Ухвала суду № 25903094, 29.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/5849/11 Головуючий у 1-й інстанції: Кульчицький С.О.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Маслія В.І., Файдюка В.В.,

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15.08.2011 року у справі за позовом приватного підприємства «Агросервіс»до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Агросервіс»звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкаси від 30.06.2011 року № 0000542304.

Черкаський окружний адміністративний суд своєю постановою від 15.08.2011 року адміністративний позов задовольнив в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, співробітниками державної податкової інспекції у м. Черкаси було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за результатами відносин з приватним підприємством «Фін»за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, за результатами якої складено акт від 15.06.2011 року № 1531/23-4/30829259.

З урахуванням результатів перевірки ПП «Фін», відповідач дійшов висновку, що ПП «Агросервіс»неправомірно відніс податок на додану вартість до складу податкових зобов'язань, оскільки операції з ПП «Фін»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є - нікчемними.

Таким чином, перевіркою було встановлено, що позивач безпідставно сформував податковий кредит у перевіряємому періоді за рахунок сум податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних ПП «Фін»на виконання договору поставки палива пічного від 20.01.2011 року. Таким чином, позивачем було порушено вимоги п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 56545 грн.

За результатами проведеної перевірки ДПІ у м. Черкаси прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.06.2011 року № 0000542304, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 56546 грн., у тому числі основний платіж в розмірі 56545 грн. та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Судом першої інстанції було встановлено, що 20.01.2011 року між позивачем та ПП «Фін»укладено договір, згідно якого ПП «Фін»зобов'язується передати у власність позивача пічне паливо, а позивач - прийняти та оплатити його. Кількість та сума товару зазначається в накладній.

Згідно п. 2 зазначеного договору позивач здійснює оплату за товар шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок ПП «Фін». Оплата здійснюється на підставі виставленого ПП «Фін»рахунку.

В п. 3 цього договору зазначено, що приймання товару проводиться згідно товаросупроводжувальних документів. Датою передачі вважається дата відпуску товару зазначена в накладній.

Та обставина, що умови зазначеного договору виконувались підтверджується актами приймання-передачі товарів від 08.02.2011 року, 20.02.2011 року, 25.02.2011 року, 28.02.2011 року.

Так, згідно зазначених документів, а також відповідних видаткових накладних вбачається, що в лютому 2011 року позивачем було придбано паливо пічне: 08.02.2011 року на загальну суму із ПДВ 99198 грн. 20 коп., 20.02.2011 року на загальну суму із ПДВ 24543 грн., 25.02.2011 року на загальну суму із ПДВ 149668 грн. 20 коп., 28.02.2011 року на загальну суму із ПДВ 65861 грн. 10 коп.

На підтвердження оплати позивачем одержаного від ПП «Фін»пічного палива видані податкові накладні від 08.02.2011 року № 4, від 20.02.2011 року № 9, від 25.02.2011 року № 11, від 28.02.2011 року № 13, які мають всі необхідні реквізити та складені відповідно до вимог чинного законодавства України.

Крім того, на підтвердження товарності зазначеної угоди позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання від ПП «Агросервіс»пічного палива, що засвідчують продаж в подальшому позивачем одержаного від ПП «Фін»пічного палива іншим підприємствам.

З приводу даних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Підпунктами 14.1.18 ст. 14 ПК України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюються статтею 198 ПК України.

Так, підпунктом «а»пункту 198.1 статті 198 ПК Країни передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Відповідно до листа ВАСУ від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що умови укладеного позивачем договору 20.01.2011 року повністю відповідали характеру господарської діяльності позивача, а надані на його виконання послуги були використані саме в господарській діяльності, зокрема з метою отримання прибутку. Таким чином, позивач при формуванні податкового кредиту, діяв на підставі та в межах чинного законодавства України.

Колегія суддів апеляційної інстанції критично відноситься до твердження відповідача про відсутність під час проведення перевірки, договору, укладеного між позивачем та ПП «Фін»20.01.2011 року та актів приймання-передачі товарів від 08.02.2011 року, 20.02.2011 року, 25.02.2011 року, 28.02.2011 року, оскільки жодна з наданих суду копій акту перевірки від 15.06.2011 року № 1531/23-4/30829259 не містить підписів директора та головного бухгалтеру ПП «Агросервіс». Причини, з приводу яких акти не були підписані, в останніх не вказані, що дає підстави вважати, що відповідні документи не були витребувані відповідачем або не були йому надані. З цього приводу нічого не зазначено в акті перевірки. П. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. Як вбачається з акту перевірки, в ньому відсутній такий перелік. Таким чином, колегія суддів вважає посилання відповідача на те, що не було надано під час перевірки документів, є необґрунтованим.

Що стосується нікчемності правочинів, то колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5. 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що при укладені позивачем договорів зі своїм контрагентом додержані вимоги ст. 203 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

В свою чергу, державним податковим інспекціям надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, … (ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»№ 509-XII від 04.121990 року).

З наведеного чітко видно, що відповідач, у разі необхідності, має право звернутися до суду з метою визнання нікчемним правочину, а не самостійно вирішувати дане питання.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К-1470/09 від 15.04.2009 року. Також колегією суддів апеляційної інстанції взято до уваги лист Державного комітету України з питань регуляторної політки та підприємництва № 7319 від 16.09.2011 року, де зазначено, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Таким чином, перевіряючими відповідача було зроблено хибний висновок, що укладені між позивачем та контрагентом правочини, не були спрямовані на настання реальних правових наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, є такими, що укладені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а тому є нікчемними.

Враховуючи те, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку, у зв'язку з одержанням від ПП «Фін»пічного палива, що підтверджено податковими накладними, видатковими накладними, актами приймання-передачі товарів за господарською угодою, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сформований позивачем податковий кредит відповідає вимогам Податкового кодексу України.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси -залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15.08.2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Маслій В.І.

Файдюк В.В.