Ухвала суду № 25914739, 06.09.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Прудник С.В.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2012 року справа №2а/1270/3160/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

головуючого Сіваченка І.В.

суддів Дяченко С.П., Шишова О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 5 червня 2012 року у справі № 2а/1270/3160/2012 за позовом Спільного підприємства Науково-виробничої фірми "Восток" до Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі Луганської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень від 06.04.2012 №№000102301, 0000112301, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2012 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що ДПІ у Станично-Луганському районі Луганської області була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка СП НВФ «Восток» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за період лютий-травень 2011 року і податку на прибуток за 1-й квартал 2011 року, 2-й квартал 2011року, 2-й та 3-й квартали 2011 року, 2-й, 3-й, 4-й квартали 2011 року в частині взаємовідносин з ТОВ «Діомат ЛТД», код ЄДРПОУ 37288409.

За результатами проведеної перевірки позивача було складено акт №11/23/13375575 від 05.04.2012.

06.04.2012 позивачем отримано податкове повідомлення-рішення № 0000102301 від 06.04.2012 року та податкове повідомлення-рішення № 0000112301 від 06.04.2012 року, згідно яких СП НВФ «Восток» зобов'язано сплатити за основним платежем 38 034,00 грн., за штрафними санкціями 01,00 грн. та за основним платежем 1 640,00 грн., за штрафними санкціями 345,50 грн. відповідно, а загалом 40 020,50 грн.

Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення прийняті у порушення вимог чинного законодавства з наступних підстав.

Відповідно до договорів на поставку товару (обладнання) №300311 від 30.03.2011, №11/35 від 30.03.2011 та №11/36 від 05.04.2011, укладеними між ТОВ «Діомат ЛТД» в особі директора Бенедиктова С.В., діючого на підставі статуту, та СП НВФ «Восток» в особі генерального директора Мельник СІ., діючого на підставі статуту, позивачем було прийнято та сплачено обладнання та устаткування.

В акті перевірки відповідач посилається на те, що перевіркою ТОВ «Діомат ЛТД» встановлено факт відсутності господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), внаслідок чого вони не можуть бути відповідно і реалізовані.

Усі операції продажу на адресу контрагентів - покупців ТОВ «Діомат ЛТД» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Документи, отримані від ТОВ «Діомат ЛТД», що були надані ревізору для перевірки, на думку відповідача не мають юридичної сили та складені на підставі нікчемного правочину та не надають права СП НВФ «Восток» на нарахування податкового кредиту в загальній сумі 38033,67 грн.

Крім того, позивач зазначив, що рішенням по адміністративній справі № 2а-11080/11/1270 за позовом ТОВ «Діомат ЛТД» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області про визнання дій противоправними та зобов'язання вчинити певні дії постановою від 04.01.2012 року Луганським окружним адміністративним судом визнано протиправними дії Алчевскої ОДПІ у Луганської області щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Діомат ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року.

Тому позивач вважав, що податкове повідомлення-рішення № 0000102301 від 06.04.2012 та податкове повідомлення-рішення № 0000112301 від 06.04.2012 не відповідають дійсним обставинам та прийняті незаконно, отже підлягають скасуванню.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 5 червня 2012 року в цій справі позов задоволено, а саме: визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі Луганської області Державної податкової служби щодо прийняття податкових повідомлень-рішень від 06.04.2012 №№000102301, 0000112301; скасовано податкові повідомлення-рішення від 06.04.2012 №000102301 про збільшення грошового зобов'язання за основним платежем в сумі 38034,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 01,00 грн. та №0000112301 про збільшення грошового зобов'язання за основним платежем в сумі 1640,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 345,50 грн.

Не погодившись з таким рішенням, Державна податкова інспекція в Станично-Луганському районі Луганської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ДПІ у Станично-Луганському районі Луганської області була проведена невиїзна документальна позапланова перевірка СП НВФ «Восток» щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за період лютий-травень 2011року та податку на прибуток за 1-4 квартали 2011 року в частині взаємовідносин з ТОВ «Діомат ЛТД».

По контрагенту ТОВ "Діомат ЛТД" Алчевською ОДПІ Луганської області була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 30.09.2011. За результатами перевірки складено акт №1806/236-37288409 від 11.11.2011, в якому зазначено порушення підприємства в частині недодержання вимог Цивільного кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Діомат ЛТД", у тому числі і по господарським операціям з СП "НВФ "Восток".

В ході перевірки встановлено відсутність у ТОВ "Діомат ЛТД" необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у ТОВ "Діомат ЛТД" адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Господарські операції між ТОВ "Діомат ЛТД" та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів.

Усі операції з продажу на адресу контрагентів - покупців ТОВ "Діомат ЛТД", у тому числі і з СП "НВФ "Восток" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до „вигодонабувача".

Враховуючи результати перевірки контрагента-постачальника ТОВ "Діомат ЛТД", викладені в акті перевірки Алчевської ОДПІ Луганської області, надані СП "НВФ "Восток" для перевірки документи, отримані від ТОВ "Діомат ЛТД", складені з порушенням вимог чинного законодавства, без мети реального настання правових наслідків, не є первинними документами, тому не можуть бути документами, які надають право СП "НВФ "Восток" на відображення даних господарських операцій в бухгалтерському обліку та відповідно і у податковому обліку.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому згідно пункту 2 частини першої статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Спільне підприємство Науково-виробнича фірма "Восток" зареєстроване як юридична особа Станично-Луганською райдержадміністрацією Луганської області 12.03.1993, номер запису 1376 120 0000 000013, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.8).

СП "НВФ "Восток" є платником податків і зборів та перебуває на обліку у ДПІ у Станично-Луганському районі Луганської області.

Державною податковою інспекцією у Станично-Луганському районі Луганської області була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка Спільного підприємства Науково-виробнича фірма «Восток» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за період лютий-травень 2011 року і податку на прибуток за 1-й квартал 2011 року, 2-й квартал 2011року, 2-й та 3-й квартали 2011 року, 2-й, 3-й, 4-й квартали 2011 року в частині взаємовідносин з ТОВ «Діомат ЛТД», код ЄДРПОУ 37288409.

За результатами перевірки складено акт перевірки від 05.04.2012 №11/23/13375575, на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.04.2012 №000102301, яким збільшено податок на додану вартість у розмірі 38034,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 01,00 грн., та № 0000112301, яким збільшено податок на прибуток у розмірі 1640,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 345,50 грн. (а.с.11, 12, 13-42).

З урахуванням предмету спору дослідженню підлягають реальність господарських операцій, укладених між СП "НВФ "Восток" та ТОВ «Діомат ЛТД», що є підставою для виникнення у позивача права на податковий кредит та визначення податкових зобов'язань за вказаний період.

Згідно п. 14.1.156 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно п. 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 ПК України 198.2 датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 196 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 201.1 статті 201 ПК України 201.1 платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно п. 201.8 статті 201 ПК України 201.8 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.п 54.3.2 п. 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно абз. 1 п. 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Із системного аналізу вказаних норм закону вбачається, що податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок або надати висновок про правомірність формування податкового кредиту, або визначити суму податкового зобов'язання із застосуванням штрафних санкцій.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було подано до податкової інспекції податкові декларації з податку на додану вартість від 30.03.2011 та 05.04.2011, якою визначено загальну суму податкового кредиту 228202,00 грн.

Під час розгляду справи позивачем було надано суду первинні документи, які є документами первинного бухгалтерського обліку, та які підтверджують правомірність формування податкового кредиту по контрагенту ТОВ «Діомат ЛТД».

Так, між СП "НВФ "Восток" (Покупець) та ТОВ «Діомат ЛТД» (Продавець) було укладено договори купівлі-продажу від 30.03.2011 №№11/35, 300311, від 05.04.2011 №11/36 (а.с.135-140).

Згідно п.1.1 договорів Продавець зобов'язується передати в обумовлені дійсними договорами строки Покупцю товар, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього узгоджену суму.

Фактичне отримання позивачем товару, вказаного у кількості та ціни у податкових накладних, виданих ТОВ «Діомат ЛТД» підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами приймання-передачі основних засобів, актами виконаних робіт, наданими представником позивача.

Факт сплати позивачем податку на додану вартість у ціні товару від ТОВ «Діомат ЛТД» підтверджено платіжними дорученнями.

Таким чином, у позивача були законні підстави для віднесення сум до податкового кредиту по господарським відносинам із зазначеним контрагентом.

Відповідно до п. 4 -п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010, передбачено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Натомість, суд зазначає, що акт перевірки, який став підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень був складений без врахування усіх фактичних обставин, що потягло за собою необґрунтовані висновки та безпідставне рішення податкового органу.

Також суд зауважує, що податковий орган не враховує, що порядок формування податкового кредиту регламентований нормами Податкового кодексу України, згідно якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідачем не було доведено фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту за березень та квітень 2011 року.

З урахуванням документів, які були надані позивачем під час судового розгляду справи, суд приходить до висновку, що правові наслідки за вищенаведеними договорами настали, позивачем та його контрагентом виконані договірні обов'язки, податкові накладні оформлені у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому у позивача були всі підстави для формування податкового кредиту за березень-квітень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Діомат ЛТД».

Щодо посилання відповідача на те, що угоди, укладені між СП "НВФ "Восток" та ТОВ «Діомат ЛТД» є нікчемними та не мають на меті реальних наслідків, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст.215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України зазначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути, на вимогу відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, положення ст.ст. 207 - 208 Господарського кодексу України підлягають застосуванню з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 і ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним, як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства регламентовані ст. 208 ГК України.

Так, згідно ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

Таким чином, для висновку про нікчемність правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства має бути доведеним умисел суб'єктів господарювання на вчинення такого правочину (господарського зобов'язання); намір сторін угоди на ухилення від оподаткування прибутків, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського, технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, безтоварність операції, тощо.

Крім того, судом було встановлено, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 04.01.2012 по адміністративній справі № 2а-11080/11/1270 за позовом ТОВ «Діомат ЛТД» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області про визнання дій противоправними та зобов'язання вчинити певні дії було визнано протиправними дії Алчевскої ОДПІ у Луганської області щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Діомат ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.03.2012 постанова Луганського окружного адміністративного суду від 04.01.2012 залишена без змін.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши наявні у справі докази, суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено про встановлення факту протиправних дій позивачем щодо визначення сум податкового кредиту, визнання нікчемними правочинів, укладених між позивачем та контрагентом та не надано доказів на підтвердження своїх доводів.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, постанова місцевого суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, зміні або скасуванню не підлягає, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 195-196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі Луганської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 5 червня 2012 року у справі № 2а/1270/3160/2012 за позовом Спільного підприємства Науково-виробничої фірми "Восток" до Державної податкової інспекції в Станично-Луганському районі Луганської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень від 06.04.2012 №№000102301, 0000112301 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: С.П.Дяченко

О.О.Шишов