Постанова № 25913722, 30.08.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Свергун І.О.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2012 року справа №2а/1270/4259/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегія суддів: судді-доповідача Гімона М.М., суддів Карпушової О.В., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 липня 2012 року у справі № 2а/1270/4259/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м.Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 19.03.2012 р. № 0000652300 і № 0000662300.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17 липня 2012 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м.Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є правомірними, оскільки встановлені обставини та досліджені судом докази свідчать, що вчинені позивачем господарські операції з постачання товару та надання послуг не мали реального характеру, оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд дійшов помилкових висновків про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Оріал», ПП «Інтенція», ПП «Арикон» з огляду на відсутність товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості, не звернувши уваги на наявність всіх необхідних первинних документів, що доводять постачання товарів і послуг та, відповідно, правомірність формування податкового кредиту і валових витрат, а також подальше їх використання в господарській діяльності. Також суд не врахував, що перевезення певних товарів здійснювалось власним транспортом (мікроавтобус) директора підприємства. Крім того, суд не врахував, що висновки актів перевірок ТОВ «Оріал», ПП «Інтенція», ПП «Арикон», які покладені в основу висновків відповідача, є протиправними через визнання їх в судовому порядку такими, що складені в порушення чинного законодавства за результатами незаконно проведених перевірок. До того ж відповідачем порушено строк прийняття спірних рішень, а в податковому повідомленні-рішенні № 0000662300 як підстава для його прийняття вказано неіснуючі норми закону, порушення яких призвело до прийняття цього рішення.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є юридичною особою і перебуває на податковому обліку в ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську.

Згідно наказу від 23.01.2012 р. № 77, винесеному на підставі постанови про призначення позапланової виїзної документальної перевірки від 10.01.2012 р. слідчого ОВС СВ ПМ ДПА у Луганській області, посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Темп» з питання правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.04.2011 р. по 31.07.2011 р. та податку на прибуток підприємств за період з 01.04.2011 р. по 30.09.2011 р. по взаємовідносинам з ТОВ «Оріал», ПП «Інтенція», ПП «Арикон», за результатами якої складено акт № 117/2300/30230703 від 08.02.2012 р. (далі акт перевірки, арк. справи 134-190 т. 1).

Згідно акту перевірки, відповідачем встановлені порушення п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 74910 грн., а також порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 65139 грн. Ці висновки обґрунтовані тим, що у контрагентів позивача ТОВ «Оріал», ПП «Інтенція», ПП «Арикон», відсутні матеріально-технічна база, працівники, автотранспортні засоби, складські приміщення, необхідні для зберігання ТМЦ, що робить фактичне виконання умов договорів неможливим. Крім того, позивачем не було надано до перевірки товарно-транспортну документацію, яка б засвідчувала факт перевезення ТМЦ від продавця до покупця, та документи, що підтверджують якість та відповідність товару.

19.03.2012 р. на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000652300, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 65309,75 грн. (у тому числі за основним платежем - 65139 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 170,75 грн.), і податкове повідомлення-рішення № 0000662300, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 74910 грн. (у тому числі за основним платежем - 74910 грн.).

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем до Державної податкової служби у Луганській області, але рішенням ДПС у Луганській області від 24.05.2012 р. № 7971/10-408 податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення (т.1 арк. справи 228-234).

Крім того, судом встановлено, що позивач уклав з ПП «Інтенція» договір купівлі-продажу № 90611 від 09.06.2011 р., договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 30.06.2011 р. 01.04.2011 р. позивач уклав з ПП «Арикон» договір купівлі-продажу кабельно-проводникової продукції № 10411. 06.05.2011 р. позивач уклав з ТОВ «Оріал» договір купівлі-продажу кабельно-проводникової продукції № 60511.

На підставі вказаних договорів ПП «Інтенція», ПП «Арикон», ТОВ «Оріал» надали ТОВ «Темп» податкові накладні від 11.07.2011 № 42, від 09.06.2011 № 111, від 01.06.2011 № 5, від 06.05.2011 № 45, від 01.04.2011 № 3, від 14.04.2011 № 7, від 19.04.2011 № 10, від 27.04.2011 № 137 (арк. справи 27-34 т. 1).

Крім податкових накладних, позивачем отримано від постачальників і було надано для перевірки видаткові накладні, акт приймання-передачі виконаних робіт (щодо транспортно-експедиційних послуг), копії довіреностей, що оформлювались для отримання товарів, а також банківські виписки, якими підтверджено факт сплати позивачем отриманих послуг та товарів.

Також, на підтвердження виконання умов вказаних договорів та подальшого використання придбаних товарів в господарській діяльності, позивачем надано належним чином оформлені видаткові та податкові накладні, договори, довіреності від отримувачив, які підтверджують їх постачання та продаж на адресу інших суб'єктів господарювання.

Вказані обставини встановлені на підставі досліджених доказів і знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді справи.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог є необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно положень ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разу встановлення під час апеляційного розгляду порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Пунктом 86.1 статті 86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Відповідно до п. 86.8 ст.86 ПК України податкове повідомлення - рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень - рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Згідно з п. 58.4 ст. 58 ПК України у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення -рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення - рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Відповідно до п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально - процесуального закону або закону про оперативно -розшукову діяльність, податкове повідомлення - рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально - процесуальним законом або законом про оперативно - розшукову діяльність.

Проаналізувавши наведені норми, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем порушено порядок прийняття податкових повідомлень - рішень за наслідками проведеної документальної позапланової перевірки позивача, оскільки її проведення було призначено відповідно до кримінально - процесуального закону, а відповідачем не надано доказів про набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі.

Крім того, суд апеляційної інстанції не може погодитись із висновками суду першої інстанції про доведеність порушень податкового законодавства, що відображені в акті перевірки, з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У відповідності із статтею 138 Податкового кодексу України:

- витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1 пункту 138.1);

- витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2);

- витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (підпункт 138.4);

- інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (підпункт 138.5).

Не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3.ПКУ, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пункту 198.6. ПКУ, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Аналіз вказаних норм свідчить, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати у перевіряємому періоді 2011 року по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Оріал», ПП «Інтенція», ПП «Арикон», сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, то суд приходить до висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України.

Також суд апеляційної інстанції виходить з того, що, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення включених у ціну товару сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, стосовно податкового повідомлення-рішення № 0000662300, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток, суд вважає обґрунтованими доводи апелянта про незаконність рішення з огляду на те, що збільшення грошового зобов'язання позивача в ньому пов'язується із порушенням п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів виходить з того, що при перевірці законності прийнятих суб'єктом владних повноважень рішень, суд повинен виходити із наявності та доведеності порушень саме тих вимог законодавства, з порушенням яких при прийнятті спірного рішення пов'язував їх суб'єкт владних повноважень.

Оскільки відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення № 0000662300, посилався на порушення на вищевказані норми права, але зазначений Закон їх не містить і їх порушення судом не встановлено, то спірне рішення підлягає визнанню протиправним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини по справі, але зробив невірні висновки і припустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп» задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17 липня 2012 року у справі № 2а/1270/4259/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м.Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м.Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Державною податковою інспекцією в Артемівському районі м.Луганська Луганської області Державної податкової служби, № 0000652300 від 19.03.2012 р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Темп» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 65309,75 грн., і № 0000662300 від 19.03.2012 р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Темп» визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 74910 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп» судові витрати в сумі 33 грн. за рахунок коштів Державного бюджету України.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Колегія суддів М.М. Гімон

О.В. Карпушова

І.Д. Компанієць