Ухвала суду № 25927590, 04.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2012 року м. Київ К-44774/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді Муравйов О. В. Вербицька О. В. Кошіль В. В.розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на постанову та ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 09.07.2009 року Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.09.2009 рокуу справі№ 2-а-3835/09/0570за позовомДержавного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецькупровизнання недійсними податкових повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09.07.2009 року у справі № 2-а-3835/09/0570, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.09.2009 року, позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку від 19.01.2009 року № 004471312/3/1291/10/15-16-23/3, яким застосовані штрафні санкції за платежем: податок на додану вартість на суму 64 254,74 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 3, п. 3 ч. 1 Закону України «Про систему оподаткування», пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, п. 7.7 ст. 7, пп. 17.1.7 п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. ст. 7, 8, 9, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 20.06.2008 року відповідачем складений акт № 525/15-16-23/3-33161769 про результати невиїзної документальної перевірки позивача з питання своєчасної сплати узгодженого зобов'язання з податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за березень 2008 року та акт № 525/15-16-23/3-33161769 про результати невиїзної документальної перевірки позивача з питання своєчасної сплати узгодженого зобов'язання з податку на прибуток по декларації з податку на прибуток від 07.05.2008 року № 3643.

На підставі зазначених актів перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 19.01.2009 року: № 0004461312/3/1274/10/15-16-23/3, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10% в сумі 6 904,22 грн. за затримку до 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 69 040,22 грн. за платежем: податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності; № 004471312/3/1291/10/15-16-23/3, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10% в сумі 64 254,74 грн. за затримку до 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 642 547,36 грн. за платежем: податок на додану вартість.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначений розмір штрафу за несплату платником податків узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом,

Відповідно до п. 1.3 статті 1 цього Закону податковий борг (недоїмка) -це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Судами встановлено, що сума податкового боргу з податку на прибуток у розмірі 11 344,40 тис. грн. розстрочена на 10 років рішенням Господарського суду Донецької області від 23.05.2006 року № 22/339.

Згідно платіжного доручення від 30.05.2008 року № 10084 позивачем перерахована до бюджету розстрочка податкового боргу з податку на прибуток за травень 2008 року у розмірі 117 839 грн.

Відповідачем зазначена у платіжному дорученні сума за призначенням «погашення розстрочки податкового боргу за рішенням суду»направлена не на зменшення суми відстроченого податкового боргу, а на погашення податкової декларації з податку на прибуток за перший квартал 2008 року частково у сумі 69 040,22 грн.

Податкове зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2008 року по декларації від 08.05.2008 року № 3718 в сумі 1 0380 886 грн. не було сплачено платіжними дорученнями № 9173 від 15.05.2008 року, № 9218 від 21.05.2008 року, № 9228, № 9229, № 9382, № 9227 від 22.05.2008 року, № 9241 від 23.05.2008 року. Зазначеними платіжними дорученням погашалась розстрочка податкового боргу з податку на додану вартість за рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29.02.2008 року № 2-а-5608/08.

Відповідачем зазначені у платіжних дорученнях суми направлені не на зменшення суми відстроченого податкового боргу, а на погашення податкового зобов'язання по декларації за березень 2008 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції з посиланням на п.п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»виходили з того, що позивач діяв з перевищенням повноважень, оскільки він не мав права самостійно змінювати "призначення платежу" та направляти зазначені кошти в рахунок сплати податкового боргу.

Оскільки судами встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази сплати позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість, визначених декларацією за перший квартал 2008 року, суди обґрунтовано задовольнили позовні вимоги, зазначивши про нарахування податковим органом штрафних санкцій за відсутності об'єкту їх нарахування: суми податкового боргу, що сплачується.

Доводи касаційної скарги зводять до хибного тлумачення положень п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, а тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09.07.2009 року у справі № 2-а-3835/09/0570 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.09.2009 року у справі № 2-а-3835/09/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

В. В. Кошіль