Ухвала суду № 25915627, 04.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2012 року м. Київ К-19625/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Підприємства «Дім»Чернівецького обласного товариства інвалідів «Мир та добробут інвалідам»

на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2009 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2010 року

у справі № 2а-253/09/2470

за позовом Підприємства «Дім»Чернівецького обласного товариства інвалідів «Мир та добробут інвалідам»

до Державної податкової інспекції у м. Чернівці

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Підприємство «Дім»Чернівецького обласного товариства інвалідів «Мир та добробут інвалідам»(позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці (відповідач), в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000140232/0 від 25 лютого 2009 року та зобов'язати відповідача надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету за листопад 2008 року в розмірі 71 243,00 грн.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2010 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2009 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2010 року та прийняти нове рішення -про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку Підприємства «Дім»Чернівецького обласного товариства інвалідів «Мир та добробут інвалідам»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 жовтня 2008 року по 30 листопада 2008 року, за результатами якої складено акт № 576/23-2/35158255 від 13 лютого 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000140232/0 від 25 лютого 2009 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 71 243,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) у зв'язку із завищенням заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2008 року в розмірі 71 243,00 грн.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на неправомірне застосування позивачем нульової ставки податку на додану вартість відповідно до підпункту 6.2.8 пункту 6.2 статті 6 Закону № 168/97-ВР, оскільки, як встановлено під час проведення перевірки, загальна чисельність штатних працівників Підприємства «Дім»Чернівецького обласного товариства інвалідів «Мир та добробут інвалідам»складає дев'ятнадцять осіб, з яких вісім осіб є інвалідами, що становить 42,1 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу.

При цьому, встановлено, що три особи, які являються інвалідами, не приймали участі у виготовленні товару підприємства.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 6.2.8 пункту 6.2 статті 6 Закону № 168/97-ВР за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки товарів (крім підакцизних товарів) та послуг (крім грального і лотерейного бізнесу та послуг з поставки підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого комісіонера здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням комітента без передання права власності на такі товари), що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва.

Безпосереднім вважається виготовлення товарів, внаслідок якого сума витрат, понесених на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів, становить не менше 8 відсотків продажної ціни таких виготовлених товарів.

При порушенні вимог цього підпункту платником податку податковий орган скасовує його реєстрацію як особи, що має право на податкову пільгу, а податкові зобов'язання такого платника податку перераховуються з податкового періоду, за наслідками якого були виявлені такі порушення, відповідно до загальних правил оподаткування, встановлених цим Законом, та з одночасним застосуванням відповідних фінансових санкцій.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем вимоги підпункту 6.2.8 пункту 6.2 статті 6 Закону № 168/97-ВР не виконано.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000140232/0 від 25 лютого 2009 року прийнято відповідачем відповідно до вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову -відсутні.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2009 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2010 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Підприємства «Дім»Чернівецького обласного товариства інвалідів «Мир та добробут інвалідам»відхилити, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.