Ухвала суду № 25904065, 22.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7060/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.А.

Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" серпня 2012 р. м. Київ

головуючого -судді Ключковича В.Ю.,

суддів Вівдиченко Т.Р.,

Федорової Г.Г.,

при секретарі Драгирук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва ДПС на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Скіфія Транс» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2012 року задоволено позов ТОВ «Скіфія Транс»та визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0001222230 від 15.05.2012 року, №0001232230 від 15.05.2012р. Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до положень ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи у порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимог, суд першої інстанції виходив з того, позивачем фактично підтверджено реальне виконання договорів з його контрагентами, а відповідачем, який заперечував проти позову, не доведено правомірності його дій при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного адміністративного суду з наступних мотивів.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м.Києва ДПС(надалі -ДПІ або Відповідач) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування повноти та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ "Асторія Груп" та ТОВ "Вестлайн - груп" за період з 01.03.2011року по 30.06.2011 року та з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року.

За результатами перевірки проведеної Відповідачем складено акт від 03.05.2012р. № №77/1-22-30-31303651, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення норм податкового законодавства України з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, щодо правовідносин позивача з його контрагентами ТОВ «Асторія-Груп»та «ТОВ «Вестлайн -груп»і що позивачем порушено п.138.2. ст.138 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток за І-ІІ квартали 2011 року на суму 56 845,00 грн., та п.198.3, п.198.6, ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 45 200,00 грн., а саме: за березень 2011 року - на суму 13000,00 грн., за квітень 2009 року -15 000,00 грн., за травень 2009 року - 9700,00 грн., червень 2011 року на суму 5 500,00 грн.; листопад 2011 року на суму 2000,00 грн.

На підставі акта перевірки від 03.05.2012р. №77/1-22-30-31303651, Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.05.2012 р. за № 0001232230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 45 200,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 501,00 грн., та податкове повідомлення-рішення від 15.05.2012р. № 0001222230, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 56845,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1,00 грн.

З огляду на вказане суд апеляційної інстанції приходить до наступного.

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). До складу витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно п. 138.2. Податкового кодексу України витрати, які враховуються для, визначення об'єкта оподаткування визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Податкового кодексу України, не належать до складу витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно з п.198.1, п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно з п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціямиn> (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, такою особою є підприємство (установа, організація), але не її керівник. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні питання про недійсність податкової накладної.

Судом першої інстанції з матеріалів справи встановлено, що між замовником - ТОВ "Скіфія Транс" в особі директора Чебракова С.1. та Виконавцем - ТОВ "Асторія-Груп" в особі директора ОСОБА_3 було укладено договір на виробництво та розповсюдження рекламно - інформаційних печатних матеріалів від 01.06.2011 р. №7.

На виконання вказаного договору ТОВ "Асторія-Груп" було поставлено товар та виконано роботи, на що виписані наступні податкові накладні: №ПН62501 від 26.06.2011 року, № ПН62908 від 29.06.2011 року, №ПН 62104 від 21.06.2011 року, суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включені ТОВ "Скіфія Транс" до складу податкового кредиту у червні 2011 року у сумі 10600 грн. відображені у Додатку №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»до податкових декларацій з ПДВ за червень 2011 року.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що на підтвердження виконання умов зазначених договорів і включення витрат на оплату виконаних контрагентом робіт до складу валових витрат підприємства, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи ТОВ "Асторія-Груп" були видані позивачу всі необхідні документи, які детально вказані в постанові суду, а вартість за отримані послуги та товар по контрагенту ТОВ "Асторія-Груп" була позивачем віднесена до складу валових витрат у сумі 53000 грн., а саме по періодах: за II кв. 2011р. у сумі 53000,00 грн., та належним чином оплачена.

Крім того, судом встановлено, що позивачем з його контрагентом - ТОВ "Вестлайн - груп" укладено договори №18 від 04.02.2011р. та №39 від 13.02.2011 року за якими позивач як замовник доручав, а контрагент як виконавець приймав на себе зобов'язання виконати роботи з виробництва та розповсюдження рекламно - інформаційних печатних матеріалів, які з боку контрагента підписані гр.ОСОБА_4, який значився як директор товариства.

На виконання умов зазначених договорів, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи ТОВ "Вестлайн - груп" були видані позивачу всі необхідні первинні документи: акти приймання-передачі робіт та податкові накладні, які вказані в постанові суду першої інстанції.

Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включені ТОВ "Скіфія Транс" до складу податкового кредиту у березні 2011 року у сумі 13000 грн., квітні 2011 року у сумі 15000 грн., травні 2011 року у сумі 9700 грн., відображені у Додатку №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»до податкових декларацій з ПДВ за березень, квітень, травень 2011 року, а вартість робіт по контрагенту ТОВ "Вестлайн - груп" була віднесена підприємством ТОВ "Скіфія Транс" до складу валових витрат у сумі 113500 грн., а саме по періодах: за І кв. 2011 року у сумі 65000 грн., за II кв. 2011р. у сумі - 48500 грн, яка позивачем належним чином оплачена.

На підставі зазначених документів позивачем сформовано податковий кредит за березень 2011 року на суму 13000,00 грн., за квітень 2011 року на суму 15000,00 грн., за травень 2011 року на суму 9700,00 грн., а також, включені до складу валових витрат підприємства витрати на оплату виконаних контрагентом робіт за I кв. 2011р. на суму 65000 грн., за ІІ кв. 2011р. на суму 48 500,00 грн.

Таким чином, як вірно встановлено судом першої інстанції, правовідносини між позивачем та ТОВ "Асторія-Груп", ТОВ "Вестлайн - груп" відбувалися на підставі договорів, виконання яких та сплата коштів за якими підтверджується відповідними податковими накладними, актами приймання-передачі виконаних робіт, копіями платіжних доручень, банківських виписок по особовому рахунку позивача, та рекламацій позивача виконавцям робіт, що свідчить про реальне здійснення контрагентами господарської діяльності, якою у позивача є діяльність автомобільного вантажного транспорту ( перевезення ), а у його контрагентів -виробництво та розповсюдження рекламних матеріалів щодо діяльності ТОВ «Скіфія Транс».

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Матеріалами справи підтверджується фактичне здійснення господарської діяльності позивачем та його контрагентами за укладеними договорами і формування податкових зобов»язань на підставі належних документів, а тому судом першої інстанції вірно не прийнято до уваги доводи представника відповідача про недійсність правочинів, оскільки ці доводи ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та спростовуються доказами, наданими позивачем.

Вірно судом першої інстанції не взято до уваги і посилання Відповідача на те, що досудовим слідством по кримінальній справі № 79-00254, порушеної за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.205 КК України, відносно ОСОБА_5 за фактом створення ним ТОВ «Поспринт», ТОВ «ЮК «Лойєр»та придбання ТОВ «Сібер»з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненим повторно, а також за фактом створення невстановленими слідством особами ТОВ «Едветайзинг - експерт», ТОВ «Рек Тайм», ТОВ «ТД «Біг-Маркет», ТОВ «Альфасервіс», ТОВ «Вестлайн - груп», ТОВ «Сорента»і ТОВ «Асторія Груп»з метою прикриття незаконної діяльності, оскільки вироку суду який би набрав законної сили, податковим органом не надано і матеріали справи такого не містять.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

По даній справі Відповідачем жодним чином, на підставі належних та допустимих доказів встановлених в порядку визначеному КАС України, не доведено правомірності його дій.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст.160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва ДПС - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Федорова Г. Г.