Постанова № 25909877, 05.09.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/3035/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

при секретарі - Вороніній І.О.,

за участю:

представника позивача - Борисенко Є.М.,

представника відповідача - Гриценка Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій "Полтава" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

11 травня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю " Завод залізобетонних конструкцій "Полтава" (надалі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 28.04.2012 року № 0000362308 щодо зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 42505 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що відповідачем проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій "Полтава" з питань підтвердження господарських відносин із платником податків по взаємовідносинам з ТОВ «Промислова група ДФМ», код ЄДРПОУ 30661533 за період з 01.01.2011 року по 31.08.2011 року, за результатами якої складено акт від 09.04.2012 року № 656/22-6/36903416. Вважає помилковим висновок акту про порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України за результатами господарських відносин із Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова група ДФМ». Зазначає, що позивач є добросовісним набувачем продукції за договором № 4 від 10.01.2011 р., використовує придбану продукцію для виробництва будівельних матеріалів, що свідчить про реальність та товарність господарських операцій, які відбулися між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова група ДФМ»у період з 10.01.2011 року по 31.08.2011 року; веде облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, що має відображення в первинних документах, регістрах бухгалтерського обліку, фінансової звітності та інших документах, ведення яких передбачено законодавством. Вважає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків.

14 червня 2012 року до суду від відповідача надійшли письмові заперечення проти прозову, в яких на підтвердження правомірності оскаржуваного податкового повідомлення -рішення зазначено, що за результатами позапланової документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій "Полтава" з питань підтвердження господарських відносин із платником податків по взаємовідносинам з ТОВ «Промислова група ДФМ»за період з 01.01.2011 року по 31.08.2011 року, що набрала форму акта від 09.04.2012 року № 656/22-6/36903416, встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено кредит в сумі 42505 грн. за січень, лютий, березень, квітень, липень, серпень 2011 року. Посилається на нікчемність та безтоварність господарської операції, які пов'язує з відсутністю у ТОВ «Промислова група ДФМ»основних засобів, найманих працівників для здійснення відповідної діяльності та відсутністю контрагента за зареєстрованим місцезнаходженням. Пояснює, що згідно отриманого з Кременчуцької ОДПІ акту документальної невиїзної перевірки за січень-листопад 2011 року ТОВ «Промислова група ДФМ»№ 796/23-309/30661533 від 13.02.2012 р. вбачається, що наслідком діяльності даного підприємства є виключно чи переважно формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, покази свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій "Полтава", ідентифікаційний код 36903416, є юридичною особою та зареєстрований платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 100266907 від 02.02.2010 р., індивідуальний податковий номер 369034116017 (том 2.а.с. 77).

У термін із 02.04.2012 року по 03.04.2012 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Полтаві проведено позапланову документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій "Полтава" з питань підтвердження господарських відносин із платником податків по взаємовідносинам з ТОВ «Промислова група ДФМ», код ЄДРПОУ 30661533 за період з 01.01.2011 року по 31.08.2011 року, за результатами якої складено акт від 09.04.2012 року № 656/22-6/36903416. (том 1 а.с. 15-23).

Відповідачем встановлено завищення Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій "Полтава" податкового кредиту в сумі 42505 грн. за січень, лютий, березень, квітень, липень, серпень 2011 року по господарським відносинам з ТОВ «Промислова група ДФМ», у зв'язку з чим зроблено висновок про порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України та завищення Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій "Полтава" суми від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 24) на суму 42505 грн.

На підставі акту перевірки від 09.04.2012 року № 656/22-6/36903416 Державною податковою інспекцією у м. Полтаві винесено податкове повідомлення -рішення № 0000362308 від 28.04.2012 року (том 1 а.с. 14), яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій "Полтава" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 42505 грн., у тому числі за 2 міс. 2011 р. -5000 грн., за 3 міс. 2011 р. -12637 грн., за 4 міс. 2011 р. -16285 грн., за 7 міс. 2011 р. -1250 грн., 8 міс. 2011 р. -7333 грн.

З даним рішенням позивач не погодився та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню -рішенню № 0000362308 від 28.04.2012 року, суд виходить з наступного.

Коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено розділом V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

У відповідності до ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування, зокрема, є постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.36 пукнут 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.8 статті 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що 10.01.2011 року між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова група ДФМ" (постачальник) укладено договір № 4 (том 1 а.с. 80-81), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується здійснити поставку продукції за згодою з покупцем відповідно рахунку -фактури.

Найменування, ціна, кількість поставленої продукції зазначено в рахунках -фактурах, що виставляються постачальником (розділ 1, 2 договору).

Згідно розділу 4 договору поставка продукції Постачальником здійснюється в формі 100% передплати, відповідно до відвантаження, на підставі письмових заявок.

Якість продукції та матеріалів, що постачаються повинні відповідати ДОСТам, технічним умовам та сертифікату відповідності (розділ 3 договору).

Приймання (здача) продукції здійснюється по кількості згідно накладних, по якості -відповідно до документів, що підтверджують якість продукції (ДОСТам, ТУ, висновку ОТК) виробника (розділ 6 договору).

Розділом 5 договору встановлено, що розрахунок по договору здійснюється у гривнях України по встановленому графіку, відповідно передплати, за кожну заявлену Покупцем та відвантажену Постачальником партію товару, відповідно рахунку-фактури.

Договір діє з 10.01.2011 року по 31.12.2011 року (розділ 9 договору).

Свідок ОСОБА_4, яка працює на підприємстві головним бухгалтером, у судовому засіданні показала, що перевезення товарів у січні, лютому, березні, квітні 2011 року здійснювалося постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова група ДФМ", а у липні - серпні 2011 року перевезення товару за укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислова група ДФМ" здійснено позивачем із оформленням подорожніх листів вантажного автомобіля.

Разом з тим, позивачем не надано як до перевірки, так і до суду додаткових угод про внесення змін та доповнень в частині змін умов поставки, що суперечить розділу 9 договору, відповідно до якого всі доповнення чи пропозиції в даний договір можуть вноситися виключно у письмовому вигляді та для обох сторін юридично значимі та обов'язковими будуть тільки ті зміни та доповнення, які складені у письмовій формі та підписані обома сторонами (том 1 а.с. 81).

Позивачем не надано до суду письмових заявок на відвантаження продукції.

Позивач у письмових поясненнях та свідки, допитані в судовому засіданні, повідомили суду, що поставка товару від спірного контрагента здійснювалася з Тахтаєвського гранкар'єру, який знаходиться у Кобеляцькому районі Полтавської області.

Однак, на підтвердження здійснення перевезення товарів у січні, лютому, березні та квітні 2011 року позивачем надані товарно-транспортні накладні, у яких зазначено інший пункт навантаження товару - м. Кременчук (без зазначення адреси, том 1 а.с. 121-168), а у липні-серпні 2011 року - подорожні листи із зазначенням м. Комсомольськ, с. Салівка (Кременчуцький район), м. Кременчук та ін.

Крім того, дати переміщення товару, зазначені у товарно-транспортних накладних та подорожніх листах не відповідають датам у накладних, що надані позивачем на підтвердження факту здійснення господарської операції з отримання товару від спірного контрагента.

Відомості щодо кількості отриманого товару у накладних не відповідає відомостям, які вказані у товарно-транспортних накладних та подорожніх листах як щодо кожної поставки окремо, так і у межах поставок місяця.

Позивачем не надано до перевірки та до суду сертифікатів відповідності, обов'язковість яких була передбачена умовами договору № 4 від 10.01.2011 року.

У своїх письмових поясненнях (том 2 а.с. 156) позивач зазначає, що якість продукції визначалася за результатами випробувань міжобласної лабораторії стандартизації і метрології, на підтвердження чого надав до суду копії протоколів № 5 від 26.07.2011 р., № 2 від 10.08.2011 р., № 7 від 16.08.2011 р., № 4 від 15.09.2011 р. (том 2 а.с. 162-165).

Позивач пояснив, що дослідження якості товару здійснювалося при першій поставці, оскільки поставлялися матеріали з одного джерела - Тахтаєвського гранкар'єру (том 2 а.с. 156). Однак, як вбачається з товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, поставка здійснювалася у 2011 році: 10.01, 26.01, 10.02, 23.02, 24.02, 28.02, 01.03, 09.03, 10.03, 11.03, 14.03, 17.03, 18.03, 22.03, 25.03, 26.03, 31.03, 01.04, 05.04, 06.04, 08.04, 11.04, 12.04, 14.04, 21.04, 22.04, 26.04, 28.04, 01.07, 02.07, 04.07, 05.07, 08.07, 09.07, 11.07, 12.07, 13.07, 15.07, 19.07, 20.07, 21.07, 22.07, 23.07, 26.07, 27.07, 28.07, 29.07, 30.07, 2.08, 03.08, 04.08, 06.08, 07.08, 09.08, 11.08, 14.08, 15.08, 19.08, 26.08, 27.08, 30.08, 31.08. Разом з тим, перший протокол про дослідження датовано 27.07.2011 р. (№ 5), згідно якого досліджувався гранвідсів відібраний 22.07.2011 р. Таким чином, пояснення позивача суперечать первинним документам бухгалтерського обліку, наданим позивачем на підтвердження факту переміщення товару.

Суд зазначає, що протокол № 4 від 15.09.2011 р. не відноситься до предмету даного спору, оскільки протоколом встановлено результати дослідження щебеню за відбором, проведеним 12.09.2011 року, тоді як згідно наданих суду подорожніх листів остання поставка була датована 31.08.2011 року, тобто поза межами строку, у якому за твердженням позивача здійснювалася поставка. Суд також не приймає до уваги протокол № 7 від 16.08.2011 р., оскільки протоколом встановлено результати дослідження гранвідсіву за відбором, проведеним 10.08.2011 року, тоді як згідно наданих суду подорожніх листів поставка гранвідсіву від спірного контрагента 10.08.2011 року не здійснювалася.

Будь-яких доказів на підтвердження здійснення приймання продукції за якістю у січні, лютому, березні, квітні 2011 року позивачем суду не надано.

Наявність власної лабораторії на підприємстві не є доказом того, що у зазначеній лабораторії здійснювалися дослідження продукції, отриманої від спірного контрагента у певних періодах. Суд зобов'язував позивача надати відповідні Журнали, у яких фіксувалися факти здійснення відповідних досліджень, проте, позивачем не було надано таких доказів як до перевірки, так і в ході судового розгляду справи.

Як показали свідки у судових засіданнях, товар від спірного контрагента отримувався працівником ОСОБА_5 та передавався у підзвіт ОСОБА_6 згідно внутрішніх накладних для зберігання та використання.

У письмових поясненнях позивача зазначено, що поставлена продукція (щебінь, гранвідсів) зважувалася на стаціонарних вагах на в'їзді на територію заводу, що суперечить показам свідка ОСОБА_5, який пояснив, що зважування товару проводилося на інших вагах, що знаходяться у с. Супрунівка.

У свою чергу позивачем не надано суду будь-яких документальних доказів здійснення зважування товару на стаціонарних вагах підприємства або у с. Супрунівка.

На підтвердження факту оприбуткування товару позивачем надано накладні про внутрішнє переміщення товару, отриманого від ТОВ "Промислова група ДФМ" через ОСОБА_5 в цех БЗВ у підзвіт ОСОБА_6.

Однак, згідно накладної № 37 у підзвіт ОСОБА_6 09.02.2011 року передано щебінь у кількості 68,43 т (том 3 а.с. 4), тоді як відповідно до товарно-транспортних накладних товар у період з 26.01 по 10.02.2011 року від спірного контрагента до позивача не перевозився. Останню накладну, якою передано товар, отриманий у період з 20.07 по 01.08.2011 року датовано 01.08.2011 р. (том 3 а.с. 24), разом з тим, згідно подорожніх листів товар, який було передано на склад продовжував перевозитися 2.08, 03.08, 04.08, 06.08, 07.08, 09.08, 11.08, 14.08, 15.08, 19.08, 26.08, 27.08, 30.08, 31.08.

Таким чином, відповідно до зазначених накладних у підзвіт ОСОБА_6 було передано товар, який на момент такої передачі згідно інших первинних документів бухгалтерського обліку ще не був перевезений від ТОВ "Промислова група ДФМ".

Надані докази подальшого використання товару у власній господарській діяльності не можуть свідчити про реальність (товарність) угоди між позивачем та ТОВ "Промислова група ДФМ", оскільки ці докази не містять беззаперечних відомостей, що використаний в господарській діяльності товар придбавався саме у ТОВ "Промислова група ДФМ". Крім того, у матеріалах справи міститься матеріальний звіт бетонно-змішувального цеху за серпень 2010 року (том 2 а.с. 186), який не відноситься до предмету спору, разом з тим звіт за серпень 2011 року позивачем до суду не надано.

Позивач не надав належних доказів реальності постачання придбаного товару від ТОВ "Промислова група ДФМ", а надані позивачем первинні документи бухгалтерського обліку містять неповні та суперечливі відомості, отже, не підтверджують фактичне отримання позивачем товару від ТОВ "Промислова група ДФМ".

Сам по собі факт оформлення документів не є безумовним свідченням того, що купівля-продаж та поставка мали місце. Про відсутність реального характеру відповідної операції також свідчать підтверджені актом перевірки від 13.02.2012 р. № 796/23-309/30661533 ТОВ "Промислова група ДФМ" за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад 2011 року доводи податкового органу про відсутність у ТОВ "Промислова група ДФМ" трудових ресурсів та основних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності, укладання нікчемних правочинів, проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди покупцям переважно за допомогою контрагентів, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту (том 1 а.с. 202-216).

За наведених обставин суд приходить до висновку, що відсутність доказів реального вчинення операцій виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних.

З огляду на викладене, висновки перевірки щодо неправомірного включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним, отриманим від ТОВ "Промислова група ДФМ", є обґрунтованими, а податкове повідомлення - рішення від 28.04.2012 року № 0000362308 прийнятне на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод залізобетонних конструкцій "Полтава" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 10 вересня 2012 року.

Суддя С.С. Сич