Ухвала суду № 25915975, 03.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" вересня 2012 р. м. Київ К-6460/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.

при секретарі -Руденко А.М.

за участю представників:

позивача -Білик П.Б.,

відповідача -не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у Жовківському районі Львівської області

на постанову Господарського суду Львівської області від 06.12.2007

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2008

по справі № 5/863-12/112А

за позовом Львівського комунального підприємства "Збиранка"

до ДПІ у Жовківському районі Львівської області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Львівське комунальне підприємство "Збиранка" (далі -позивач) звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до ДПІ у Жовківському районі Львівської області (далі -відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.09.2006 №12472/13807617/494/15-0.

Постановою господарського суду Львівської області від 06.12.2007, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2008, позовні вимоги задоволено. у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явивсь, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено камеральну перевірку розрахунку по збору за забруднення навколишнього природного середовища поданого за І півріччя 2006 року .

Перевіркою встановлено, що розмір податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища є меншим ніж визначено за результатами камеральної перевірки, оскільки при заповненні розрахунку платником податку у податковій декларації є меншим, ніж визначено за результатами камеральної перевірки, а саме в акті зазначено,що позивач занизив коригуючий коефіцієнт до нормативів збору за забруднення навколишнього середовища , який встановлюється залежно від місця розташування відходів. В акті зазначено,що позивачем порушено додаток до Порядку „Про встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору„ затвердженого Постановою КМУ від 01.03.1999 р. № 303 .

На підставі вказаного Акту перевірки, відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14.09.2006 № 12472/13807617/494/15-0, яким позивачу донараховано за 2006 рік суму збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 640929,45 грн., з яких: 610409,00 грн. -основного платежу, 30520,45 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що неправильне визначення характеру місця розміщення відходів не належить до числа арифметичних чи методологічних помилок, у зв'язку з чим акт камеральної перевірки ДПІ у Жовківському районі № 84/15-0/13807617/557 від 01.09.2006, на підставі якого було складено скасоване податкове повідомлення-рішення, було оформлено без достатніх для цього правових підстав, внаслідок чого суд згідно з ч. 3 ст. 70 КАС України не може брати його до уваги, як носій доказової інформації про допущені позивачем порушення вимог законодавства про нарахування та сплату збору за забруднення навколишнього природного середовища, що зумовлює безпідставність складення скасованого податкового повідомлення -рішення.

В акті перевірки відсутнє обґрунтування ДПІ щодо кваліфікації місця розміщення відходів, що використовується позивачем, звалищем, яке не забезпечує повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів, а відтак, щодо необхідності застосування позивачем коригуючого коефіцієнту залежно від місця розміщення відходів до нормативу збору за забруднення навколишнього природного середовища саме у розмірі «1».

Скасоване податкове повідомлення-рішення не допустимо було складати на підставі відомостей, що містяться в інших документах (листах, відповідях на запити тощо), а ніж в поданому позивачем розрахунку зі збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Однак, колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, не може погодитися з такими висновками судів, беручи до уваги наступне.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Судами попередніх інстанцій було зазначено, що акт камеральної перевірки позивача було складено без достатніх правових підстав та те, що камеральна перевірка може проводитись органами ДПС виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) без будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Однак, згідно з п.1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі.

В листі-відповіді Державного управління екології та природних ресурсів у Львівській області від 21.08.2006 № 11-6450 зазначено, що відповідно до Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженого постановою КМУ від 01.03.1999 №303, ЛКП «Збиранка»при сплаті за розміщення відходів на Львівському сміттєзвалищі необхідно застосовувати коригуючий коефіцієнт «3», у зв'язку з незабезпеченням суб'єктом господарювання захисту водних об'єктів від забруднення.

Відповідно до вказаного Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища, застосовувати коефіцієнт «1»мають право лише спеціально створені місця складування (полігони), що забезпечують захист атмосферного повітря та водних об'єктів від забруднення. Звалища, які не забезпечують повного включення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів зобов'язані застосовувати коефіцієнт «3».

Як вбачається з наявних в матеріалах справи листа Державного управління екології та природних ресурсів у Львівській області від 21.08.2006 № 11-6450 та листа Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області від 22.06.2007 №10-3795, ЛКП «Збиранка»(Львівським сміттєзвалищем) не забезпечується повне включення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів.

Також, судами попередніх інстанцій не було взято до уваги лист Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області від 10.08.2007 №10-4522, в якому зазначено, що Львівське сміттєзвалище створене без відповідної проектної документації та повинно застосовувати коригуючий коефіцієнт «3».

Таким чином, у розгляді даної справи судовим інстанціям необхідно з'ясувати, який саме коригуючий коефіцієнт має бути застосований позивачем при складанні розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Встановлення даних обставин має важливе значення для правильного вирішення даного спору.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Керуючись статтями 160, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ДПІ у Жовківському районі Львівської області задовольнити частково.

2. Постанову Господарського суду Львівської області від 06.12.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.04.2008 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.А. МоторнийСудді І.В. Борисенко В.В. Кошіль