Постанова № 25900644, 04.09.2012, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2012 року Справа № 28/5005/8583/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Крутовських В.І. -доповідач,

суддів: Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.

при секретарі судового засідання Лазаренко П.М.

за участю представників сторін:

від позивача : Грабильникова Т.Л. представник, довіреність №105 від 02.08.12р.;

від відповідача: ОСОБА_5 представник, довіреність №б/н від 15.01.11р.;

від третьої особи: Іванова Л.І. представник, довіреність №16-13/100 від 03.09.12р.;

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2012 року у справі №28/5005/8583/2011

за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м.Дніпропетровськ

третя особа: Головне управління статистики у Дніпропетровській області, м.Дніпропетровськ

про стягнення 28 630 грн. 10 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 неустойки в сумі 28 630 грн. 10 коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2012 року у справі №28/5005/8583/2011 (суддя -Манько Г.В.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Державного бюджету України неустойку у розмірі 28 630 грн. 10 коп.

Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 в доход державного бюджету Управління Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська державне мито в сумі 286 грн. 30 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в розмірі 25% від заявлених в позовній заяві вимог.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.08.2012р. у справі №28/5005/8583/2011 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2012 року у справі №28/5005/8583/2011 без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 -без задоволення.

Третя особа у письмових поясненнях на апеляційну скаргу зазначила про залишення прийняття рішення на розсуд суду.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін та третьої особи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду підлягає зміні, а апеляційна скарга -частковому задоволенню, приймаючи до уваги наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 було укладено договір від 01.09.2005 р. № 12/02-1870-ОД оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, а саме: вбудованого приміщення будівлі, площею 67,1 кв.м, розміщеного за адресою: АДРЕСА_2, що знаходиться на балансі Головного управління статистики у Дніпропетровській області.

Відповідно до ч.1. ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до додаткової угоди від 06.03.2007р. до договору оренди від 01.09.05р. № 12/02-1870-ОД змінено розмір орендної плати у п.п. 3.1, 3.3 договору: орендна плата у розмірі 855,32 грн. перераховується таким чином: 50% - до державного бюджету України - у розмірі 427,66 грн; 50 % - балансоутримувачу - у розмірі 427,66 грн.

Згідно ст. 763 ч. 1 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

У п.10.1 договору сторонами визначено, що договір діє з 01.09.05р по 01.05.06р. включно.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, при повній оплаті за договором і при наданні інформації щодо виконання умов цього договору, а саме: наявності договору страхування, дозволу пожежної інспекції та узгодження Балансоутримувача, договір за заявою Орендаря щодо продовження терміну дії, може бути продовжений на тих самих умовах, які передбачені в договорі.

Згідно додаткової угоди від 10.05.2007р. до договору оренди від 01.09.05 р. № 12/02-1870- ОД цей договір пролонговано до 01.09.2007р.

У відповідності до додаткової угоди від 10.10.2007р. до договору оренди від 01.09.05р. № 12/02-1870-ОД цей договір пролонговано до 01.05.2008р.

Згідно додаткової угоди від 07.07.2008р. до договору оренди від 01.09.05р. № 12/02-1870-ОД цей договір пролонговано до 01.01.09р.

Відповідно до приписів ст. 764 цього Кодексу договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором за двох умов: якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму; і за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця.

Аналогічна норма міститься в статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається подовжений на той самий термін та на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним протягом одного місяця після закінчення строку договору.

Згідно п.2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

З наведених норм вбачається, що підставою припинення договору оренди є закінчення строку дії договору за умови, що орендодавець зажадає повернення йому майна. При відсутності такої вимоги договір не припиняється.

На виконання статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та п. 10.1 договору оренди регіональне відділення направило відповідачу лист від 13.01.09 р. № 18-03-00206 про те, що спірний договір припинив свою дію з 01.01.2009 р. Цей лист було отримано відповідачем, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Отже, Орендодавець скористався своїм правом передбаченим чинним законодавством та п. 10.1 договору оренди та повідомив Орендаря про припинення договору оренди, надіславши на його адресу відповідного листа протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору.

Згідно з частиною шостою статті 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відносини положення ЦК України з урахування особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 525 України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

За статтею 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Правові наслідки припинення договору оренди щодо майна, яке є державною та комунальною власністю, встановлює також ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ч. 1 ст. 27 зазначеного Закону, у разі закінчення строку дії договору оренди та відмови від його продовження, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

У разі припинення договору оренди за обставин, зазначених у частині першій цієї статті, орендар окремого індивідуально визначеного майна зобов'язаний повернути це майно відповідному підприємству, господарському товариству, створеному в процесі приватизації (корпоратизації), або його правонаступнику (ч. 3 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відповідно до п. 2.5. договору, у разі припинення договору майно повертається орендарем балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю за цим Договором. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Відповідач не повернув орендоване приміщення згідно акту приймання-передачі і продовжував безпідставно користуватися державним майном у позадоговірний період.

Згідно ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Сума неустойки за користування річчю за час прострочення, за розрахунком позивача, складає 28630 грн. 10 коп.

Проте, зважаючи на те, що за спірний період відповідачем до державного бюджету були сплачені грошові кошти у одному розмірі плати за користування річчю, (тобто, 50 % від подвійної плати), про що свідчать платіжні документи, залучені до матеріалів справи, та вказаний факт не заперечувався представником позивача в судовому засіданні, до стягнення підлягає неустойка в сумі 14315 грн. 05 коп.

Вказана неустойка є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому застосування до неї спеціальної позовної давності ст. 258 УК України) є неправильним.

Дана позиція узгоджена з позицією Верховного суду України, викладеного в постанові № 40/117 від 20.03.2012 р.

Таким чином позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню у сумі 14315 грн. 05 коп.

Щодо заявленого клопотання відповідача про зменшення неустойки та розстрочки виконання рішення суду, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Як зазначено в п.2 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12 вересня 1996 року № 02-5/333 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Разом з тим, відповідачем не було надано належних доказів, в розумінні ст. 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, існування виняткових обставин та інших обставин, які мають істотне значення для зменшення неустойки та розстрочки виконання рішення суду.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що господарським судом було порушено приписи ст. 77 ГПК України та не відкладено розгляд справи в зв`язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, що призвело до порушення прав останнього як сторони не можуть бути прийняті до уваги суду.

Оскільки, відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явились в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляд справи, вирішити спір по суті.

В матеріалах справи № 28/5005/8583/2011 було достатньо доказів для вирішення даного господарського спору без участі відповідача.

Крім того, відповідно до абзацу п'ять підпункту 3.6. пункту 3 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97р. N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника відповідачем не доведена.

Приймаючи до уваги викладене, рішення господарського суду підлягає зміні, а апеляційна скарга -частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (м.Дніпропетровськ) частково задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.07.2012 року у справі №28/5005/8583/2011 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

" Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (49125, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок: 31113093700079, УДК у Дніпропетровському районі міста Дніпропетровська, призначення платежу -: *; 101 ; ; *22080200*2144821555* № 12/02-1870-ОД *01.09.05*13467337*2*; код МФО 805012) неустойку у розмірі 14 315 грн. 05 коп.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (49125, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) в доход Державного бюджету Управління Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська державне мито в сумі 143 грн. 15 коп.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (49125, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) в доход Держбюджету Управління Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн. 00 коп.

В решті позовних вимог відмовити ".

Накази господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2012р. по справі № 28/5005/8583/2011 визнати такими, що не підлягають виконанню.

Стягнути з регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (49000, м. Дніпропетровськ, вул.Комсомольська, 58, код ЄДРПОУ 13467337) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 402 грн. 38 коп. витрат по апеляційній скарзі.

Виконання даної постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Головуючий В.І. Крутовських

Суддя А.К. Дмитренко

Суддя А.Є. Прокопенко