Постанова № 25926202, 28.08.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2012 р. Справа № 2а/0570/9302/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16.30

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді

при секретарі Поддубному С.В.

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бєломєстнова О.Ю. при секретарі Поддубному С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЗАВІ ІНВЕСТ»

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

Донецької області Державної податкової служби

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 26.06.2012 року

№ 0001902340 та визнання частково недійсним податкового повідомлення-

рішення від 26.06.2012 року № 0001912340

за участю представників позивача Беро А.Л., Жаркової О.Г.

представників відповідача Захарчука В.П., Гузман А.О.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІЗАВІ ІНВЕСТ» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 26.06.2012 року № 0001902340, яким визначено суму завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 10769,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5384,50 грн. та визнання частково недійсним у розмірі 48880,00 грн. податкового повідомлення-рішення від 26.06.2012 року № 0001912340, яким визначено суму завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 49080,00 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів по деклараціях за січень 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період: листопад, грудень 2011 року; за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період: січень 2012 року. За результатами перевірки складений акт № 133/22-5/24068600 від 18.05.2012р.

На підставі цього акту перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.06.2012р. №0001902340, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 10769,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5384,50 грн. та від 26.06.2012 року № 0001912340, яким зменшено від'ємне значення податку на додану вартість у розмірі 49080,00 грн.

Позивач не згоден з даними податковими повідомлення-рішеннями. Посилаючись на Податковий кодекс України, Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» вважає, що податковим органом неправомірно зроблено висновок про те, що договори між ним ТОВ «Промислово фінансова група «К.Г.К.» та ТОВ «БІО-100» мають ознаки нікчемності.

У позивача наявні податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями. Крім того, в наявності маються видаткові накладні та інші документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з вказаними особами.

Щодо висновків відповідача про не підтвердження податкового кредиту на суму 3 213,74 грн. складеною ТОВ «Сервіс Інвест» податковою накладною від 29.02.2012 року №1039 позивач зазначає, що вказана податкова накладна, але на суму 3 013,74 грн. була надана під час перевірки, із запереченнями на акт перевірки та окремо супровідним листом до прийняття податкових повідомлень - рішень. Тому він вважає неправомірним висновок про завищення ним податкового кредиту на суму 3 013,74 грн. (та визнає на суму 200 грн., оскільки помилково врахував у податковому кредиті суму ПДВ за цією податковою накладною у розмірі 3 213,74 грн.).

Представники позивача в судове засідання з'явилися, позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити з підстав, які викладені у позовній заяві.

Представники відповідача в судове засідання з'явилися, адміністративний позов не визнали з підстав, які викладені у письмових запереченнях (т.1 а.с.235-239). Зазначає, що проведеною документальною позаплановою виїзною перевіркою з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів по деклараціях за січень 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період: листопад, грудень 2011 року; за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період: січень 2012 року, були встановлені порушення п. 185.1 ст. 185 ст. 185, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п. 200.3 ст. 200, п. 201.1, п.201.4 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за січень 2012 року у сумі 10769,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту по декларації за лютий 2012 року на суму 49080,00 грн. у зв'язку з укладанням нікчемних правочинів з ТОВ «Промислово фінансова група «К.Г.К.» та ТОВ «БІО-100». Такого висновку відповідач дійшов з огляду на те, що при укладанні договорів з вищенаведеними підприємствами не досягнуто згоди з істотних умов договору. Згідно баз даних на рівні ДПА України у ТОВ «Промислово фінансова група «К.Г.К.» та ТОВ «БІО-100» відсутні основні засоби. Крім того, у видаткових накладних, виданих ТОВ«Промислово фінансова група «К.Г.К.» та ТОВ «БІО-100» відсутні обов'язкові реквізити, а саме: відомості про господарську операцію, місця поставки, місця знаходження одержувача, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції. Також у позивача відсутні сертифікати відповідності та свідоцтва про визнання відповідності продукції, товарно-транспортні накладні та інші документи, що підтверджується транспортування товару, який був реалізований ТОВ «Промислово фінансова група «К.Г.К.» та ТОВ «БІО-100» позивачу.

Також зазначає про відсутність у позивача на підтвердження включених ним до складу податкового кредиту з ПДВ податкової накладної від ТОВ «Сервіс Інвест» від 29.02.2012 року № 1039. На підставі цього акту перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.06.2012 року № 0001902340, та від 26.06.2012 року №0001912340, які позивачі вважають обґрунтованими та законними.

Заслухавши представників позивача, представників відповідача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ВІЗІВІ ІВЕСТ» є суб'єктом підприємницької діяльності - юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради 18.12.1995р., код ЄДРПОУ 24068600.

Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби була проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів по декларації за січень 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період: листопад, грудень 2011 року; за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період січень 2012 року. За результатами перевірки складений акт №133/22-5/24068600 від 18.05.2012р. (надалі - Акт перевірки).

У ході проведення перевірки позивача інспекцією було встановлено, що при укладанні ним договорів з ТОВ «Промислово фінансова група «К.Г.К.» та з ТОВ «БІО-100» не досягнуто згоди щодо істотних умов договору (а.с.24, 31) .Згідно баз даних на рівні ДПА України у ТОВ «Промислово фінансова група «К.Г.К.» та ТОВ «БІО-100» відсутні основні засоби. Крім того, у видаткових накладних виданих ТОВ«Промислово фінансова група «К.Г.К.» та ТОВ «БІО-100» відсутні обов'язкові реквізити, а саме: відомості про господарську операцію, місця поставки, місця знаходження одержувача, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції. Також у позивача відсутні сертифікати відповідності та свідоцтва про визнання відповідності продукції, товарно-транспортні накладні та інші документи, що підтверджуєть транспортування товару, який був реалізований ТОВ «Промислово фінансова група «К.Г.К.» та ТОВ «БІО-100» позивачу.

Крім того, визначено, що податковий кредит з ПДВ у сумі 3 213,74 грн. не підтверджена податковою накладною, складеною ТОВ «Сервіс Інвест» від 29.02.2012 року №1039.

Виходячи з наведеного відповідач у Акті перевірки зазначив, що господарські операції з цими контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, у зв'язку з чим зазначені операції придбання товарів позивачем у підприємств ТОВ «Промислово фінансова група «К.Г.К.» та ТОВ «БІО-100» є нікчемними.

З наведених підстав відповідач дійшов висновку про порушення п. 185.1 ст. 185 ст. 185, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.200.1, п. 200.3 ст. 200, п. 201.1, п.201.4 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за січень 2012 року у сумі 10769,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту по декларації за лютий 2012 року на суму 49080,00 грн. у зв'язку з укладанням нікчемних правочинів з ТОВ «Промислово фінансова група «К.Г.К.» та ТОВ «БІО-100».

На підставі цього акту перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.06.2012 року № 0001902340, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 10769,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5384,50 грн. та від 26.06.2012 року № 0001912340, яким зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 49080,00 грн.

Суд вважає, що позовні вимоги про визнання недійними цих податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню виходячи з наступних встановлених обставин.

Так, судом встановлено, що між ТОВ «ВІЗАВІ ІНВЕСТ» (Покупець) та ТОВ «Промислово фінансова група «К.Г.К.» (Постачальник) був укладений договір поставки №12071011 від 12.06.2011 року (надалі - Договір №1).

Відповідно до умов Договору № 1 Постачальник зобов'язується передати та сплатити товар, найменування та кількість якого встановлюється видатковими накладними. Вартість одиниці товару та загальна вартість договору встановлюється видатковими накладними, які є невід'ємною частиною цього Договору.

На підтвердження виконання даного Договору № 1 позивач надав копії наступних документів за період, що перевірявся: видаткова накладна (т.1 а.с. 73), акт приймання (т. 1 а.с. 74), податкова накладна (т. 1 а.с. 75), виписка з банку (т. 1 а.с.76-77), журнал реєстрації довіреностей.

Також судом встановлено між позивачем (Покупец) та ТОВ «БІО-100» (Постачальник) був укладений договір поставки №241111 від 24.11.2011 року (надалі - Договір № 2).

Відповідно до умов Договору № 2 Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та сплатити продукцію деревообробки, номенклатура та параметри якої, встановлені видатковими накладними. Постачання продукції здійснюється засобами Постачальника в пункт поставки продукції, який визначений у Договорі.

На підтвердження виконання Договору № 2 позивач надав копії наступних документів за період, що перевірявся: видаткові накладні (т. 1 а.с. 79-82), акти приймання (т. 1 а.с.83-85), податкові накладні (т.1 а.с. 87-90), рахунки-фактури (т. 1 а.с.91-94) виписки з банку (т.1 а.с. 95-100), журнал реєстрації довіреностей, протокол радіаційного дослідження деревини та продукції з деревини, паспорт радіаційної якості сировини і будівельного матеріалу, радіаційний сертифікат від 26.04.2011 року № 6, документ про якість.

При оцінці зібраних у справі доказів суд виходить з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Позивачем надані копії податкових накладних на підтвердження виникнення у нього права на податковий кредит за господарськими операціями з наведеними підприємствами. Відсутність цих накладних не відображена у Акті перевірки. Відповідачем під час перевірки також не було встановлено, що на час здійснення спірних операцій ТОВ «Промислово фінансова група «К.Г.К.» та ТОВ «БІО-100» не мали статусу платників ПДВ. З урахуванням цього наведені підприємства правомірно видавали податкові накладні, на підставі яких позивачем були включені до складу податкового кредиту відповідні суми податку.

Пунктом п. 200.1, п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

На підтвердження сплати постачальникам товарів суми податку позивачем надані відповідні виписки з банку. Факт такої оплати відповідачем не оспорюється. Враховуючи, що позивачем фактично сплачена сума постачальникам товарів, за приписами вказаної вище норми вона підлягає бюджетному відшкодуванню.

Причиною виникнення спору у цій частині є не відсутність документів, які б підтверджували право позивача на податковий кредит з ПДВ, а їх оцінка відповідачем як таких, що не підтверджують здійснення господарських операцій, тобто є фіктивними. Такого висновку відповідач дійшов виходячи з приписів ч.1 ст. 216 ЦК України, згідно з якою недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Відповідач вважає, що правочини між позивачем та ТОВ «Промислово фінансова група «К.Г.К.» та ТОВ «БІО-100» є недійсними в силу закону, а отже складені на їх виконання документи не мають юридичних наслідків.

При цьому він посилається на те, що згідно ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З аналізу Акту перевірки та заперечень відповідача проти позову вбачаються наступні обставини, які на думку відповідача свідчать про безтоварність операцій придбання товарів у ТОВ «Промислово фінансова група «К.Г.К.» та ТОВ «БІО-100»:

1. При укладанні договорів не досягнуто згоди щодо їх істотних умов, а саме про предмет договору - не визначено найменування, кількість продукції та її якість.

2. Відсутність основних засобів у контрагентів позивача.

3. Відсутність у позивача документів про якість (посвідчення), виданих виробником.

4. Відсутність у позивача товарно-транспортних накладних.

5. Надані позивачем до перевірки видаткові податкові накладні не відповідають вимогам чинного законодавства, а саме: відомості про господарську операцію, місця поставки, місця знаходження одержувача, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції.

При оцінці даних доводів відповідача суд виходить з наступного:

Посилання відповідача щодо відсутності узгодження істотних умов договорів спростовуються їх змістом, в саме, п. 1 договорів, згідно з якими товар, найменування, кількість та ціна товару встановлюється видатковими накладними. Крім того, наведена обставина не можу свідчити про нікчемність спірних договорів через відсутність у ЦКУ та ГКУ такої підстави для нікчемності.

Що стосується відсутності у ТОВ «Промислово фінансова група «К.Г.К.» та ТОВ «БІО-100» основних засобів суд зазначає, що спірними договорами не передбачено та відповідачем не доведено, що продаж вказаних товарів вимагав від контрагентів позивача наявності певних основних засобів.

Щодо відсутності документів про якість (посвідчення), виданих виробником, позивачем були надані протокол радіаційного дослідження деревини та продукції з деревини, паспорт радіаційної якості сировини і будівельного матеріалу, радіаційний сертифікат від 26.04.2011 року № 6, документ про якість, що підтверджує виконання умов договору, щодо якості товару.

Що стосується твердження відповідача щодо невідповідності видаткових накладних вимогам чинного законодавства, воно судом не приймається до уваги, оскільки таке частково спростовується змістом цих документів (у яких зазначені конкретні господарські операції, адреси складання, тощо), а також у зв'язку з тим, що таке не є підставою для позбавлення права на податковий кредит у відповідності з положеннями Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд не приймає до уваги відсутність товарно-транспортних накладних на підтвердження перевезення товарів по взаємовідносинах з ТОВ «Промислово фінансова група «К.Г.К.» та ТОВ «БІО-100», як беззаперечний доказ відсутності факту перевезення товару.

Надані позивачем на підтвердження реального характеру операцій докази - наказ про проведення інвентаризації від 20.03.2012р. (а.с. 195-195), інвентаризаційний опис станом на 22.03.2012р. (а.с.197-201) який підтверджує наявність спірних ТМЦ; приймальні акти, на підставі яких відбувалося оприбуткування ТМЦ на склад (а.с. 74, 83-86); договір оренди земельної ділянки №11 від 28.04.2005р., на якій знаходиться об'єкт нерухомості, при реконструкції якого були використані спірні товари - європаркан, пиломатеріали (а.с. 130-139); наказ про реконструкцію цього об'єкта від 28.09.2010р. (а.с. 140-142); свідоцтво про право власності на вказаний об'єкт (а.с.143-144); договір від 08.11.2010р. з підрядником на проведення будівельних робіт на вказаному об'єкті з використанням матеріалів замовника (а.с. 145-154); ліцензію цього підрядника на проведення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури від 20.07.2010р.; акти приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та додані до них відомості переданих замовником ресурсів, використаних при будівельних роботах (а.с.155-193) містять інформацію про використання спірних товарів у господарській діяльності позивача, яка не спростована відповідачем.

Відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Аналогічну правову позицію навів Вищий адміністративний суд в інформаційному листі від 01.11.2011 р. N 1936/11/13-11.

Крім того, суд приймає до уваги ту обставину, що відповідно до листів ДПІ у Калінінському р-ні м. Донецька Донецької області ДПС №7215/7/22-5 від 19.04.2012 р. та ДПІ у Київському р-ні м. Донецька Донецької області ДПС №1517/4/22-4 від 16.05.2012р. ТОВ «Промислово фінансова група «К.Г.К.» та ТОВ «БІО-100» відносяться до категорії платників податків з повноцінною податковою віддачею. Розбіжностей у задекларованих ними сумах податкових зобов'язань з ПДВ та сумами податкового кредиту позивача перевірками не встановлено.

Враховуючи наявність інших письмових доказів, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з ТОВ «Промислово фінансова група «К.Г.К.» та ТОВ «БІО-100», суд дійшов висновку про доведеність реального характеру спірних господарських операцій.

Що стосується посилання в Акті перевірки на те, що податковий кредит з ПДВ у сумі 3 213,74 грн. не підтверджений податковою накладною, складеною ТОВ «Сервіс Інвест» від 29.02.2012 року №1039 судом встановлено, що складена ТОВ «Сервіс-Інвест» податкова накладна від 29.02.2012 року №1039 на суму ПДВ 3 013, 74 грн. (т. 1 а.с. 101) відображена у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних позивача за лютий 2012 року (т. 1 а.с. 105) із зазначенням суми податку - 3 213,74 грн. (тобто завищеною на 200 грн.). Сума ПДВ із зазначеного реєстру включена до податкової декларація позивача за лютий 2012 року (т. 1 а.с.107-112).

У судовому засіданні усно та у письмових поясненнях від 28.08.2012 року представник відповідача пояснив, що під час перевірки позивачем не була надана складена ТОВ «Сервіс Інвест» податкова накладна від 29.02.2012 року №1039 на суму ПДВ 3 213,74грн., а також на суму 3 013, 74 грн.

Згідно з п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

На виконання зазначеної норми до прийняття податкових повідомлень-рішень, листом від 13.06.2012 року № 124 позивачем до відповідача була надана податкова накладна на суму 3 013, 74 грн. та письмові пояснення щодо невідповідності суми податкового кредиту. Одержання даного листа відповідачем підтверджується письмовими поясненнями від 28.08.2012р.

Згідно наданих пояснень позивача, що містяться в матеріалах справи, в податковій накладній від 29.02.2012 року № 1039 була зазначена сума податкового кредиту у розмірі 3013,74 грн., у той час як у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних 3213,74 грн. Тобто різниця між цими сумами складає 200 грн. Позивачем зазначено, що при внесені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних (т. 1 а.с. 102-106) ним допущена арифметична помилка та слід вважати вірною суму зазначену у податковій накладній від 29.02.2012 року № 1039 (т. 1 а.с. 101). Суд зауважує, що позивачем податкове повідомлення-рішення від 26.06.2012 року № 0001912340 оскаржується за виключенням суми основного платежу 200 грн.

За приписами п. 198.6. ст.. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Сума податку 3 013, 74 грн. підтверджена наданою позивачем до прийняття спірних податкових повідомлень-рішень податковою накладною від 29.02.2012 року № 1039, але всупереч ст. 44 Податкового кодексу України ним вона врахована не була. Зважаючи на це у зазначеній частині податкових зобов'язань повідомлення-рішення прийняті без з'ясування усіх обставин, які підлягали врахуванню, що обумовлює задоволення позовних вимог.

Зібраними у справі доказами судом перевірені обставини, з яких виходив відповідач при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень. Частина цих обставин не знайшла свого підтвердження, висновки щодо інших обставин не відповідають вимогам законодавства, тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст.94 КАС України з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЗАВІ ІНВЕСТ» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 26.06.2012 року № 0001902340, яким визначено суму завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 10769,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 5384,50 грн., а також визнання частково недійсним у розмірі 48880,00 грн. податкового повідомлення-рішення від 26.06.2012 року № 0001912340, яким визначено суму завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 49080,00 грн. задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 26.06.2012 року № 0001902340.

Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 26.06.2012 року № 0001912340 у частині зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 48 880,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЗАВІ ІНВЕСТ» (83050, м. Донецьк, вул. Щорса, 26-А, ЄДРПОУ 24068600) судовий збір в сумі 652,34 грн. (шістсот п'ятдесят дві гривні тридцять чотири копійки).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 28 серпня 2012р. Постанова виготовлена в повному обсязі 03 вересня 2012р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.