Рішення № 25910817, 03.09.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" вересня 2012 р. Справа № 6/033-09/5/10/6-12

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біріт-Фортуна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дніпро" про стягнення 156000,00 грн та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дніпро" до товариства з обмеженою відповідальністю "Біріт-Фортуна" про стягнення 32926,54 грн,

за участю представників:

позивача (за первісним позовом): Литвиненко А.В. (дов. № 9 від 05.05.2011р.),

відповідача (за первісним позовом): не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біріт-Фортуна" (далі - позивач за первісним позовом) звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дніпро" (далі -відповідач за первісним позовом) про стягнення 156000,00 грн збитків.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо поставки товару та просить суд стягнути з відповідача збитки в розмірі 156000 грн, які він поніс у зв'язку зі здійсненням оплати за товар, що не був поставлений відповідачем згідно з умовами Форвардної угоди №7 від 08.04.2005р.

16.04.2010р. позивач за первісним позовом звернувся до суду з заявою від 15.04.2010р. № 6, якою в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України змінив підстави позову та просив суд визнати розірваною форвардну угоду від 08.04.2005р. № 7, укладену між сторонами у справі, та стягнути з відповідача кошти у сумі 156000 грн, як попередню оплату, сплачену за непоставлений товар по зазначеній угоді.

Рішенням господарського суду Київської області від 29.04.2010р. у справі № 6/033-09/5 відмовлено в позові повністю.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.10.2010р. рішення господарського суду Київської області від 29.04.2010р. у справі № 6/033-09/5 залишено без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біріт-Фортуна" без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2011р. задоволено частково касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біріт-Фортуна", постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 11.10.2010р. та рішення господарського суду Київської області від 29.04.2010р. у справі № 6/033-09/5 скасовано, матеріали справи направлені на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Вищий господарський суд України зазначив, що при прийнятті судових рішень ними було порушено норми матеріального права.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу суду, справу № 6/033-09/5 передано до розгляду судді Привалову А.І.

Ухвалою від 25.07.2011р. справу прийнято до провадження, присвоєно їй № 6/033-09/5/10 та призначив її до розгляду.

Представником позивача, на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні було подано заяву про зміну (уточнення) предмету позову, згідно якої позивач просить визнати припиненим зобов'язання за Форвардною угодою від 08.04.2005р. № 7, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю "Біріт-Фортуна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Дніпро", та стягнути з відповідача 156 000 грн, які були сплачені за непоставлений товар по Форвардній угоді № 7 від 08.04.2005р. як попередня оплата.

Представник відповідача через канцелярію суду подав відзив на позов та клопотання про залучення додаткових доказів по справі.

13.09.2011р. до початку розгляду справи через загальний відділ господарського суду надійшло клопотання відповідача про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом було задоволено.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дніпро" до початку розгляду справи по суті надійшла зустрічна позовна заява про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біріт-Фортуна" 32926,54 грн, яка складається з заборгованості за отриманий, згідно з Форвардною угодою від 08.04.2005р. № 7, товар у сумі 9 000 грн, збитків за збереження товару в сумі 10000 грн, втрат від інфляції в сумі 10269 грн., 3% річних у сумі 1728,74 грн, пені в сумі 10909,80 грн та 10 грн моральної шкоди.

Також, відповідач через канцелярію суду подав відзив з урахуванням уточнених позовних вимог та два клопотання. В першому клопотанні відповідач просив відмовити позивачу в задоволенні заяви від 06.09.2011р. про зміну (уточнення) предмету позову, оскільки, на думку відповідача, відбувається одночасна зміна предмету та підстав позову, що суперечить ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, а в другому клопотанні -просив призначити додаткову судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставити питання: чи виконано підпис в листі № 42 від 10.04.2007 року директором Скуратовським Д.В. чи іншою особою?

Представник позивача проти задоволення клопотань відповідача заперечив, посилаючись на їх безпідставність.

Суд, розглянувши клопотання відповідача, відмовив в їх задоволенні, оскільки, зміна предмету позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача; зміна підстав позову -це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Як вбачається з заяви позивача про зміну (уточнення) предмету позову, останній не змінює підстав позову, які ґрунтуються саме на порушенні зобов'язань за Форвардною угодою від 08.04.2005р. № 7, укладеної між товариством з обмеженою відповідальністю "Біріт-Фортуна" та товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Дніпро". Щодо призначення додаткової судової експертизи, то як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 03.08.2009р. господарський суд витребував у ТОВ "Агро-Дніпро" додаткові документи, необхідні для надання експертного висновку, проте відповідач вимог суду не виконав та на вимогу експерта додаткові матеріали не надав. Таким чином, суд не задовольнив клопотання відповідача про призначення додаткової судової експертизи.

Ухвалою суду від 13.09.2011р. зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дніпро" прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

До початку розгляду справи представник відповідача за первісним позовом через загальний відділ господарського суду 26.09.2011р. подав: додаткові письмові пояснення по справі; два клопотання по первісному позову, в яких просить застосувати строк позовної давності до позовних вимог ТОВ "Біріт-Фортуна" та визнати лист № 42 від 10.04.2007р. неналежним доказом по справі, у зв'язку з його недостовірністю.

Рішенням Господарського суду Київської області від 25.10.2011р. у справі № 6/033-09/5/10 в задоволенні первісного позову відмовлено повністю. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2012р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біріт-Фортуна" залишено без задоволення, рішення господарського суду Київської області від 25.10.2011р. у справі № 6/033-09/5/10 - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.06.2012р. касаційну скаргу задоволено частково. Пункт 1 резолютивної частини рішення від 25.10.2011р. господарського суду Київської області та постанову від 05.04.2012р. Київського апеляційного господарського суду в цій частині зі справи № 6/033-09/5/10 скасовано. Справу в цій частині направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області. В решті частини рішення від 25.10.2011р. господарського суду Київської області та постанову від 05.04.2012р. Київського апеляційного господарського суду зі справи № 6/033-09-5/10 залишено без змін.

Таким чином, до господарського суду Київської області направлено справу на новий розгляд в частині первісних позовних вимог за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біріт-Фортуна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дніпро" про визнання припиненим зобов'язання за Форвардною угодою від 08.04.2005р. № 7, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю "Біріт-Фортуна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Дніпро", та стягнути з відповідача 156 000 грн, які були сплачені за непоставлений товар по Форвардній угоді № 7 від 08.04.2005р. як попередня оплата.

Направляючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 13.06.2012р. зазначив, що господарський суд першої інстанції в кожному конкретному випадку повинен дослідити обставини, які свідчать про визнання боргу. Якщо факт визнання боргу встановлений, позовна давність переривається в день такого визнання.

Крім того, колегія суддів Вищий господарський суд України вважає, що господарські суди не надали належної оцінки вищевказаному листу відповідача за первісним позовом № 42 від 10.04.2007р., оскільки, як вказано в даному листі, він є відповіддю на претензію № 6 від 05.04.2007р. щодо сплати 156000 грн за ячмінь пивоварений в кількості 284 т., який, як встановлено господарськими судами, позивачу за первісним позовом відповідачем не поставлений.

Підставою скасування вищезазначених рішень є порушення попередніми інстанціями норм матеріального права, що в свою чергу стало, зокрема, безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного суду.

Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України звернув увагу на те, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, які підлягають застосуванню до даних правовідносин. При цьому вказав, що при новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.

Відповідно до положень ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Відповідно до розподілу автоматизованої системи документообігу суду справа № 6/033-09/5/10 передана на новий розгляд судді Черногузу А.Ф.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.07.2012р. суддею Черногузом А.Ф. справу прийнято до свого провадження та присвоєно їй № 6/033-09/5/10/6-12, розгляд справи призначено на 24.07.2012р.

23.07.2012р. позивачем надані письмові пояснення № 57 від 23.07.2012р.

23.07.2012р. через канцелярію господарського суду Київської області представником відповідача за первісним позовом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Дніпро" подано клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання 24.07.2012р. представника відповідача за первісним позовом, неподанням ним витребуваних документів та враховуючи клопотання відповідача за первісним позовом про відкладення розгляду справи, суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 14.08.2012р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.08.2012р. суд виніс ухвалу про відкладення розгляду справи на 03.09.2012р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні 04.09.2012р. позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну (уточнення) предмету позову за вих. № 25 від 06.09.2011р. підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 03.09.2012р. знову не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином за адресою, що вказана позивачем у позовній заяві та яка відповідає адресі відповідача згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, факт належного повідомлення відповідач за первісним позовом про час та місце судового засідання є наявні в матеріалах справи оригінали повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу.

Таким чином, відповідач за первісним позовом вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Відтак, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, так як його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

08.04.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Біріт-Фортуна" (за договором -покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Дніпро" (за договором -продавець) було укладено Форвардну угоду № 7, згідно якої продавець зобов'язується передати у власність покупця ячмінь пивоварний урожаю 2005 року в кількості 300 тонн, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах даної угоди. Ціна за 1 тонну товару складає 550,00 грн; загальна вартість складає 165000,00 грн (п.п. 1.1., 1.2., 2.1., 2.2., 4.1., 4.2. угоди).

Відповідно до п. 5.1 форвардної угоди, товар повинен бути переданий позивачу у повному обсязі до 31.08.2005р.

Згідно п. 6.1 угоди, прийом-передача товару здійснюється на території складу TOB "Агро-Дніпро" с. Кодаки, уповноваженими представниками сторін за актами або іншими аналогічними документами, що засвідчують момент передачі-прийому товару.

Відповідно п. 7.1 форвардної угоди № 7, оплата в сумі 20000 грн здійснюється позивачем до 08.04.2005р. Наступні розрахунки між сторонами проводяться за згодою сторін (п.7.3).

Угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами і діє до повного виконання зобов'язань сторонами (п. 12.1 форвардної угоди).

На виконання умов форвардної угоди позивач протягом квітня-липня 2005р. перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти за товар у загальній сумі сумі 156000 грн, що підтверджується банківськими виписками, доданими до матеріалів справи (т.1 а.с.13-17).

Станом на 05.04.2007р. відповідач не передав позивачу на виконання Форвардної угоди № 7 оплачений позивачем товар на суму 156000 грн, у зв'язку з чим позивач надіслав відповідачу претензію за вих. № 6 від 05.04.2007р. з вимогою на протязі 10 днів відвантажити ячмінь пивоварний в кількості 284 т відповідно до форвардної угоди № 7 від 08.04.2005р. (т.1 а.с.20).

Відповідач в порушення умов угоди свої зобов'язання щодо передачі позивачу зазначеного вище товару не виконав. Передбачений договором товар в кількості та у строки, визначені угодою, позивачу не передав.

Однак, відповідач за первісним позовом стверджує, що позивач отримав товар на загальну суму 165 000 грн, про що свідчить накладна № 25 від 21.042005р. (т. 1 а.с.76) та довіреність серії НАЧ № 330112 від 21.04.2005р. (т.1, а.с. 74).

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

У відповідності з приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, документи, на які відповідач за первісним позовом посилається, як на докази отримання товару позивачем, не є допустимими і належними доказами, що підтверджують факт передачі товару покупцю, в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з наступним.

Накладна № 25 від 21.04.05р. № 25, на яку посилається TOB "Агро-Дніпро", оформлена тільки з боку TOB "Агро-Дніпро" та не містить доказу отримання товару TOB "Біріт-Фортуна". Отже, цей документ не засвідчує моменту прийому товару покупцем. Накладна є первинним документом бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з накладної № 25 від 21.04.05р., TOB "Біріт-Фортуна" в особі уповноваженого представника не брало участі у господарській операції, вказаній у цьому документі, оскільки в зазначеній накладній відсутні будь-які реквізити останнього.

Крім того, довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей серії НАЧ № 330172 від 21.04.2005р. також не може засвідчувати факт прийому-передачі товару за Форвардною угодою № 7, оскільки Висновком № 6058 судово-почеркознавчої експертизи від 05.02.2010р. (т.1 а.с.151-154), проведеної по даній справі, встановлено, що рукописні записи "Ячмінь посівн.", "т", "300 (триста)"відповідно у графах "Найменування цінностей", "Одиниця виміру", "Кількість (прописом)"на зворотній стороні довіреності НАЧ № 330172 від 21 квітня 2005р. (т. 1 а.с.74) виконані не Кононенком Леонідом Марковичем.

При цьому, позивач за первісним позовом вказує на те, що довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей серії НАЧ № 330172 від 21.04.2005р. була видана на отримання іншого товару, а саме: ячменю "Пеяс"за ціною 158,33 грн за одну тону, тоді як за Форвардною угодою № 7 товаром є "ячмінь пивоварний урожаю 2005 року" за ціною 550 грн за одну тонну. По зазначеній довіреності ячмінь "Пеяс" було отримано уповноваженим представником ТОВ "Біріт-Фортуна" Кононенком Леонідом Марковичем за накладною № 25 від 21.04.2005р. (т. 1 а.с. 77). На підставі накладної № 25 від 21.04.2005р. було видано податкову накладну № 15 від 21.04.2005р. (т. 1 а.с. 78). Крім цього, на підтвердження факту отримання іншого товару за довіреністю НАЧ № 330172 від 21.04.2005р. позивачем до матеріалів справи надано витяг із Журналу довіреностей (т. 1 а.с. 79), де зазначено, що довіреність від 21.04.2005р. діє до 01.05.2005р. і у графі "відмітка про використання" вказано: "отримано накладна № 25".

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей (затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318), довіреність є документом, що уповноважує особу на отримання сировини, матеріалів, палива, запчастин, інвентаря, худоби, насіння, добрив, інструментів, товарів, основних засобів та інших товарно-матеріальні цінностей, а також нематеріальних активів; при цьому, довіреність не містить змісту господарської операції, не ідентифікує осіб з боку обох сторін учасників такої операції тощо, а тому - не являє собою самостійного доказу проведення господарської операції.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідачем за первісним позовом не доведено належними доказами факт передачі позивачу товару на суму 156000 грн у строк до 31.08.2005р., згідно з умовами Форвардної угоди № 7 від 08.04.2005р.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, назва сторін Форвардної угоди № 7 від 08.04.2005р., їх права та обов'язки, які передбачені зазначеною угодою, дають підстави визначити вказану угоду, як договір про придбання покупцем у власність товару на умовах проведення попередньої оплати за нього.

За економічною суттю форвардний контракт є контрактом, який засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) активи у визначений час та на визначених умовах у майбутньому з фіксацією цін такого продажу під час укладення такого форвардного контракту.

Отже, до правовідносин, які виникли між сторонами на підставі Форвардної угоди №7 від 08.04.2005р. мають застосовуватися положення чинного законодавства, якими регулюються відносини купівлі-продажу.

Стаття 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в Рішенні від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 28.11.2011р. у справі № 3-127гс11.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до форвардної угоди, товар повинен бути переданий позивачу в повному обсязі до 31.08.2005р. (п. 5.1 угоди).

Втім, відповідач на виконання Форвардної угоди № 7 не передав оплачений позивачем товар на суму 156000 грн та не повернув одержані кошти.

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відтак, факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем доведено належними та допустимими доказами у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів повернення суми попередньої оплати у розмірі 156000 грн, господарський суд дійшов висновку, що на момент розгляду спору у суді борг відповідача перед позивачем за договором становить - 156000 грн.

Разом з тим, відповідач за первісним позовом не заперечує, що фактично позивачем на виконання форвардної угоди № 7 було перераховано 156000 грн, але зазначає про безпідставність позову з огляду на пропуск позивачем за первісним позовом строків позовної давності.

Відповідно до Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом (частина перша статті 55).

Правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Конституційний Суд України в Рішенні від 24 грудня 2004 року N 22-рп/2004 вказав, що забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини).

Спори, що виникають між учасниками договірних правовідносин, підлягають вирішенню судом на підставі статті 55 Конституції України, загальних та спеціальних норм закону.

Як зазначив Конституційний Суд України, строки звернення до суду як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин (абзац п'ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 22 лютого 2012 року N 4-рп/2012).

Загальні положення щодо позовної давності та порядку її обчислення, що підлягають застосуванню під час вирішення спорів між сторонами у зобов'язаннях, визначені у главі 19 Цивільного Кодексу.

Під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Оскільки Форвардною угодою № 7 від 08.04.2005р. був визначений строк виконання відповідачем за первісним позовом зобов'язання щодо передачі позивачу товару до 31.08.2005р., тому початок перебігу строку позовної давності у спірних правовідносинах починається з наступного дня після спливу строку виконання відповідачем зобов'язання щодо передачі позивачу товару, тобто з 01.09.2005р.

Позивач за первісним позовом, з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України, стверджує, що перебіг позовної давності був перерваний і строк звернення до суду ним не пропущений.

Подіями, які на думку позивача за первісним позовом, підтверджують факт переривання перебігу позовної давності є лист відповідача вих. № 42 від 10.04.2007р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направляв на адресу відповідача претензію № 6 від 05.04.2007р. з вимогою відвантажити на протязі 10 днів ячмінь в кількості 284т. відповідно до форвардної угоди № 7 від 08.04.2005р., оскільки, не дивлячись на оплату в розмірі 156000 грн за ячмінь пивоварний, до цього часу ячмінь вами не відвантажений.

Листом № 42 від 10.04.2007р. відповідач, у відповідь на претензію позивача № 6 від 05.04.2007р. щодо повернення сплачених коштів в сумі 156000 грн, повідомив позивача, що зазначені у претензії кошти, зараховані в погашення боргів позивача за оренду землі та отримані послуги за договором суборенди земельної ділянки від 01.09.2005.

Так, за ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України позовна давність переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Чинне законодавство не містить переліку таких дій, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії повинні бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України). В розумінні ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України діями по визнанню боргу є дії боржника безпосередньо по відношенню до кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема, повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звірки розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість. Положення даної статті встановлюють підстави, за наявності яких починається новий перебіг строку позовної давності.

Таким чином, враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що відповідач листом № 42 від 10.04.2007р., у відповідь на претензію позивача № 6 від 05.04.2007р. щодо повернення сплачених коштів в сумі 156000 грн, визнав факт отримання коштів за форвардною угодою, оскільки, як вказано в даному листі, він є відповіддю на претензію № 6 від 05.04.2007 щодо сплати 156000 грн за ячмінь пивоварний в кількості 284 т, який, як встановлено судом вище, позивачу за первісним позовом відповідачем не поставлений.

Якщо факт визнання боргу встановлений, позовна давність переривається в день такого визнання. Відтак, надіслання відповідачем листа № 42 від 10.04.2007р. у відповідь на претензію позивача № 6 від 05.04.2007р. щодо повернення сплачених коштів в сумі 156000 грн є підставою для переривання перебігу позовної давності в розумінні ст. 264 Цивільного кодексу України.

Посилання відповідача на те, що зазначені у претензії кошти зараховані в погашення боргів позивача за оренду землі та отримані послуги за договором суборенди земельної ділянки від 01.09.2005р. суд сприймає критично, оскільки у постанові Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2008р. у справі № 16/91 за позовом ТОВ „Агро-Дніпро" до ТОВ „Біріт-Фортуна" про стягнення заборгованості та збитків на загальну суму 366029,33 грн за невиконання умов договору суборенди земельної ділянки від 01.09.2005р., залишеної без змін постановою Вищого господарського суду від 08.10.2008р. було встановлено, що колегією суддів не приймається посилання представника відповідача про припинення зобов'язання по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою зарахуванням зустрічних однорідних вимог, оскільки вимоги за договором суборенди від 01.09.2005р. та за форвардною угодою від 08.04.2005р. не є однорідними як за юридичною природою так і за матеріальним змістом. Таким чином, відповідач ТОВ „Біріт-Фортуна" має заборгованість перед позивачем ТОВ „Агро-Дніпро" за користування земельною ділянкою загальною площею 508 га, відповідно за договором суборенди від 01.09.2005р. в розмірі 130400 грн. За результати розгляду справи № 16/91 було стягнуто з ТОВ „Біріт-Фортуна" на користь ТОВ „Агро-Дніпро" заборгованість за договором оренди від 01.05.2005р.

Згідно з ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір. (Постанова, Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

При цьому, на відміну від правових висновків, якими є судження суду щодо юридичної оцінки встановлених фактів і обставин, фактами є встановлені в рішенні суду конкретні життєві обставини, які, в разі їх преюдиціальності, не потребують повторного доказування.

Отже, враховуючи встановлені обставини справи та перелічені вище норми законодавства, суд приходить до висновку, що строк позовної давності для позовних вимог про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 156000 грн спливає лише 10.04.2010р., тоді як позивач звернувся з позовом до господарського суду 16.02.2009р., що підтверджується штампом канцелярії суду за вх. № 746 від 16.02.2009р. на позовній заяві.

Таким чином за відсутності обставин, що свідчать про сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, спростовується помилкове твердження сторони про необхідність застосування до даних правовідносин ч. 3, ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

За таких обставин, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 156000 грн - сума попередньої оплати, є доведеною, правомірною, обґрунтованою, документально підтвердженою, відповідачем належним чином не заперечена та не спростована, а тому підлягає задоволенню.

Щодо заявленої позовної вимоги в частині визнання припиненим зобов'язання за Форвардною угодою від 08.04.2005р. № 7 суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України, у разі відмови продавця передати переданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

В матеріалах справи відсутнє повідомлення позивача про відмову від форвардної угоди.

Крім того, відповідно до п. 12.2. форвардної угоди, продавець (відповідач за первісним позовом) залишає за собою право на одностороннє розірвання угоди при невиконанні покупцем (позивачем) своїх зобов'язань по оплаті товару.

Отже, умовами Форвардної угоди № 7 від 08.04.2005р. не передбачено право позивача за первісним позовом на розірвання угоди в односторонньому порядку.

Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 Цивільного кодексу України). На втілення принципу свободи договору, статтями 651, 652 Цивільного кодексу України передбачена можливість внесення змін до договору або його розірвання за згодою сторін, або за рішенням суду на вимогу будь-якої із сторін. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України).

Таким чином, виходячи з наведених вище підстав, позовна вимога за первісним позовом про визнання припиненим зобов'язання за Форвардною угодою від 08.04.2005р. № 7 задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з пп. "б" п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993, № 7-93 (в редакції чинній на момент подання позову) із позовних заяв немайнового характеру справляється державне мито у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85 грн).

Однак, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази сплати позивачем за первісним позовом державного мита передбаченого Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" за позовною вимогою про визнання припиненим зобов'язання за Форвардною угодою від 08.04.2005р. № 7.

Враховуючи вищенаведене та те, що позовні вимоги за первісним позовом задоволено частково суд вважає за необхідне стягнути з позивача за первісним позовом 85 грн державного мита в доход Державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. В частині первісного позову про визнання припиненим зобов'язання за Форвардною угодою від 08.04.2005р. № 7 відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Дніпро" (ідентифікаційний код 30662397) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біріт-Фортуна" (код ЄДРПОУ 33233801) 156 000 грн попередньої оплати, а також 4741,96 грн судових витрат.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Біріт-Фортуна" (код ЄДРПОУ 33233801) 85 грн державного мита в доход Державного бюджету України.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.Ф. Черногуз