Рішення № 25900645, 30.08.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2012 р. Справа № 5019/1243/12

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОР С.І.М." (далі -ТОВ "КОЛОР С.І.М.") до дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі -Підприємство) та товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс" (далі -ТОВ "Фенікс") про стягнення заборгованості в сумі 300 599 грн. 88 коп.,

за участю представників:

позивача: Давидюка А.М. за дог. від 19 березня 2012 року № 19/03,

Підприємства: не з'явився,

ТОВ "Фенікс": не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У липні 2012 року ТОВ "КОЛОР С.І.М." звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з ТОВ "Фенікс" та Підприємства 300 599 грн. 88 коп. В обґрунтування позовних вимог ТОВ "КОЛОР С.І.М." послалося на те, що на виконання умов договору постачання № 19/08-10, укладеного між позивачем та Підприємством 19 серпня 2010 року, з урахуванням додатку № 1 до цієї угоди, останньому згідно видаткової накладної був переданий у власність товар на загальну суму 300 599 грн. 90 коп. Також 19 серпня 2010 року між ТОВ "КОЛОР С.І.М." та ТОВ "Фенікс" був укладений договір поруки № 19/08, згідно з яким останнє взяло на себе обов'язок частково відповідати перед позивачем за виконання майнових зобов'язань Підприємства, що виникають з договору від 19 серпня 2010 року № 19/08-10 у розмірі 3 000 грн. 00 коп. Оскільки Підприємство взятий на себе обов'язок щодо оплати поставленого йому товару не виконало, позивач, посилаючись на статті 509, 526, 530, 610, 611, ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), статті 174, 193, 232 Господарського кодексу України (далі -ГК України), просив суд стягнути з Підприємства 297 599 грн. 88 коп., з ТОВ "Фенікс" -3 000 грн. 00 коп., а також стягнути з відповідачів 34 000 грн. 00 коп. понесених позивачем витрат на послуги адвоката.

Ухвалою господарського суду Рівненької області від 1 серпня 2012 року порушено провадження у справі № 5019/1243/12, розгляд якої було призначено на 16 серпня 2012 року.

Ухвалою від 16 серпня 2012 року розгляд справи відкладено на 30 серпня 2012 року.

До початку судового засідання, призначеного на 30 серпня 2012 року, через канцелярію суду надійшов відзив Підприємства, у якому останнє просило суд відмовити ТОВ "КОЛОР С.І.М." у задоволенні позовних вимог у зв'язку з тим, що позивач не надав доказів на підтвердження факту отримання контрагентом зазначеного в договорі товару та документів, що підтверджують його якість. Крім того, Підприємство зазначило, що видаткова накладна, за якою відбувалася передача товару, не відповідає вимогам, встановленим для даного виду первинних документів. Водночас підпис, проставлений на зазначеній видатковій накладній, на думку відповідача, відрізняється від підпису директора Підприємства, що унеможливлює встановлення особи, що прийняла товар. Також Підприємство просило суд відмовити позивачу у задоволенні вимог щодо компенсації витрат на адвокатські послуги, оскільки ТОВ "КОЛОР С.І.М.", на думку Підприємства, не було надано належних доказів понесення таких витрат.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

У судові засідання, призначені на 16 серпня 2012 року та 30 серпня 2012 року ТОВ "Фенікс" не забезпечило явку свого повноважного представника, витребувані судом документи не надало, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направило.

Підприємство не забезпечило явку свого повноважного представника у судове засідання, призначене на 30 серпня 2012 року, проте надіслало клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв'язку з службовим відрядженням директора Підприємства, а також його головного бухгалтера та юрисконсульта.

Однак суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, оскільки явка представника Підприємства у судове засідання обов'язковою не визнавалась, крім того, розгляд даної справи вже відкладався ухвалою суду від 16 серпня 2012 року. Отже, Підприємству було надано достатньо часу для висловлення своєї правової позиції по суті спору та надання додаткових доказів.

Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу -підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами 1-5 статті 28 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 ГПК України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

За таких обставин, беручи до уваги те, що відповідачам надавалося достатньо часу для залучення до розгляду справи інших представників, а також для подання письмових пояснень та додаткових документів, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду даної справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представників ТОВ "Фенікс" та Підприємства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19 серпня 2010 року між ТОВ "КОЛОР С.І.М." та Підприємством був укладений договір постачання № 19/08-10, за умовами якого позивач взяв на себе обов'язок передати у власність відповідачу фарбу розміточну згідно з умовами тендерної документації та тендерної пропозиції, а відповідач, у свою чергу, -прийняти цей товар та оплатити його вартість на умовах даного договору (а.с. 10-12).

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.

Пунктом 1.2 вказаного договору передбачено, що найменування, кількість, комплектуючі та вартість одиниці зазначені в додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору.

Вартість цієї угоди складає 2 576 000 грн. 00 коп. (пункт 2.1 договору).

У пункті 2.2 договору сторони погодили, що замовник має можливість зменшувати обсяги закупівлі залежно від реальної потреби.

Відповідно до пункту 3.1 договору асортимент та кількість товару, що постачається, в кожній партії визначаються сторонами в індивідуальному порядку шляхом складання додаткових угод, які є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що поставка товару здійснюється на протязі одного календарного дня з моменту отримання постачальником письмової заявки замовника при умові досягнення сторонами згоди по суттєвим умовам поставки кожної партії.

Поставка товару здійснюється на умовах СРТ Правил "Інкотермс" у редакції 2000 року, Харківська обл., Харківський р-н, сел. Пісочин, вул. Технологічна, 5 (пункт 5.2 договору).

За пунктом 5.3 договору перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару замовнику в місці, зазначеному в вищезазначеному пункті договору.

Відповідно до положень вказаної угоди ТОВ "КОЛОР С.І.М." та Підприємство уклали додаток № 1 до договору, в якому визначили перелік та найменування товару згідно вимог, що зазначені в тендерній документації замовника, та були надані в Тендерній пропозиції переможця торгів (а.с. 13). Зі змісту вказаного додатку вбачається, що предметом закупівлі є фарба розміточна "Сигнакул" у кількості 100 тон на загальну суму 2 150 000 грн. 00 коп., розчинник "Сигнакул" у кількості 3 тони загальною вартістю 51 000 грн. 00 коп. та світлоповертаючі кульки в кількості 30 тон на загальну суму 375 000 грн. 00 коп.

На виконання умов договору листом від 1 жовтня 2010 року № 1251 Підприємство направило на адресу позивача заявку, в якій просило здійснити поставку розміточної фарби у кількості 12 тон, склокульок у кількості 4,2 тони, а також розчинника у кількості 0,36 тони (а.с. 14).

Судом встановлено, що позивач поставив відповідачу вищезазначену продукцію на загальну суму 300 599 грн. 90 коп. Факт поставки підтверджується наданими позивачем видатковою накладною від 6 жовтня 2010 року № РН-0000415 (а.с. 15), товарно-транспортною накладною від 6 жовтня 2010 року (а.с. 17), а також податковою накладною від 6 жовтня 2010 року № 476 (а.с. 65).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором від 19 серпня 2010 року № 19/08-10 свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що замовник повинен оплатити вартість поставленого товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 60 банківських днів з моменту отримання товару (датою отримання товару є наступний день від дати видаткової накладної) та рахунку-фактури.

Заперечуючи проти позову, Підприємство, зокрема, вказувало на те, що в порушення умов вищезазначеного пункту договору постачальник не надав замовнику оригіналу рахунку-фактури.

Водночас у матеріалах справи міститься копія листа ТОВ "КОЛОР С.І.М." від 10 квітня 2012 року № 300, адресованого Підприємству, яким на виконання пункту 6.1 договору позивач направив замовнику оригінал рахунку-фактури від 4 жовтня 2010 року № СФ-0021173, відповідно до якого останній мав оплатити поставлений товар (а.с. 51). Факт направлення вищезазначеного листа підтверджується наявними у матеріалах даної справи копіями фіскального чеку від 10 квітня 2012 року № 2162 та опису вкладення у цінний лист з відтиском календарного штемпеля відділення поштового зв'язку (а.с. 52-53). Зі змісту наданого позивачем рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 10 квітня 2012 року вбачається, що даний лист та оригінал рахунку фактури Підприємство отримало 12 квітня 2012 року (а.с. 66).

За таких обставин доводи Підприємства щодо неотримання останнім рахунку-фактури на оплату поставленої продукції не беруться судом до уваги.

Твердження Підприємства про невідповідність видаткової накладної від 6 жовтня 2010 року № РН-0000415 вимогам закону, про невідповідність підпису, проставленого на вказаній накладній, підпису директора Підприємства та відсутність належним чином оформленої довіреності Підприємства на отримання вказаних товарно-матеріальних цінностей оцінюються судом критично, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Статтею 246 ЦК України встановлено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Водночас частиною 2 статті 80 ЦК України унормовано, що юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Відтак, юридична особа може здійснювати свої права самостійно, або через уповноваженого нею у встановленому законом порядку представника.

Відповідно до частини 2 статті 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

З видаткової накладної від 6 жовтня 2010 року № РН-0000415 вбачається, що на ній присутній відтиск мокрої печатки Підприємства, що являється доказом прийняття товару безпосередньо вказаною юридичною особою.

Частиною 1 статті 92 ЦК України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (частина 3 вищезазначеної статті).

Судом встановлено, що зазначена накладна також підписана посадовою особою Підприємства -її головним бухгалтером.

Водночас Підприємством не було надано належних та допустимих доказів того, що при підписанні вказаної накладної дана особа діяла з перевищенням наданих їй повноважень, а також не було доведено, що позивач знав чи за всіма обставинами міг знати про відсутність у цієї особи повноважень на вчинення такої дії.

Проте всупереч умовам договору Підприємство взятий на себе обов'язок по оплаті вартості даного товару у встановлений строк не виконало, заборгувавши таким чином ТОВ "КОЛОР С.І.М." 300 599 грн. 90 коп.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу за договором № 19/08-10 від 19 серпня 2010 року, яка складає 300 599 грн. 90 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Підприємство на момент прийняття рішення не надало документів, які б могли свідчити про погашення вказаної заборгованості перед ТОВ "КОЛОР С.І.М.", суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог позивача про стягнення з Підприємства 297 599 грн. 88 коп., у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Судом також встановлено, що з метою належного виконання вказаного договору 19 серпня 2010 року між позивачем та ТОВ "Фенікс" був укладений договір поруки № 19/08, відповідно до якого останнє взяло на себе обов'язок частково відповідати перед ТОВ "КОЛОР С.І.М." за виконання зобов'язань Підприємства згідно вищезазначеного договору у розмірі 3 000 грн. 00 коп.

Водночас при дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що укладений між позивачем та ТОВ "Фенікс" договір поруки від 19 серпня 2010 року № 19/08 на момент подання даного позову припинив свою дію.

Так, у пункті 6.1 даного договору сторони погодили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2010 року.

Частиною 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частинами 1, 2 статті 533 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У той же час частиною 4 статті 559 ЦК України унормовано, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Оскільки вказаний договір припинив свою дію, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги ТОВ "КОЛОР С.І.М." до ТОВ "Фенікс" про стягнення 3 000 грн. 00 коп., у зв'язку з чим позов у цій частині не підлягає задоволенню.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Також позивач просив суд стягнути з відповідачів 34 000 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

Частиною 5 статті 49 ГПК України зокрема передбачено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову -на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Частиною 1 статті 12 вказаного Закону (що був чинним на момент виникнення даних правовідносин) унормовано, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Судом встановлено, що 19 березня 2012 року між ТОВ "КОЛОР С.І.М." та адвокатським об'єднанням "Скорпіон" був укладений договір про надання адвокатських послуг № 19/03, відповідно до якого останнє зобов'язалося надати позивачу послуги по веденню справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОР С.І.М." до дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення боргу, а позивач, в свою чергу, - прийняти послуги виконавця та провести їх оплату на умовах та у розмірі, визначеному цим договором.

Пунктом 4.1 даної угоди встановлено, що загальна вартість послуг, наданих виконавцем по веденню справи, зазначеної в пункті 1 цього договору, складає 34 000 грн. 00 коп.

До матеріалів справи позивачем було долучено ордер на ведення справи в порядку господарського судочинства (а.с. 26), акт виконаних робіт по договору про надання адвокатських послуг № 19/03 від 19 березня 2012 року (а.с. 34), рахунок від 30 березня 2012 року на суму 34 000 грн. 00 коп., що був виставлений позивачу за надані послуги (а.с. 34), а також копію платіжного доручення від 30 березня 2012 року № 9859, що підтверджує факт перерахування ТОВ "КОЛОР С.І.М." вказаної суми на рахунок адвокатського об'єднання "Скорпіон" (а.с. 63).

Водночас, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про часткове задоволення вказаної вимоги з огляду на наступне.

Відповідно до статті 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року, гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе:

1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення;

2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі;

3) необхідність виїзду у відрядження;

4) важливість доручення для клієнта;

5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт;

6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт;

7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення;

8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом;

9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жодний з названих факторів, не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню в їх взаємозв'язку стосовно до обставин кожного конкретного випадку.

Водночас у відповідності до пункту 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 4 березня 1998 № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (з наступними доповненнями і змінами) зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи вартості економних транспортних послуг, вартості оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; відомостей органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; а також враховуючи здатність кожної юридичної особи бути позивачем та відповідачем у суді відповідно до частини другої статті 80 ЦК України, отримання позивачем юридичних послуг, пов'язаних з представленням інтересів останнього, не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір конкретного адвоката, який представлятиме його інтереси є його особистим правом; беручи до уваги ціну позову, тривалість розгляду і складність справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 34 000 грн. 00 коп. є неспіврозмірними та завищеними.

Дослідивши матеріали справи, а також враховуючи вищезазначені приписи законодавства України, суд дійшов висновку про зменшення вищезазначеної суми до 12 000 грн. 00 коп.

Оскільки даний позов підлягає задоволенню в частині стягнення з Підприємства 297 599 грн. 88 коп. основного боргу, витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 12 000 грн. 00 коп. підлягають стягненню з вищезазначеної особи в повному обсязі.

Посилання Підприємства на те, що в господарському суді Рівненської області знаходяться дві справи між тими ж сторонами про стягнення заборгованості не беруться судом до уваги, оскільки в порушення вимог статей 33, 34 ГПК України останнім не було надано жодного доказу на підтвердження даного факту.

У той же час в судовому засіданні представник позивача пояснив, що в провадженні господарського суду Рівненської області знаходиться лише одна справа за участю товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОР С.І.М.", дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України та товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс", предметом якої є стягнення заборгованості в сумі 300 599 грн. 90 коп. Вищенаведений договір уповноважував представника позивача на ведення саме цієї справи з метою стягнення вищезазначеної заборгованості. Інших справ між вказаними сторонами щодо стягнення з Підприємства інших сум заборгованості господарським судом по суті не вирішувалося.

Враховуючи те, що Підприємство не довело належними та допустимими доказами обґрунтованості своїх заперечень, суд дійшов висновку про те, що дані твердження вказаного відповідача є необґрунтованими.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (61202, місто Харків, вулиця Ахсарова, будинок 2, ідентифікаційний код: 31941174) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОР С.І.М." (35312, Рівненська область, селище міського типу Клевань, вулиця Центральна, будинок 38, ідентифікаційний код: 31299514) 297 599 (двісті дев'яносто сім тисяч п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 88 коп. основного боргу, а також 5 952 (п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві) грн. 00 коп. судового збору та 12 000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛОР С.І.М." до товариства з обмеженою відповідальністю "Фенікс" про стягнення 3 000 грн. 00 коп. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 4 вересня 2012 року

Суддя Є.В. Павленко