Ухвала суду № 25902017, 04.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-19365/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"04" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Оксененка О.М., Федотова І.В.,

при секретарі: Медведєвій А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Державної акціонерної компанії «Хліб України»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом Державної акціонерної компанії «Хліб України»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними дій, визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2011 року Державна акціонерна компанія «Хліб України»звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправними дій, визнання нечинним податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги мотивує тим, що ДПІ у Печерському районі м. Києва безпідставно дійшла висновку про неправомірність включення позивачем до складу валових витрат у ІІІ кварталі 2007 року сум нарахованих процентів за користування кредитом за період з ІІ кварталу 2005 року по ІІІ квартал 2007 року, що призвело до заниження ДАК «Хліб України»суми зобов'язання з податку на прибуток. Позивач зазначив, що відповідно до вимог пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою та нарахуванням процентів за будь-якими кредитами протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності. При цьому факт використання в господарській діяльності ДАК «Хліб України»отриманих від Nordbank»AG кредитних коштів під час проведення планової виїзної перевірки органом державної податкової служби не заперечувався та не ставився під сумнів. Висновок відповідача про ненадання ДАК «Хліб України»доказів нарахування кредитором процентів за кредит саме у ІІІ кварталі 2007 року та ненадання підтвердження, що за період з 2004 року кредитор не нараховував ДАК «Хліб України»процентів за користування кредитів, на думку позивача, є необґрунтованим та суперечить положенням чинного податкового законодавства.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 травня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Державна акціонерна компанія «Хліб України»подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову про задоволення даного позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції -без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

У період з 30.12.2008 року по 16.02.2009 року ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку ДАК «Хліб України»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.09.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.09.2008 року.

За результатами даної перевірки складено акт № 110/23-9/20047943 від 23.02.2009 року, за змістом якого даною перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся (за 9 місяців 2007 року), на загальну суму 2084384,00 грн. Суть виявленого перевіркою порушення полягає у тому, що позивачем включено до складу валових витрат в ІІІ кварталі 2007 року нараховані відсотки за кредитним договором від 20.10.2004 року № 8622, укладеним з кредитором Nordbank»AG (Німеччина, Кіль), в сумі 8460330,20 грн. Водночас, за даними перевірки, розмір неповернутої суми кредиту у ІІІ кварталі 2007 року складав 858629,52 доларів США, що в гривневому еквіваленті складало 4336079,06 грн. За висновком податкового органу, саме зазначена сума боргового зобов'язання використовувалася ДАК «Хліб України»в господарській діяльності в податковому періоді ІІІ кварталу 2007 року. Тому позивачем, за висновком перевіряючих, правомірно включено до складу валових витрат в ІІІ кварталі 2007 року лише суму нарахованих відсотків на залишок неповернутої суми кредиту, що згідно з розрахунком, наведеним в Акті перевірки, складає 122797,00 грн. Інша сума перехованих відсотків на залишок неповернутої суми кредиту була неправомірно включена до складу валових витрат в ІІІ кварталі 2007 року.

На підставі висновків вказаного акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001932309/0 від 06 березня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2084384,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2084384,00 грн., а разом в сумі 4168768,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні даного позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем у межах наданої йому компетенції та відповідно до чинного законодавства України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спеціальним законом, який регулює порядок справляння податку на прибуток підприємств є Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Вказаний Закон втратив чинність з 01.01.2011 року у зв'язку із вступом в дію Податкового кодексу України, однак положення даного Закону підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки він був чинним на момент віднесення позивачем до складу валових витрат спірних сум нарахованих відсотків за користування кредитом.

Пунктом 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Особливості визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями визначено пунктом 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 1.10 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що проценти -дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включаються: платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; платіж за використання коштів, залучених у депозит; платіж за придбання товарів у розстрочку.

Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості або фіксованих сум.

З наведених норм права вбачається, що обов'язковою умовою віднесення до складу валових витрат буд-яких витрат, пов'язаних з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями є здійснення таких витрат у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку та віднесення їх до складу валових витрат протягом звітного періоду на основну суму заборгованості.

Судом першої інстанції було встановлено, що 20 жовтня 2004 року між позичальником ДАК «Хліб України»та кредитором Nordbank (Німеччина, Кіль) було укладено кредитний договір № 8622, відповідно до умов якого кредитор погодився надавати позичальникові кредит у розмірі до 25 мільйонів доларів США, що будуть надаватись одним або декількома траншами, для фінансування кредиторської заборгованості позичальника за поставлене зерно.

Згідно з пунктом 3.1 статті 3 Кредитного договору № 8622 від 20 жовтня 2004 року позичальник сплачує проценти, які нараховуються на неповернуту основну суму кожного кредиту, починаючи з першої дати надання кредиту (включно) і до дати повного погашення кредиту, збільшеного на суму нарахованих процентів, комісійних та будь-яких інших сум, що підлягають сплаті позичальником за договором. Всі проценти, комісійні та інші платежі за договором нараховуються щоденно.

Відповідно до умов, визначених пунктами 3.2 та 3.3 статті 3 Кредитного договору № 8622 від 20 жовтня 2004 року проценти на неповернуту суму кожного кредиту нараховуються на основі одного, трьох або шести місяців -періодів, за які нараховуються проценти. Якщо позичальник не вибирає період нарахування процентів, відповідний період нарахування процентів складатиме 6 місяців.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог Кредитного договору № 8622 від 20 жовтня 2004 року кредитором було надано ДАК «Хліб України»25 мільйонів доларів США.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку ДАК «Хліб України»заборгованість по кредитному договору з Нордбанк (Німеччина) складала з 16.11.2004 року по 31.03.2006 року 25000000,00 доларів США, з 31.03.2006 року по 30.09.2008 року -858629,52 доларів США.

При цьому сторонами не заперечувалось, що станом на кінець другого півріччя 2007 року залишок непогашеної суми по Кредитному договору № 8622 від 20 жовтня 2004 року складав 858629,52 доларів США.

Отже, станом на третій квартал 2007 року нарахування на проценти за кредит в сумі 24141370,48 доларів США (25000000,00 доларів США - 858629,52 доларів США) не повинно було здійснюватися, оскільки за даними обліку позивача вказана сума уже була погашена, а відповідно до наведених положень Кредитного договору № 8622 від 20 жовтня 2004 року, нарахування процентів повинно було здійснюватися лише на неповернуту основну суму кредиту, що за даними обліку складала 858629,52 доларів США.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Первинні документи -це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Відповідно до ст. 11 вказаного Закону на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність (баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів).

Таким чином, враховуючи непідтвердженість даними бухгалтерського обліку ДАК «Хліб України»станом на третій квартал 2007 року суми заборгованості перед Nordbank»AG у розмірі 21900818,48 доларів США, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність віднесення до складу валових витрат підприємства суми відсотків, нарахованих на вказану суму.

Отже, висновок органу державної податкової служби про те, що позивачем правомірно було віднесено до складу валових витрат у ІІІ кварталі 2007 року лише проценти за користування кредитом в сумі 122797,00 грн., які були нараховані на непогашену суму основного кредиту в розмірі 858629,52 доларів США, є правильним.

Крім цього, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не було доведено факт наявності заборгованості на кінець 3-го кварталу 2007 року перед Nordbank»AG у розмірі 21900818,48 доларів США та доказів використання даних кредитних коштів протягом звітного податкового періоду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 06 березня 2009 року № 0001932309/0 не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної акціонерної компанії «Хліб України» -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 травня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Оксененко О.М.

Федотов І.В.