Рішення № 25899176, 06.09.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2012 року справа № 5020-702/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр Еспрессо Хаус" (49050, м. Дніпропетровськ, пл. Ак. Стародубова, 1, оф. 121, ідентифікаційний номер 35737974)

До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (99005, АДРЕСА_1; АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

про стягнення 34816,00 грн.

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

позивача (ТОВ "Кедр Еспрессо Хаус") - Журікова І.В., довіреність № 3 від 12.12.2011;

відповідача (ФОП ОСОБА_2.): не з`явився;.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кедр Еспрессо Хаус" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 34816,00 грн. заборгованості по орендній платі по договору оренди обладнання, штрафу та компенсації за невиконання власних зобов`язань, а також стягнення вартості переданого обладнання.

Ухвалою від 22.06.2012 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Позовні вимоги мотивовано тим, що між сторонами у справі було укладено договір оренди обладнання, на підставі якого відповідачу було передано каво-машини, а відповідач зобов`язався оплачувати орендну плату в розмірі 5 % від вартості переданого за Актом прийому-передачі обладнання. Позивач посилається на факт утворення заборгованості по орендній платі за увесь час дії договору -з серпня 2008 року по березень 2012 включно в сумі 14620,00 грн., у зв`язку з чим, керуючись пунктами 5.5, 7.4.4 Договору, позивач також просить суд стягнути 11696,00 грн. штрафу та 1700,00 грн. компенсації. Додатково позивач просить стягнути вартість переданих каво-машин -в сумі 6800,00 грн.

Відповідач з доводами позовних вимог не погодився, надав відзив на позов, в якому зазначає про викуп спірних каво-машин та припинення орендних правовідносин. Також відповідач посилається на пропуск позивачем позовної давності та просить суд відмовити у позову в цих підстав (том 1 а.с.55).

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

12.08.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кедр Еспрессо Хаус" -Орендодавець, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 -Орендар, було укладено договір № 391с оренди обладнання, відповідно до пункту 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Орендодавець зобов`язується передати Орендарю, а Орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування обладнання та зобов`язується оплачувати орендну плату (а.с.8-10).

Найменування орендованого обладнання: кавомашина Brasilia RR 459, кавомашина Optima -2 штуки, в кількості, згідно всіх Актів прийому-передачі, які є невід`ємною частиною договору.

Пунктами 2.1, 2.2 договору встановлено, що орендоване майно вважається переданим Орендарю з моменту підписання Акту прийому-передачі. Строк оренди складає 36 календарних місяців з дати прийняття орендованого майна згідно акту прийому-передачі.

Відповідно до пункту 3.1 договору, розмір орендної плати з урахуванням ПДВ дорівнює 5 % від вартості обладнання, зазначеного в Акті прийому-передачі.

Пунктом 5.8 договору, сторони погодили, що Орендодавець зобов`язується щомісячно здійснювати закупівлю кави -зерно в розмірі не менш 5 кг на місяць за цінами діючого прайс-листа Орендодавця та на умовах Договору купівлі-продажу № 495с від 19.12.2007. При цьому, 3.2 договору передбачено, що у випадку виконання Орендарем зобов`язань вчасно й у повному обсязі згідно пункту 5.8 договору, оренда плата з урахуванням ПДВ становить 1,00 грн. на місяць за кожну одиницю обладнання.

Згідно з пунктами 5.1, 5.5, 5.6 Орендар зобов`язаний:

- використовувати орендоване майно відповідно до мети оренди, визначеної пунктом 1.5 даного договору;

- письмово, щомісяця до 5 числа, інформувати Продавця про місцезнаходження обладнання. У випадку відсутності даної інформації Орендодавець має право розірвати договір в односторонньому порядку і вимагати повернення обладнання або відшкодування повної його вартості, а також Покупець зобов`язаний сплатити Продавцеві штраф у розмірі 20 % від вартості орендованого майна за кожний випадок даного порушення;

- одночасно з підписанням даного Договору Орендар зобов`язаний укласти Договір купівлі-продажу з Орендодавцем для придбання кави з метою його використання на орендованому обладнанні, якщо такий договір не був підписаний раніше.

12.08.2008 між сторонами договору № 391с було складено та підписано Акт прийому-передачі орендованого майна, за яким відповідачеві передано кавомашину Brasilia RR 459 (заводський номер 123861) вартістю 3700,00 грн., кавомашини Optima -2 штуки (заводські номери ОРО 6311, ОРО 8305) вартістю 3100,00 грн. кожна (том 1 а.с.10 - зворот).

17.09.2008 сторонами договору № 391с від 12.08.2008 було складено Акт про повернення обладнання, яким зафіксовано факт повернення однієї кавомашини Optima (заводський номер ОРО 8305) (том 1 а.с.11).

Позивач посилається на факт утворення заборгованості по орендній платі за увесь час дії договору -з серпня 2008 року по березень 2012 включно в сумі 14620,00 грн. Керуючись пунктами 5.5, 7.4.4 Договору позивач також просить суд стягнути 11696,00 грн. штрафу за неповідомлення про місцезнаходження обладнання та 1700,00 грн. компенсації. Додатково позивач просить стягнути вартість обладнання -в сумі 6800,00 грн.

Дослідивши обставини справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає наявними підстави для часткового задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

В даному випадку сторони погодили розмір орендної плати:

- відповідно до пункту 3.1 договору - 5 % від вартості обладнання, зазначеного в Акті прийому-передачі.

- або відповідно до пункту 3.2 договору -1,00 грн. на місяць, однак, у випадку виконання Орендарем зобов`язань вчасно й у повному обсязі згідно пункту 5.8 договору (щомісячна закупівля кави -зерна в розмірі не менш 5 кг на місяць за цінами діючого прайс-листа Орендодавця та на умовах Договору купівлі-продажу № 495с від 19.12.2007).

Судом досліджено обставини щодо виконання сторонами пункту 5.8 договору та встановлено, що дійсно між сторонами у даній справі 19.12.2007 укладено Договір купівлі-продажу № 495с, протягом періоду з серпня 2008 року по листопад 2009 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 купував каву, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними (том 2 а.с. 3-84).

Також судом встановлено, що в провадженні господарського суду м.Севастополя перебуває інша справа - № 5020-773/2012 також за позовом ТОВ "Кедр Еспрессо Хаус" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по договору оренди обладнання № 392с від 12.08.2008 (орендна плата, штраф, компенсація) (том 1 а.с.63-68).

Із змісту наявних у справі матеріалів неможливо встановити факт купівлі Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 кави на підставі договору купівлі-продажу № 475с від 19.12.2007 саме у виконання договору у даній справі - № 391с від 12.08.2008.

Сам позивач пояснив суду, що закупівля Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 кави в період з серпня 2008 по листопад 2009 року зараховано по іншому договору № 392с від 12.08.2008 (в рамках господарської справи № 5020-773/2012).

Суд зазначає, що формулювання позовних вимог є правом саме позивача, у зв`язку з чим, приходить до висновку про правильність нарахування орендної плати по договору № 391с від 12.08.2008 в рамках даної справи виходячи з пункту 3.1 договору - 5 % від вартості обладнання, зазначеного в Акті прийому-передачі (3700 + 3100=6800 х 5 % = 340,00 грн. на місяць).

Що стосується строку нарахування орендної плати -43 місяці (за період з серпня 2008 року по березень 2012), то суд вважає такий строк обґрунтованим, виходячи з наступного.

Як зазначалось, пунктом 2.2 договору № 391с встановлено строк його дії -36 місяців з дати прийняття орендованого обладнання згідно Акту прийому-передачі (Акт складено 12.08.2008).

Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Як збоку позивача, так і збоку відповідача не представлено суду доказів існування заперечень щодо продовження орендних відносин по договору № 391с від 12.08.2008, у зв`язку з чим, такий договір був продовженим на той самий строк, який був раніше встановлений.

Пунктом 3.3 договору № 391с встановлено, що орендна плата нараховується за увесь період знаходження обладнання у Орендаря з першого по останній день місяця, в тому числі, за місяці, в яких обладнання було передано в оренду або повернуто Орендодавцеві по Акту прийому-передачі, незалежно від кількості днів фактичного користування.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованим нарахування орендної плати саме з серпня 2008 року та по березень 2012, що складає: 43 місяці х 340 грн. = 14620 грн.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 3.5 договору № 391с, Орендар оплачує орендну плату в гривнях на розрахунковий рахунок Орендодавця в строк до 15 числа місяця, наступного за місяцем, в якому орендувалось майно.

Відповідач припустився порушення умов Договору стосовно повного та своєчасного внесення орендної плати. Доказів погашення заборгованості відповідачем станом на момент прийняття цього рішення не надано.

За таких обставин, нарахування позивачем орендної плати на суму 14620,00 грн. є правомірним.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Виходячи із змісту пункту 3.5 договору, позивач знав про існування заборгованості та порушення його права на отримання орендної плати.

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В даному випадку, відповідач у відзиві на позов від 23.07.2012 заявив про застосування позовної давності до позовних вимог.

Приймаючи до уваги той факт, що позов у даній справі було заявлено 20.06.2012 (том 1 а.с.18), суд приходить до висновку про необхідність застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення заборгованості по орендній платі за період з серпня 2008 року по травень 2009 року включно та необхідність стягнення орендної плати за період з червня 2009 року по березень 2012 року: 34 місяці х 340 грн. = 11560,00 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача штраф в сумі 11696,00 грн. на підставі пункту 5.5 договору № 391с, компенсацію в сумі 1700,00 грн. та підставі пункту 7.4.4 договору та вартість обладнання у зв`язку з розірванням договору.

Надаючи оцінку таким вимогам, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України закріплено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 5.5 договору, Орендар зобов`язався письмово, щомісяця до 5 числа, інформувати Продавця про місцезнаходження обладнання. У випадку відсутності даної інформації Орендодавець має право розірвати договір в односторонньому порядку і вимагати повернення обладнання або відшкодування повної його вартості, а також Покупець зобов`язаний сплатити Продавцеві штраф у розмірі 20 % від вартості орендованого майна за кожний випадок даного порушення.

Згідно з пунктом 7.4.4 Договору, у випадку, якщо Орендар ініціює розірвання договору раніше строку, зазначеного в пункті 2.2 із причин, не передбачених пунктом 8.6 даного договору, а також у випадку розірвання договору з ініціативи Орендодавця у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням Орендарем умов Договору, Орендар зобов`язаний повернути обладнання в строк і на умовах, передбачених пунктами 6.1, 8.6 Договору, і виплатити Орендодавцеві компенсацію в розмірі рівному п`яти орендним платам згідно пункту 3.1 даного договору

Пунктом 8.6 Договору № 391с встановлено, що у випадку невиконання або неналежного виконання умов договору добросовісна Сторона має право в односторонньому порядку розірвати діючий договір. В такому випадку добросовісна сторона письмово повідомляє іншу Сторону про розірвання договору оренди, а також приводить докази невиконання умов договору іншою Стороною. Документи, що підтверджують факт відправлення зазначеного повідомлення, свідчать про розірвання договору.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Кедр Еспрессо Хаус" на адресу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 було направлено повідомлення, в якому зазначалось про існування заборгованості по договору оренди обладнання № 391с, про розірвання договору та необхідність повернення обладнання і оплати орендної плати, компенсації та штрафу. Даний лист відправлено 27.03.2012 на адресу, вказану самим відповідачем в договорі № 391с (том 1 а.с.12-14).

Частинами 1, 3 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

В даному випадку право на одностороннє розірвання договору передбачено пунктами 5.5, 8.6 Договору № 391с. Факт відправки 27.03.2012 листа на адресу відповідача свідчить про розірвання договору.

Оскільки відповідачем не представлено суду доказів виконання ним обов`язку відповідно до пункту 5.5 Договору № 391с, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі 11696,00 грн. на підставі пункту 5.5 договору № 391с, компенсації в сумі 1700,00 грн. та підставі пункту 7.4.4 договору та вартості обладнання в сумі 6800,00 грн. на підставі пункту 5.5 договору обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

При цьому, виходячи із заявленої відповідачем до застосування та підлягаючої застосуванню позовної давності, штраф може стягується за 34 місяці порушення (з червня 2008 року по березень 2012 року), що складає: 1360 (20 % вартості) х 34 місяці = 46240,00 грн., однак самим позивачем заявлено до стягнення 11696,00 грн., що являється його правом.

Суд також зазначає, що встановлення сторонами в договорі такого виду забезпечення виконання зобов`язання, як компенсація - в розмірі рівному п`яти орендним платам, не суперечить вимогам чинного законодавства.

Право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною другою статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22.11.2010 № 14/80-09-2056, доведена Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249.

Надаючи оцінку доводам відповідач про викуп ним отриманого в оренду по договору № 391с обладнання та, таким чином, припинення орендних відносин, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідачем представлено видаткові касові ордери від 29.09., 06.10. та 17.10.2008, із змісту яких вбачається факт передачі грошових коштів на загальну суму 6800,00 грн. за кавомашини Brasilia RR 459 (заводський номер 123861), Optima -2 штуки (заводські номери ОРО 6311, ОРО 8305) (том 1 а.с.60-63).

В той же час, відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, суд звертає увагу на Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (із змінами від 29.04.2009 № 252), пунктом 1.2 якого визначено, що касовий ордер -первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

Пунктом 2.2 вказаного Положення встановлено, що підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків.

Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

У разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень -словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору.

Якщо видача готівки проводиться за довіреністю, оформленою у встановленому порядку згідно із законодавством України, то в тексті ордера після прізвища, імені та по батькові одержувача готівки бухгалтер зазначає прізвище, ім'я та по батькові особи, якій довірено одержати готівку. У разі видачі готівки за видатковою відомістю перед підписом про одержання грошей касир робить у ній напис "За довіреністю". Видача готівки за довіреністю проводиться відповідно до вимог, передбачених у пункті 3.5 цієї глави. Довіреність залишається в касира і додається до видаткового касового ордера або видаткової відомості. ( п.3.6.Положення 637).

У касових ордерах зазначається підстава для їх складання і перелічуються додані до них документи. ( п.3.10.Положення 637).

Під час одержання касових ордерів або видаткових відомостей касир зобов'язаний перевірити: наявність і справжність на документах відповідних підписів, а на видатковій відомості - дозвільного напису керівника підприємства або осіб, які ним уповноважені; правильність оформлення документів, наявність усіх реквізитів; - наявність перелічених у документах додатків.

У разі невиконання хоча б однієї із зазначених вимог касир повертає документи для відповідного оформлення.

Відповідно до пункту 3.12 Положення, касові ордери або видаткові відомості одразу ж після одержання або видачі за ними готівки підписуються касиром, а на доданих до них документах ставиться відбиток штампа І або напис "Оплачено" із зазначенням дати (число, місяць, рік).

Касові документи після складання касиром звіту та оброблення цього звіту комплектуються в хронологічному порядку, нумеруються, переплітаються в окремі папки та зберігаються відповідно до законодавства України відповідальною особою, на яку керівником покладено обов'язок щодо їх зберігання (пункт 3.13.Положення № 637).

Усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі(пункт 4.2. Положення № 637).

В даному випадку, у наданих відповідачем видаткових касових ордерах відсутні: номер документа ( № 1 в таблиці); кореспондуючий рахунок, субрахунок ( № 4 в таблиці); не вказано по батькові особу яка отримала кошти; в графі «підстава»вказано «за кавомолку», що не дає можливості зрозуміти, саме за яку господарську операцію відносно вказаного обладнання начебто відбувалась передача коштів (продаж, міна, ремонт, відшкодування шкоди тощо); відсутні додатки - довіреність або інше, якою би власник майна уповноважував фізичну особу вчиняти певні правочини, отримувати готівку тощо; в графі «видав касир»не вказано прізвище, ініціали посадової особи, а є тільки розпис, якій не дає можливості встановити прізвище особи;

Суд також звертає увагу на той факт, що особою, яка ніби-то отримувала кошти від відповідача вказано -«Шевчук Олександр».

Однак, із змісту наданих позивачем доказів вбачається, що на підставі наказу № 3 від 01.12.2008 було прийнято на роботу до ТОВ «Кедр Еспрессо Хаус» робітників згідно з Додатком № 1 з 01.12.2008. Згідно пункту 22 додатку № 1 до наказу, прийнято на роботу ОСОБА_4, підрозділ СО, на посаду керівника регіонального офісу.

Прийняття на роботу відбулось на підставі заяви ОСОБА_4 про прийняття на роботу до ТОВ «Кедр Еспрессо Хаус»від 28.11.2008року, а на підставі наказу № 2 від 21.01.2011 ОСОБА_4 звільнено з займаної посади за власним бажанням за статтею 38 КЗоТ України з 21.01.2011 року. Звільнення відбулось на підставі заяви самого ОСОБА_4 від 06.01.2011 (том 2 а.с.123-129).

Таким чином, ОСОБА_4 працював в ТОВ «Кедр Еспрессо Хаус»на посаді керівника регіонального офісу в період з 01.12.2008 по 21.01.2011 року, та станом на дату складання видаткових касових ордерів (29.09., 06.10., 17.10.2008) працівником позивача не являвся.

Суду не представлено доказів уповноваження ОСОБА_4 від імені ТОВ «Кедр Еспрессо Хаус»на вчинення будь-яких дій, пов'язаних з розпорядженням майном Товариства, зокрема, відносно отримання-передачі грошових коштів, при тому, що згідно пункту 11.7 Статуту ТОВ «Кедр Еспрессо Хаус»лише Директор має право без довіреності представляти Товариство у відносинах з державними органами (установами), юридичними та фізичними особами та здійснювати будь-які дії від імені Товариства, включаючи укладення без обмежень угод (договорів, контрактів), управління, розпоряджання активами Товариства та видачу довіреностей, а також мають право першого підпису на фінансових та банківських (платіжних) документах з урахуванням положень статті 11.2. та статті 11.3. цього Статуту.

На підставі викладеного, посилання відповідача на видаткові касові ордери суд визнає безпідставним.

Відповідач у судових засіданнях, в якості доказів укладення між сторонами договору купівлі-продажу кавомашин, переданих по договору № 391с, також посилався на поведінку сторін, зокрема, відсутність збоку ТОВ «Кедр Еспрессо Хаус»протягом 3-х років поспіль дій по стягненню орендної плати та вартості обладнання.

Однак, суд вважає такі доводи безпідставними, оскільки за відсутності належних доказів переходу права власності, відповідач був зобов`язаний в силу пунктів 3.1-3.3, 3.5 Договору № 391с оплачувати орендну плату. При цьому, стягнення орендної плати в примусовому порядку є правом позивача, яке може реалізовуватись на власний розсуд.

Згідно з частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр Еспрессо Хаус" задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (99005, АДРЕСА_1; АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр Еспрессо Хаус" (49050, м. Дніпропетровськ, пл. Ак. Стародубова, 1, оф. 121, ідентифікаційний номер 35737974) заборгованість по орендній платі в сумі 11560,00 грн., штраф в сумі 11696,00 грн., компенсацію в сумі 1700,00 грн., а також вартість обладнання, переданого по Договору оренди обладнання № 391с від 12.08.2008, в сумі 6800,00 грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (99005, АДРЕСА_1; АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кедр Еспрессо Хаус" (49050, м. Дніпропетровськ, пл. Ак. Стародубова, 1, оф. 121, ідентифікаційний номер 35737974) судовий збір в сумі 1468,02 грн.

Повне рішення складено 07.09.2012.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис Погребняк О.С.