Рішення № 25923734, 14.08.2012, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

№2/0544/1898/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ім'ям України

(заочне)

«09»серпня 2012 р. м. Слов'янськ

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого -судді Чемодурової Н.О.

при секретарі -Бондаренко О.В.

за участю:

позивач ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

07.07.2012 року до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області звернулась ОСОБА_1 з уточненою позовною заявою до відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»(далі -ВАТ «Содовий завод») про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди, обґрунтувавши свої вимоги тим, що вона працювала у відповідача з 1984 року по 2001 рік. Відповідно до наказу №148 від 13.03.1984р. позивач була прийнята до ВАТ «Содовий завод»на посаду кочегара до цеху фосфорних солей, де вона працювала до 24.09.2001 року, коли звільнилась з роботи за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. При звільненні ОСОБА_2 відповідач не здійснив повний розрахунок з позивачем. Станом на час звільнення позивача і на теперішній час заборгованість по заробітній платі відповідача перед нею складає 198,98 грн. Після звільнення позивач неодноразово зверталася до ВАТ «Содовий завод»з проханням виплатити їй заробітну плату, але кожного разу отримувала відмову. Позивач вважає, що ВАТ «Содовий завод» повинен виплатити їй заборгованість по заробітній платі в розмірі 198 грн. 98 коп., а також середній заробіток за час затримки розрахунку з індексацією та 3% річних за період з 25.09.2001 по 01.07.2012р. Також позивач зазначає, що незаконними діями відповідача їй була завдана суттєва моральна шкода, пов'язана з трудовими правовідносинами, яка виявилася у моральних стражданнях позивача і переживаннях через порушення відповідачем її законних прав та інтересів в частині своєчасного отримання винагороди за свій труд. Порушення відповідачем трудових прав ОСОБА_1 призвели до втрати її налагоджених нормальних життєвих зв'язків, через що позивач була вимушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя, вона не могла своєчасно та в повному обсязі оплачувати житлово-комунальні послуги, нести витрати по утриманню будинку, належним чином харчуватися та утримувати свою сім'ю. Моральну шкоду, завдану їй незаконними діями відповідача, ОСОБА_1 оцінює у 3000,00 грн.

В судовому засіданні позивач, ОСОБА_1, уточнила заявлені позовні вимоги, просила суд не стягувати 3% річних, а також просила стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку з індексацією в розмірі 2160 грн.

Представник відповідача, ВАТ «Содовий завод», в судове засідання не з'явився, хоча відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не повідомив, клопотання про розгляд справи у відсутності його представника не надав. Відповідно до ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Позивач не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 10 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд вважає позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до трудової книжки позивача та довідки № 46 від 21.06.2012 року, виданої ліквідатором ВАТ «Содовий завод», наказом № 148 від 13.03.1984 року ОСОБА_1 була прийнята до Слов'янського виробничого об'єднання «Хімпром»на посаду кочегара до цеху фосфорних солей. Наказом Фонду державного майна України № 50-АТ від 20.12.1995 року Слов'янське виробниче об'єднання «Хімпром»було реформовано у ВАТ «Содовий завод». Наказом № 483 від 24.09.2001 року ОСОБА_1 була звільнена з ВАТ «Содовий завод»за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (а.с.6).

Згідно з довідкою № 9-4133 від 19.06.2012 року, виданою ВАТ «Содовий завод», ОСОБА_1 дійсно працювала у ВАТ «Содовий завод»на посаді кочегара цеху фосфорних солей, та була звільнена 24.09.2001 року. Заборгованість по заробітній платі складає 198,98 грн. Період виникнення заборгованості по заробітній платі - з березня 2001 року по листопад 2001 року. Середній заробіток за два останніх місяці роботи становить 20,38 грн. (а.с.7).

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Донецької області від 04.09.2003 року по справі № 5/174Б ВАТ «Содовий завод»визнано банкрутом. Відповідно до ухвали Господарського суду Донецької області від 21.02.2012 року по справі № 5/174Б за заявою Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Слов'янськ до боржника відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»м. Слов'янська про визнання банкрутом, продовжено строк ліквідаційної процедури по справі № 27/174Б про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»м. Слов'янська та повноваження ліквідатора - арбітражного керуючого Котенєвої О.О. до 26.07.2012 року (а.с.15).

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до п. 6 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди. Пункт 4 ст. 12 зазначеного Закону передбачає заборону стягнення на підставі виконавчих документів та заборону нарахування неустойки, інших санкцій за неналежне виконання грошових зобов'язань, тобто в даному випадку Законом не передбачено заборону винесення судових рішень про стягнення належних працівникам сум в разі порушення їх трудових прав.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

На підставі викладеного, суд вважає, що своїми діями відповідач порушивши вимоги законодавства про працю, що, в свою чергу, потягло порушення законних прав позивача при звільненні.

За таких підстав, суд вважає, що доводи позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі слід задовольнити у повному обсязі.

У статті 233 КЗпП України передбачено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів: працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (частина перша); у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (частина друга).

Статтею 117 КЗпП України встановлено обов'язок власника або уповноваженого ним органу виплатити працівникові у разі затримки розрахунку при звільненні його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а статтею 237-1 - відшкодувати працівникові завдану моральну шкоду.

Україна як соціальна, правова держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, а також право на належні умови праці, своєчасне отримання винагороди (стаття 1, частини перша, друга, четверта, сьома статті 43 Конституції України).

Як зазначив Конституційний Суд України в Рішенні від 24 грудня 2004 року N 22-рп/2004, забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини).

Строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.

За статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці першому п. 20 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року № 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він не був у цей день на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

23.07.2012р. відповідачем суду було надано заяву, в якій відповідач визнав розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку з індексацією в сумі 2160 грн.

Отже, враховуючи вище викладене, оскільки позивач не заперечувала проти виплати їй середнього заробітку за час затримки розрахунку з індексацією в сумі 2160 грн., суд дійшов висновку про необхідність стягнути з відповідача саме зазначену суму.

Вирішуючи питання стосовно стягнення моральної шкоди, суд вважає дані вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 233 КЗпП України встановлений тримісячний строк, коли працівник може звернутися до суду з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Своїм рішенням від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 Конституційний Суд України визначив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями ст. ст. 116, 117, 2371 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався, тобто строк звернення до суду про стягнення моральної шкоди позивачем не пропущений.

Відповідно до ст. 2371 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що внаслідок неправомірних дій відповідача, якими були порушені трудові права позивача, ОСОБА_2 дійсно зазнала моральних страждань, втратила нормальні життєві зв'язки, вимушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Визначаючи розмір моральної шкоди, заподіяної позивачу, враховуючи обставини справи, вимоги розумності та справедливості, суд оцінює моральні страждання позивача в 1000,00 грн.

Згідно ч.3 ст..6 ЗУ «Про судовий збір»за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Пунктом 1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір»передбачено, що від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин

Окрім того, на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 321,90 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 115, 116, 117, 233, 2371 КЗпП України, ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»(84100, м. Слов'янськ, вул. Чубаря, 91, р/р 26004307660166 у відділенні ПІБ м. Слов'янськ, МФО 334561, ОКПО 00204895), на користь ОСОБА_1, яка мешкає за адресою: 84108, АДРЕСА_1, ІПН: НОМЕР_1, заборгованість по заробітній платі у розмірі 198 (сто дев'яносто вісім) грн. 98 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку з індексацією у розмірі 2160 (дві тисячі сто шістдесят) грн. 00 коп., без урахування податку та інших обов'язкових платежів, та 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп. у відшкодування моральної шкоди, а всього 3358 (три тисячі триста п'ятдесят вісім) грн. 98 коп.

В задоволенні решти частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»(84100, м. Слов'янськ, вул. Чубаря, 91, р/р 26004307660166 у відділенні ПІБ м. Слов'янськ, МФО 334561, ОКПО 00204895) судовий збір на користь держави у розмірі 321 (триста двадцять одна) грн. 90 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти дні з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 14 серпня 2012 року.

Суддя Слов'янського міськрайонного суду Н.О. Чемодурова