Постанова № 25908725, 15.05.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2012 р. (12:14) Справа №2а-2998/12/0170/19

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю.,

при секретарі Устінової І.В.,

за участю представника позивача Торосян Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Кримські генеруючи системи"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Обставини справи: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом про признання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0001181501 від 22.02.2012 року.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, надав пояснення по суті спору.

Відповідач заперечення на позов до суду не надіслав, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про місце, час та день його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 статті 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обв'язки. Згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, приймаючи до уваги розумні строки розгляду справи, визначені КАС України, пояснення позивача, суд вважає за можливе розглянути позовну заяву на підставі наявних матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Судом встановлено, що Державне підприємство (далі в Постанові - ДП) «Кримські генеруючі системи» є юридичною особою (код за ЄДРПОУ 30909683), зареєстроване Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради Автономної Республіки Крим 21.06.2000 року, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 434066 (а.с.13), є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України, в тому числі податку на прибуток підприємств, та має право звертатися з позовом відповідно до КАС України щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи визначено Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-ХІІ, в редакції Закону України від 24.12.1993 №3813-XII, із змінами і доповненнями (надалі - Закон № 509).

Статтею 4 Закону № 509 визначено, що Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до ст.2 Закону № 509 головним завданням державних податкових інспекцій є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів (далі - податків, інших платежів) і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону № 509, державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують зокрема такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна та інше.

Відповідно до п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Таким чином, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 20.1.24. вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, припинення дій, які перешкоджають здійсненню законних повноважень службовими (посадовими) особами органів державної податкової служби, усунення виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби та контролювати виконання законних вимог службових (посадових) осіб органів державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з платниками податків, у тому числі Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень.

Виходячи з наведеного, враховуючи суб'єктний склад та зміст правовідносин, які склалися між позивачем та відповідачем, справу належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Судом встановлено, що в січні 2012 року Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим здійснена камеральна (невиїзна) перевірка податкової звітності з податку на прибуток СП «Сімферопольська Теплоелектростанція», за результатами якої складений акт № 772/151 від 31.01.2012 р. (а.с.17).

Згідно з висновком вказаного акту перевіркою встановлено порушення СП «Сімферопольська Теплоелектростанція» термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

На підставі вищенаведеного акту Державне підприємство «Кримські генеруючі системи» одержало повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі від 22.02.2012 року № 0001181501 про те, що згідно п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами № 2181-III від 21.12.2000 року, а також п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 1988 грн. СП «Сімферопольська Теплоелектростанція» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20 % - в сумі 397,60 грн. (а.с.16).

Не погодившись з рішенням відповідача, ДП «Кримські генеруючі системи» звернулося до Окружного адміністративного суду з вимогами про признання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 22.02.2012 року № 0001181501.

Оцінюючи правомірність рішення відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийняте на підставі п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами № 2181-III від 21.12.2000 року, а також п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

01.01.2011 р. набув чинності Податковий кодекс України, згідно з п.2 розділу 19 якого визнаються такими, що втратили чинність з 01.01.2011 р.: Закони України «Про систему оподаткування», «Про податок на додану вартість», а також «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000 р.

З 01.04.2011 р. втратив чинність Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, на момент прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 22.02.2011 року № 000118151 про застосування до позивача фінансових санкцій, а саме п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами № 2181-III від 21.12.2000 року, а також п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», втратили чинність.

Розділ 20 Податкового кодексу «Перехідні положення» не передбачає можливість застосування в 2012 р. законодавчих актів, що втратили чинність.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1/99-рп надано роз'яснення про те, що ч. 1 ст. 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Застосування відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення норми, яка втратила чинність, суперечить засадам верховенства права, що передбачає, в першу чергу, суворе дотримання суб'єктами владних повноважень вимог чинного законодавства під час виконання останніми владних управлінських функцій при реалізації публічно-правового інтересу.

Крім того, суд зазначає наступне.

Платіжним дорученням № 681 від 08.05.2009 року позивачем був сплачений податок на прибуток за 1 квартал 2009 року. ДПІ в м. Сімферополі у 2009 році ця сума була розподілена у погашення податкового боргу.

До набуття чинності Податковим кодексом України відносини у податковій сфері регулювалися Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами № 2181-III від 21.12.2000 року. Згідно зазначеному Закону, а також відповідно до ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" податковий орган не має права визначати або змінювати призначення платежу при сплаті платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань, тобто зараховувати сплачені платником суми податкових зобов'язань у зарахування податкового боргу, якщо платник податків визначив призначення платежу.

Системний аналіз норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинним на 2009 рік) та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 N 276, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов'язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

У зв'язку з вищевикладеним вказані дії відповідача були оскаржені позивачем до суду.

Постановою Окружного адміністративного АРК від 11.11.2009 року по справі № 2а-9821/09/8/0170 було визнано протиправними дії ДПІ в м. Сімферополі щодо здійснення розподілу суми, сплаченої згідно вищевказаного платіжного доручення у розмірі 1912 грн. у погашення податкового боргу та пені, та зобов'язано відобразити в картці особового рахунку платника податків СП Сімферопольська ТЕЦ суму 1912 гривень, як сплату податку на прибуток за 1 квартал 2009 року. Вказана постанова суду залишена без змін Ухвалою Севастопольського адміністративного суду від 12.04.2010 року.

Згідно приписів ч. 5 ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств , установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Таким чином, ДПІ в м. Сімферополі не мала права в акті від 02.02.2012 року № 25/3/10/115 розподіляти суму 1912 грн., сплачену позивачем платіжним дорученням від 08.05.2009 року № 681, у погашення податкового боргу.

Це також стосується сум, сплачених позивачем платіжними дорученнями № 3959 від 15082011 року у розмірі 20,00 грн. ( з призначенням платежу «сума авансового внеску при виплаті дивідентів за 2 квартал 2011 року») та платіжним дорученням № 4353 від 16.2011р. - 56,00 грн. (з призначенням платежу «сума авансового внеску на частину чистого прибутку за 3 квартал 2011 року»).

Відповідно до ст. 177 ЦК України гроші є об'єктами цивільних прав, у тому числі права власності.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власник користується своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України. Відповідно до ст.ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Як визначено пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.03.2004 за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Таким чином, жодна норма податкового законодавства не наділяє органи державної податкової служби розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів на платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

Відтак, суд вважає необґрунтованими висновки перевірки щодо порушення позивачем п.п. 57.1 ст.57 Податкового кодексу України, відповідно неправомірним є застосування до позивача штрафних санкцій.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення вимогам частини 3 статті 2 КАС України.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР від 22.02.2011 року № 000118151 є протиправним, а позовні вимоги позивача про його скасування підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У судовому засіданні 15.05.2012 року судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову складено у повному обсязі 21.05.2012 р.

На підставі наведеного, керуючись статтями 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 22.02.2012 року № 000118151.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Кримські генеруючі системи» (код за ЄДРПОУ 30909683, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Монтажна, 1) судовий збір у розмірі 214,60 грн., шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кузнякова С.Ю.