Рішення № 25911001, 04.09.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" вересня 2012 р. Справа № 5019/1049/12

Суддя Горплюк А.М. розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача Комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради

про стягнення 4 737 796 грн. 27 коп..

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Вознюк Є.В. (довіреність №14-310 від 07.02.2012р.).

Від відповідача: Бондар Ю.М. (довіреність №01-10/23 від 05.07.2012р.).

Суть спору: позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом до відповідача - Комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради про стягнення 4 090 712 грн. 09 коп. заборгованості за поставлений природній газ, 267 373 грн. 64 коп. пені, 7% штрафу в сумі 286 763 грн. 80 коп., інфляційних в сумі 40 949 грн. 90 коп. та 3% річних в сумі 51 996 грн. 83 коп.

04.09.2012р. відповідач подав відзив на позов, в якому визнає позовні вимоги в частині основного боргу, інфляційних та річних, заперечує проти вимог в частині стягнення 7% вказуючи на неправомірність його нарахування, а також просить суд на підстав п. 3. ст. 83 ГПК України зменшити розмір пені.

В судовому засіданні 04.09.2012р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, а представник відповідача заперечив проти позовних вимог в частині нарахування штрафу, просить зменшити розмір пені, в решті позовні вимоги визнає.

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30.09.2011р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Постачальник) та комунальним підприємством "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради (далі - Покупець) був укладений договір №14/2318/11 про купівлю-продаж природного газу (надалі - Договір; а.с. 12-17).

Відповідно до пункту 1.1. Договору Постачальник зобов'язався передати у власність Покупцю в ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ, для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що газ поставлений за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійним організаціям.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що Постачальник передає Покупцю в період з 01 жовтня 2011 р. по 31 грудня 2012 р. газ в обсязі до 84 655 000,210 тис. кубічних метрів.

За розрахункову одиницю переданого газу приймається один кубічний метр (м3) приведений до стандартних умов ( t-20 град. за цельсієм Р=760 мм ртутного стовпчика), якість газу який передається повинна відповідати вимогам ГОСТу 5542-87 "Газы горючие природные для промышленного и коммунально-бытового назначения. Технические условия" (Договір п.2.3., 2.4.).

У відповідності до пунктів 5.1., 5.2. Договору передбачено, що ціна на природний газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (далі НКРЕ) та складає за 1 000 м3 газу 1 091 грн. 00 коп. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, та без урахування податку на додану вартість.

Згідно пункту 5.3. Договору сторони домовились що у разі зміни НКРЕ ціни на природний газ або тарифів на транспортування, розподіл і постачання, сторони вносять зміни до пункту 5.2. цього договору з дати набрання чинності встановленої НКРЕ ціни та тарифів.

Відповідно до пунктів 6.1., 6.3., 6.4. оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

В платіжних дорученнях Покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу, без зазначення періоду за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у Покупця за цим договором Продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від Покупця, як погашення заборгованості за газ поставлений в минулі періоди до цього договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Звіряння розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу Покупцем та акта приймання - передачі газу протягом 10 днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін.

Пунктами 7.1, 7.2, 7.3. Договору передбачено, що за неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також Договором. У разі невиконання Покупцем вимог щодо розрахунку Продавець має право не здійснювати поставку газу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. Крім того, у разі невиконання Покупцем вимог Договору щодо розрахунків (п.6.1. Договору), він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний прострочений день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% відсотків від суми простроченого платежу.

У разі не виконання Покупцем умов Договору Продавець має право в односторонньому порядку розірвати договір.

Крім того, 11 жовтня 2011 року між Позивачем та Відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до договору на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011р. №14/2318/11, відповідно до якої ціна за 1000 м3 природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціями становить 1 248 грн. 74 коп. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, та без урахування податку на додану вартість.

На виконання умов договору позивач протягом жовтня 2011 року передав відповідачу імпортований природний газ обсягом 3 692 213 тис. м3 на загальну суму 4 833 845 грн. 27 коп., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31 жовтня 2011 року (а.с. 19-20).

Відповідач, в свою чергу, в порушення умов Договору, в повному обсязі не розрахувався з позивачем за поставлений природній газ, а лише частково сплатив 743 133 грн. 18 коп..

Таким чином, за відповідачем перед позивачем станом на 17.04.2012р. рахується заборгованість за використаний природний газ в сумі 4 090 712 грн. 09 коп..

На підставі пункту 7.2. Договору позивач нарахував відповідачу пеню за період з 07.10.2011 р. по 17.04.2012 р. (з урахуванням періодів поставки природного газу) в розмірі 267 373 грн. 64 коп., а також 7% штрафу за прострочення платежу понад 30 днів в сумі 286 763 грн. 80 коп. (розрахунок а.с. 11).

Крім того, на підставі статті 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 3% річних за період з 07.10.2011 р. по 17.04.2012 р. (з урахуванням періодів поставки природного газу) в розмірі 51 996 грн. 83 коп. та інфляційні за період з грудня 2011 року по березень 2012 року в сумі 40 949 грн. 90 коп. (розрахунок а.с. 11).

Розглянувши матеріали справи, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов частково підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до частини 1 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказів сплати боргу відповідач суду не подав.

У відзиві на позов відповідач посилається на принципи розумності та справедливості які покладаються на кредитора при вжитті необхідних заходів щодо зменшення розміру збитків, завданих йому порушенням зобов'язання.

Так, у відзиві на позов відповідач зазначає, що станом на 01.01.2012р., загальна сума заборгованості споживачів усіх рівнів перед КП "Теплотранссервіс" складала 36 635 100 грн. 00 коп., яка утворилась в зв'язку із неплатоспроможністю більшої половини споживачів теплової енергії та постійною необхідністю здійснення підприємством витрат пов'язаних з проведенням поточних ремонтів та підготовкою об'єктів соціальної сфери до подачі теплової енергії.

Крім того, з боку держави підприємству за 2011 рік не відшкодовано 33 114 400 грн. 00 коп. різниці в тарифах, яка мала покриватись за рахунок перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася і постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися органами влади чи органами місцевого самоврядування, та затвердженні постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011р. № 503.

Відповідач наголошує, на вкрай важкому фінансовому стані підприємства, про що свідчать долучені до матеріалів справи звіти про фінансову діяльність та баланс за І півріччя 2012 року, відповідно до яких підприємство не має прибутків.

Відповідач також вказує, що стягнення з підприємства всієї суми заборгованості може спричинити припинення або розбалансування його господарської діяльності, наслідком чого може бути припинення надання послуг теплопостачання жителям міста та соціально значимим об'єктам міста, в тому числі лікарням, навчальним закладам, дитсадкам, тощо.

Обставини викладенні у відзиві на позов відповідача, в якому він посилається на порядок перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам області на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася і постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися органами влади чи органами місцевого самоврядування затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011р. № 503, судом до уваги не беруться, оскільки даний порядок стосується відносин між державою та органами місцевого самоврядування, а не відносин між позивачем та відповідачем з приводу предмету позову. Обставини викладенні у відзиві з приводу важкого фінансового стану підприємства взяті судом до уваги.

За таких обставин, коли відповідачем не заперечуються обсяги поставки газу та його ціна, згідно договору, що підтверджується і зібраними у справі доказами (акти приймання-передачі, тощо), позовні вимоги в частині стягнення 4 090 712 грн. 09 коп. боргу за поставлений природний газ, 40 949 грн. 90 коп. грн. інфляційних та 3% в сумі 51 996 грн. 83 коп. судом визнаються доведеними та обґрунтованими.

Також, у відзиві відповідач посилається на ч. 2 ст. 231 ГК України, відповідно до якої вважає, що у позивача відсутні правові підстави для застосування штрафних санкцій у вигляді 7% штрафу.

Стосовно вищевказаного твердження відповідача суд наголошує на тому, що укладаючи господарський договір, сторони можуть визначати зміст договору, керуючись вільним волевиявленням. Тобто сторони мають право погоджувати будь-які умови договору, які не суперечать законодавству, зокрема, на свій розсуд.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Укладаючи Договір позивач та відповідач у пункті 7.2. визначили, що за прострочення розрахунків за поставлений газ понад 30 днів відповідач зобов'язаний додатково сплатити позивачу штраф у розмірі 7% відсотків від суми простроченого платежу.

Відтак, на підставі вищевикладеного, позивач, при нарахуванні 7% штрафу керувався не положеннями статті 231 ГК України, яка передбачає стягнення уніфікованих штрафних санкцій за певних умов, а керувався виключно положеннями ЦК України та пунктом 7.2. Договору, які визначають стягнення штрафних санкцій погоджених сторонами договору при його укладенні.

Разом з тим, відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що відповідач є комунальним підприємством, основним видом діяльності якого є виробництво та розподіл теплової енергії для потреб населення, та соціально значимих об'єктів міста, в число яких входять медичні та навчальні заклади, дитсадки, а також об'єкти в яких здійснюють свою діяльність органи державної влади, соціального забезпечення життєдіяльності міста та правоохоронні органи, тощо, порушення належної діяльності яких призведе до соціальної напруги в місті, а виникнення заборгованості відповідача перед позивачем в більшій мірі стало наслідком невідшкодування державою різниці в тарифах на теплову енергію, суд визнав за можливе скористатись правом, наданим ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України, зменшивши на 50% розмір пені, яка підлягає до стягнення в сумі 133 686 грн. 82 коп., та на 50 % розмір 7% штрафу, що підлягає до стягнення в сумі 143 381 грн. 90 коп..

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, стягнувши з відповідача на користь позивача 4 090 712 грн. 09 коп. боргу, 40 949 грн. 90 коп. інфляційних, 51 996 грн. 83 коп. 3% річних, 133 686 грн. 82 коп. пені та 7% штрафу в сумі 143 381 грн. 90 коп., з покладенням на відповідача судових витрат по справі.

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради (33027, Рівненська область, м. Рівне, вул. Д. Галицького, буд. 27, код ЄДРПОУ 30841056) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд 6, код ЄДРПОУ 20077720) - 4 090 712 грн. 09 коп. заборгованості за поставлений природній газ, 133 686 грн. 82 коп. пені, 7% штрафу в сумі 143 381 грн. 90 коп., 3% річних в сумі 51 996 грн. 83 коп., інфляційних в сумі 40 949 грн. 90 коп. та 64 380 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Горплюк А.М.

Рішення підписане суддею "07" вересня 2012 р..