Ухвала суду № 25900967, 30.08.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кониченко О.М.

Суддя-доповідач - Васильєва І. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2012 року справа №2а/0570/6448/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Васильєвої І.А., Казначеєва Е.Г. , Яманко В.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 липня 2012 р. у справі № 2а/0570/6448/2012 (головуючий І інстанції Кониченко О.М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крусеш" до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 липня 2012 року задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Крусеш» м. Краматорськ до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000202303/6238 від 28 квітня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 229 166,25 грн. у т.ч. за основним платежем 183 333 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 45 833,25 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську №0000202303/6238 від 28 квітня 2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю «Крусеш» м. Краматорськ з податку на додану вартість у розмірі 229166,25 грн. у т.ч. за основним платежем 183333 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 45833,25 грн.

Не погодившись з постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 липня 2012 року, Державна податкова інспекція у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу в якій зазначила на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясуваання обставин, що мають значення для справи, просила постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Крусеш» в повному обсязі.

В судове засідання представник апелянта не прибув, належним чином повідомлений про розгляд справи.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.

Відповідно до вимог ст. 197 ч.1 п.2 КАС України, апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог ст. 195 ч.1 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на порушення норм матеріального і процесуального права, а саме, судом першої інстанції не вірно застосовано п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України; ст.. ст.. 69,79, 86, 159 КАС України. Судом першої інстанції помилково не прийняті до уваги висновки податкового органу в тій частині, що вищевикладені обставини свідчать, що у серпні 2011 року відповідальність ТОВ «Перша технологічна компанія СТГ» не підтвердило жодним первинним документом щодо здійснення господарської діяльності, руху активів у процесі господарських операцій та реальності змін майнового стану платника податків, а отже має наступні ознаки нереальності здійснення господарської діяльності суб'єкта господарювання: відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: платник не знаходиться за місцем знаходження (фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку) при відсутності укладених договорів оренди інших приміщень; відсутні основні фонди у тому числі транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів та технічного обслуговування та ремонту автомобілів; незначний штат працюючих осіб при тому, що статутна діяльність потребує участі більшої кількості людей, в т.ч. за спеціальною освітою.

Дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.

Як встановлено судом першої і апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Крусеш», зареєстровано як юридична особа 03.04.1995 року виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за кодом 23178143, знаходиться на податковому обліку Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби та є платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва №200011993 серії НБ№199741.

Посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Краматорську 21 березня 2012 року на підставі ст. 20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78, п.82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, відповідно до наказу ДПІ у м. Краматорську від 06.03.2012 року №389 та направлень на перевірку №№209, 208 від 06.03.2012 року, виданих начальником Державної податкової інспекції в м. Краматорську, проведено документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Крусеш» щодо взаємовідносин з «ТОВ «Перша технологічна компанія - СТГ» (код ЄДРПОУ 37190531) за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 рік, за результатами чого складено акт №178/22-4-23178143.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.198.2, п.198,3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, а саме: встановлено заниження податку на додану вартість на суму 183 333 грн. у т.ч. за серпень 2011 року у сумі 183 333 грн.

Позивач не погодившись з висновками акту перевірки №178/22-4-23178143 від 21.03.2012 року надав до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області заперечення від 19.04.2012 року за №134/04.

Відповідачем листом надано відповідь від 25.04.2012 року за №5781/10/22-4 про результати розгляду заперечень до акту перевірки, відповідно до якої зазначено, що висновки акту перевірки є обґрунтованими та такими, що не суперечать діючому законодавству.

28 квітня 2012 року Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Донецької області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення №000022303/6238, яким, згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року та відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки №178/22-4-23178143 від 21.03.2012 року, встановлено порушення п.198.2, п.198,3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, збільшено суму грошового зобов'язання позивачу з податку на додану вартість у розмірі 229 166,25 грн. ( у т.ч. за основним платежем 183 333 грн. та за штрафними санкціями 45 833,25 грн.).

Зі змісту акту перевірки Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області №178/22-4-23178143 від 21.03.2012 року вбачається наступне.

Позивач отримував послуги від Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша Технологічна Компанія СТГ» за договором купівлі - продажу. Згідно наданих до перевірки документів, позивачем було отримано від ТОВ «Перша Технологічна Компанія СТГ» товар в асортименті на загальну суму 1100000 грн. у т.ч. ПДВ 183333,33 грн. на підставі видаткових та податкових накладних. Суми податку на додану вартість по вищезазначених податкових накладних було включено до складу податкового кредиту серпня 2011 року та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних. На момент проведення перевірки, згідно бази автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, встановлено, що у серпні 2011 року між позивачем та ТОВ «Перша Технологічна Компанія СТГ» існує розбіжність на суму 183 333,33 грн. Крім того, розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар у серпні 2011 року не проводились. Також зазначено, що при досліджені товарно-транспортних накладних та подорожніх листів наданих до перевірки ТОВ «Крусеш» встановлено, що у рядках «пункт навантаження» та «пункт розвантаження» не зазначено адреси пункту, відсутні номери та серії довіреностей, що передбачено Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року №363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568). Податковою інспекцію робиться висновок, що по ТОВ «Перша Технологічна Компанія СТГ» відсутній факт реального вчинення господарських операцій з контрагентами серед яких встановлено взаємовідносини з ТОВ «Крусеш», оскільки у серпні 2011 року діяльність ТОВ «Перша Технологічна Компанія СТГ» не підтвердило жодним первинним документом щодо здійснення господарської діяльності, руху активів у процесі господарських відносин та реальності змін майнового стану платника податків. Враховуючи вищенаведене податкова вказує на те, що між позивачем та ТОВ «Перша Технологічна Компанія СТГ» не підтверджуються господарські операції стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів.

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюються Податковим кодексом України.

Згідно з п.п. 14.1.181. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.6. статті 198 ПКУ передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом першої інстанції, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, встановлено, що між ТОВ «Перша Технологічна Компанія СТГ» (продавцем) та ТОВ «Крусеш» (покупцем) укладено договір купівлі - продажу №54-06/11 від 30 червня 2011 року, згідно якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцеві товар визначений у специфікації, (що є невід'ємною частиною договору), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Місце поставки товару за цим договором є м. Харків.

Згідно укладеного договору та специфікації до нього, позивач, як покупець придбав у ТОВ «Перша Технологічна Компанія СТГ» послуги, які підтверджуються наступними документами: специфікаціями до договору купівлі - продажу №1 від 30.08.2011 року та №2 від 31.08.2011 року, товарно-транспортними накладними №000108 від 30.08.2011 року та №000109 від 31.08.2011 року, подорожними листами вантажного автомобіля №000243 від 30.08.2011 року та №000241 від 31.08.2011 року, розрахунками - фактурами №6345 від 31.08.2011 року та №6343 від 30.08.2011 року, витягом із журналу реєстрації довіреностей.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що виконання сторонами умов договорів підтверджується наявними в матеріалах справи та виданими ТОВ «Перша Технологічна Компанія СТГ» - податковими накладними №1067 від 31.08.2011 року та №1014 від 30.08.2011 року, актами приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів Ф.03-2 №№МНА-000115-000136 та відображено на рахунку позивача №10 «основні засоби» як збільшення балансової вартості.

Судова колегія не приймає посилання апелянта в доводах апеляційної скарги стосовно того, що операції ТОВ «Перша Технологічна Компанія СТГ» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів, оскільки вказані обставини не були встановлені під час перевірки.

Згідно положень пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За змістом пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №165 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за №233/2037 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

В акті перевірки не зафіксовано неналежне оформлення позивачем податкових накладних, на підставі яких виник податковий кредит.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Перша Технологічна Компанія СТГ», податкові накладні якого стали підставою для формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, на час виникнення спірних правовідносин було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість, зазначені доводи не були спростовані відповідачем як в суді першої так і апеляційної інстанції.

Матеріалами справи підтверджується наявність у позивача податкових накладних, отриманих від ТОВ «Перша Технологічна Компанія СТГ» та Податковий кодекс України не ставить в залежність право віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Включення до складу податкового кредиту сум ПДВ є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Відповідач у акті перевірки вказує на те, що досліджені товарно-транспортні накладні та подорожні листи наданні до перевірки ТОВ «Крусеш» у рядках «пункт навантаження» та «пункт розвантаження» не містять адреси пункту, відсутні номера та серії довіреностей, що передбачено Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року №363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568.

З цього приводу судова колегія зазначає, що форма бланку товарно-транспортної накладної, затверджена наказом Мінтрансу, Мінстату України 29.12.1995 року №488/366 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля».

Державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, здійснюється відповідно до Указу Президента України від 3 жовтня 1992 року №493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 №731.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 3 жовтня 1992 року №493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», вбачається, що метою впорядкування видання міністерствами, іншими органами виконавчої влади нормативно-правових актів, забезпечення охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, підприємств, установ та організацій установлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Згідно пункту 2 вказаного Указу, державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю здійснює Міністерство юстиції України.

Таким чином, наказ Мінтрансу, Мінстату України 29.12.1995 року №488/366 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», не пройшов державної реєстрації в Міністерстві юстиції України, а тому не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року №363, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, на які посилається відповідач, також не містять вимог до заповнення товарно-транспортних накладних, а саме рядків «пункт навантаження» та «пункт розвантаження» та необхідність заповнення номерів та серій довіреностей.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо реальності вчинення господарських операцій, отже у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та нарахування штрафних (фінансових) санкцій. Законність та обґрунтованість прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення не доведено відповідачем як в суді першої так і апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 липня 2012 р. у справі № 2а/0570/6448/2012 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 липня 2012 р. у справі № 2а/0570/6448/2012 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Судді В.Г.Яманко Е.Г.Казначеєв