Постанова № 25926400, 17.08.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 серпня 2012 року Справа № 2а-2692/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Кириченко Д.С., за участю:

представників позивача: Дремова Д.С., Нацика І.О.,

представника відповідача -Шепіла І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Марбет»до про Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Марбет»звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області від 05.03.2012 № 0000112220 та № 0000092220.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення, якими Товариству з обмеженою відповідальністю «Марбет»збільшено розмір бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2011 року на суму 263988 грн. 00 коп., зменшено розмір бюджетного відшкодування за листопад 2011 року на суму 263988 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у сумі 131994 грн. 00 коп., на думку позивача, прийняті відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідають вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення позивачем правопорушення є помилковими, а тому вказані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Марбет»(ідентифікаційний код 31120652, місцезнаходження: 08351, Київська область, Бориспільський район, с. Рогозів, вул. Вітчизняна, 11) зареєстроване державним реєстратором Бориспільської районної державної адміністрації Київської області як юридична особа 27.09.2000 (копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 600485 (т. 1 а.с. 77).

Позивач перебуває на податковому обліку в Бориспільській об`єднаній державній податковій інспекції Київської області та здійснює господарську діяльність, пов`язану, зокрема, з виробництвом меблів для сидіння, плит, труб і профілів з пластмас, роздрібною торгівлею залізними виробами, фарбами і склом та оптовою торгівлею будівельними матеріалами.

Зазначені обставини підтверджуються даними, наведеними у довідці Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області від 07.10.2010 № 7294 (т. 1 а.с. 79) та довідці Управління статистики у Бориспільському районі Головного управління статистики у Київській області серії АБ № 360642 (т. 1 а.с. 78).

Судом встановлено, що у липні 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Марбет»та компанією »Sp. z o.o., Польща, укладено зовнішньоекономічний контракт від 15.07.2008 № PL/072722154/2008/006, відповідно до умов якого суб`єкт зовнішньоекономічної діяльності здійснює на користь позивача поставку елементів для виробництва м`яких меблів.

У серпні 2011 року позивачем заявлено до митного оформлення отриманий від компанії «Marbet»Sp. z o.o. за вказаним вище контрактом товар (вироби для меблювання з синтетичних волокон, картон -основа для коробок, нетканий матеріал без покриття, етикетки надруковані самосклеювальні, етикетки - інструкції з монтажу, упаковки з гофрокартону, полімери стиролу у первинній формі, мішки поліетиленові, пластмаси, полімерні матеріали та вироби з них, частини меблів для сидіння, вироби з чорних та недорогоцінних металів) та подано до Київської обласної митниці вантажну митну декларацію № 125110000/2011/818836 від 19.08.2011 і декларацію митної вартості товару за формою ДМВ-1 від 19.08.2011.

Митна вартість вказаних вище товарів визначена позивачем за ціною господарської операції у сумі 357076 грн. 88 коп. (31176,16 EUR за курсом 11,45353 грн. за 1 EUR).

За результатами перевірки відомостей, зазначених позивачем у вантажній митній декларації № 125110000/2011/818836 від 19.08.2011, декларації митної вартості товару за формою ДМВ-1 від 19.08.2011 та доданих до них документів, Київською обласною митницею прийнято рішення від 22.08.2011 № 125000006/2011/418570/2, яким на підставі вимог статті 273 Митного кодексу України здійснено коригування заявленої Товариством з обмеженою відповідальністю «Марбет»митної вартості товарів у сторону збільшення, та встановлено, що митна вартість наведених вище виробів становить 113136,43 EUR.

Позивач із визначеною митною вартістю товару не погодився та скористався наданим статтею 264 Митного кодексу України правом на звернення до митного органу із заявою про випуск товарів, що декларуються, у вільний обіг під гарантійні зобов`язання декларанта шляхом сплати до державного бюджету суми податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом.

Листом від 22.08.2011 № 16-45/12-6580 Київська обласна митниця повідомила позивача про можливість випуску заявлених до митного оформлення товарів у вільний обіг під обрані декларантом гарантійні зобов`язання, у зв`язку з чим Товариством з обмеженою відповідальністю «Марбет»подано до митного органу вантажну митну декларацію № 125110000/2011/819068 від 22.08.2011 і декларацію митної вартості товару за формою ДМВ-2 від 22.08.2011 із визначеною митною вартістю товарів у розмірі 1297334 грн. 79 коп. (113136,35 EUR за курсом 11,467003 грн. за 1 EUR).

Суму ввізного мита у розмірі 22603 грн. 95 коп. та податку на додану вартість у розмірі 263987 грн. 75 коп. сплачено позивачем до Державного бюджету України 22.08.2011, про що свідчить відмітка митного органу на вантажній митній декларації № 125110000/2011/819068 від 22.08.2011.

З метою декларування власних податкових зобов`язань, що виникли у серпні 2011 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Марбет»подано до Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2011 року, відповідно до даних якої податок на додану вартість у сумі 263987 грн. 75 коп., сплачений під час ввезення на митну територію України товарів за зовнішньоекономічним контрактом від 15.07.2008 № PL/072722154/2008/006, відображено позивачем у складі податкового кредиту вказаного звітного періоду.

З матеріалів адміністративної справи, а саме: податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Марбет»з податку на додану вартість за серпень 2011 року вбачається, що різниця між сумою податкового зобов`язання позивача та сумою податкового кредиту за наведений вище звітний період мала від`ємне значення, у зв`язку з чим вказана сума відображена позивачем у складі податкового кредиту за вересень 2011 року.

За результатами обрахунку суми податкового зобов`язання підприємства та його податкового кредиту за вересень 2011 року, до складу якого також було включено суму від`ємного значення, що утворилася за серпень 2011 року, позивачем у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року відображено від`ємне значення податку на додану вартість за цей звітний період та задекларовано суму податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, про що подано податковому органу відповідну заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до даних податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року та додатків до неї, податок на додану вартість у сумі 263987 грн. 75 коп., сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «Марбет» під час ввезення на митну територію України товарів за зовнішньоекономічним контрактом від 15.07.2008 № PL/072722154/2008/006, не брав участі у розрахунку суми бюджетного відшкодування за вересень 2011 року.

Так, вказана сума залишку від`ємного значення податку на додану вартість включена Товариством з обмеженою відповідальністю «Марбет»до складу сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту за жовтень 2011 року, та у подальшому відображена у складі суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню за листопад 2011 року.

У лютому 2012 року посадовими особами Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області, на підставі вимог підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та приписів постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1238 «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку», проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Марбет»сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад та грудень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 27.02.2012 № 108/23-1/31120652 (далі -акт перевірки), в якому податковим органом зафіксовано невідповідність сум бюджетного відшкодування сумам, що заявлені позивачем у податкових деклараціях за вересень та листопад 2011 року.

Так, під час перевірки відповідачем виявлено, що підприємством своєчасно не заявлено до бюджетного відшкодування у вересні 2011 року частину від`ємного значення податку на додану вартість у розмірі 263987 грн. 75 коп., що виникла у серпні 2011 року внаслідок проведення Товариством з обмеженою відповідальністю «Марбет»зовнішньоекономічної операції з купівлі товарів за контрактом від 15.07.2008 № PL/072722154/2008/006, у зв`язку з чим, на думку відповідача, вважається, що позивач добровільно відмовився від вказаної суми заниження як бюджетного відшкодування за вересень 2011 року.

Внаслідок наведених вище обставин, податковий орган, посилаючись на приписи підпункту 200.6 та 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, вважає, що податок на додану вартість у сумі 263987 грн. 75 коп. враховується у зменшення податкових зобов`язань позивача з цього податку в наступних податкових періодах та, у свою чергу, не бере участі у розрахунку заявленої підприємством суми бюджетного відшкодування за листопад 2011 року.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 05.03.2012 № 0000112220 та № 0000092220, якими відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу визначено суму заниження бюджетного відшкодування за вересень 2011 року у розмірі 263987 грн. 75 коп., суму завищення бюджетного відшкодування за листопад 2011 року у розмірі 263987 грн. 75 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у сумі 131994 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із рішеннями, прийнятими відповідачем, позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

З 1 січня 2011 року законодавче регулювання оподаткування податком на додану вартість визначається Податковим кодексом України.

В силу приписів підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних непрямих податків, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Пунктом 180.1 статті 180 цього Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платником податку на додану вартість є, зокрема, будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення (пункт 187.8 статті 187 Податкового кодексу України).

Відповідно до абзацу 1 пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Так, згідно з приписами статті 249 Митного кодексу України, митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами.

У свою чергу, за відсутності таких підтверджень або у разі наявності обгрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а»пункту 198.1 статті 198 цього Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Як встановлено судом та не заперечувалось представниками сторін у судовому засіданні, податок на додану вартість, суму якого обраховано виходячи з митної вартості отриманого за зовнішньоекономічним контрактом від 15.07.2008 № PL/072722154/2008/006 товару, сплачено позивачем до Державного бюджету України у серпні 2011 року.

Право позивача на віднесення сум податку у розмірі 263987 грн. 75 коп. до податкового кредиту підтверджено вантажною митною декларацією № 125110000/2011/819068 від 22.08.2011.

Відтак, відображення Товариством з обмеженою відповідальністю «Марбет»податку на додану вартість у розмірі 263987 грн. 75 коп. у складі податкового кредиту за серпень 2011 року є цілком обґрунтованим.

В силу приписів статті 200 Податкового кодексу України у разі, якщо різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду має позитивне значення, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

У свою чергу, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах до Державного бюджету України.

Саме з такого буквального змісту даної правової норми виходив відповідач, коли визначав, що платник податків має право заявляти суму від'ємного значення податку на додану вартість до бюджетного відшкодування виключно у наступному податковому періоді, який слідує за тим, у якому виникло таке від'ємне значення, і що таке право платника податку не може поширюватись на інші попередні податкові періоди.

Так, на думку представника податкового органу, частина від`ємного значення податку на додану вартість за серпень 2011 року підлягає бюджетному відшкодуванню на користь позивача відразу ж у наступному податковому періоді -вересні 2011 року та не може бути заявлена ним до відшкодування у наступних по відношенню до вересня 2011 року податкових періодах.

Відповідач також зазначає, що в силу приписів Податкового кодексу України у разі, якщо сума податку на додану вартість своєчасно не заявлена платником податків до відшкодування, вважається, що такий платник добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах, а відтак вказана частина від`ємного значення не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів, у тому числі і листопаді 2011 року.

Зазначені доводи судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

В силу приписів пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Крім того, пунктом 200.6 цієї статті платнику податків надано право самостійно приймати рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Таким чином, реалізація платником податків права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість залежить виключно від волі такого платника та за умови, що сума бюджетного відшкодування має дорівнювати сплаті податку на додану вартість до Державного бюджету України у попередніх податкових періодах.

При цьому, Податковий кодекс України, встановивши, що бюджетне відшкодування виникає у разі наявності від`ємного значення оплаченого до бюджету податку на додану вартість, не обмежує право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду, тобто не ставить право платника податку на отримання бюджетного відшкодування в залежність від того, в якому звітному податковому періоді у платника виникло право на податковий кредит у розмірі суми бюджетної заборгованості.

З огляду на зазначене, висновок податкового органу про те, що невикористання позивачем у вересні 2011 року права на бюджетне відшкодування частини від`ємного значення цього податку, що утворилася у серпні 2011 року, призводить до заниження суми бюджетного відшкодування за вересень 2011 року, суд вважає необґрунтованим та безпідставним.

Суд звертає увагу на те, що пунктом 200.14 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що податковий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення - рішення, яким встановлено заниження або завищення заявленої суми бюджетного відшкодування, виключно у разі, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації.

Це означає, що перевірці на відповідність підлягає сума податку на додану вартість, що заявлена до бюджетного відшкодування на предмет сплати її до бюджету, а також достовірності проведення та правильності математичного та методологічного обрахунку зобов`язань за господарськими операціями, за результатами оподаткування яких утворилась частина від`ємного значення з податку на додану вартість, що бере участь у розрахунку заявленої суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, визначаючи правомірність заявлення платником податків до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість за відповідний звітний період, орган державної податкової служби вправі провести перевірку виключно тих сум, що враховані у цьому звітному періоді до відшкодування.

У свою чергу, Податковим кодексом України також надано право органу державної податкової служби шляхом проведення інших контролюючих заходів перевіряти правомірність формування платником податків частини від`ємного значення податку на додану вартість, яка не заявлена до бюджетного відшкодування та включена до складу податкового кредиту наступних податкових періодів, та, у разі виявлення правопорушення - приймати рішення про зменшення/збільшення від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків.

Судом встановлено, що за результатами попередніх перевірок дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Марбет»податкового законодавства відповідачем не виявлено жодних порушень з приводу формування позивачем залишку від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 263987 грн. 75 коп., який не брав участі у бюджетному відшкодуванні за вересень 2012 року та був включений до складу податкового кредиту наступних податкових періодів.

Разом з тим, податковий орган, здійснюючи контролюючий захід з питань достовірності нарахування позивачем сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад та грудень 2011 року, тобто маючи законні повноваження на перевірку виключно тих сум, що заявлені у вказаних звітних періодах до відшкодування, визначає суму заниження бюджетного відшкодування за інший звітний період -вересень 2011 року.

Наведені вище обставини свідчать про те, що збільшення Бориспільською об`єднаною державною податковою інспекцією Київської області суми бюджетного відшкодування за вересень 2011 року у розмірі 263987 грн. 75 коп. за наслідками перевірки інших звітних періодів - листопада та грудня 2011 року здійснено без дотримання встановленої податковим законодавством процедури, виходить за межі прав і обов`язків контролюючого органу та призвело до незаконного застосування ним до даних правовідносин приписів пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сума бюджетного відшкодування є часткою сплачених коштів, яка утворилася у зв'язку з надмірною сплатою податку, у зв`язку з чим, з метою усунення подвійного податкового навантаження платника податків, підлягає поверненню йому з бюджету в частині, що дорівнює сплаті податку на додану вартість до бюджету у попередньому податковому періоді.

При цьому, Податковий кодекс України не обмежує такий термін як «попередній податковий період»тільки тим періодом, який безпосередньо передує звітному податковому періоду.

Відтак, будь-який податковий період, який передує звітному, є попереднім по відношенню до звітного періоду.

Статтею 200 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків має право на отримання з бюджету відшкодування сум податку на додану вартість виключно у разі подання ним заяви про бюджетне відшкодування.

Визначені вказаною нормою обов`язкові умови, що надають платнику податків право на повернення з бюджету сплаченого ним податку на додану вартість узгоджуються з приписами статті 43 цього Кодексу, відповідно до якої надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу та за умови подання ним заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення надміру сплаченої суми.

При цьому, пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України визначено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Зважаючи на те, що право на відшкодування податку на додану вартість у розмірі 263987 грн. 75 коп. виникло у Товариства з обмеженою відповідальністю «Марбет»у вересні 2011 року, враховуючи, що заявлена до відшкодування сума податку сплачена підприємством до Державного бюджету України у повному обсязі, суд вважає, що висновок податкового органу про відсутність у позивача права на повернення цієї суми з бюджету у листопаді 2011 року є безпідставним.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що в ході судового розгляду справи судом не встановлено жодних порушень позивачем податкового законодавства під час декларування ним суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 263988 грн. 00 коп., суд дійшов висновку, що податкові повідомлення -рішення Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області від 05.03.2012 № 0000112220 і № 0000092220 є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, пояснень, наданих представниками позивача та відповідача, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на викладене, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 2146 грн. 00 коп., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкові повідомлення - рішення Бориспільської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області від 05.03.2012 № 0000112220 та № 0000092220, - визнати протиправними та скасувати.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Марбет» витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.

Постанову складено у повному обсязі 22 серпня 2012 року.