Ухвала суду № 25916095, 04.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2012 року м. Київ К-27134/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2008 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010 року

у справі № 2-а-1409/08

за позовом Малого підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Технічний науково-виробничий центр «ТОМ»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

про визнання неправомірними дій, визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Мале підприємство у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Технічний науково-виробничий центр «ТОМ»(позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси (відповідач), в якому просило визнати дії відповідача щодо встановлення порушень податкового законодавства, виявлених під час проведення перевірки та викладених в акті перевірки № 3331/23-10/19045985 від 10 квітня 2007 року, неправомірними, а також визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0010622310/0 від 20 квітня 2007 року, № 0010622310/1 від 11 червня 2007 року, № 0010622310/2 від 16 липня 2007 року, № 0010622310/3 від 05 жовтня 2007 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2008 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010 року, позов задоволено частково. Визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0010622310/0 від 20 квітня 2007 року, № 0010622310/1 від 11 червня 2007 року, № 0010622310/2 від 16 липня 2007 року, № 0010622310/3 від 05 жовтня 2007 року. В решті вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2008 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, а постановлені у справі судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку МП у вигляді ТОВ «ТНВЦ «ТОМ»з питань взаєморозрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАРОШ», Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний світ», Товариством з обмеженою відповідальністю «КТ ХИЗИС»за листопад 2005 року, грудень 2005 року, березень 2006 року, квітень 2006 року, травень 2006 року, червень 2006 року, липень 2006 року, за результатами якої складено акт № 3331/23-10/19045985 від 10 квітня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0010622310/0 від 20 квітня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 83 663,00 грн. ( 49 844,00 грн. -основний платіж, 33 819,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0010622310/1 від 11 червня 2007 року, № 0010622310/2 від 16 липня 2007 року, № 0010622310/3 від 05 жовтня 2007 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) з огляду на неправомірне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «ЛАРОШ», ТОВ «Будівельний світ», ТОВ «КТ ХИЗИС», Свідоцтва платника податку на додану вартість яких анульовано.

Зазначений висновок податковим органом зроблено у зв'язку з тим, що постановою Приморського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2006 року у справі № 2а-3960/06 визнано недійсними Статут ТОВ «ЛАРОШ»з моменту реєстрації, а саме з 27 вересня 2005 року, та Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «ЛАРОШ»з моменту видачі, а саме з 12 жовтня 2005 року.

Актом Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси № 481/29-02 від 11 січня 2007 року анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «ЛАРОШ»з 12 жовтня 2005 року.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 19 грудня 2006 року у справі № 2-6959/06 визнано недійсними Статут ТОВ «Будівельний світ»з моменту реєстрації, а саме з 12 вересня 2005 року, та Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Будівельний світ»з моменту видачі, а саме з 07 жовтня 2005 року.

Актом ДПІ у Суворовському районі м. Одеси № 480/29-02 від 10 січня 2007 року анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Будівельний світ»з 07 жовтня 2005 року.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 22 грудня 2006 року у справі № 2а-3959/06 визнано недійсними Статут ТОВ «КТ ХИЗИС»з моменту реєстрації, а саме з 01 березня 2006 року, та Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «КТ ХИЗИС»з моменту видачі, а саме з 29 березня 2006 року.

Актом ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 1 від 12 січня 2007 року анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «КТ ХИЗИС»з 29 березня 2006 року.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 9.8 статті 9 Закону № 168/97-ВР реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на момент виписки на адресу позивача податкових накладних (листопад 2005 року, грудень 2005 року, березень 2006 року, квітень 2006 року, травень 2006 року, червень 2006 року, липень 2006 року) ТОВ «ЛАРОШ», ТОВ «Будівельний світ»та ТОВ «КТ ХИЗИС»були зареєстровані як платники податку на додану вартість, про що мали відповідні Свідоцтва.

В свою чергу, визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання її Свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з Єдиного державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Що стосується частини позовних вимог МП у вигляді ТОВ «ТНВЦ «ТОМ»про визнання дій відповідача щодо встановлення порушень податкового законодавства неправомірними, то колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили в її задоволенні, оскільки, акт перевірки є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом під час проведення перевірки порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податку порушень.

При цьому, слід зазначити, що оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішень, прийнятих на підставі такого акту.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси відхилити, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2008 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.