Постанова № 25926630, 07.09.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2012 року Справа № 1170/2а-2678/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд

в складі головуючого: судді Петренко О.С.

за участю секретаря судового засідання -Мусієнко Л.О.

представників:

позивача -Івашкіна О.В.

відповідача -Шаповалова Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

до відповідача: Фермерського господарства Зобенко Леоніда Васильовича

про накладення адміністративного арешту коштів на рахунки платника податків, суд

ВСТАНОВИВ:

Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби звернулася до суду з позовом до Фермерського господарства Зобенко Леоніда Васильовича про накладення адміністративного арешту коштів на рахунки платника податків та надання права на вилучення у відповідача оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів за період з 01.12.2011 року по 30.06.2012 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у відповідності до наказу про призначення документальної позапланової перевірки № 356 від 02.08.2012 року було виписано направлення № 434 від 03.08.2012 року головному державному податковому ревізору-інспектору сектору спеціальних перевірок управління податкового контролю ДПС у Кіровоградській області Пономаренку С.В., направлення № 435 від 03.08.2012 року головному державному податковому ревізору-інспектору відділу перевірок великих підприємств управління податкового контролю ДПС у Кіровоградській області Сільченко О.М. та направлення № 436 від 03.08.2012 року головному державному податковому ревізору-інспектору сектору податкового контролю юридичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Кіровоградської ОДПІ Сподинюк М.С. на проведення виїзної позапланової документальної перевірки ФГ Зобенка Л.В. (код ЄДРПОУ -20656335) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року.

Під час здійснення виходу на підприємство за юридичною адресою -с. Федорівна, вул. Горького,16, керівником підприємства -Зобенко Л.В., який ознайомився з наказом на проведення перевірки та направленнями на перевірку, але відмовив у допуску до перевірки та відмовився від отримання наказу та направлень до перевірки спеціалістів Кіровоградської ОДПІ, надання будь-яких пояснень.

Оскільки дана ситуація не дає змоги реалізувати посадовим особам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки, податковий орган змушений звернутись до суду з даною вимогою.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених в запереченні на позовну заяву, зокрема, у позивача не було будь-яких законних підстав для проведення позапланової виїзної перевірки, до того ж не дотримання органом державної податкової служби порядку застосування повного адміністративного арешту активів виключає підстави звернення до суду з вимогами щодо накладення арешту коштів на рахунку платника податків.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши інші докази по справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

ФГ Зобенка Л.Г. зареєстроване Кіровоградською районною Радою народних депутатів, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності /а.с. 20,39-43/.

Відповідно до наказу про призначення позапланової виїзної перевірки № 356 від 02.08.2012 року було виписано направлення № 434 від 03.08.2012 року головному державному податковому ревізору-інспектору сектору спеціальних перевірок управління податкового контролю ДПС у Кіровоградській області Пономаренку С.В., направлення № 435 від 03.08.2012 року головному державному податковому ревізору-інспектору відділу перевірок великих підприємств управління податкового контролю ДПС у Кіровоградській області Сільченко О.М. та направлення № 436 від 03.08.2012 року головному державному податковому ревізору-інспектору сектору податкового контролю юридичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Кіровоградської ОДПІ Сподинюк М.С. на проведення виїзної позапланової документальної перевірки ФГ Зобенка Л.В. (код ЄДРПОУ - 20656335) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року /а.с. 12-15/.

Під час здійснення виходу на підприємство за юридичною адресою -с. Федорівна, вул. Горького,16, керівник підприємства -Зобенко Л.В., який ознайомився з наказом на проведення перевірки, але відмовив у допуску до перевірки та надання будь-яких письмових пояснень, про що 03.08.2012 року був складений акт № 35/2220/20656335 не допуску до перевірки /а.с.11/.

Вказані дії відповідача стали підставою для прийняття рішення № 2 від 06.08.2012 року про застосування повного адміністративного арешту у вигляді зупинення операцій на рахунках платника податків, яким вирішено звернутися до суду з заявою про застосування арешту активів у вигляді зупинення розрахункових операцій на рахунках платника податків ФГ Зобенко Л.В. /а.с. 7/.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Згідно п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України /далі ПК України/, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно п.п.20.1.5. п.20.1. ст.20 ПК України у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим цього пункту, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу.

Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.

Згідно із п. 94.4. ст. 94 ПК України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім коштів на рахунку платника податків.

Пунктом 94.6. ст. 94 ПК України передбачено, що керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Відповідно до вимог п.94.11 ст. 94 ПК України визначено, що рішення керівника органу державної податкової служби (його заступника) щодо арешту майна може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Застосування адміністративного арешту коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (пп. 94.6.2 п. 94.6. ст. 94 ПК України).

Відповідно до п. 7.1. Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року № 1042, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 року за № 1437/18732, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Згідно з п. 7.3. наведеного Порядку, для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Таким чином, реалізація права податкового органу на застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків може здійснюватися виключно шляхом безпосереднього звернення до адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти на рахунку платника податків в день прийняття відповідного рішення про накладення арешту на майно платника податку.

В даному випадку суду не надані докази прийняття позивачем рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податку в день подачі позову до суду, а отже порушений порядок накладення такого виду арешту.

Відповідно до п. 94.1. ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу). Разом з тим, підстави його застосування, що визначені п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

Так, згідно із п.94.2. ст.94 ПК України адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

Аналогічні норми містить Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010р. № 1042, відповідно до п. 3.1. якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з вищезазначених обставин.

Так, арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу; у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим пункту 20.1.5 статті 20 розділу I Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

Як вбачається із наведених норм, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених обставин, зокрема платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Згідно п.75.1 ст.75 ПК органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Підпунктом 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 ПК визначено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

В якості підстав для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, згідно пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, є: по-перше, виявлення податковим органом фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства (встановлюються за допомогою перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації); по-друге, не надання платником податків відповіді на обов'язковий запит ДПІ.

Відповідно до п.73.3 ст.73 ПК України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин з письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функції, завдань, та її документального підтвердження.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Підсумовуючи вищевикладене, податкова служба має право на звернення до платника податків з письмовим запитом про надання інформації за наявності хоча б однієї з вищезазначених підстав.

В той же час, запит позивача № 1389/10/22-212 від 07.05.2012 року мотивується підставою - визначення відповідності обсягів постачання площі земельних ділянок, яка не є підставою для направлення запиту у відповідності до вимог ст.73 ПК України.

Відповідно до пп.16.1.7 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством.

Отже, право ДПІ щодо направлення запиту кореспондується з обов'язком платника надати інформацію на такий запит.

В судовому засіданні встановлено, що 07.05.2012 року Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС за вих. № 1389/10/22-212 на ім'я директора ФГ Зобенка Л.В. направлено письмовий запит про надання пояснень та їх документальних підтверджень на перелік відповідних запитань, який отриманий відповідачем 08.05.2012 року /а.с. 16-17/.

14.05.2012 року за вих. № 10 на адресу ДПС В Кіровоградській області відповідачем направлено письмові пояснення на запит від 07.05.2012 року вих. № 1389/10/22-212/а.с. 18/, в якому також зазначено що копії відповідних документів статистичної звітності, податкових накладних та первинних бухгалтерських документів були надані разом з поясненням до аналогічного запиту листом № 8 від 15.03.2012 року.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що наказ про проведення перевірки прийнято в зв`язку з наданням відповідачем формальної відповіді на запит.

Відповідно до п.78.4 ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до п.78.5 ст.78 ПК України допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до абз. 1 п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби;

- копії наказу про проведення перевірки;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Відповідно до абз.2 п.81.1 ст.81 ПК України непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Під час розгляду справи представником позивача не надані докази того, що копія наказу та повідомлення вручені відповідачу під розписку або, що керівник ФГ відмовився їх отримати.

Надано лишу акт не допуску до перевірки, в якому зазначено, що керівник господарства -Зобенко О.Л., ознайомившись з наказом ДПС в області від 02.08.12 № 356, відмовився від допуску до проведення перевірки та надання будь-яких письмових пояснень.

Підсумовуючи вищевикладене, необхідно зазначити, що встановлюючи умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок, п.81.1 ст.81 ПК України одночасно встановлює наслідки недотримання контролюючим органом цих умов. Так, непред'явлення або ненадання контролюючим органом державної податкової служби платнику податків документів, перелік яких наведений в абз.1 п.81.1 ст.81 ПК України, або їх надання з порушенням вимог є підставою для недопущення осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Отже, законний інтерес платника податків щодо проведення органом державної податкової служби перевірки його діяльності з дотриманням умов, встановлених законом, захищений шляхом наділенням його правом не допустити посадових осіб органу державної податкової служби до перевірки.

У зв'язку з наведеним суд вважає, що у податкового органу підстав для звернення до суду про накладення адміністративного арешту коштів на рахунки платника податків у вигляді зупинення видаткових операцій - за наслідком відмови платника податків від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби, не було, а тому слід відмовити у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Щодо другої позовної вимоги з приводу надання права на вилучення у Фермерського господарства Зобенко Леоніда Васильовича оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року, суд зазначає наступне.

Згідно з пп.20.1.40 п.20.1 ст.20 ПК України, встановлено право органу державної податкової служби звертатися до суду з заявою про вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів у випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, дана норма не передбачає, в яких саме випадках орган державної податкової служби може звернутись з таким позовом до суду. На думку суду, ці випадки повинні бути викладено в інших нормах ПК України. Відсутність таких норм в ПК України виключає право контролюючого органу вимагати прийняття судового рішення про вилучення оригіналів документів підприємства.

Відповідно до п.п.20.1.6 п.20.1 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Разом з тим, суд відзначає, що при вирішенні спору суду належить застосувати приписи ст.85 ПК України, норми якої врегульовують правовідносини з приводу надання платниками податків документів на вимогу податкових органів.

Пунктом 85.1 ст. 85 ПК України передбачено, що забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби у випадках, не передбачених цим Кодексом.

Так, п.85.2 ст.85 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно п.85.5 ст.85 ПК України забороняється вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів за винятком випадків, передбачених кримінально-процесуальним законом.

Як вбачається з матеріалів справи, визначені КПК України підстави для прийняття рішення про вилучення документів у спірних правовідносинах відсутні.

Крім того законодавцем у ПК України наведений вичерпний перелік прав податкових органів у випадках відмови платника податків допустити податківців до перевірки. Але можливості вилучення документів за рішенням адміністративного суду у таких випадках не передбачено.

На підставі п. 2 ч. 3 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

З огляду на наведене суд вважає, що право органу державної податкової служби звертатися до суду з заявою про вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів має бути реалізовано шляхом звернення до відповідного загального суду в порядку кримінального судочинства, оскільки юрисдикція адміністративних судів на такі справи не поширюється, а тому у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Матеріали справи не містять доказів та представником позивача в судовому засіданні не наведено доводів щодо обґрунтованості та правомірності своїх вимог.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що заявлені суб'єктом владних повноважень вимоги суперечать правам та охоронюваним законом інтересам відповідача у сфері публічно-правових відносин, а отже позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 159-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову -відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України -з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду підпис О.С. Петренко

Згідно з оригіналом