Ухвала суду № 25901357, 30.08.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14740/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"30" серпня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Федотова І.В.,

суддів - Оксененка О.М. та Мельничука В.П.,

при секретарі -Конюшенко Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіліус»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування наказу № 1848 від 09.09.2011 та визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стілус»(далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі -відповідач або податковий орган) про визнання протиправним та скасування наказу № 1848 від 09.09.2011 та визнання дій протиправними.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 жовтня 2011 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не повно відображає обставини справи, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

В своїй апеляційній скарзі відповідач вказав на неправомірність рішення суду першої інстанції, оскільки фінансово-господарська діяльність позивача здійснюється поза межами правового поля, що свідчить про не набуття належним чином позивачем цивільної правової дієздатності, а фінансово-господарські відносини з його контрагентами є фіктивними правочинами, тобто такими що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цими правочинами.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та як свідчать матеріали справи, 09.09.2011 року начальником Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва видано наказ № 1848 "Про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки", яким доручено в термін з 12.09.2011 по 12.09.2011 провести документальну невиїзну перевірку ТОВ "Стіліус" з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за період з 01.03.2011 по 30.04.2011.

На підставі вказаного наказу відповідачем було проведено відповідну перевірку, про що складено акт від 12.09.2011року №1252/23-5/33547783.

Відповідно до копії зазначеного наказу, в якості підстав для його винесення зазначено пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 ПК України.

Надаючи правову оцінку доводам позивача, колегія суддів приходить до наступного.

Основним нормативно-правовим документом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України. Особливості проведення документальної невиїзної перевірки викладені у ст. 79 ПК України.

У відповідності до п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Згідно пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Із наведеної норми права вбачається, що обов'язковою передумовою здійснення документальної перевірки є направлення платнику податків запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження.

Як встановлено судом першої інстанції під час розгляду справи, відповідачем не заперечується той факт, що недостовірних даних у податкових деклараціях поданих позивачем виявлено не було та запити позивачу з зазначеного приводу щодо надання пояснень та документального підтвердження не направлялись. Докази складення та направлення такого запиту не були надані і під час розгляду справи в апеляційному порядку.

Між тим, єдиною підставою для винесення наказу зазначено ненадання пояснень та їх документальних підтверджень позивачем на письмовий запит органу державної податкової служби.

У зв'язку з цим колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем було призначено проведення перевірки позивача з порушенням вимог закону.

У відповідності до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Аналізуючи наведену правову норму колегія суддів приходить до висновку, що завданням документальної перевірки є встановлення, зокрема, достовірності та повноти нарахування податків та зборів. Достеменне встановлення вказаних обставин на підставі лише даних податкової звітності платника податку та за відсутності документів первинного бухгалтерського обліку є неможливим.

Необхідність дослідження під час проведення документальної перевірки документів первинного бухгалтерського обліку також закріплена вищезазначеною правовою нормою. Зокрема, такою визначено, що документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 та 78.1 ст. 78 ПК України виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту може бути підставою для проведення як виїзної так і невиїзної документальної перевірки.

Таким чином, у разі виконання платником податків вимог пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України та надання вичерпних пояснень та повного пакету документів на їх підтвердження - здійснюється документальна невиїзна перевірка. Вказаний висновок узгоджується з положеннями п. 79.1 ст. 79 ПК України, який передбачає, що документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

У разі ж ненадання відповіді на запит податкового органу або якщо надані платником податку письмові пояснення та документи будуть визнані неповними чи недостатніми - виникають підстави для проведення виїзної документальної перевірки.

Дії податкового органу щодо направлення письмового запиту про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження, а також щодо проведення саме виїзної документальної перевірки мають на меті отримання від платника податків документів первинного бухгалтерського обліку відносно операцій, достовірність відображення в податковій декларації даних по яких викликала сумнів у контролюючого органу.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що направлення платнику податків запиту про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження є обов'язковою передумовою призначення документальної перевірки, яка призначається з посиланням на пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Натомість, податковим органом, згідно акту перевірки від 12.09.2011 року №1252/23-5/33547783, було призначено невиїзну документальну перевірку позивача без направлення відповідного запиту та за відсутності документів первинного бухгалтерського обліку позивача отриманих у інший, не заборонений законом, спосіб.

За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 жовтня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Оксененко О.М.

Мельничук В.П.