Постанова № 25910176, 30.08.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 серпня 2012 року 11:55 № 2а-4027/12/2670

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Вета»доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової службипро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.03.2012 № 0001202312, № 0001212312

Суддя: Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Шевченко Я.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Вета»(далі -позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (у зв'язку з реорганізацією - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, далі -відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.03.2012 № 0001202312, № 0001212312.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

встановив:

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Фірми «Вета»з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) при взаємовідносинах з ТОВ «Ціррус ЛТД»за період з 01.07.2008 по 30.06.2011. За наслідком цього було складено акт № 179/23-12/13678838 від 24.02.2012 та винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення (далі -ППР) від 06.03.2012 № 0001202312, № 0001212312.

Актом перевірки встановлено порушення:

1) пп. 7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 349 665,66 грн. (за липень, серпень 2010 року);

2) пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 437 082,00 грн.(за третій квартал 2010 року).

ППР від 06.03.2012 № 0001202312 позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 546 352,00 у тому числі за основним платежем у розмірі 437 082,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 109 270,00 грн.

ППР від 06.03.2012 № 0001212312 позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 437 082,00 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 349 666,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 87 416,00 грн.

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до частин 5, 6 ст.71 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

З огляду на покликання податкової служби згідно змісту Акту перевірки на фактичну безтоварність операцій, судом на виконання зазначених вище положень КАС України з метою встановлення всіх обставин у справі запропоновано позивачу і відповідачу надати докази на підтвердження його товарного/безтоварного характеру, витребувано документи у третіх осіб, використано відомості державних реєстрів.

На підтвердження своєї правової позиції позивачем надано суду первинні документи: рахунки-фактури, на підставі яких здійснювалися фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Ціррус ЛТД», видаткові накладні, податкові накладні та на підтвердження здійснення розрахунків із зазначеним підприємством - платіжні доручення, банківські виписки.

При цьому, суд приймає до уваги те, що надані позивачем видаткові накладні з боку ТОВ «Ціррус ЛТД»підписані невідомою особою (не вказано прізвища, імені, по-батькові).

В той же час, представник позивача у судовому засіданні умов і обставин фактичної передачі товару, який був придбаний у ТОВ «Ціррус ЛТД»згідно наданих рахунків-фактур, в тому числі перевезення (доставки), місця передачі, місця зберігання та його складського обліку (в т.ч. і тимчасового) пояснити не зміг.

Суду не надано жодних складських документів.

Суд не приймає до уваги надані позивачем документи на підтвердження подальшого використання (реалізації) придбаного у ТОВ «Ціррус ЛТД»товару (договір, накладні), оскільки з них неможливо встановити приналежність проданого (використаного) товару до того, який був придбаний у ТОВ «Ціррус ЛТД».

Окрім того, судом у вибірковій послідовності досліджено обіг коштів по рахунках ТОВ «Ціррус ЛТД»та встановлено відсутність витрат на виплату заробітної плати (у будь-якій формі із зазначенням цілей отримання готівки з поточного рахунку) або інших пов'язаних із цим витрат.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Статтею 1 Закону України «Про оплату праці»від 24.03.1995 № 108/95-ВР передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Із зазначених норм можна зробити висновок, що за виконання роботи особа отримує винагороду, тобто праця є оплачуваною.

А відсутність витрат на оплату праці у ТОВ «Ціррус ЛТД»вказує на відсутність трудових ресурсів для здіснення господарської діяльності.

Також з банківських виписок не вбачається витрат на організаційне забезпечення діяльності ТОВ «Ціррус ЛТД»(на утримання офісу, на оплату комунальних послуг та послуг зв'язку, електроенергії, тощо).

Разом з тим, вбачається, що ТОВ «Ціррус ЛТД»купувало, в основному, продтовари, які жодного відношення до офісної техніки та її складових частин, тобто товару, який позивач купував у підприємства, не має.

Оцінюючи вказане у сукупності, матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному їх дослідженні, приймаючи до уваги належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність «товарного»характеру операцій між позивачем та ТОВ «Ціррус ЛТД»

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Підтвердженням даних податкового обліку можуть бути лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. (зазначена позиція висловлювалася неодноразово Верховним Судом України, зокрема в Постанові ВСУ від 17 лютого 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -7046232 та додатково відображена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11).

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування оскаржуваних повідомлень-рішень відсутні.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач, всупереч положенням ч.1 ст.71 КАС України, не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Кротюк

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -04.09.2012.