Постанова № 25909209, 05.09.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

"05" вересня 2012 р. № 2а- 5225/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шляхова О.М.,

за участі секретаря - Мартинчук С.М.,

за участі представника позивача -Ємельяненка Д.Д. (довіреність б/н від 20.07.2012р.);

представника відповідача - Сосонного В.Т. (довіреність №2623/9/10-014 від 25.07.2012р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Інтертон плюс" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд скасувати наступні податкові повідомлення - рішення №0003842305 від 13.04.2012 року, № 0003832305 від 13.04.2012 року, № 0003822305 від 13.04.2012 року, № 0003812305 від 13.04.2012 року .

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2012 року роз"єднано в самостійні провадження позовні вимоги та адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Інтертон плюс" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської обласної Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень №0003842305 від 13.04.2012 року, № 0003832305 від 13.04.2012 року - залишено номер 2а-5225/12/2070 та призначено для подальшого розгляду.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірні повідомлення-рішення в№0003842305 від 13.04.2012 року, № 0003832305 від 13.04.2012 року прийнято на підставі помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті від 05.04.2012р. № 858/2305/36225526. Висновки акту обґрунтовувалися інформацією про порушення податкового законодавства контрагентами позивача, яка була отримана відповідачем від інших органів державної податкової служби, але нормами діючого законодавства України не передбачено можливість посилання ДПІ в ході проведення перевірки на акти перевірок інших суб'єктів господарювання. На час укладання угод контрагенти позивача були належним чином включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мали свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов .

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову у повному обсязі та просив у його задоволенні відмовити, посилаючись на доводи та обґрунтування , викладені в акті від 05.04.2012р. № 858/2305/36225526 та письмовому запереченні на позов .

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтернтон плюс" зареєстровано як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію №089499 (а.с.81 т.І) та перебуває на обліку в ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова з 12.01.2009 року за №37004(а.с.86 т.І).

Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м.Харкова було проведено виїзну позапланову документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертон плюс" з питань перевірки відносин з платниками податків ТОВ "Промтехноопт" та ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс", ТОВ "Універсал сервіс" за період грудень 2011р. (а.с.25-51 т.І).

Результати перевірки оформлено актом перевірки від 05.04.2012р. № 858/2305/36225526.

Перевірку проведено з відома та в присутності директора ТОВ "Інтертон плюс" Д.А.Кочкар (а.с.51 т. І).

На підставі акту перевірки від 05.04.2012р. № 858/2305/36225526 Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова було прийнято наступні податкові повідомлення -рішення :

- №0003842305 від 13.04.2012 року, (а.с.7 т.І), яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств всього в розмірі 747807 грн. за порушення п.138.8 ст.138, ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ.

- № 0003832305 від 13.04.2012 року(а.с.8 т.І), яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість всього в розмірі 975400,50 грн., в тому числі: за основним платежем -650 267,00 грн., за штрафними санкціями -325 133,50 грн. за порушення п.198.2,п.198.3, п.198.6, ст.198, п.200.1,п.200.2,п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України.

Підставами для донарахування податкових зобов'язань позивачу стали висновки податкового органу зроблені під час перевірки про неможливість реального здійснення господарських операцій позивачем з ТОВ "Промтехноопт" та ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс".

Що стосується взаємовідносин позивача з ТОВ "Промтехноопт" судом встановлено наступне.

Між ТОВ "Інтертон плюс" (Покупець) та ТОВ "Промтехноопт"(Продавець) укладено договір від 08.04.2011 року №0804 (а.с. 115-116 т.І), відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується й оплатити товар:

- техніка відео спостереження

- комп'ютерна та офісна техніка

- кондиціонери

- промислове обладнання

- запасні частини для екскаваторів

- медична техніка

- геодезична техніка

- будівельні матеріали

- сантехніка.

Відповідно до п. 1.3 умови постачання - самовивіз.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано видаткові накладні №0112/1 від 01.12.2011 року, № 0112/2 від 01.12.11р., № 0512/1 від 05.12.11р., № 0612/2 від 06.12.11р., № 0712/1 від 07.12.11р., податкові накладні № 44 від 01.12.2011 року, № 45 від 01.12.11р. року, № 130 від 05.12.2011р., №155 від 06.12.2011р., №195 від 07.12.2011 року.

До матеріалів справи позивачем надано рахунки на оплату , які визначають кількість та ціну товару. На вимогу суду позивачем не надано доказів та пояснень щодо фактичної сплати за товар .

Суд зазначає, що позивачем надано до матеріалів справи копії сертифікатів відповідності , висновки санітарно - епідеміологічної експертизи, які видані ТОВ "В.М", ТОВ "Монблан Україна" та іншим підприємствам, але не контрагенту позивача - ТОВ "Промтехноопт". Перелік товару, зазначений у сертифікатах відповідності та висновках санітарно - епідеміологічної експертизи не відповідає товарам, які отримано по накладним позивачем у його контрагента, оскільки це є різні товари, тому суд зазначає, що позивачем не доведено , що зазначені сертифікати відповідності та висновки державної санітарно - епідеміологічної експертизи підтверджують якість та відповідність товару, отриманого позивачем від ТОВ "Промтехноопт".

Таким чином, позивачем не надано документів, які підтверджують відповідність та якість товару стандартам та нормам.

Нормами Закону України від 17.05.2001 № 2406-ІІІ "Про підтвердження відповідності" із змінами і доповненнями визначено:

декларування відповідності - процедура, за допомогою якої виробник або уповноважена ним особа (далі - виробник) під свою повну відповідальність документально засвідчує, що продукція відповідає встановленим законодавством вимогам;

підтвердження відповідності - видача документа (декларація про відповідність або сертифікат відповідності) на основі рішення, яке приймається після проведення відповідних (необхідних) процедур оцінки відповідності, що довели виконання встановлених вимог;

сертифікація - процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу встановленим законодавством вимогам;

сертифікат відповідності - документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи екологічного управління, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.

Відповідно ст. 13 вищевказаного Закону - виробник зобов'язаний: надавати постачальнику інформацію про сертифікацію продукції шляхом зазначення реєстраційних номерів сертифікатів відповідності в документах, згідно з якими передається відповідна продукція; надавати постачальнику інформацію про декларування відповідності, якщо це встановлено технічним регламентом на відповідний вид продукції, шляхом зазначення реєстраційних номерів декларації про відповідність у документах, згідно з якими передається відповідна продукція.

Постачальник зобов'язаний: реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом на відповідний вид продукції.

Таким чином, позивачем не надано інформацію та документального підтвердження виконання виробником вимог ст. 13 ЗУ "Про підтвердження відповідності", згідно до якої: виробник зобов'язаний: надавати постачальнику інформацію про сертифікацію продукції шляхом зазначення реєстраційних номерів сертифікатів відповідності в документах, згідно з якими передається відповідна продукція; надавати постачальнику інформацію про декларування відповідності, якщо це встановлено технічним регламентом на відповідний вид продукції, шляхом зазначення реєстраційних номерів декларації про відповідність у документах, згідно з якими передається відповідна продукція.

Що стосується взаємовідносин позивача з ТОВ "Бізнес - Консалтинг- плюс" судом встановлено наступне.

Між ТОВ "Інтертон плюс" та ТОВ "Бізнес - Консалтинг- плюс" укладено наступні договори .

Згідно договорів від 03.10.2011 року №0310/1 ТОВ „Бізнес -Консалтінг -Плюс" надалі іменоване як „Виконавець", платник податку на прибуток та ТОВ „Інтертон плюс", іменуємо надалі „Замовник заключили договір про наступне:

1.1. Виконавець зобов'язаний виконати послуги з проведення маркетингових досліджень з вивчення ринку мобільних телефонів, що цікавлять замовника.

Згідно договору від 03.10.2011 року №0110/1 ТОВ „Бізнес -Консалтінг -Плюс" надалі іменоване як „Виконавець", платник податку на прибуток та ТОВ „Інтертон плюс", іменуємо надалі „Замовник" заключили договір про наступне:

1.1. Замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати останньому послуги з проведення маркетингових досліджень з вивчення ринку ноутбуків, що цікавлять замовника .

Згідно договорів від 01.12.2011 року №0112/1 ТОВ „Бізнес -Консалтінг -Плюс" надалі іменоване як „Виконавець", платник податку на прибуток та ТОВ „Інтертон плюс", іменуємо надалі „Замовник" заключили договір про наступне:

1.1. Виконавець зобов'язаний виконати послуги з проведення маркетингових досліджень з вивчення ринку сантехнічних виробів, що цікавлять замовника.

Згідно договорів від 01.12.2011 року №0112/2, від 01.12.2011 №0112/3, від 01.12.2011 №0112/4 ТОВ „Бізнес -Консалтінг -Плюс" надалі іменоване як „Виконавець", платник податку на прибуток та ТОВ „Інтертон плюс", іменуємо надалі „Замовник" заключили договір про наступне:

1.1. Виконавець зобов'язується на свій ризик відповідно до завдань Замовника, з використанням власних засобів, здійснювати роботи, пов'язані з сортуванням, маркуванням та пакуванням (дерево, картон, целофан, плівка) товарів Замовника відповідно до умов цього Договору, а Замовник зобов'язується прийняти й оплатити вказані роботи.

Згідно з пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано акти приймання -передачі послуг №2312/1 від 23.12.2011 року,№2612/1 від 26.12.11р., № 2712/1 від 27.12.11р., № 2112/1 від 21.12.11р., № 1912/1 від 19.12.11р., №1412/1 від 14.12.11р., №3012/2 від 30.12.11р., № 3012/3 від 30.12.11р., № 3012/4 від 30.12.11р., податкові накладні № 93 від 23.12.2011 року, № 101 від 26.12.2010 року, № 108 від 27.12.2011р., №83 від 21.12.2011р., №74 від 19.12.2011 року, № 50 від 14.12.2011 року, №139 від 30.12.2011 року, №140 від 30.12.2011 р., №141 від 30.12.2011 року.

До матеріалів справи позивачем надано рахунки на оплату , які визначають маркетингові дослідження та протоколи погодження ціни на надання маркетингових послуг. На вимогу суду позивачем не надано доказів та пояснень щодо фактичної сплати за товар .

Позивачем надано технічне завдання до договорів, календарні плани.

Позивачем не надано доказів того, що його контрагент має право займатись діяльністю щодо надання маркетингових послуг, наявність персоналу у контрагента, оскільки обсяг послуг відповідно до договорів та накладних , технічних завдань передбачає наявність відповідного персоналу.

Також на вимогу суду позивачем не по усім договорам надано докази фактичного виконання договорів ( маркетингові звіти).

Судом встановлено невідповідність документів вимогам діючого законодавства щодо порядку складання документів, а саме: на накладних відсутня посада відповідальної особи .

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІV, із змінами та доповненнями, зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту пункту 2 статті 3 цього ж Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІV, із змінами та доповненнями, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Окрім того, суд враховує, що вимоги до складання податкових накладних визначені також п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, де зазначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

На вимогу суду , що підтверджується ухвалою суду від 23.07.2012 року, яка отримана позивачем, позивачем не надано документів, які підтверджують наявність персоналу у позивача, що підтвердить можливість виконання значного об"єму робіт по зазначеним вище договорам.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Виходячи з викладеного вище, витрати на оплату маркетингових та рекламних послуг включаються до складу витрат підприємства за умови дотримання вимог п. 138.2 ст. 138 Кодексу.

Отже, операції по формуванню податкового кредиту та включенню валових витрат підприємства мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Зібрані по справі докази, з урахуванням пояснень представника позивача та запереченнями представника відповідача свідчать про не підтвердження реальності надання позивачу послуг та товарів від ТОВ "Промтехноопт" та ТОВ "Бізнес-консалтинг плюс" у грудні 2011 року.

Таким чином, суд погоджується з відповідачем щодо вчинених позивачем порушень вимог п.138.8 ст.138, ст. 139 та п.198.2,п.198.3, п.198.6, ст.198, п.200.1,п.200.2,п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, у зв"язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати по справі не стягуються

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 160-163, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю " Інтертон плюс" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень -відмовити у повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 07 вересня 2012 року.

Суддя Шляхова О.М.