Постанова № 25899431, 04.09.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2012 р.Справа № 5017/782/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Белянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від позивача: Троць О.А. (довіреність № 157/6 від 03.01.2012 року)

від відповідача : Лужанський П.С. (довіреність б/н від 04.01.2012 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства „Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова"

на рішення господарського суду Одеської області від „29" травня 2012 року, повний текст якого складено та підписано „05" червня 2012 року

по справі № 5017/782/2012

за позовом Державного підприємства „Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова", м. Дніпропетровськ

до: Спільного підприємства з іноземними інвестиціями „Татра -Юг" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса

про стягнення 986 796,62грн.

В С Т А Н О В И В :

14.03.2012 року Державне підприємство „Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" (далі по тексту -позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Спільного підприємства з іноземними інвестиціями „Татра -Юг" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі по тексту -відповідач) про стягнення 986 796,62грн., з яких: 812 409,79грн. -основного боргу; 87 975,18грн. -пені; 28 249,49грн. -3% річних; 58 162,16грн. -інфляційних витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 28.03.1996 року сторонами укладено договір оренди № 9649, згідно умов якого відповідач повинен проводити оплату орендованих приміщень та послуги за землю. В порушення умов договору оренди за відповідачем станом на 01.10.2012 року виникла заборгованість на загальну суму 812 409,79грн. На дану суму заборгованості відповідачу були нараховані штрафні санкції у вигляді пені, 3% річних та інфляційні втрати. Крім того, позивач просив стягнути з відповідачу всі судові витрати.

Рішенням господарського суду Одеської області від 29.05.2012 року по справі № 5017/782/2012 (суддя Демешин О.А.) в задоволенні позовних вимог Державному підприємству „Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" відмовлено.

Такий висновок суду мотивований тим, що позивачем по справі не доведено належними доказами існування заборгованості у відповідача перед позивачем по орендним платежам.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ДП „Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному об'ємі.

Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

На думку скаржника, господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення не прийняв до уваги акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.10.2011 року та угоди від 31.10.2011 року про розірвання договору оренди №9649 від 28.03.1996 року, згідно яких відповідач визнав борг у вказаних розмірах.

Крім того, скаржник вважає, що господарським судом залишилися по за увагою рішення господарських судів Одеської області від 20.09.2004 року по справі №15/204-04-6096 та від 21.10.2005 року по справі №1/267-05-6933, якими з відповідача на користь позивача була стягнута заборгованість по оплаті земельного податку за певний період, а також стягнуті штрафні санкції, що у відповідності до ч.2 ст.35 ГПК України є встановленими фактами.

СП з іноземними інвестиціями „Татра -Юг" у вигляді ТОВ надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він та його представник в судовому засіданні просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду -без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

Крім того, представником скаржника Троць О.А. в судовому засіданні 04.09.2012 року було заявлено клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів.

Колегія суддів вважає, що клопотання скаржника не підлягає задоволенню, оскільки представник скаржника, Троць О.А., була присутня при розгляді справи в суді першої інстанції та знала про необхідність надання цих доказів, так як ухвалами суду першої інстанції від 19.04., 08.05.2012 року представник позивача (скаржника) зобов'язувався надати: договір оренди №960 від 28.03.1996р. з усіма додатками та доповненнями до нього, протокол розбіжностей до договору оренди, докази здійснення оплати за користування земельною ділянкою на якій розташований цех №2 корп. 1; докази розміру площі земельної ділянки на якій знаходяться приміщення цеху №2 корп. 1; акт звірки взаєморозрахунків з відповідачем, а тому не довела ненадання цих додаткових доказів з причин, що не залежали від неї у відповідності до ч.1 статті 101 ГПК України.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив та заперечення на неї, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 28.03.1996 року між сторонами укладено договір оренди №9649, згідно умов якого позивач надав на умовах оренди відповідачу приміщення загальною площею 7630 кв. м. та виробниче обладнання для виготовлення трамвайних вагонів (п.1.1 договору).

Для проведення оплати за орендовані приміщення позивачем відповідачу були виставлені рахунки на загальну суму 1 347 553,99грн.

Згідно п.3.3 договору відповідач також повинен сплачувати послуги за землю по цінам на момент виставлення рахунку.

В період дії договору позивачем, у відповідності до п. 3.3 договору, були виставлені рахунки відповідачу для сплати за землю на загальну суму 328 878,94грн.

Пунктом 3.4 Договору сторони передбачили, що оплата проводиться щоквартально до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.

Відповідач в порушення умов договору розраховувався не в повному обсязі чим допустив заборгованість по двом видам платежів, яка станом на 01.10.2011 року склала 812 409,79грн.

Крім того, відповідно до Додатку №3 до Договору сторони передбачили, що при порушенні строків внесення орендної плати проводиться нарахування пені в розмірі не менш ніж 0,5% від суми заборгованості за кожний прострочений день.

В зв'язку з тим, що відповідач допустив порушення умов договору в частині неповної оплати по орендним платежам, на суму основної заборгованості позивачем нараховані штрафні санкції.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог ДП „Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" та вважає, що його доводи, заперечення і вимоги, викладені як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.03.1996 року між сторонами укладено договір оренди за №9649.

В період дії договору позивачем відповідачу починаючи з липня 2009 року по червень 2011 року були виставлені рахунки для здійснення оплати за оренду приміщення загальною площею 7630 кв. м. та виробничого обладнання для виготовлення трамвайних вагонів на загальну суму 2 180 245,19грн.

Зазначені рахунки відповідачем сплачені частково. Всього відповідач перерахував позивачу в якості орендної плати 1 693 213,27грн. згідно Постанови Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 року „Методика розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна" та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 року №316 „Деякі питання оплати оренди державного майна", а саме починаючи з липня 2009 року відповідачем сплачені всі рахунки за оренду до 01.07.2010 року у розмірі 45%, а з 01.07.2010 року -80% у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 року №316.

Більш того, матеріалами справи встановлено, що починаючи з травня по червень 2009 року відповідачем переплачено відповідачу орендну плату в сумі 64 965,57грн. Так, відповідно до рішення господарського суду Одеської області від 06.06.2011 року по справі №6-20/65-10-2429, залишеним в силі Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.09.2011 року, відповідач був зобов'язаний здійснити перерахунок орендних платежів у відповідності до тимчасових змін у законодавстві, а саме у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2009 року №316 „Деякі питання оплати оренди державного майна" за період починаючи з травня 2009 року до 01.01.2011 року.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2009 року №414 „Про доповнення додатку 2 до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна" були внесені зміни в додаток 2 Методики, згідно яких додаток був доповнений пунктом 28-1 такого змісту: „Розміщення суб'єктів господарювання, що виготовляють рухомий склад міського електротранспорту". Цими змінами встановлена орендна ставка у розмірі 5 відсотків.

Між тим, не зважаючи на вище встановлені факти, які у відповідності до ч.2 ст.35 ГПК України не доводяться знову при вирішенні інших спорів, позивач не зробив перерахунок орендної плати, як того вимагалося рішенням господарського суду від 06.06.2011року, а навпаки, звернувся в березні 2012 року з позовом до господарського суду нараховуючи відповідачу орендну плату використуючи ставку у розмірі 15 відсотків.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідач станом на 01.01.2011 року, так і станом на 01.11.2011 року не мав заборгованості по орендній платі перед позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1 а.с.134-141).

Отже, посилання скаржника на акт звірки взаєморозрахунків від 01.10.2011 року є безпідставними, оскільки сам по собі акт являється похідним бухгалтерським документом в підтвердження якому необхідні первинні документи, а саме рахунки, які виставлялись відповідачу для сплати.

Між тим, як було вище зазначено, рахунки, які виставлялись для оплати відповідачу за оренду приміщення, не відповідають рішенню господарського суду Одеської області від 06.06.2011 року, яким позивач був зобов'язаний перерахувати виставлені рахунки у відповідності з „Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна", а тому як належні та допустимі докази не відповідають вимогам статей 33, 34 ГПК України.

Твердження скаржника в тій частині, що відповідачу виставлялись рахунки на сплату податку на землю у відповідності до діючого законодавства, не приймається колегією суддів до уваги, з наступних підстав.

У відповідності до п. 3.3 Договору оренди №9649 від 28.03.1996 року відповідач здійснює плату за землю у відповідності до закону України „Про плату за землю" по цінам на момент виставлення рахунку.

Між тим, даним Договором не встановлено розмір земельної ділянки на якій розташоване орендоване відповідачем приміщення цеху №32 корпусу №1, не зважаючи на те, що судом першої інстанції неодноразово вимагалося від позивача надання доказів стосовно розміру земельної ділянки (ухвали суду від 19.04. та від 08.05.2012 року).

Більш того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем виставлялися рахунки відповідачу по сплаті послуг за землю до 01.08.2009 року в сумі 10 767,60грн., але починаючи із серпня 2009 року без достатнього документального обґрунтування плата за послуги за землю чомусь зростає до 13 199,10грн.. Тому, суд першої інстанції наполягав на обґрунтування позовних вимог позивачем, так як передбачена договором загальна площа у 7630 кв. м. - є загальною площею орендованого відповідачем приміщення, а не земельною ділянкою.

Таким чином, колегія суддів вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги ДП „Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова", викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

ДП „Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ДП „Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова".

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 29.05.2012 року по справі № 5017/782/2012 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, з підстав викладених у мотивувальній частині постанови, а апеляційна скарга ДП „Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" -без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Рішення господарського суду Одеської області від „29" травня 2012 року по справі № 5017/782/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства „Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова" -без задоволення.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови

складено „6" вересня 2012 року.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров