Ухвала суду № 25915585, 04.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2012 року м. Київ К-22176/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2009 року

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2010 року

у справі № 6/487

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕ Логістікс 4»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЕ Логістікс 4»(позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (відповідач), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення № 0008262308/0 від 25 жовтня 2007 року, № 0008262308/1 від 28 грудня 2007 року, № 0008262308/2 від 20 березня 2008 року, № 0008262308/3 від 22 травня 2008 року, а також зобов'язати відповідача провести позапланову перевірку позивача за рішенням суду, на підставі установлених судом фактів, з питань перегляду висновків акту перевірки № 4114/23-8/34355440 від 17 жовтня 2007 року та підтвердження повноти і достовірності визначення ТОВ «АЕ Логістікс 4»сум балансової вартості продажу іноземної валюти в розмірі 5 049 994,00 грн. та від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 170 096,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2009 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0008262308/0 від 25 жовтня 2007 року, № 0008262308/1 від 28 грудня 2007 року, № 0008262308/2 від 20 березня 2008 року, № 0008262308/3 від 22 травня 2008 року. Судові витрати в розмірі 3,40 грн. присуджено на користь ТОВ «АЕ Логістікс 4»з Державного бюджету України.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2010 року апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2009 року змінено та викладено її резолютивну частину таким чином: позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0008262308/0 від 25 жовтня 2007 року, № 0008262308/1 від 28 грудня 2007 року, № 0008262308/2 від 20 березня 2008 року, № 0008262308/3 від 22 травня 2008 року. Провадження у справі в частині вимог щодо зобов'язання переглянути висновки акту перевірки закрито. Судові витрати в розмірі 3,40 грн. присуджено на користь ТОВ «АЕ Логістікс 4»з Державного бюджету України.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2009 року, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2010 року та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ТОВ «АЕ Логістікс 4»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 17 квітня 2006 року по 31 березня 2007 року, за результатами якої складено акт № 4114/23-8/34355440 від 17 жовтня 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008262308/0 від 25 жовтня 2007 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 28 863,00 грн. (19 737,00 грн. -основний платіж, 9 126,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0008262308/1 від 28 грудня 2007 року, № 0008262308/2 від 20 березня 2008 року, № 0008262308/3 від 22 травня 2008 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.3.5 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.9.1 пункту 8.9 статті 8 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат вартості консультаційних та юридичних послуг, отриманих на підставі договорів № 49-06/4 від 10 серпня 2006 року, № 4/68-06 від 28 квітня 2006 року, № 64-Д-06 від 01 листопада 2006 року, з огляду на їх пов'язаність з придбанням земельних ділянок та відсутність зв'язку послуг з господарською діяльністю ТОВ «АЕ Логістікс 4».

Задовольняючи позов в частині скасування податкових повідомлень-рішень № 0008262308/0 від 25 жовтня 2007 року, № 0008262308/1 від 28 грудня 2007 року, № 0008262308/2 від 20 березня 2008 року, № 0008262308/3 від 22 травня 2008 року, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з підпунктом 8.9.1 пункту 8.9 статті 8 Закону № 334/94-ВР платник податку веде окремий облік операцій з продажу або купівлі землі як окремого об'єкта власності. Витрати, пов'язані з таким придбанням, не підлягають включенню до валових витрат звітного податкового періоду або до групи основних фондів з метою амортизації. Якщо у майбутньому такий окремий об'єкт власності продається, платник податку включає до складу валових доходів позитивну різницю між сумою доходу, отриманого внаслідок такого продажу, та сумою витрат, пов'язаних із купівлею такого окремого об'єкта власності, збільшених на коефіцієнт індексації, визначений у підпункті 8.3.3 пункту 8.3 цієї статті.

Разом з тим, як встановлено судами, відповідно до умов договору № 4/68-06 від 28 квітня 2006 року, укладеного між ТОВ «АЕ Логістікс 4»та Закритим акціонерним товариством «Бі. Сі. Томс енд Ко», а також акту приймання-передачі № 02-4/68-06 від 17 серпня 2006 року, позивачу надавались консультації з питань правового регулювання інвестицій в об'єкти нерухомості та землю, корпоративного законодавства України, здійснення правового аудиту об'єктів для інвестиційних цілей, законодавства України в галузі податків, валютного регулювання, трудових відносин, а також послуги з підготовки договорів позик та консультування щодо регулювання договорів позик відповідно до законодавства України.

Згідно з умовами договору № 64-Д-06 від 01 листопада 2006 року, укладеного між ТОВ «АЕ Логістікс 4»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Саланс», а також актом приймання-передачі № 463-А-2006 від 21 грудня 2006 року, позивачу надавались телефонні консультації та вивчення відповідних правових документів, договорів і регулятивних питань.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що видами господарської діяльності позивача в охопленому перевіркою періоді були овочівництво, декоративне садівництво, вирощування продукції розсадників, зернових та технічних культур.

В свою чергу, в акті перевірки № 4114/23-8/34355440 від 17 жовтня 2007 року відсутнє посилання на зв'язок послуг з надання консультацій щодо корпоративного законодавства України, здійснення правового аудиту об'єктів, які розглядаються для інвестиційних цілей, з операціями з продажу або купівлі землі.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, правові підставі для висновку про прямий зв'язок витрат на оплату послуг, наданих відповідно до договорів № 4/68-06 від 28 квітня 2006 року та № 64-Д-06 від 01 листопада 2006 року, та конкретних операцій з продажу або купівлі землі як окремого об'єкта власності -відсутні, у зв'язку з чим доводи відповідача про порушення позивачем підпункту 8.9.1 пункту 8.9 статті 8 Закону № 334/94-ВР є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Як встановлено судами, відповідно до умов договору № 49-06/4 від 10 серпня 2006 року, укладеного між ТОВ «АЕ Логістікс 4»та Підприємством з іноземними інвестиціями «Тебодін Україна», а також акту приймання-передачі № 1 від 16 серпня 2007 року, позивачу надавались послуги консультаційного та технічного характеру з будівництва логістичного парку, а також послуги з розробки техніко-економічного обґрунтування.

При цьому, судами встановлено, що вказані послуги замовлено позивачем з метою подальшого будівництва логістичного парку на земельних ділянках після зміни їх цільового використання.

Отже, висновок відповідача про порушення позивачем пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР є таким, що не ґрунтується на вимогах чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

Також, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм процесуального права дійшов вірного висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання ДПІ у Шевченківському районі м. Києва переглянути висновки акту перевірки, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення ТОВ «АЕ Логістікс 4»з позовною заявою) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

В свою чергу, акт перевірки та викладені у ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для суб'єкта господарювання певні правові наслідки. Акт є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом під час проведення перевірки порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Податковий орган, в свою чергу, не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податку порушень.

Таким чином, акт, складений за результатами проведеної перевірки, не має обов'язкового характеру та не набуває статусу рішення в розумінні пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час звернення ТОВ «АЕ Логістікс 4»з позовною заявою), у зв'язку з чим не може бути оскаржений в порядку адміністративного судочинства.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2010 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.