Постанова № 25927352, 03.09.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 вересня 2012 року Справа № 2а/1270/6439/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Матвєєвої В.В.,

при секретарі: Захаровій Ю.О.,

за участю сторін:

представника позивача -

УПФУ в м. Свердловську Луганської області: не з'явився,

відповідача - фізичної особи - підприємця

ОСОБА_1: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 757,14 грн., -

ВСТАНОВИВ:

20 серпня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Управління пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 757,14 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідач перебуває на обліку в Управління пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області, працює за спрощеною системою оподаткування та є платником страхових внесків.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. В порушення зазначеного закону відповідач не в повному обсязі сплачує страхові внески, у зв'язку з чим станом на момент подання адміністративного позову за відповідачем рахується недоїмка по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.2010 по 01.01.2011 в сумі 757,14 грн.

Управлінням пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області відповідачу була направлена вимога про сплату боргу № Ф-496 від 05.12.2011. Відповідач суму боргу, зазначеної у вимозі, у встановленому законом порядку протягом 10 днів з дня отримання такої вимоги, не оскаржив, борг в повному обсязі не сплатив.

У зв'язку з несплатою відповідачем недоїмки позивач звернувся з позовом до суду.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення. 03.09.2012 надіслав факсимільним зв'язком заяву, в якій просив проводити розгляд справи за відсутності представника УПФУ в м. Свердловську Луганської області.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений, ані заяви про визнання позовних вимог, ані заперечень до суду не надходило, про причини неявки суду невідомо. 03.09.2012 на адресу суду повернувся конверт з відміткою «за зазначеною адресою не проживає».

Відповідно до положень ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

У зв'язку з тим, що будь-яких відомостей відносно зміни місця реєстрації відповідач державному реєстратору не надав, записи до реєстру не вносились, суд позбавлений можливості повідомити відповідача про розгляд даної справи за іншою адресою.

З огляду на вищезазначене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів..

За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача та відповідача.

Суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи, оцінивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець Викоанвчим комітетом Свердловської міської ради Луганської області 13.09.2010 за № НОМЕР_2 та взятий на облік до УПФУ в м. Свердловську Луганської області як платник страхових внесків.

Станом на момент подання адміністративного позову заборгованість відповідача по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.2010 по 01.01.2011 складає 757,14 грн., що підтверджується розрахунком грошової вимоги за 2010 рік (а. с. 10) та карткою особового рахунку платника за період з 01.01.2010 по 01.01.2011 (а. с. 11), долучених позивачем до адміністративного позову.

05.12.2011 Управлінням пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області була винесена вимога про сплату боргу № Ф-496 на суму 757,14 грн. (а. с. 9). Вказана вимога була отримана відповідачем 12.12.2011, про що свідчить поштове повідомлення про отримання (а. с. 9).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що відповідач суму боргу, зазначеної у вимозі, у встановленому законом порядку протягом 10 днів з дня отримання такої вимоги, не оскаржив, борг в повному обсязі не сплатив.

Правовідносини, пов'язані зі сплатою страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування регулюються Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058 (далі - Закон № 1058), який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

08.07.2010 прийнято Закон України № 2464 від 08.07.2010 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464), який набрав чинності з 01.01.2011 року, регулює правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до Прикінцевих положень Закону № 2464, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, борг по сплаті недоїмки по страховим внескам у відповідача виник до 01.01.2011, тому, в даному випадку потрібно застосовувати норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (із змінами) (далі - Закон № 1058-ІV).

Згідно з п. 5 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками є роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин у 2010 році) застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Частиною 3 статті 15 Закону № 1058 передбачено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.

Законом України від 08.07.10 № 2461 «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено обов'язкову сплату підприємцями - фізичними особами на спрощеній системі оподаткування страхових внесків до Пенсійного фонду.

Для платників фіксованого податку пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 13 лютого 1998 №129/98-ВР встановлено порядок перерахування з фіксованого податку відрахувань до ПФУ, а саме: до внесення відповідних змін до порядку здійснення відрахувань на державне пенсійне страхування громадянами-підприємцями, що сплачують фіксований податок, 10 відсотків сум цього податку, що надійшли до відповідного місцевого бюджету, перераховуються до Пенсійного фонду України, а 90 відсотків сум фіксованого податку, що надійшли до місцевого бюджету, спрямовуються на потреби територіальної громади за визначеними нею напрямами.

До введення в дію Закону України від 08.07.2010 р. № 2461 «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доплата до мінімального страхового внеску здійснювалася за бажанням фізичної особи-платника спрощеної системи оподаткування.

Починаючи з липня 2010 року Законом України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08.07.2010 р. № 2461 встановлено обов'язкову сплату підприємцями-фізичними особами на спрощеній системі оподаткування страхових внесків до Пенсійного фонду в порядку, визначеному Законом України № 1058, тобто мінімального страхового внеску, а саме: за липень-вересень 2010 року - по 294,82 грн. щомісяця; за жовтень-листопад 2010 року - по 301,12 грн. щомісяця; за грудень 2010 року - 306,10 грн.

Як вбачається з картки особового рахунку платника розмір заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.01.2010 по 01.01.2011 складає 757,14 грн., тобто нараховані внески до 01.01.2011. Але станом на 01.01.2011 строк сплати даних платежів не настав, так як звіт подається страхувальником до органів ПФУ один раз на рік до 01 квітня року, наступного за звітним.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 17, п. 6. ст. 20 Закону № 1058-ІV, страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі страхові внески до Пенсійного фонду України.

Пунктом 6 частини 2 стаття 17, ч. 6 ст. 20 Закону № 1058-ІV, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно з ч. 3 ст. 106 Закону № 1058-ІV, страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Відповідно до ч. 15 ст. 106 Закону № 1058-ІV, строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Як вбачається із матеріалів справи, загальна сума заборгованості по сплаті внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2010 по 01.01.2011 становить 908,34 грн. (а. с. 11). Відповідач частково сплатив суму страхових внесків в розмірі 151,20 грн., а тому загальний борг становить 757,14 грн. (908,34 грн. - 151,20 грн. = 757,14 грн.).

Зазначений борг до теперішнього часу відповідачем до Управління пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області не перерахований, вимога про сплату боргу № Ф-496 від 05.12.2011 у встановленому законом порядку не оскаржена.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд вважає, що позов Управління пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 757,14 грн. є доведеним та таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 14, 15, 17, 20, 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058, ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 757,14 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентиф. номер НОМЕР_1) на користь Управління пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області (місцезнаходження: 94800, Луганська область, м. Свердловськ, вул. Пирогова, 9, р/р 25606301737 ЛОУ Ощадбанку м. Луганськ, МФО 304665, код 21792442) суму заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 757,14 грн. (сімсот п'ятдесят п'ять гривень чотирнадцять копійок).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 07 вересня 2012 року.

СуддяВ.В. Матвєєва