Постанова № 25926654, 05.09.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/3739/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2012 року

11 год. 40 хв.

У залі судових засідань № 31

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Балан Я.В.

при секретарі судового засідання - Давтян Л.Г.

за участю сторін:

представник позивача - Глиняна Г.В. (за довіреністю)

представник відповідача - Драгомиров В.В. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Еффект»(код ЄДРПОУ 33803233) до державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з адміністративним позовом звернулось приватне підприємство «Еффект»(надалі -ПП «Еффект») до державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області державної податкової служби (надалі - ДПІ у Біляївському районі Одеської області) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000572200 від 03.05.2012 р., мотивуючи позовні вимоги тим, що висновки інспектора зазначені в акті перевірки ґрунтуються на суб'єктивних припущеннях, не підтверджені відповідними доказами. Також позивач вказує, що під час формування податкового кредиту ним було дотримано всіх умов, встановлених чинним законодавством, що є критеріями, за наявності яких виникає право на формування податкового кредиту.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, дав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що позов вважає необґрунтованим та просив в його задоволенні відмовити, аргументуючи тим, що ПП «Еффект»безпідставно включило до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суму 820 479 грн. 52 коп. від контрагентів ТОВ «Реконструкція»та ТОВ «ВСТК», тому як на зазначених підприємствах відсутні трудові резерви, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди з контрагентами, які не виконують свої зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість, не мають реального товарного характеру.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, а також обставини якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

21.11.2005 р. Біляєвською районною державною адміністрацією Одеської області зареєстровано ПП «Еффект», ідентифікаційний код юридичної особи -33803233, місцезнаходження юридичної особи: 67620, Одеська область, Біляївський район, с. Вигода, вул. Елеваторна, 16, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А 00, № 243514. (том І аркуші справи 19).

Статутом ПП «Еффект»передбачено, що основною метою діяльності підприємства є виробнича та комерційна діяльність, яка спрямована на отримання прибутку та реалізація на її основі інтересів засновника та трудового колективу підприємства; вивчення перспективного попиту і розширення номенклатур послуг, які надаються для населення; сприяння найбільш повному задоволенню потреб народного господарства у товарах та послугах (том І аркуші справи 10-18).

29.11.2005 р. позивача було зареєстровано як платника податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 21512994 серія НБ № 40895 (том І аркуш справи 20).

Судом встановлено, що у період з 04.04.2012 р. по 11.04.2012 р. на підставі наказу ДПС в Одеській області № 408 від 03.04.2012 р., постанови старшого слідчого з ОВС СУ ДПС в Одеській області Балахтіна І.М. про призначення документальної позапланової перевірки від 16.03.2012 р., проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Еффект»з питань взаємовідносин із ТОВ «ВСТК»(ЄДРПОУ 35179825) та ТОВ «Реконструкція»(ЄДРПОУ 32623124) за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2011 р., за результатами якої складено акт № 6/16-20/33803233 від 13.04.2012 р. (том І аркуші справи 21-33).

У висновку акту перевірки вказано, що позивачем порушено п.п. 7.2.4, п.п. 7.2.6. п. 7.2., п.п. 7.4.1., 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р.; п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 820479 грн. 52 коп. у тому числі: за лютий 2011 року -678043 грн. 56 коп., березень 2011 року -96949 грн. 04 коп., липень 2011 року -45486 грн. 92 коп.

Як зазначається в акті перевірки, податковий кредит сформований ПП «Еффект»по господарським операціям з ТОВ «ВСТК»та ТОВ «Реконструкція», проте у вищенаведених контрагентів позивача відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

На думку податкового органу у ТОВ «Реконструкція»та ТОВ «ВСТК» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно до ч. 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені угоди мають ознаки нікчемності.

На підставі вищевказаного акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000572200 від 03.05.2012 р. яким встановлено порушення ПП «Еффект»п.п. 7.2.4, п.п. 7.2.6. п. 7.2., п.п. 7.4.1., 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (чинного на момент виникнення спірних правовідносин); п. 44.1 ст. 44, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі: за основним платежем -820 479 грн. 52 коп., та за штрафними (фінансовими) санкціями -11 373 грн. 73 коп. (том І аркуш справи 52).

Не погоджуючи із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням позивачем було подано скаргу. Рішенням ДПА в Одеській області про результати розгляду первинної скарги було залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0000572200 від 03.05.2012 р., а первину скаргу позивача -без задоволення (том І аркуші справи 54-62, 63-66).

28.05.2012 р. за вхід. № 3732/10/22-1009 ДПІ у Біляївському районі Одеської області направило на адресу ПП «Еффект»податкове повідомлення-рішення № 0000572200 від 03.05.2012 р. на загальну суму 831852 грн. 25 коп.: за основним платежем у сумі 820479 грн. 52 коп., за штрафними (фінансовим) санкціями у сумі 11372 грн. 73 коп. взамін на податкове повідомлення-рішення № 0000572200 від 03.05.2012 р. на загальну суму 831853 грн. 25 коп. яке вважається недійсним, у зв'язку з допущеною технічною помилкою (том І аркуш справи 53, том V аркуш справи 25)

З висновками податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Нерубайською сільською радою у особі сільського голови Юрковського В.Л. (замовник) та ПП «Еффект»(учасник) були укладені договори про закупівлю робіт за державні кошти № 115; 113; 110; 116; 117; 106; 104; 107; 109; 103; 99; 105; 102; 101; 111; 114; 112; 108; 100; 115 від 08.12.2010 р., в ході виконання умов яких, були складені та підписані наступні документи, а саме: довідка про вартість виконання будівельних робіт і витрат за 2010 -2011 р., акт прийому виконаних будівельних робіт, підсумкова відомість ресурсів, зведений кошторис розрахунку вартості будівництва (капітальний ремонт дорожнього покриття), договірна ціна, локальний кошторис № 2 -1-1, підсумкова відомість ресурсів, дефектний акт (том І аркуші справи 102-250, том ІІ аркуші справи 1-17). Факт виконання даних робіт підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними № 3, 5, 8, 2, 1, 17, 12, 10, 9, 13, 16, 11, 15, 4, 6 від 09.02.2011 р.; № 14, 7 від 10.02.2011 р. та № 1, 2 від 30.03.2011 р., в яких вказано, що ПП «Еффект»(продавець), а Нерубайська сільська рада (покупець) (том ІІ аркуші справи 18-36).

На виконання вищевказаних договорів ПП «Еффект»уклало договори субпідряду із ТОВ «Реконструкція» предметом яких являється капітальний ремонт дорожнього покриття в с. Нерубайське, Біляївського району, Одеської області та в с. Велика Балка, Біляївського району, Одеської області № 10 -26 від 01.02.2011р., № 29, 30 від 01.03.2011 р. В ході виконання умов вищевказаних договорів, були складені та підписані наступні документи: довідки про вартість виконаних будівельних робіт і витрат, акти приймання виконаних будівельних робіт, підсумкові відомості ресурсів, договірна ціна (том ІІ аркуші справи 37-236). Факт виконання даних робіт підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними, в яких ТОВ «Реконструкція»(продавець), а ПП «Еффект»(покупець) за договорами субпідряду, а також платіжними дорученнями з відміткою банківської установи про виконання субпідрядних робіт, одержувачем в яких зазначено ТОВ «Реконструкція»( том ІІ аркуші справи 237-250, том ІІІ аркуші справи 1-5, 6-23).

Між ТОВ «ВСТК»(продавець) та ПП «Еффект»(покупець) було укладено договір купівлі - продажу № 812 від 01.06.2011 р. згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити будівельні матеріали на загальну суму 81775 грн. 42 коп., кількість і номенклатура, ціна товару являються договірними і визначаються сторонами по мірі необхідності. Строк дії даного договору становить один рік (том ІІІ аркуш справи 83).

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що між ТОВ «ВСТК»(продавець) та ПП «Еффект»(покупець) укладені контракти № 27 від 04.05.2011 р., № 807 від 01.06.2011 р., № б/н від 01.07.2011 р. згідно умов якого продавець зобов'язується поставити покупцеві у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити продукцію -суміш асфальтобетонну дрібнозернисту гарячу на умовах визначених даним контрактом. Строк дії даних контрактів до 31.12.2011 р. На підтвердження факту виконання умов вказаних контрактів представником позивача надано наступні документи: паспорт якості асфальтобетонної суміші, акти виконаних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, додатки до акту виконаних робіт, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), калькуляція на виготовлення дрібнозернистої щільної асфальтобетонної суміші типу Б (том ІІІ аркуш справи 84-119).

Факт поставки та оплати товарів підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: № РН-0000001 від 25.05.2011 р., № РН 000812 від 30.06.2011 р., № РН-000807 від 30.06.2011 р. -постачальник ТОВ «ВСТК», вказаним видатковим накладним відповідають податкові накладні, в яких ПП «Еффект»покупець, а ТОВ «ВСТК»продавець за № 758 від 25.05.2011 р., № 812 від 30.06.2011 р., № 807 від 29.06.2011 р., № 30072 від 30.07.2011 р.; рахунками фактури № СФ-000812 від 30.06.2011 р.№ СФ-000807 від 29.06.2011 р. № СФ 0030072 від 30.07.2011 р. (том ІІІ аркуші справи 120-129). Представником позивача на підтвердження оплати за отриманий товар, в якості доказів, було надано платіжні доручення з призначенням платежу -оплата за асфальт, одержувачем в яких зазначено ТОВ «ВСТК»(том ІІІ аркуші справи 130-131).

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16.07.1999 р. підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Так, товарно-транспортна накладна -єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору та контрактів представником позивача було надано до суду товарно-транспортні накладні в яких замовником (платник, вантажовідправник) вказано ТОВ «ВСТК», вантажоодержувач - ПП «Еффект», автопідприємство ТОВ «Емілія.нет» (том ІІІ аркуші справи 132-249, том VІ аркуші справи 1-86).

Також, у судовому засіданні представник позивача в якості доказів надав суду податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2011 р., реєстр отриманих та виданих податкових накладних за січень 2011 р., розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за січень 2011 р., податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 р., розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 р., розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за грудень 2010 р., реєстр отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2010 р. (аркуш справи 2-5, 6-13, 14-18, 19-22, 23-26, 27-29, 30-38 том ІІ),

В силу вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 р. передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Також судом не приймаються до уваги посилання відповідача на відсутність реальності вчинених господарських операцій, вчинених з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та відповідно на нікчемність цих правочинів з наступних підстав.

Для висновку про нікчемність угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно мати належні та допустимі докази наявності умислу керівників позивача та його контрагентів на момент укладання правочину, які на думку суду, відповідач суду не надав.

Крім цього, посилання податкового органу на нікчемність спірного договору з підстав ст. 228 Цивільного кодексу України суперечить положення вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпний і відповідач не наділений законодавством в односторонньому порядку вирішувати чи є правочин нікчемним, чи ні. Якщо ж контролюючий орган вважає спірний договір таким, що вчинений з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільству, останній може бути визнаний судом недійсний відповідно до вимог ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України.

До того ж слід відзначити, що якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для притягнення до відповідальності платника податків який має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат. Отже, з загальним правилом несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Цієї ж позиції підтримується Верховний суд України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Вищевикладене також підтверджене постановою Верховного Суду України у справі № 21-42а10 від 31.01.2011 року, головуючого судді Панталієнка П.В.

У судовому засіданні представником відповідача надано постанову про порушення кримінальної справи від 09.09.2011 р., протокол додаткового допиту свідка від 30.11.2011 р., протоколи допиту свідків від 14.09.2011 р. Однак, зазначені документи не можуть бути доказом незаконності дій позивача, фіктивності спірних поставок, тому як вироку по даній справі представником відповідача надано не було, угоди вчинені між позивачем та ТОВ «Реконструкція»та ТОВ «ВСТК» не значаться, та не досліджувались по даній кримінальній справі (том ІІІ аркуші справи 62-273).

ПП «Еффект»було подано до ДПІ у Біляївському районі Одеської області податкові декларації: з податку на додану вартість за 3, 2, 7 місяць 2011 р. з розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за 3, 2, 7 місяць 2011 р., реєстр виданих та отриманих податкових накладних (том ІІІ аркуші справи 26-44).

Судом встановлено, що ПП «Еффект»цілком обґрунтовано відповідно до п.п. 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України віднесло до податкового кредиту суму ПДВ у загальному розмірі 820479 грн. 52 коп., підтверджену відповідними документами, у тому числі податковими накладними. Зазначені операції відображені в податкових деклараціях за відповідний період.

Таким чином, на момент перевірки позивача сума податку на додану вартість була підтверджена податковими накладними, які і є документами зазначеними п.п. 198.6 п. 198 ст. 198 Податкового кодексу України, що спростовує твердження податкового органу про порушення підприємством вимог зазначеного Закону.

За таких обставин, судом встановлено, що позивач, суворо дотримуючись приписів п.п. 198.6 п. 198 ст. 198 п.п. 201.6 та 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України правомірно включив до складу податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Реконструкція»та ТОВ «ВСТК»підтверджену податковими накладними.

У судовому засіданні представником позивача було надано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стовно контрагентів: ТОВ «Реконструкція»та ТОВ «ВСТК»з яких вбачається, що станом на 10.05.2012 р. товариства не припинені, свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб, довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, свідоцтва про реєстрацію платників податку на додану вартість, а також ліцензію видану Одеською обласною державною адміністрацією ТОВ «Реконструкція»на право впровадження будівельної діяльності (том І аркуші справи 88-101, том IV аркуші справи 87-95).

Оскільки порушення вимог чинного законодавства при здійсненні позивачем податкового обліку з податку на прибуток та податку на додану вартість відсутні, тому донарахування податковим органом податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкції було безпідставним та необґрунтованим.

Окрім зазначеного, жодна норма Податкового Кодексу України не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків покладений на органи податкової служби.

Суд вважає, що реальність операції вчинених ПП «Еффект»та його контрагентами ТОВ «Реконструкція»та ТОВ «ВСТК»не викликає сумнівів, дії позивача свідчать про його добросовісність та відповідають вимогам для підтвердження права на податковий кредит, крім того в матеріалах справи наявні належним чином оформленні первині документи, зокрема податкові накладні.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінюючи надані у справі докази, виходить із принципів адміністративного судочинства - змагальність, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин справи, згідно із яким розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості винесеного відповідачем рішення до суду не надано.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані сторонами у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є правомірними тому як правочини укладені між позивачем та ТОВ «Реконструкція»та ТОВ «ВСТК»не мають ознак нікчемності, а документи первинного бухгалтерського та податкового обліку свідчать про правомірність віднесення до складу податкового кредиту, у зв'язку із наведеним позов ПП «Еффект»до ДПІ у Біляївському районі Одеської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області державної податкової служби № 0000572200 від 03.05.2012 р. підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись Податковим кодексом України ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства «Еффект»(код ЄДРПОУ 33803233, 67620, Одеська область, Біляївський район, с. Вигода, вул. Елеваторна, буд. 16) до державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області державної податкової служби № 0000572200 від 03.05.2012 р. -задовольнити у повному обсязі.

Податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області державної податкової служби № 0000572200 від 03.05.2012 р. у сумі - 831 852 грн. 25 коп.: за основним платежем -820 479 грн. 52 коп., за штрафними фінансовими санкціями - 11 372 грн. 73 коп. -скасувати.

Постанова суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею «05»вересня 2012 року.

Суддя Я.В. Балан

05 вересня 2012 року.

.