Постанова № 25910646, 29.08.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 серпня 2012 року № 2а-7379/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІстаГрупп" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІстаГрупп", (далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби, (далі - відповідач), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.02.2012р. №0000762308.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновки відповідача, викладені в Акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача є помилковими, оскільки під час здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ „Нудвін" позивачем не допущено порушень вимог законодавства, добросовісно виконано усі передбачені законодавством України умови для формування податкового кредиту, всі господарські операції позивача носили реальний характер, підтверджені належним чином оформленими документами, здійснено оплату за отриманий товар та надані послуги, використано отримані від контрагента товар та послуги у власній господарській діяльності для отримання прибутку, що підтверджується належно оформленими документами, в силу чого у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, просив у задоволенні позову відмовити повністю з підстав зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих у судовому засіданні 31.07.2012 р. Пояснив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем згідно з вимогами чинного законодавства, оскільки позивачем безпідставно завищено податковий кредит по фінансово-господарських операціях з ТОВ "Нудвін", які містять ознаки нікчемності, оскільки, зокрема, у контрагента позивача - ТОВ „Нудвін" відсутні необхідні умови для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

В судове засідання 16.08.2012 р. не прибув представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

Відповідно до положень частини 6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу в письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. ст. 41, 122, 128 КАС України, розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з"ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва встановив наступне.

Відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством обмеженою відповідальністю «Нудвін» (ідентифікаційний код 36076556) за період з 01.05.2011 р. по 31.05.2011 року, за результатами якої було складено Акт №1105/23-08/33541100 від 09.02.2012 р. (далі-Акт перевірки).

За висновками вказаного акту перевірки, позивач здійснив фінансово-господарську операцію з контрагентом ТОВ „Нудвін" (ідентифікаційний код 36076556), яка має ознаки фіктивного правочину, який відповідно до вимог ст.203, 204, 207, ст.215, ст.216 ст.228 Цивільного кодексу України, укладений без мети настання реальних наслідків, має ознаки нікчемності в силу припису закону, порушує публічний порядок, суперечить інтересам держави і суспільства. На підставі цього, відповідач дійшов висновку, що товари та послуги по правочину з цим контрагентом не передавалися та не надавалися на тих підставах, що первинні бухгалтерські документи з цим контрагентом не можуть прийматися до уваги, як наслідок, позивачем порушено пп.198.3. ст.198, пп.198.6 ст.198, пп. 201.4 ст.201, пп 201.6 ст.201, пп.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ "Нудвін" за травень 2011р. у розмірі 368 743,00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22 лютого 2012 року № 0000762308, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 368 744,00 грн. в т.ч. 368743,00 грн. -за основним платежем, 1 грн.- штрафні санкції.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ІстаГрупп" зареєстровано 20.05.2005 року Солом'янською районною у місті Києві державною адміністрацією, взято на податковий облік Державною податковою інспекцією у Солом"янському районі м. Києва 26.05.2005р. за №11413., є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 31.05.2005р. №36112903, має Ліцензію Державної архітектурно-будівельної інспекції Міністерства Регіонального розвитку та будівництва України Серії АВ №490245 від 13.10.2009р. на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури за переліком робіт, згідно додатку доЛіцензії.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД, згідно Довідки Головного управління статистики у м. Києві серії АБ №179603 є електромонтажні роботи, інші монтажні роботи, оптова торгівля офісною технікою і обладнанням, роздрібна торгівля радіотелевізійними товарами, роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших груп.

08 липня 2010 року між позивачем (як покупцем) та ТОВ "Нудвін" (як постачальником) було укладено Договір постачання №07-10/2 (далі- Договір №07-10/2), строк дії якого продовжено до 31.12.2011 р. згідно з додатком № 1 від 31.12.2010 р. до вкаазного договору, за умовами якого постачальник (ТОВ "Нудвін") зобов'язувався поставити у зумовлені строки обладнання для систем відео спостереження (далі-товари), а покупець (позивач) зобов'язувався прийняти товари і оплатити їх вартість.

На виконання умов вказаного договору від 08 липня 2010 року №07-10/2, за період з 01.05.2011 р. по 31.05.2011 р. ТОВ „Нудвін" було здійснено поставку позивачу обладнання для систем відео спостереження на загальну суму 2 212 459,00 грн., у т.ч. ПДВ- 368 743,27 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-144 від 04.05.2011 р., № РН-203 від 04.05.2011 р.,№ РН-208 від 05.05.2011 р., № РН-146 від 23.05.2011 р., № РН-147 від 26.05.2011р., дослідженими судом.

За твердженнями відповідача, вказаний Договір №07-10/2 укладено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином, він є нікчемним (фіктивним), оскільки у ТОВ "Нудвін" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Такі твердження відповідача грунтуються на висновках акту ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 21.06.2011р. №409/23-2/3607655, відповідно до яких, ТОВ "Нудвін" проводило транзитні фінансові потоки, спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов"язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту та не мають реального товарного характеру.

Суд не погоджується з доводами відповідача щодо нікчемності (фіктивності) вказаного договору, укладеного між позивачем та ТОВ "Нудвін" виходячи з наступного.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК України, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов"язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб"єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов"язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов"язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов"язану сторону певних обов"язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України у справі №К-1470/09 від 15.04.2009 р. викладено правову позицію стосовно того, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб"єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснювальної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Для висновку про нікчемність правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства має бути доведеним, зокрема, умисел суб"єкта господарювання на вчинення такого правочину.

В акті перевірки, запереченнях на позовну заяву та поясненнях представника відповідача, відсутні посилання на докази, на підтвердження умислу вказаних суб"єктів господарювання на вчинення правочину з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства чи наявність у вказаному договорі нікчемних умов господарського зобов"язання, які самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов"язання порушують права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб, або ж, що вказаний договір укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб"єктності) .

Суд звертає увагу, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ «Нудвін» вбачається, що у ньому не міститься запис про відсутність даного товариства за вказаним його місцезнаходженням, що спростовує доводи відповідача про відсутність останнього за його місцезнаходженням. Навпаки, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Нудвін» є підприємством, статус відомостей про яке підтверджено.

Судом встановлено, що розрахунки за господарськими операціями в межах виконання господарських правовідносин за Договором №07-10/2 проводились належним чином. Протягом травня 2011 року в погашення заборгованості за отриманні товарно-матеріальні цінності за договором №07-10/2 позивачем було сплачено ТОВ «Нудвін» 1972223,00 грн., у тому числі з рахунку №26001052601567 відкритому у Філії «Розрахунковий центр ЗТКБ «Приватбанк»- 330000,00 грн. і з рахунку №26003308354 відкритому у АТ «Райффайзен Банк Аваль»у м. Києві, МФО 380805 -1642223,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, дослідженими судом.

З пояснень представника позивача та наданих суду доказів вбачається, що отримане позивачем згідно договору від 08 липня 2010 року №07-10/2 обладнання для систем відео спостереження, було використано позивачем у власній господарській діяльності, зокрема для виконання зобов'язань, за договорами на поставку та монтаж обладнання, сервісного обслуговування, зокрема, з ТОВ "Смарт відео системс», ПП «Санта Україна», ДП «Шепетівський ремонтний завод», ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна», ПАТ «УніКредит Банк», ПАТ «Райфайзен Банк Аваль», ПАТ «Укргазбанк», ПП «Бастіон-Плюс»,ТОВ «Аргус-системи безпеки», ПАТ «Банк Кредит Дніпро», ТОВ «РПС Інжиніринг». Відповідно, товар, придбаний позивачем за період з 01.05.2011року по 31.05.2011року у ТОВ «Нудвін» було реалізовано вище переліченим підприємствам, що підтверджується відповідними договорами, видатковими накладними, довіреностями на отримання товару від вказаних контрагентів позивача, банківськими виписками, з яких вбачається, що вказаними контрагентами позивачу здійснювалась оплата за обладнання, монтаж та обслуговування систем спостереження, дослідженими судом.

Суд також не погоджується з викладеними у письмових запереченнях на позов та в акті перевірки твердженнями представника відповідача, згідно з якими, однією з підстав для відмови у задоволенні позову є порушення законодавства допущені ТОВ «Нудвін», оскільки зазначені порушення не є підставами для позбавлення позивача права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, як зазначено вище, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про наявність умислу у діях посадових осіб позивача або ТОВ «Нудвін» на вчинення правочину з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, вироків за кримінальними справами порушеними за фактами зазначеними в актах перевірки позивача та ТОВ «Нудвін».

Відповідність форми податкових накладних вимогам чинного законодавства та порядку їх заповнення представником відповідача не спростовувалась, а зазначалось, що фіктивність правочину має наслідком те, що не можуть бути прийняті до уваги податкові накладні, підписані від імені ТОВ "Нудвін".

Судом встановлено, що на виконання вище вказаного договору, укладеного між позивачем та ТОВ "Нудвін", у позивача наявні всі необхідні документи, складені у відповідності до правил ведення бухгалтерського та податкового обліку, позивачем здійснено оплату отриманих послуг у повному обсязі та використано отримане за договором у власній господарській діяльності, а отже позивачем не порушено вимог законодавства при включенні до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої в складі ціни послуг по Договору поставки № 07-10/2 від 08.07.2010 р.

Позивачем було надано докази реальності спірних господарських операцій та використання результатів цих послуг в господарській діяльності, а саме, належним чином оформлені договори, податкові та видаткові накладні, банківськи виписки по рахунку позивача, договір оренди нежитлового приміщення та майна №01-ОП від 21.03.2011р., нотаріально посвідчену заяву директора ТОВ "Нудвін" Соломахи О.В., яка підтверджує факт здійснення господарської операції.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача, - ТОВ "Нудвін", не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірних операціях, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб, відповідачем до суду не надано.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина друга ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Суд також звертає увагу, що, в силу положень ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частини 1 та 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" зазначено, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов"язковому порядку необхідно з"ясувати можливу обізнанність такого платника податків щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних, тощо.)

Відповідно до Постанови Верховного суду України від 13 січня 2009 року по справі №09/05, покупець не може нести відповідальність ані за несплату податків продавцем, ані за можливу недостовірність відомостей про продавця, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців, за умови необізнанності про таку недостовірність, зокрема, в частині ведення господарської діяльності продавцем.

Разом з тим, в Акті перевірки не міститься доказів щодо обізнанності позивача про можливі порушення ТОВ "Нудвін" вимог чинного законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності.

Судом встановлено, що на час укладення та виконання Договору №07-10/2, зокрема, на час здійснення господарських операцій, видання податкових накладних контрагент позивача -ТОВ "Нудвін" було належним чином зареєстрованою юридичною особою, відомості про нього внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, було зареєстровано належним чином як платник ПДВ, згідно свідоцтва платника ПДВ № 100202123 та мало належний обсяг правосуб"єктності для здійснення господарських правовідносин, тобто мало право проводити господарські операції та виписувати і видавати податкові накладні.

З урахуванням досліджених судом доказів та, приймаючи до уваги, що основними видами діяльності позивача згідно із довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є електромонтажні роботи, інші монтажні роботи, оптова торгівля офісною технікою і обладнанням, роздрібна торгівля радіотелевізійними товарам, роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, суд приходить до висновку, що вказані господарські операції позивача із ТОВ "Нудвін" за досліджений судом період носили реальний характер та були використані у господарській діяльності позивача.

Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Нудвін» за договором №07-10/2, правомірність складання ТОВ «Нудвін» первинних документів на виконання умов вказаного договору.

За переконанням суду, обставини, викладені в Акті ДПІ у Вишгородському районі від 21.06.2011р №409/23-2/36076556 щодо діяльності контрагента позивача, - ТОВ "Нудвін", на яких грунтується певною мірою висновок Акту перевірки позивача, не можуть бути підставою для покладення на позивача відповідальності за можливі протиправні дії цього контрагента.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про нікчемність Договору № 07-10/2, оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та спростовуються доказами, наданими представником позивача.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаного правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "Нудвін", а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Суд не погоджується з доводами відповідача щодо безпідставного віднесення позивачем сум податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Нудвін»до податкового кредиту, виходячи з наступного.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до вимог п. 198.6 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв"язку із придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11ст.201 Податкового кодексу України.

Відповідно до вимог п. 200.1.Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України визначається як різниця між сумою податкового зобов"язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

В Акті перевірки зазначено, що на виконання умов Договору №07-10/2, ТОВ "Нудвін" в травні 2011 року були виписані податкові накладні на загальну суму 2 212 460,00грн.в т.ч.ПДВ 368 743 грн.

Судом досліджено відповідні податкові накладні, складені на виконання умов вказаного договору, а саме: податкові накладні №23 від 04.05.2011р., №32 від 05.05.2011р., №93 від 23.05.2011р., №107 від 26.05.2011р. та встановлено, що вони оформлені з дотриманням вимог п. 201.1 ст.201 ПК України, що не спростовувалось відповідачем.

Позивачем, у свою чергу, на підставі даних податкових накладних, суму ПДВ у розмірі 368 743,00 грн. включено до податкового кредиту за травень 2011 року.

Судом також були досліджені надані позивачем податкові декларації з ПДВ за травень 2011 року, та встановлено, що податкова звітність позивача та ТОВ "Нудвін" за спірний період складалась та подавалась позивачем та ТОВ "Нудвін" з дотриманням вимог чинного законодавства, ТОВ «Нудвін» у додатку 5 до Податкових декларацій з податку на додану вартість за травень 2011р. відобразив податкові зобов'язання по господарських операціях з позивачем.

Суд звертає увагу, що єдиною підставою для не включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), є суми не підтверджені податковими накладними.

Тобто, чинним законодавством України передбачено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту сплаченої суми ПДВ, яким є відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення сум ПДВ до складу податкового кредиту ПК України не передбачено.

Позивачем було надано всі передбачені законом первинні документи, зокрема, належним чином оформлені договір, податкові накладні, видаткові накладні та докази оплати позивачем за отриманий товар, що підтверджує право позивача на податковий кредит.

Судом встановлено та не заперечувалось представником сторін, що суми податку на додану вартість по вищезазначених податкових накладних включені позивачем до складу податкового кредиту у відповідні періоди, дані відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, що відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за відповідний період.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази, не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що ТОВ «Нудвін» не відобразило у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ТОВ «Нудвін» не сплачувало податок на додану вартість з вказаних операцій.

Таким чином, приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що позивач, сформувавши податковий кредит за період з 01.05.2011 р. по 31.05.2011р. на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Нудвін" діяв у межах чинного законодавства та не допустив порушень, вказаних у вище зазначеному Акті перевірки позивача..

Крім того, позивачем було додано до матеріалів справи висновок експертного економічного дослідження №8/07-12 від 30.07.2012р., проведеного експертом судової-економічної експертизи Морозовою О.С., відповідно до якого висновки Акту ДПІ у Соломянському районі м.Києва від 09.02.2012р. №1105/23-08/33541100 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ІстаГрупп" з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Нудвін" за період з 01.05.2011р. по 31.05.2011р." щодо порушення позивачем пп.198.3 ст.198, пп198.6 ст.198, пп.201.4 ст.201, пп.201.6 ст.201, пп.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 368743,27 грн., в т.ч. За травень 2011р. у сумі 368743,27 грн., нормативно і документально не підтверджено.

Суд констатує, що з досліджених судом доказів вбачається, що у позивача не було підстав не включати до податкового кредиту за період з 01.05.2011 р. по 31.05.2011 р. сум податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ "Нудвін", нарахованих, сплачених та підтверджених податковими накладними, виписаними у встановленому законодавством порядку, а у відповідача не було підстав збільшувати позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість за період з 01.05.2011 р. по 31.05.2011 р. по господарських операціях з ТОВ "Нудвін" на суму 368743,27 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності та обгрунтованості прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Позивачем надано суду достатні та належні докази в обгрунтування позовних вимог.

Виходячи з мех заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІстаГрупп» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 22.02.2012 р. №0000762308.

3. Судові витрати в сумі 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІстаГрупп» (ідентифікаційний код 33541100) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко