Рішення № 25919660, 03.09.2012, Новозаводський районний суд м. Чернігова

Справа №2515/8231/2012

Провадження №2/2515/1230/2012

Рішення

Іменем України

03 вересня 2012 року м. Чернігів

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Косач І. А.

при секретарі Великородна М. О.

з участю позивачки ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання договору довічного утримання (догляду) від 18 липня 2006р. недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4 про визнання договору довічного утримання (догляду) від 18 липня 2006р. недійсним, мотивуючи свої вимоги наступним.

18.07.2006 р. між нею, її чоловіком та її племінницею ОСОБА_4 було укладено договір довічного утримання (догляду), який було посвідчено державним нотаріусом Другої Чернігівської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 зареєстрований в реєстрі № 2-1553. Першою причиною укладення цього договору була турбота за чоловіка, оскільки вона має невиліковну хворобу, чоловік має складне захворювання на хворобу серця і не міг без сторонньої допомоги навіть прийняти їжу. Відповідачка як до так і після укладення договору обіцяла, що завершить своє проживання в Італії і буде опікуватись її чоловіком, однак, це були тільки обіцянки.

Після укладення договору, не отримуючи сподіваного догляду від відповідачки як за її чоловіком так і за нею, її чоловік жалкував з приводу укладеного договору і намагався його розірвати, але перебуваючи у безпорадному стані не міг особисто вчинити дії і звернутись до суду, а доводив її подати позов до суду про його розірвання, одна не встиг цього зробити внаслідок своєї смерті.

Строк звернення до суду з позовом пропустила у зв'язку за станом свого здоров'я і просить його поновити. Просить визнати договір довічного утримання (догляду) від 18 липня 2006р., укладений між ОСОБА_6, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 недійсним, з підстав, передбачених ст. 233 ЦК України з 18 липня 2006р., з дати укладення даного договору. Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1. Правовстановлюючі документи, видані на ім'я ОСОБА_4 на дану квартиру вважати втратившими чинність. Стягнути з ОСОБА_4 на її користь витрати по сплаті судового збору.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Пояснила, що на момент укладення договору довічного утримання перенесла операцію з онкозахворювання. Чоловік також знаходився в тяжкому стані, потребував стороннього догляду. Відповідачка постійно мешкає в Італії. По приїзду з Італії вона пообіцяла, що буде доглядати за ними та надавати матеріальну допомогу і запропонувала укласти договір довічного утримання. Чоловік був проти укладення такого договору з відповідачкою, але вона наполягала і в 2006 році вони з відповідачкою уклали договір довічного утримання. Через 2 дні після укладення договору, відповідачка уїхала в Італію, догляд за нею та чоловіком не забезпечила, належної матеріальної допомоги не надавала. Вона була позбавлена можливості отримати субсидію, звернутися за допомогою в соціальну службу. Чоловік тяжко хворів, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Відповідачка на похорони не приїжджала, коштів на поховання не давала. Позивачка зазначає, що вона та її чоловік уклали договір довічного утримання під впливом тяжкої обставини, вони передали відповідачці єдине житло, потребували догляду та утримання з боку відповідачки, але цього не отримали. Оскільки вона є онкохворою, постійно знаходилась на лікуванні, доглядала за тяжкохворим чоловіком, просить визнати причини пропуску строку подачі позовної заяви поважними.

Представник в судовому засіданні позовну заяву підтримала, просила її задовольнити. Пояснила, що позивачем та її чоловіком укладено договір довічного утримання з відповідачкою під впливом тяжкої обставини, а саме їх тяжкої хвороби. Те, що договір був укладений на вкрай невигідних умовах свідчить факт того, що перебуваючи в безпорадному стані, стані тяжкої хвороби, позивачкою та її чоловіком було передане єдине житло за отримання догляду та матеріальне утримання, якого вони від відповідачки не отримали. Оскільки позивачка знаходилась у тяжкому фізичному та психологічному стані маючи невиліковну хворобу, а після смерті чоловіка її здоров'я ще похитнулося, вважає, що строк звернення до суду з позовною заявою нею пропущений з поважних причин.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просила в задоволені позову відмовити повністю. Наполягала на застосуванні трирічного строку позовної давності звернення до суду з позовом.

Відповідачка в судове засідання не з'явилась, про день та час слухання справи повідомлялась в установленому законом порядку. Суд вважає за можливе слухати справу у відсутність відповідачки, з участю її представника.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що знайома з позивачкою з 1968 року, мешкає по сусідству. Відповідачку знає. Їй відомо, що позивачка з чоловіком уклали договір довічного утримання. ОСОБА_6 був проти укладення цього договору, але ОСОБА_1 його умовила. На час укладання договору довічного утримання, ОСОБА_6 був дуже хворий, сам не пересувався. На наступний день після підписання договору його поклали до лікарні. ОСОБА_1 також хворіла, їй зробили операцію. За весь цей час ОСОБА_4 не приїздила, допомоги не надавала.

Свідок ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що вона мешкає по сусідству з позивачкою. До смерті ОСОБА_6 хворів близько 7 років. Сам не ходив, потребував постійного стороннього догляду. ОСОБА_1 сама дуже хворіла, їй зробили операцію з онкозахворювання. Коли ОСОБА_1 була у лікарні, вона доглядала за ОСОБА_6 Договір ОСОБА_6 укладати не хотів, але ОСОБА_1 його умовила, сподівалась на допомогу. На наступний день після укладення договору, ОСОБА_6 поклали у лікарню. ОСОБА_4 догляд не надавала позивачці та її чоловіку, тільки висилала гроші. На похорони ОСОБА_6 не приїжджала, гроші не давала.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що мешкає по сусідству з позивачкою. ОСОБА_6 близько 7 років до смерті тяжко хворів. На прохання ОСОБА_1 він допомагав їй доглядати за чоловіком, оскільки той самостійно не пересувався: водив в туалет, у ванну кімнату, мив. Племінниця - ОСОБА_4 не з'являлась, доглядати не допомагала. На похорони ОСОБА_6 не приїжджала, участі в організації похорон не приймала.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що позивачка її подруга, вони разом працювали. Добре знає сім'ю ОСОБА_7 та її племінницю. Муж ОСОБА_1 тяжко хворів, самостійно не пересувався. Коли вона була у них в гостях, ОСОБА_6 казав, що проти відчуження квартири, оскільки вважав, що після його смерті ОСОБА_1 з квартири виживуть, «не дадуть життя». Позивачка казала, що договір довічного утримання уклала, сподіваючись, що племінниця буде за ними доглядати. Зі слів ОСОБА_1 їй відомо, що після укладення договору чоловіка поклали у лікарню.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, покази свідків ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_1, ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18 липня 2006 року між ОСОБА_6, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладений договір довічного утримання (догляду), посвідчений державним нотаріусом Другої чернігівської державної нотаріальної контори ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі № 2-1553 (а.с. 4). Відповідно до умов договору відчужувач ОСОБА_6 та ОСОБА_1 передають таким чином: ОСОБА_6 - Ѕ частину квартири та ОСОБА_1 - Ѕ частину квартири, а набувач ОСОБА_4 отримує у власність квартиру АДРЕСА_1. Квартира належить відчужувачам на праві приватної власності та була отримана ними згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого Чернігівським спеціалізованим управлінням "Хіммонтаж №13" 22 серпня 1994 року та зареєстровано в Чернігівському МБТІ за № 1033 в книзі за № 3. Загальна вартість квартири згідно витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Чернігівським МБТІ від 18 липня 2006 року за № 11253020 становить 20201 гривня. Розділом 2 оспорюваного Договору визначено, що матеріальне забезпечення з утримання (догляду), яке щомісячно має надаватись відчужувачам, оцінюється сторонами у сумі 365 грн. на кожного. Утримання (догляд) визначається сторонами у вигляді: забезпечення відчужувачів житлом шляхом збереження права безоплатного довічного проживання у квартирі; забезпечення щоденним триразовим калорійним харчуванням (сніданок, осіб і вечеря). У разі спорів з приводу достатності харчування раціон складає дієтолог чи лікар. Вартість продуктів складає 300 грн. на місяць; надання побутових послуг ( прання постільної білизни - один раз на 14 днів, послуги перукарні - один раз на місяць, ремонт побутової, а також аудіо-, відео-техніки тощо, оцінюється сторонами у суму 30 грн. на місяць; щомісячне забезпечення відвідування театрів, філармонії, зали органної музики або інших концертних залів, оцінюється у суму 15 грн. на місяць; забезпечення належними лікувальними засобами на підставі наданих лікарями рецептів на середню суму 55 грн. на місць чи 660 грн. на рік.

Згідно рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.10.2011 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання договору довічного утримання - задоволено частково. Розірвано договір довічного утримання (догляду) від 18 липня 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 посвідчений державним нотаріусом Другої чернігівської державної нотаріальної контори ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі № 2-1553; визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 2115 грн. 60 коп.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 04 грн. 44 коп.; стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в сумі 04 грн. 44 коп. В решті частині вимог відмовлено (а.с. 12-14).

Згідно рішення апеляційного суду Чернігівської області від 28.11.2011 року рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.10.2011 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 2115 грн. 60 коп. судових витрат скасовано, в іншій частині рішення суду залишено без змін (а.с. 15-17).

Згідно витягу про державну реєстрацію прав, вбачається, що право власності на АДРЕСА_1 в Ѕ частині зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.10.2011 року(а.с.114).

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно із ч.1 ст.233 ЦК України, правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Відповідно до роз'яснень п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Таким чином, правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини. Тобто в таких випадках немає обману або помилки.

Відповідно до ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Таким чином, договір довічного утримання має певні особливості: 1) майно переходить у власність набувача, проте розпоряджатися таким майном набувач за життя відчужувача не зможе, оскільки при посвідченні договору довічного утримання накладається заборона відчуження майна в установленому порядку, про що робиться напис на всіх примірниках договору; 2) зобов'язання з довічного утримання мають особистісний характер, оскільки встановлюються щодо конкретно визначеної фізичної особи; 3) цей договір носить тривалий характер та вимагає від набувача постійного і систематичного виконання обов'язків; 4) матеріальне забезпечення (утримання) та послуги з догляду надаються набувачем до моменту смерті відчужувача (довічно) або до моменту розірвання договору довічного утримання.

Частиною 1 ст. 746 ЦК України передбачено, що відчужувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути фізична особа незалежно від віку та стану здоров'я.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 знаходився на стаціонарному лікуванні з 18.07.2006 року по 02.08.2006 року (а.с. 9-10). ОСОБА_1 з 2006 року перебуває на обліку в ООД з приводу раку молочної залози. (а.с. 11). Як зазначає позивачка, Договір довічного утримання укладався в зв'язку з тим, що вона та її чоловік потребували коштів на лікування та догляд.

Дослідивши в судовому засіданні оспорюваний Договір, суд вважає, що даний договір не було укладено на вкрай невигідних умовах, виходячи з умов договору, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_6 отримали матеріальне забезпечення з утримання щомісячно в сумі 365 грн. на кожного; забезпечення житлом шляхом збереження права безоплатного довічного проживання у квартирі; забезпечення щоденним триразовим калорійним харчуванням (сніданок, осіб і вечеря); надання побутових послуг ( прання постільної білизни - один раз на 14 днів, послуги перукарні - один раз на місяць, ремонт побутової, а також аудіо-, відео-техніки; забезпечення належними лікувальними засобами на підставі наданих лікарями рецептів на середню суму 55 грн. на місць чи 660 грн. на рік.

Крім того, уклавши Договір довічного утримання, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 не позбавлені права довічного проживання в квартирі, оскільки на час дії Договору довічного утримання накладається заборона відчуження нерухомого майна.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відсутні підстави вважати, що договір довічного утримання укладено на вкрай невигідних умовах, а тому відсутні підстави щодо визнання оспорю ванного договору недійсним.

Крім того, позивачка пропустила трирічний строк звернення до суду з позовом, представник відповідача заявила клопотання про застосування строків позовної давності. В судовому засіданні позивачка не навела переконливих доказів щодо поважності причин пропуску строку подачі позовної заяви, а тому суд приходить до висновку, що відсутні підстави щодо поновлення позивачці строку подачі позовної заяви про визнання договору довічного утримання недійсним.

У зв'язку з вище викладеним, суд вважає, що позов не знайшов свого підтвердження в суді, тому потрібно в задоволенні позову відмовити.

Оскільки ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18.06.2012 року позивачці було відстрочено сплату судового збору при пред'явлені в суд позову до ухвалення рішення по справі, потрібно стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету м. Чернігова (рахунок № 31210206700004, отримувач: УДКСУ у м. Чернігові Державний бюджет, КОД ЄДРПОУ 38054398, банк - ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592) судовий збір в розмірі 107 грн. 30 коп.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57-61, 208, 209, 213 - 215 ЦПК України, ст. ст. 230, 215, 216, 233 ЦК України,-

Вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання договору довічного утримання (догляду) від 18 липня 2006р. недійсним - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету м. Чернігова (рахунок № 31210206700004, отримувач: УДКСУ у м. Чернігові Державний бюджет, КОД ЄДРПОУ 38054398, банк - ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592) судовий збір в розмірі 107 грн. 30 коп.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд м. Чернігова. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Новозаводського

районного суду міста Чернігова І. А. Косач