Постанова № 25918720, 28.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9558/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Баранов Д.О.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"28" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: секретаря: Федорової Г.Г., Вівдиченко Т.Р., Ключковича В.Ю., Павленко Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 вересня 2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БудПроектДизайн»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БудПроектДизайн»(далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (далі - відповідач), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 09.02.2011 року № 0000072302 та № 000062302.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 вересня 2011 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БудПроектДизайн»задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 09.02.2011 року № 0000072302 та № 000062302.

Присуджено з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БудПроектДизайн»судові витрати в сумі 3,40 грн.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції -скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «БудПроектДизайн»є юридичною особою, зареєстрованою Оболонською районною державною адміністрацією м. Києва 16.08.2005 року.

На податковий облік ДПІ у Оболонському районі м. Києва ТОВ «БудПроектДизайн»взято 18.08.2005 року за № 7048.

В період з 14.01.2011 року по 20.01.2011 року, службовими особами відповідача була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «ТОВ «БудПроектДизайн»з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»за період 01.09.2008 року по 30.11.2009 року.

За результатами проведеної перевірки позивачем було складено акт від 25.01.2011 року №19/23-2/33693689, в якому зафіксовано порушення ТОВ «ТОВ «БудПроектДизайн»вимог:

- п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ТОВ «БудПроектДизайн»було занижено податок на прибуток в розмірі 1 337 763,00 грн., у тому числі: за 4 квартал 2008 року у сумі 938 444,00 грн., за 1 квартал 2009 року у сумі 389 074,00 грн., за 2 квартал 2009 року у сумі 10 245,00 грн.;

- пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ «БудПроектДизайн»було занижено податок на додану вартість у сумі 1 070 210,00 грн., у тому числі: за жовтень 2008 року на суму 226 771,00 грн., за листопад 2008 року на суму 230 235,00 грн., за грудень 2008 року на суму 293 748,00 грн., за січень 2009 року на суму 124 809,00 грн., за лютий 2009 року на суму 135 062,00 грн., за березень 2009 року на суму 51 389,00 грн., за травень 2009 року на суму 8 196,00 грн. (т. 1 а.с. 18-55).

На підставі акту перевірки від 25.01.2011 року №19/23-2/33693689, ДПІ у Оболонському районі м. Києва були винесені податкові повідомлення-рішення від 09.02.2011 року:

- № 0000072302 про збільшення ТОВ «БудПроектДизайн» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 1 337 763,00 грн., у тому числі 1 070 210,00 грн. -за основним платежем та 267 553,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 0000062302 збільшення ТОВ «БудПроектДизайн» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1 672 204,00 грн., у тому числі 1 337 763,00 грн. -за основним платежем та 334 441,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 15-16).

Не погоджуючись в вищевказаними податковими повідомленнями-рішення, позивач розпочав процедуру їх адміністративного оскарження.

За результатами розгляду скарги позивача, ДПА у м. Києві було прийнято рішення від 15.04.2011 року № 4036/10/25-114, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 09.02.2011 року № 0000072302 та № 0000062302 - без змін (т. 1 а.с. 70-75).

За результатами розгляду скарги позивача, ДПА України було прийнято рішення від 17.06.2011 року № 11191/6/25-0115, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 09.02.2011 року № 0000072302 та № 0000062302 та рішення ДПА у м. Києві від 15.04.2011 року № 4036/10/25-114 - без змін (т. 1 а.с. 77-80).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94-ВР), об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із приписами пп. 7.2.4 п. 7.12 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (тут і далі по тексту постанови в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 168/97-ВР), право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Положенням пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами пп. 7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до абз. 1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст. 3 Господарського кодексу України, п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України та ст. 228 Цивільного кодексу України).

Дослідженням матеріалів вказаної справи колегією суддів встановлено, що 08.09.2008 року між ТОВ «БудПроектДизайн»та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»було укладено договір на виконання підрядних будівельно-монтажних робіт № 09/08, предметом якого є виконання комплексу будівельно-монтажних робіт в об'ємах, видах термінах і за вартістю, погоджених сторонами в кошторисно-договірній документації на будівельному об'єкті «Забудова території між вулицями Лаврухіна, Градинської, Радунської та О. Бальзака житловими будинками № № 11, 12 ,13 ,14 3 26-А мікрорайоні жилого масиву Вигурівщина-Троещина Деснянського району м. Києва» (т. 2 а.с. 17-22).

На виконання вказаного договору, ТОВ «С.Дж.Р.Груп»виписало акти приймання виконаних підрядних робіт та податкові накладні (т. 2 а.с. 38-40, 51-52, 55, 63, т. 3 а.с. 62-206).

10 вересня 2008 року між ТОВ «БудПроектДизайн»та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»було укладено договір на виконання підрядних будівельно-монтажних робіт № 10/08, предметом якого є виконання комплексу будівельно-монтажних робіт в об'ємах, видах термінах і за вартістю, погоджених сторонами в кошторисно-договірній документації на будівельному об'єкті «Забудова території між бул. Кольцова, вул. Картвелішвілі та вул. В. Ульянова житловими будинками з комплексом соціально-побутового обслуговування у Святошинському районі м. Києва»(т. 2 а.с. 11-16).

На виконання вказаного договору, ТОВ «С.Дж.Р.Груп»виписало акти приймання виконаних підрядних робіт та податкові накладні (т. 2 а.с. 41-43, 54, 56, 60, 64, т. 3 а.с. 207-327).

11 вересня 2008 року між ТОВ «БудПроектДизайн»та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»було укладено договір на виконання підрядних будівельно-монтажних робіт № 11/08, предметом якого є виконання робіт, передбачених затвердженою кошторисно-договірною документацією на будівельному об'єкті «Жилий будинок з вбудованими прибудованими приміщеннями громадського обслуговування по просп. Героїв Сталінграду, 53б, Оболонського району м. Києва»(т. 2 а.с. 5-10).

На виконання вказаного договору, ТОВ «С.Дж.Р.Груп»виписало акти приймання виконаних підрядних робіт та податкові накладні (т. 2 а.с. 34-35, 46-50, 53, 57, 61, 65, 89-335).

В рахунок оплати за виконані роботи за договорами на виконання підрядних будівельно-монтажних робіт від 08.09.2008 року № 09/08, від 10.09.2008 року № 10/08 та від 11.09.2008 року № 11/08 ТОВ «БудПроектДизайн»перерахувало грошові кошти на розрахунковий рахунок ТОВ «С.Дж.Р.Груп»на загальну суму 5 938 254,40 грн., в т.ч. ПДВ 989 709,07 грн.

При цьому з акту перевірки вбачається, що ТОВ «С.Дж.Р.Груп»зареєстроване в ДПІ у Печерському районі м. Києва та відповідно до даних автоматизованої інформаційної системи обласного рівня має стан 10 «запит на встановлення місцезнаходження». В результаті здійснених заходів встановлено, що за юридичною адресою ТОВ «С.Дж.Р.Груп»відсутнє, фактичне місцезнаходження підприємства встановити немає можливості, в зв'язку з чим останнім було порушено ст. 93 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відповідно до якої, місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно бази облікових даних, станом на 14.10.2010 року ТОВ «С.Дж.Р.Груп»не звітує, останній звіт було подано за березень 2010 року.

Також, згідно бази даних АІС ОР ДПА у м. Києві було встановлено, що директором, головним бухгалтером та засновником ТОВ «С.Дж.Р.Груп»є ОСОБА_6, загальна чисельність працюючих на ТОВ «С.Дж.Р.Груп»складала 1 особа, інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства відсутня в зв'язку з відсутністю додатку К1 до декларацій з податку на прибуток. В деклараціях з податку на прибуток в рядку 7 «амортизаційні відрахування»відсутні будь-які нарахування. Фактично згідно податкової звітності у ТОВ «С.Дж.Р.Груп»відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності (а.с. 18-54).

Відповідач заперечує щодо правомірності спірних угод та мотивує це тим, що останні носять фіктивний характер, оскільки підписи на первинних документах, наданих позивачу його контрагентом, здійснені від імені громадянина ОСОБА_6 не мають юридичної сили і доказовості.

З матеріалів справи вбачається, що за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ «С.Дж.Р.Груп»старшим слідчим управління податкової міліції ДПА України 27.09.2010 року відносно ОСОБА_6 та невстановлених слідством осіб було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Відповідно до п. 18. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037 (далі - Порядок), усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Пунктом 5 Порядку передбачено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у п. 2 даного Порядку, тобто особою, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як вбачається з висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при управління МВС України на Південно-Західній залізниці від 15.12.2010 року № 330, підписи від імені ОСОБА_6 в договорах на виконання підрядних будівельно-монтажних робіт від 08.09.2008 року № 09/08, від 10.09.2008 року № 10/08 та від 11.09.2008 року № 11/08, актах приймання виконаних підрядних робіт, податкових накладних, довідках про вартість виконаних підрядних робіт виконані не ОСОБА_6, а іншою особою (т. 3 а.с. 1-59).

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на постанову Печерського районного суду м. Києва від 07.12.2011 року по кримінальній справі № 1-п-32/11, порушеної відносно ОСОБА_6 обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, з якої вбачається, що в період з липня 2008 року по серпень 2010 року ОСОБА_6 усвідомлюючи наслідки неналежного виконання своїх обов'язків, діючи в порушення норм ст. 49 Господарського кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», без оформлення належним чином будь-яких офіційних документів надав можливість ОСОБА_7 здійснювати фінансово-господарську діяльність TOB «С.Дж.Р.Груп»шляхом передачі останньому фінансово-господарських документів, документів бухгалтерської та податкової звітності, ліцензії на право здійснення будівельної діяльності, електронних ключів системи «клієнт-банк»(за допомогою яких через всесвітню мережу «Інтернет»можна переводити грошові кошти з безготівкових розрахункових рахунків TOB «С.Дж.Р.Груп»на безготівкові розрахункові рахунки інших суб'єктів підприємницької діяльності) та печатки TOB «С.Дж.Р.Груп»для ведення бухгалтерського та податкового обліків підприємства.

При цьому, ОСОБА_6, неналежним чином уповноваживши ОСОБА_7 на ведення бухгалтерського та податкового обліків підприємства, повністю ігноруючи свої обов'язки, як директора TOB «С.Дж.Р.Груп»фактично не контролював, і при цьому не складав та не видавав будь-яких офіційних документів, якими б законно уповноважив ОСОБА_7 бути відповідальним за ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, за забезпечення відображення в податковому обліку підприємства повних результатів фінансово-господарської діяльності, за сплату у вказані законодавством строки податку на додану вартість та податку на прибуток.

Після того, у період 2008-2010 років ОСОБА_7, усвідомлюючи те, що він не являється службовою особою TOB «С.Дж.Р.Груп», а також за відсутності будь-яких офіційних документів, які б покладали на нього обов'язки бути відповідальним за ведення фінансово-господарської діяльності підприємства, за забезпечення відображення в податковому обліку підприємства повних результатів фінансово-господарської діяльності, за сплату у вказані законодавством строки податку на додану вартість та податку на прибуток, відчуваючи свою безкарність, використовуючи реквізити, печатку та електронну систему доступу до рахунків ТОВ «С.Дж.Р.Груп», за попередньою змовою зі службовими особами ряду інших суб'єктів підприємницької діяльності при невстановлених слідством обставинах організував складання документів фінансово-господарської діяльності, зміст яких не відповідає дійсності, що відображають проведення TOB «С.Дж.Р.Груп»за участю інших суб'єктів підприємницької діяльності операцій по купівлі-продажу товарів робіт та послуг, з метою придання видимості фактичного придбання відображених в документах купівлі-продажу товарів робіт та послуг, які в дійсності не мали місця.

Фактичні обставини справи ОСОБА_6 не оспорював.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 07.12.2011 року, за поданням старшого слідчого в ОВС першого відділу УРОВС ГСУ ДПС України, клопотанням ОСОБА_6 та його захисника, ОСОБА_6 було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. «в»ст. ст. 1, 6 Закону України «Про амністію у 2011 році»від 08.07.2011 року, а кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 367 КК України провадженням закрито.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»від 23.12.2005 року, звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, у порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України.

Закриття кримінальної справи зі звільненням від кримінальної відповідальності можливе лише в разі вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України, та за наявності визначених у законі правових підстав.

Прийняття судом рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності є актом, що свідчить про вчинення такою особою кримінально-караного діяння. Це означає також, що з цього моменту дана особа вже не несе обов'язку відповідати перед державою за вчинене, не може нести тягар кримінальної відповідальності. Тобто, вчинене раніше нею діяння визнається юридично незначним. Таке вчинене раніше діяння не може враховуватися при визначенні повторності і сукупності злочинів, рецидиві, призначенні покарання за вчинення нового злочину тощо. Разом з тим, звільнення від кримінальної відповідальності не свідчить про виправдання особи, оскільки кримінальна справа закривається з нереабілітуючих для неї підстав.

Отже, закриття провадження у кримінальній справі № 1-п-32/11 відбулося з нереабілітуючих підстав, а обвинувачений ОСОБА_6 розкаявся у вчиненому.

Зважаючи на вищевикладені обставини, колегія суддів приходить до висновку щодо протиправності дій позивача по віднесенню до податкового кредиту грошових коштів по угодах з ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку щодо безпідставності заявлених позивачем вимог, які є необґрунтованими, не підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що не підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 вересня 2011 року та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «БудПроектДизайн»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 вересня 2011 року -задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 вересня 2011 року -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «БудПроектДизайн»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Ключкович В.Ю.