Ці доповнення і поправки підлягають обов'язковому занесенню в протокол. Протокол підписують обвинувачений і слідчий. Якщо протокол написаний на кількох сторінках, обвинувачений підписує кожну сторінку окремо. Якщо в допиті обвинуваченого брали участь прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, захисник або інші особи, вони також підписують протокол (стаття 145 Кримінально-процесуального кодексу України).

Згідно з статтею 65 Кримінально-процесуального кодексу України доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами.

Таким чином, пояснення директора ТОВ «Будівельне управління 26» ОСОБА_1, зафіксовані в протоколі допиту, є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, однак вони не є належними документами, які встановлюють відповідні юридичні факти.

В розумінні кримінально-процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти (зокрема, вину службових осіб ТОВ «Будівельне Управління 26» у фальсифікації бухгалтерських чи інших документів), є відповідні судові рішення, що набрали законної сили.

Відтак, необґрунтованим є посилання представника Відповідача на протокол допиту директора «Будівельне Управління 26», як на доказ нікчемності укладеного між відповідачами правочину.

В той же час, зміст Акту перевірки свідчить про те, що Відповідачем не було системно проаналізовано всіх первинних документів,які підтверджують факт реального здійснення операцій по договорах субпідряду тобто, ДПІ у Святошинському районі міста Києва ДПС не досліджено всіх обставин спірних правовідносин».

Крім того, згідно правової позиції Верховного суду України, викладеної в Постанові від 12 лютого 2008 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метпромсервіс" до ДПІ у Святошинському районі міста Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, чого не виявлено Актом перевірки від 18 квітня 2012 року № 113/22-30/32773863.

Відтак, всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу у спірних правовідносинах базуються не на аналізі змісту договірних відносин між Позивачем та його контрагентом, а на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість, а саме побудовані на аналізі фінансово-господарської діяльності контрагента Позивача та на висновках Акту перевірки ТОВ «Будівельне управління 26», яким встановлено порушення норм податкового законодавства контрагентом Позивача. Таким чином, згідно Акту перевірки від 18 квітня 2012 року № 113/22-30/32773863 Відповідач покладає на ТОВ «АБС»відповідальність, внаслідок порушення норм податкового законодавства його контрагентом, що є неприпустимим відповідно до статті 61 Конституції України.

Крім того, враховуючи правову позицію Вищого адміністративного суду України викладену в Ухвалі від 27 лютого 2012 року по справі №К-14106/08 «…лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування»Суд дійшов висновку, що як під час судового розгляду, так і під час перевірки Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби не було доведено неправомірних дій Позивача, щодо включення суми податкового кредиту, а саме: не доведено факт узгодженості дій Позивача з ТОВ «Будівельне Управління»щодо ухилення від сплати податків, отримання податкової вигоди, обізнаності Позивача щодо незаконних дій контрагента.

Відтак, всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу в спірних правовідносинах базуються не на аналізі змісту договірних відносин між Позивачем та його контрагентом, а на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість.

Суд звертає особливу увагу на те, що Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повинен уникати прийняття необґрунтованих рішень, мотивованих припущеннями, а не конкретними обставинами справи.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку неправомірності дій іншого, підтверджується і практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес»АД проти Болгарії»Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Вказаний підхід щодо визначення недопустимості порушення майнових прав особи закріплений також у Шостій Директиві № 77/388/ЄЕС від 17 травня 1977 року щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту (надалі -також «Шоста Директива»).

Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать acquis Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а, відповідно, його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви. Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи «Булвес» АД проти Болгарії», а саме: «…Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати. Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту, що у низці поставок, в яку входять ці операції, попередня чи наступна операція є недійсною через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати».

Суд звертає особливу увагу на те, що рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Крім того, Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано Суду належних доказів, як і не зазначено будь-яких інших обґрунтованих обставин, які б спростували фактичне здійснення господарських відносин між Позивачем та його контрагентами, як і не надано доказів повторного відображення сум податкового кредиту.

Також не знаходить свого підтвердження у матеріалах справи висновки Відповідача щодо невідповідності господарським операцій цілям та завданням підприємницької діяльності Позивача, збитковості виконаних послуг, або інших обставин, які б могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту виконання послуг, а також про те, що вчинення зазначених послуг не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії Позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В даній адміністративній справі ДПІ у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього законом обов'язку щодо доведення правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, та не надано належних доказів, які б підтверджували викладені в Акті перевірки висновки.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши матеріали адміністративної справи та вимоги чинного податкового законодавства, Суд дійшов висновку про те, що викладені в Акті перевірки висновки Відповідача є неповними та такими, що не ґрунтуються на аналізі всіх фактичних обставин спірних правовідносин, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11 травня 2012 року № 0001292230 -є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 128, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби від 11 травня 2012 року № 0001292230.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н. Є. Блажівська