Постанова № 25916440, 04.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2012 року м. Київ К-26186/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2010 року

у справі № 2а-27538/09/1270

за позовом Дочірнього підприємства «Ніколь»

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

про визнання недійсним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Ніколь»(позивач) звернулось до суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення № 0001422340 від 29 жовтня 2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2010 року, позов задоволено частково. Скасовано рішення № 0001422340 від 29 жовтня 2008 року в частині застосування до ДП «Ніколь» штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3 060,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «Ніколь»витрати із сплати судового збору в розмірі 1,70 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Ленінська МДПІ у м. Луганську, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2010 року та прийняти нове рішення -про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що працівниками Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області проведено перевірку залу гральних автоматів, що належить позивачу, з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за результатами якої складено акт № 00013/1204/23/31783975 від 11 жовтня 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем прийнято рішення № 0001422340 від 29 жовтня 2008 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5 440,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 265/95-ВР) у зв'язку з наданням послуг на шістнадцяти гральних автоматах, які не зареєстровані, не опломбовані та не переведені у фіскальний режим роботи.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з того, що, хоча на момент проведення перевірки в залі знаходилось шістнадцять гральних автоматів, які перебували в робочому стані, однак розрахункові операції проведено посадовими особами Стахановської ОДПІ Луганської області лише на семи з них, у зв'язку з чим рішення № 0001422340 від 29 жовтня 2008 року в частині застосування до ДП «Ніколь» штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3 060,00 грн. підлягає скасуванню.

Проте, з такими висновками погодитись не можна, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Згідно із статтею 2 Закону № 265/95-ВР реєстратор розрахункових операцій -це пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Статтею 11 Закону № 265/95-ВР передбачено, що терміни переведення суб'єктів господарювання на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, Державної податкової адміністрації України та Національного банку України.

Пунктом 6 Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2001 року № 121 «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій»(далі -Постанова № 121) встановлено строк переведення суб'єктів підприємницької діяльності на розрахунки із застосуванням реєстратора розрахункових операцій, а саме, при використанні гральних автоматів -з 31 грудня 2006 року.

Відповідно до статті 12 Закону № 265/95-ВР на території України у сферах, визначених цим Законом, дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Пунктом 2 Постанови № 121 на Міністерство промислової політики покладено обов'язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть необхідним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

В свою чергу, наказом Державної податкової адміністрації України від 01 липня 2008 року № 430 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції»(наказ втратив чинність згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 10 вересня 2008 року № 581) до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій включено комп'ютерно-касову систему «Фіскал», яка призначена для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку і контролю даних про функціонування залів гральних автоматів.

Зазначене свідчить, що держава виконала взятий на себе обов'язок щодо забезпечення переведення суб'єктів господарювання на облік розрахункових операцій у готівковій формі при використанні гральних автоматів із застосуванням реєстратора розрахункових операцій.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що з 01 липня 2008 року позивач був зобов'язаний у своїй господарській діяльності використовувати виключно фіскалізовані гральні автомати.

При цьому, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій на підставі акту перевірки № 00013/1204/23/31783975 від 11 жовтня 2008 року, в залі гральних автоматів, що належить позивачу, на момент проведення перевірки знаходилось шістнадцять гральних автоматах, які не зареєстровані, не опломбовані та не переведені у фіскальний режим роботи.

Пунктом 2 статті 17 Закону № 265/95-ВР передбачено, що у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, постановлені у справі судові рішення в частині задоволення позовних вимог слід змінити з прийняттям в цій частині нової постанови про відмову в задоволенні позову, а в решті -залишити без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську задовольнити частково.

Змінити постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2010 року в частині задоволення позову.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В решті постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2010 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.