Постанова № 25902807, 04.09.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/2879/12

Головуючий у 1-й інстанції: Петричкович А.І.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Білоуса О.В. Мельник-Томенко Ж. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому Хмельницької області про скасування вимоги про сплату боргу і вчинення певних дій , -

В С Т А Н О В И В :

В квітні 2012 року Хмельницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому Хмельницької області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу №Ф 181/1 від 06.02.2012 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

В обґрунтуванні апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

29.08.2012 р. позивач подав до заяву, в якій просив суд провести розгляд даної справи за його відсутності, в порядку письмового провадження.

Відповідач повноважного представника у судове засідання не направив, хоча повідомлявся про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу на рішення у справі в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець 14.02.1995 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_1.

09.02.2012 року позивач отримав вимогу №Ф 181/1 від 06.02.2012 року управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому Хмельницької області про сплату боргу в сумі 4010,30 грн.

Вважаючи дану вимогу такою, що винесена з порушенням чинного законодавства, позивач звернувся із скаргою до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому Хмельницької області. За результатами розгляду даної скарги управлінням Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому Хмельницької області прийнято рішення №2105/09 від 16.02.2012 року, яким скаргу приватного підприємця ОСОБА_2 залишено без задоволення, а оскаржувану вимогу - без змін.

Вважаючи дане рішення необґрунтованим, позивач звернувся із скаргою до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області. За результатами розгляду даної скарги Головним управлінням Пенсійного фонду України у Хмельницькій області прийнято рішення №1731/09 від 07.03.2012 року, яким скаргу приватного підприємця ОСОБА_2 в межах процедури узгодження вимогу управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому Хмельницької області №Ф 181/1 від 06.02.2012 року про сплату боргу в сумі 4010,30 грн. залишено без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач оскаржив його до Пенсійного фонду України. Так, 06.04.2012 року Пенсійним фондом України прийнято рішення №8125/09-10, яким рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області від №1731/09 від 07.03.2012 року залишено без змін, а скаргу ОСОБА_2 - без задоволення.

У зв'язку з незгодою з прийнятими рішеннями органів Пенсійного фонду України, позивач звернувся до суду про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу №Ф 181/1 від 06.02.2012 року, обґрунтовуючи свою позицію тим, що є пенсіонером, а тому відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" звільнений від сплати єдиного внеску.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що страхувальник не сплатив страхові внески з січня по грудень 2011 року тому, управлінням Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому Хмельницької області правомірно сформовано та надіслано позивачу вимогу №Ф 181/1 від 06.02.2012 року про сплату боргу в сумі 4010,30 грн.

Даючи оцінку посиланню позивача на те, що він являється пенсіонером і не повинен сплачувати єдиний внесок, суд першої інстанції зазначив, що положення частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" поширюються на осіб, яким призначено пенсію лише за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

А тому, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, та отримують пенсію, призначену відповідно до інших законів України, сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальних підставах.

Колегія суддів не погоджується із даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

06 серпня 2011 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" від 07 липня 2011 року №3609-VI. Даним Законом доповнено статтю 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", частиною четвертою такого змісту: "4. Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування".

Відповідно до ст.7 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Колегією суддів встановлено, що дійсно позивачу призначено пенсію за вислугою років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". Проте, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував ту обставину, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до приписів ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" досяг пенсійного віку та має право виходу на пенсію за віком.

З системного аналізу норм діючого законодавства вбачається, що надання пільг щодо звільнення від сплати єдиного внеску не залежить від виду отримуваної пенсіонером пенсії (за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника чи за вислугу років), визначальним критерієм надання вказаних пільг є досягнення фізичною особою - підприємцем пенсійного віку. Таким чином, фізична особа - підприємець, яка досягла пенсійного віку, незалежно від виду пенсії, яку отримує, має право на пільги, встановлені ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

ОСОБА_2 є фізичною особою - підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування. Позивач досяг встановленого вказаним Законом пенсійного віку, а тому на нього поширюються положення ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо звільнення від сплати за себе єдиного внеску.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що заявлені позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права призвело до помилкового висновку, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити повністю .

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому Хмельницької області про скасування вимоги про сплату боргу і вчинення певних дій, - скасувати .

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому Хмельницької області про сплату боргу №Ф 181/1 від 06.02.2012 року.

Присудити на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 54 грн. (судовий збір), які підлягають обов'язковому стягненню органами Державної казначейської служби України із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому Хмельницької області.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "11" вересня 2012 р. .

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Білоус О.В.

Мельник-Томенко Ж. М.