Рішення № 25899117, 21.08.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-57/8106-2012 21.08.12

За позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»

До Приватного акціонерного товариства «Іса Прайм Девелопментс»

Про визнання права власності на предмет іпотеки

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Рибіцька Ю.Б.

від відповідача: Король Д.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»звернулось з позовом до Приватного акціонерного товариства «Іса Прайм Девелопментс»в якому в рахунок погашення заборгованості Приватного акціонерного товариства «ІСА Прайм Девелопментс»перед Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк»в розмірі 233 436 000, 00 грн. за договором кредиту №18/076-КР від 28.04.2005 року просить в судовому порядку звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором від 12 вересня 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М., зареєстрованим в реєстрі за №1492, - нежилу будівлю (літера В), загальною площею 17 532,50 кв. м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, буд. 4 шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та визнати за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк»право власності на предмет іпотеки, а саме, нежилу будівлю (літ. В) загальною площею 17 532,50 кв. м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, будинок 4.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2012 року порушено провадження у справі №5011-57/8106-2012, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 10.07.2012 року за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2012 року в порядку

ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи №5011-57/8106-2012 відкладений на 17.07.2012 року.

16.07.2012 року через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про витребування в порядку

ст. 38 Господарського процесуального кодексу України від Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»інформацію щодо того за ким та на якій підставі зареєстровано право власності на нежилу будівлю (Літера В) загальною площею 17 532,50 кв.м.,

що розташована за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 4, а також уповноваження представника позивача -Такачука Олександра Вікторовича на отримання витребуваної інформації в Комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна».

У процесі розгляду справи відповідачем заявлено клопотання про колегіальний розгляд справи №5011-57/8106-2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2012 року задоволено клопотання представника позивача про витребування від Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України доказів у справі, а саме, витребувано інформацію щодо того за ким та на якій підставі зареєстровано право власності на нежилу будівлю (літера В), загальною площею

17 532,50 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 4.

У судових засіданнях 17.07.2012 року та 24.07.2012 року у розгляді справи

№5011-57/8106-2012 Господарським судом міста Києва оголошувались перерви до 24.07.2012 року та 02.08.2012 року відповідно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи №5011-57/8106-2012 відкладався на 14.08.2012 року.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 13.08.2012 року у зв'язку з перебуванням судді Гулевець О.В. у відпустці справу №5011-57/8106-2012 передано на розгляд судді Пригунової А.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2012 року справа

№5011-57/8106-2012 прийнята до розгляду суддею Пригуновою А.Б.

13.08.2012 року представником позивача через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва надано додаткові пояснення та документи у справі.

Також представником позивача надано лист Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»№29416 (И-2012) від 08.08.2012 року в якому зазначено, що станом на 07.08.2012 року згідно з даними Бюро по нежитловому фонду нежила будівля площею 15 988,5 кв.м. (літ. В) за адресою вул. М. Грінченка, 4 на праві власності зареєстрована за Закритим акціонерним товариством «Іса Прайм Девелопментс»на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Портновою Т.В. приватним нотаріусом Київського міськнотокругу 27.04.2005 року №215.

У судовому засіданні 14.08.2012 року представником відповідача подано суду клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи про визначення вартості предмета іпотеки у справі №5011-57/8106-2012 року, зокрема, представник відповідача просив поставити на вирішення будівельно-технічної експертизи питання -яка дійсна (реальна) вартість нежилої будівлі (літ. В), загальною площею 17 532,50 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М. Грінченка, 4 та належить Закритому акціонерному товариству «Іса Прайм Девелопментс (ПрАТ «Іса Прайм Девелопментс») з урахуванням його фізичного зносу на момент оцінки. Вирішення зазначеного клопотання судом було перенесено.

У даному судовому засіданні розглянувши подане клопотання відповідача про призначення колегіального розгляду даної справи та зважаючи на заявлене ним усне клопотання про відмову від колегіального розгляду справи, суд відзначає наступне.

Згідно зі ст. 4-6 справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто у складі трьох суддів.

Тож, за загальним правилом, призначення колегіального розгляду можливе як з ініціативи суду, так і за клопотанням сторін.

Разом з тим, проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, суд приходить до висновку, що дана справа не відноситься до категорії складаних, а тому відсутні підстави для здійснення розгляду справи у складі трьох суддів.

Щодо заявленого відповідачем 14.08.2012р. клопотання про призначення експертизи, суд не вбачає підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

В обгрунтування наданого суду клопотання представник відповідача зазначив, що наданий позивачем звіт про оцінку предмету іпотеки не є належним доказом вартості предмету іпотеки з огляду на наявні в матеріалах справи інші докази, в яких містяться відомості про вартість предмету іпотеки, що, в свою чергу, значно різниться з наведеною у звіті про оцінку предмету іпотеки, наданому позивачем.

Зокрема, представник відповідача посилається на вартість предмету іпотеки, визначеному за згодою сторін в іпотечному договорі 373 000 000,00 грн., в той час як у звіті вартість визначена на рівні 233 436 000,00 грн.

Також представником відповідача надано звіт на виконання договору про надання консультаційних послуг №00011/Д від 12.07.2012 року, виготовлений Товариством з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «Благовіст»Парус», в якому міститься висновок про вартість квадратного метра площі предмету іпотеки -

20 000,00 грн., посилаючись на який, представник відповідача зазначає про вартість предмета іпотеки на рівні 350 650 000,00 грн.

Так, відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи»№4 від 23.03.2012 року судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 Господарського процесуального кодексу України експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку»іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

В силу наведених норм закону, вартість предмету іпотеки є тією обставиною, що може підтверджуватись виключно оцінкою, проведеною суб'єктом оціночної діяльності.

Вартість предмету іпотеки, що наведена в іпотечному договорі, на який посилається представник відповідача, визначена за згодою сторін, а не суб'єктом оціночної діяльності станом на травень 2007 року, тобто, на момент укладання додаткової угоди до договору іпотеки.

Не може враховуватись судом і звіт Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «Благовіст Парус»на виконання договору про надання консультаційних послуг №00011/Д від 12.07.2012 року з огляду на приписи

ст. ст. 5, 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Так, згідно зі статтею 5 наведеного вище закону суб'єктами оціночної діяльності є: суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.

Відповідно до ст. 12 наведеного закону, звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності -суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство нерухомості «Благовіст Парус»є суб'єктом оціночної діяльності, а саме, матеріали справи не містять сертифікату суб'єкта оціночної діяльності.

А наданий представником позивача звіт не є звітом про оцінку майна, оскільки в ньому відсутні відомості передбачені ст. 12 Закону, а саме висновки про вартість предмету іпотеки, відомості про виконані процедури з оцінки майна тощо.

Разом з тим, позивачем надано до матеріалів справи звіт суб'єкта оціночної діяльності, в якому наведено висновки про вартість предмету іпотеки на момент подачі позовної заяви, наведено відомості про виконані процедури тощо.

Крім того, суд звертає увагу представника відповідача на приписи ст. 13 закону, якою передбачено, що рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Таким чином, згідно з приписами наведеної норми закону, відповідач, являючись особою, яка має заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, мав право звернутись згідно з приписами ст. 13 Закону з письмовим запитом до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна, для отримання рецензії на звіт про оцінку майна, наданого позивачем.

В силу наведеного та приписів ст. 34 Господарського процесуального кодексу України спростування звіту про оцінку майна необхідно здійснювати шляхом надання рецензії на звіт про оцінку майна, отриманою від осіб, які мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна.

Разом з тим, заперечуючи проти звіту про оцінку предмету іпотеки, наданому позивачем до матеріалів справи, відповідачем не було надано рецензії на нього.

Крім того, представник відповідача не звертався до суду із заявою про направлення запиту до осіб, які мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна, для отримання рецензії на звіт про оцінку предмету іпотеки, наданому позивачем.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що представником відповідача не доведено факту наявності належних і допустимих взаємно суперечливих доказів у справі щодо вартості предмета іпотеки. Разом з тим, встановлення вартості предмету іпотеки суд взмозі здійснити на підставі наявних в матеріалах справи доказів, належність та допустимість яких представником відповідача не спростована.

За таких обставин суд не вбачає необхідності в призначенні судової експертизи із визначення вартості предмета іпотеки, а отже відмовляє в задоволенні клопотання представника відповідача.

Також у процесі розгляду спору представником позивача заявлено клопотання про витребування від Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»реєстраційної справи на нежилу будівлю (літ. В), загальною площею 17 532,50 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М. Грінченка, 4.

Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Дослідивши надане представником відповідача клопотання судом встановлено, що останнє не відповідає вимогам ст. 38 Господарського процесуального кодексу України.

Так, в наданому суду клопотанні представник відповідача не навів обставин, що свідчать про існування перешкод у відповідача в наданні суду витребуваних документів. Також представник відповідача не навів обставин, які можуть бути підтверджені у разі дослідження судом матеріалів реєстраційної справи та мають значення для правильного вирішення спору у даній справі.

За таких обставин, суд відхиляє вищезазначене клопотання представника відповідача як необґрунтоване.

Також представником позивача заявлено клопотання про повторне витребування від Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»інформаційної довідки на нежитлову будівлю (літера В) загальною площею 15 988,5 кв. м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка , буд. 4.

В обгрунтування поданого клопотання представник відповідача зазначив, що вказана довідка необхідна для встановлення відомостей щодо власника спірного нерухомого майна, і встановлення наведеної обставини необхідне для прийняття законного та обґрунтованого рішення у даній справі. При цьому, відповідач звертає увагу, що надана Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»довідка від 08.08.2012р. №29416 (И-2012) не відповідає вимогам, встановлених п. 7.10 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Суд відхиляє вищезазначене клопотання представника відповідача з огляду на наступне.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2012 року від Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності»в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України витребувано інформацію щодо того за ким та на якій підставі зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно.

Листом №29416 (И-2012) від 08.08.2012 року Бюро повідомило Господарський суд міста Києва, що станом на 07.08.2012 року право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за відповідачем.

При цьому, Господарський суд міста Києва відхиляє доводи відповідача про те, що вищезазначений лист не є належним доказом права власності на спірне нерухоме майно з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні господарського спору по суті (задоволення позову, відмова в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення.

Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом у нарадчій кімнаті.

Таким чином, питання про належність та допустимість того чи іншого доказу та його переваги перед іншими доказами, в тому числі і листа №29416 (И-2012) від 08.08.2012 року вирішується судом в нарадчій кімнаті при прийнятті рішення.

В силу вищезазначеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання представника відповідача про повторне витребування від Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»відомостей про власника спірного майна, розташованого по вул. М. Грінченка, 4 у місті Києві.

Також представником позивача заявлено клопотання про зупинення провадження у справі №5011-51/8106-2012 до набрання законної сили судового рішення у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Іса ПраймДевелопментс»до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання додаткової угоди №18/076-КР/8 від 18.03.2008 року недійсною. В обгрунтування заявленого клопотання представник відповідача зазначив, що вказані справи є пов'язаними, а судове рішення, що буде прийнято за наслідками розгляду вказаного позову, прямо впливає на рішення, яке буде прийнято за наслідками розгляду даної справи.

Зокрема, відповідач відзначив, що додатковою угодою №18/076-КР/8 від 18.03.2008 року між позивачем та відповідачем внесено зміни в кредитний договір, а саме зміни щодо підсудності розгляду спорів, які виникатимуть між сторонами з умов кредитного договору.

А відтак, у разі визнання недійсною вищезазначеної додаткової угоди, спір у даній справі буде не підсудний Господарському суду міста Києва, що є істотною обставиною для правильного вирішення спору у даній справі.

Дослідивши надане представником відповідача клопотання суд відмовляє в його задоволенні.

Так, відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Пунктом 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»передбачено, що ст. 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 Господарського процесуального кодексу України).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Разом з тим, з наданого представником відповідача клопотання вбачається, що в ньому не наведено обставин, які встановлюються іншим судом в іншій справі, які не можуть бути встановлені Господарським судом міста Києва у даній справі через непідвідомчість або непідсудність іншої справи Господарському суду міста Києва.

При цьому, Господарський суд міста Києва додатково звертає увагу представника відповідача на приписи п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено право господарського суду при прийнятті рішення, зокрема, визнати недійсною повністю чи у певній частині, пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не наведено обґрунтованих доводів, що свідчили б про необхідність зупинення провадження у даній справі.

Крім того, представником відповідача заявлено клопотання про залучення до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» , як органу, який здійснює реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

В обгрунтування заявленого клопотання представник відповідача зазначає, що рішення у даній справі вплине на права та обов'язки органу, який здійснює реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а саме щодо проведення реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за позивачем та скасування реєстрації права власності за відповідачем.

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

В Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»(із змінами внесеними Постановою Пленуму ВГСУ №3 від 23.03.2012 року) зазначено, що питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року (із подальшими змінами) затверджено Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п. 1.2 Тимчасового положення державна реєстрація прав -це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єктинезавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Пунктом 1.3 Тимчасового положення передбачено, що державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

В силу вищезазначеного на територіальні бюро технічної інвентаризації державою покладено функцію по здійсненню державної реєстрації визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Разом з тим, в наданій суду заяві представником відповідача не наведено доводів, яким чином рішення прийняте у даній справі вплине на обсяг прав і обов'язків

Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»щодо здійснення функції державної реєстрації фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Зокрема, в незалежності від визнання права власності на спірне нерухоме майно за позивачем чи відмову у визнанні такого права, обсяг прав та обов'язків Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»щодо здійснення вищенаведених функцій, покладеної на нього державою, не зміниться.

А відтак, суд відхиляє подане клопотання представника відповідача.

Також представником відповідача заявлено клопотання про витребування в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України від Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»оригіналів рішення Кредитно-інвестиційного комітету Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»№15 від 16.05.2012 року та оригінал Протоколу №7 засідання правління Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»від 29.05.2012 року.

В обгрунтування заявленого клопотання представник відповідача звертає увагу суду на ту обставину, що надані позивачем до матеріалів справи витяг з Протокольного рішення Кредитно-інвестиційного комітету №15 від 16.05.2012 року, який підписаний директором з ризиків ПАТ «Укрсоцбанк»Г.К. Залмановим та секретарем кредитно-інвестиційного комітету К.О. Кузнецовою і Витяг з протоколу №7 засідання правління ПАТ «Укрсоцбанк»від 29.05.2012 року, який підписаний Головою Правління

ПАТ «Укрсоцбанк»Б.В. Тимонькіним та начальником Відділу підтримки Юридичного департаменту Т.Ю. Новічковою не є належними доказами того, що колегіальними органами позивача прийнято рішення про прийняття у власність об'єкта іпотеки.

Суд відмовляє в задоволенні вищезазначеного клопотання відповідача, оскільки в матеріалах справи містяться копії вказаних документів, та, крім того, у судовому засіданні судом оглянуто їх оригінали. Тож, відсутні підстави для витребування цих доказів в порядку ст. 38 Господарського процесуального України.

У процесі розгляду справи представником відповідача заявлено клопотання про виклик у судове засідання директора Приватного підприємства «Енергомакс»

Чумаченка В.М. для дачі пояснень щодо проведеної оцінки.

Відповідно до ст. 30 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів.

Зазначені особи зобов'язані з'явитись до господарського суду на його виклик, сповістити про знані їм відомості та обставини у справі, подати на вимогу господарського суду пояснення в письмовій формі.

Згідно з абз. 6 п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року господарський суд може скористатися правом, наданим йому статтею 30 Господарського процесуального кодексу України, для виклику відповідного спеціаліста з метою участі його в судовому процесі, якщо обставини справи свідчать про доцільність отримання роз'яснень (консультацій) спеціаліста з тих чи інших питань.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України»звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Матеріали справи містять звіт суб'єкта оціночної діяльності, в якому наведено висновки щодо вартості спірного нерухомого майна та на підставі яких процедур встановлювалась зазначена вартість, при цьому, вказаний звіт підписано оцінювачем та керівником суб'єкта оціночної діяльності, а також скріплено його печаткою.

При цьому, відповідач не зазначив коло питань, які у нього викликають сумні, та, на його думку, підлягають з'ясуванню судом. Тож, у даному випадку у суду відсутні передбачені ст. 30 Господарського процесуального кодексу підстав для виклику у судове засідання директора Приватного підприємства «Енергомакс»Чумаченка В.М.

За таких обставин суд відхиляє заявлене клопотання відповідача.

Крім того, представником відповідача заявлено клопотання про призначення у даній справі судової будівельно-технічної експертизи у зв'язку з необхідністю встановлення документально факту ідентичності (тотожності) об'єкту нерухомості загальною площею 17 532,50 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ,

вул. М. Грінченка,4 літ. В та належить Закритому акціонерному товариству «ІСА Прайм Девелопментс», на який позивач просить звернути стягнення шляхом визнання права власності за ПАТ «Укрсоцбанк», об'єкту -нежила будівля (літера В), загальною площею 15 988,50 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, буд. 4, переданий в іпотеку ПАТ «Укрсоцбанк»на підставі іпотечного договору, укладеного позивачем та відповідачем та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І. М. (реєстровий №1492); чи підтверджується документально факт ідентичності (тотожності) об'єкту загальною площею

17 532,50 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М. Грінченка, 4 та належить Закритому акціонерному товариству «ІСА Прайм Девелопментс», на який позивач просить звернути стягнення шляхом визнання права власності за ПАТ «Укрсоцбанк», об'єкту, щодо якого позивачем надано акт готовності об'єкта до експлуатації від об'єкту щодо якого Позивачем надано акт готовності об'єкта до експлуатації від 17.06.2011 року та Сертифікат Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві (серія КВ №1641108116) від 22.06.2011 року, які засвідчують відповідність закінченого будівництвом об'єкта за адресою: вул. М. Грінченка, 4 у Солом'янському районі м. Києва; чи підтверджується документально факт ідентичності (тотожності) об'єкту загальною площею 17 532,50 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М. Грінченка, 4 та належить Закритому акціонерному товариству «ІСА Прайм Девелопментс», на який позивач просить звернути стягнення шляхом визнання права власності за

ПАТ «Укрсоцбанк», об'єкту щодо якого Позивачем надано дозвіл на виконання будівельних робіт від 07.02.2011 року №2248-Сл, виданий інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» відповідно до статті 1 Закону судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 Господарського процесуального кодексу України експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Дослідивши заявлене клопотання, суд вважає за необхідне його відхилити, оскільки перелік питань, які представник відповідача запропонував поставити на вирішення судовому експерту, на думку суду, не потребують спеціальних знань і можуть бути встановлені за допомогою інших доказів, що містяться у матеріалах даної справи.

Представником відповідача заявлено клопотання про зобов'язання позивача надати суду оригінали документів, копії яких були долучені до позовної заяви.

Суд звертає увагу на те, що у даному судовому засіданні представник позивача надав на огляд суду оригінали всіх документів, копії яких надавались позивачем при зверненні з позовом до суду та у процесі розгляду даної справи. Вищезазначені документи було оглянуто судом, і за наслідками огляду, судом не було встановлено відмінностей між оригіналами та наданими до матеріалів справи копіями.

Також представником відповідача заявлено клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.07.2012р. №05-5-57/350-2012.

Пунктом 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»передбачено, що

ст. 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши надане представником відповідача клопотання, суд дійшов висновку, що справа №05-5-57/350-2012, яка розглядається в Київському апеляційному господарському суді не є пов'язаною з даною справою, в силу того, що в ній не встановлюються обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі.

Тож, у даному випадку відсутні підстави для задоволення поданого відповідачем клопотання.

Представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду даної справи з метою надання відповідачу часу на підготовку та виготовлення відзиву на позовну заяву.

Суд звертає увагу відповідача на те, що нормами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави, за яких розгляд справи підлягає відкладенню. Разом з тим, обставини, якими відповідач обґрунтовує своє клопотання, вищевказаною нормою процесуального права не передбачені.

При цьому суд відзначає, що відповідно до ч. 2 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В силу того, що провадження у даній справі порушено 21.06.2012 року, і відповідач не навів об'єктивних причин неможливості надати письмовий відзив на позову, суд приходить до висновку, що у відповідача було достатньо часу для виготовлення письмового відзиву на позовну заяву та надання його до матеріалів справи.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях, наданих до матеріалів справи.

В свою чергу, представник відповідача в усному порядку заперечував проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що чинне законодавство, на його думку, не містить такого способу захисту прав та інтересів, як визнання за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; також представник відповідача відзначив, що позивач просить визнати право власності на об'єкт нерухомості, який є відмінним від предмету іпотеки, наведеному в іпотечному договорі, що свідчить про неможливість задоволення заявлених позивачем вимог та при цьому заявлена позивачем вартість предмету іпотеки є набагато нижчою від реальної вартості.

Рішення у даній справі відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України прийнято за результатами оцінки поданих учасниками процесу документів, копії яких долучено до матеріалів справи та оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 21.08.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.04.2005 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк»(у зв'язку із зміною організаційно-правової форми юридичної особи -Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк») та Закритим акціонерним товариством «Іса Прайм Девелопментс»(у зв'язку із зміною організаційно-правової форми юридичної особи -Приватне акціонерне товариство «Іса Прайм Девелопментс») було укладено договір кредиту №18/076 КР.

Згідно з п. 1.1 договору кредиту позивач зобов'язувався надати відповідачу грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та цільового характеру використання у сумі 17 000 000,00 доларів США, зі сплатою дванадцяти процентів річних, з кінцевим терміном повернення всіх траншів кредиту до 14.04.2010 року згідно визначеного в цьому пункті договору графіку погашення суми основної заборгованості.

В подальшому, додатковими угодами про внесення змін до кредитного договору №18/076-КР від 28.04.2005 року сторонами вносились зміни до п. 1.1 договору і згідно останніх змін, внесених додатковою угодою №18/076-КР/9 від 27.06.2008 року, позивач зобов'язувався надати відповідачу грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та цільового характеру використання у сумі 40 000 000,00 доларів США, зі сплатою дванадцяти процентів річних, з кінцевим терміном повернення всіх траншів кредиту до 14.04.2013 року, згідно визначеного в цьому пункті договору графіку погашення суми основної заборгованості.

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору в якості забезпечення відповідачем виконання своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги відповідач укладає з позивачем:

1.3.1 іпотечний договір, згідно з умовами якого відповідач передає позивачу в іпотеку готельно-офісний комплекс з допоміжними спорудами, площею 14 968 кв.м., який розташований в місті Києві за адресою: вул. Шовковична, 42-44, літери А, А', Б, право власності на який виникне у відповідача в майбутньому, заставною вартістю 161 346 000,00 грн.

1.3.2 договір застави майновий прав, за умовами якого відповідач передає позивачу в заставу майнові права вимоги отримання орендних платежів, що випливають з договору про оренду, укладеного між відповідачем та Акціонерним товариством «Банк Креді Ліоне Україна»12 травня 1999 року, заставною вартістю 700 000,00 грн.

В подальшому, додатковими угодами про внесення змін до кредитного договору №18/076-КР від 28.04.2005 року сторонами вносились зміни в п. 1.3 кредитного договору і згідно останніх змін, внесених додатковою угодою №18/076-КР/7 від 28.04.2005 року, в якості забезпечення відповідачем виконання своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги відповідач укладає з позивачем:

1.3.3. іпотечний договір, згідно з умовами якого відповідач передає позивачу в іпотеку нежилу будівлю (літ. В) загальною площею 15 988,5 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 4, право власності на яке підтверджується договором купівлі-продажу нежилої будівлі від 27.04.2005 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Портновою Т.В. (реєстраційний номер 215) та Реєстраційним посвідченням Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що записано 15.06.2005 року в реєстрову книгу №д. 2з-18 за реєстровим номером 198з, заставною вартістю 373 000 000,00 грн., що в еквіваленті за курсом НБУ на

16.05.2007 року складає 74 000 000,00 доларів США.

Згідно з п. 4.4 кредитного договору у разі невиконання відповідачем зобов'язань, визначених п.п. 3.3.2., 3.3.4.-3.3.18 цього договору, порушення відповідачем умов договорів, визначених п. 1.3. цього договору, протягом більше 60 (шістдесят) днів, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився, та, відповідно, відповідач зобов'язаний погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, комісії та нараховані штрафні санкції. Після повного погашення заборгованості відповідача за цим договором дія договору припиняється.

В подальшому, додатковими угодами про внесення змін до кредитного договору №18/076-КР від 28.04.2005 року сторонами вносились зміни до п. 4.4. договору, і згідно останніх змін, внесених додатковою угодою №18/076-КР/8 від 18.03.2008 року у разі невиконання відповідачем зобов'язань визначених п.п 3.3.2., 3.3.4-3.3.18, 3.3.20 цього договору, порушення відповідачем або третьою особою з якою укладений договір забезпечення виконання зобов'язань за кредитом, умов договорів, визначених

п. 1.3. цього договору протягом більше дев'яносто днів, позивач направляє відповідачу письмове повідомлення про дострокове погашення кредиту, нарахованих процентів за фактичний час використання кредиту, комісій та нарахованих штрафних санкцій.

Згідно з п. 3.3.5 кредитного договору відповідач зобов'язувався сплачувати на користь позивача проценти, передбачені п. 1.1. цього договору, та комісії в розмірах, зазначених у додатку №1 до цього договору в порядку, визначеному п.п. 2.5, 2.7., 2.8, 2.12 цього договору та Тарифами.

Згідно з п 2.5 кредитного договору сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно не пізніше п'ятого числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі.

12 вересня 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М., зареєстрований в реєстрі за №1492.

Згідно з п. 1.1 договору іпотеки відповідач передає в іпотеку позивачу у якості забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за договором кредиту №18/076-КР від 28.04.2005 року (з усіма змінами та доповненнями) нерухоме майно яке є власністю відповідача, а саме: нежила будівля (літ. В) загальною площею 15 988,50 кв. м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 4.

Право власності відповідача на предмет іпотеки підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченим 27.04.2005 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Портновою Т.В. та зареєстрованим в реєстрі за №215. До державного реєстру правочинів 27.04.2005 року внесено запис за №571733.

Право власності на предмет іпотеки зареєстровано в КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 15.06.2005 року, записано в реєстрову книгу №д2з-18 за реєстровим №198з.

Згідно з п. 1.2 договору іпотеки вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 96 890 000,00 грн.

Відповідно до п. 2.1.7 договору іпотеки відповідач зобов'язаний без встановленого дозволу відповідних державних органів та письмової згоди позивача не здійснювати перебудови та/або перепланування об'єкта іпотеки.

Згідно з п. 4.1. договору іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором позивач має право задовольнити свої забезпечені вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 4.6. договору іпотеки позивач за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів:

п. 4.6.1 договору іпотеки на підставі рішення суду; або

п. 4.6.2. договору іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса; або

п. 4.6.3 шляхом передачі позивачу права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; або

п. 4.6.4 шляхом продажу предмета іпотеки позивачем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку»; або

п. 4.6.5 договору іпотеки шляхом організації позивачем продажу предмету іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між відповідачем та відповідним покупцем в порядку, встановленому статтею 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».

Додатковою угодою від 16.052007р. сторонами вносились зміни до п. 1.3, 1.3.1 договору в частині заставної вартості предмету іпотеки за згодою сторін становить 373 700 000,00 грн., що за курсом НБУ станом на 16.05.2007 року складає 74 000 000,00 млн. доларів США.

Судом встановлено, що на виконання п. 1.1 договору кредиту, з урахуванням змін, внесених додатковими угодами, позивачем було надано відповідачу грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, у сумі 40 000 000,00 доларів США, що підтверджується меморіальними ордерами та банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи.

Також отримання відповідачем вищезазначеної суми кредиту сторонами у справі не заперечується.

Судом встановлено, що свої зобов'язання за кредитним договором відповідач належним чином та у повному обсязі не виконав.

Доказів, що спростовували б вищезазначене, матеріали справи не містять та сторонами у справі не заперечується.

Доказів, що спростовували б вищенаведене, матеріали справи не містять та, окрім того, учасниками процесу не заперечується.

Станом на 01.03.2012 року заборгованість відповідача за кредитним договором збільшилась до рівня 42 967 201,86 доларів США, з яких: 28 333 322,00 доларів США прострочених платежів зі сплати суми кредиту та 14 633 879,86 доларів США прострочених платежів зі сплати процентів.

У зв'язку із систематичним порушенням відповідачем умов кредитного договору 05.03.2012 року позивач направив на адресу відповідача повідомлення про дострокове повернення кредиту №086-02/1692 від 01.03.2012р.в якій вимагав дострокового погашення всієї заборгованості по поверненню кредиту в сумі 40000000,00 доларів США та сплати процентів в сумі 14 633 879,86 доларів США, нарахованих станом на 01.03.2012 року за договором кредиту №18/076-КР від 28.04.2005 року.

05.03.2012 року позивачем було направлено відповідачу вимогу про усунення порушень зобов'язання в якій позивач вимагав сплати вищевказаної заборгованості в тридцятиденний термін з моменту отримання цієї вимоги, а також попередив відповідача, що у разі невиконання вимоги позивач зверне стягнення на предмет іпотеки, переданий згідно з іпотечним договором від 12.09.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М,, зареєстрований в реєстрі №1492.

10.05.2012 року позивач повторно звернувся до відповідача з повідомленням про дострокове повернення кредиту №08.6-02/4707 в якому вимагав достроково погасити всю заборгованість по поверненню кредиту в сумі 40 000 000,00 доларів США та сплати процентів в сумі 14 633 879,86 доларів США, нарахованих станом на 01.05.2012 року за договором кредиту №18/076-КР від 28.04.2005 року.

10.05.2012 року позивач направив на адресу відповідача повторну вимогу про усунення порушень Основного зобов'язання в якому вимагав сплати вищезазначеної заборгованості або добровільної передачі у власність позивача предмету іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, а також попередив, що у разі невиконання вказаної вимоги, позивач вимушений буде звернути стягнення на предмет іпотеки, який переданий в іпотеку згідно з іпотечним договором від 12.09.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу

Гамаль І.М., зареєстрований в реєстрі за №1492.

Кредитно-інвестиційного комітету Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»в рахунок погашення заборгованості відповідача за договором кредиту №18/076-КР від 28.04.2005р. в розмірі 233436000,00 грн. на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя за іпотечним договором від 26.12.06р. прийнято рішення про прийняття у власність банку предмета іпотеки згідно з вказаним іпотечним договором по вартості згідно зі звітом про незалежну оцінку вартості майна від 09.04.2012р., зробленим Приватним підприємством «Енергомакс», що складає 233436000,00 грн.

Пунктом 43 рішення засідання правління Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»від 29.05.2012р. вирішено в рахунок погашення заборгованості відповідача за договором кредиту №18/076-КР від 28.04.2005р. в розмірі 233436000,00 грн. на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя за іпотечним договором від 26.12.06р. прийняти у власність банку предмета іпотеки згідно з вказаним іпотечним договором по вартості згідно зі звітом про незалежну оцінку вартості майна від 09.04.2012р., зробленим Приватним підприємством «Енергомакс», що складає 233436000,00 грн.

Судом також встановлено, що на підставі дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві №2348-СЛ від 07.02.2011 року відповідачем було здійснено реконструкцію предмету іпотеки, переданого за іпотечним договором від 12.09.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М., зареєстрований в реєстрі за №1492.

На підставі акту готовності об'єкта до експлуатації від 17.06.2011 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві було видано Сертифікат серія КВ №16411008116 від 22.06.2011 року, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта «Реконструкція адміністративних будівель з вбудованими приміщенням для торгівлі та кафе на вул. М. Грінченка, 4 у Солом'янському районі

м. Києва».

За результатами проведеної відповідачем реконструкції загальна площа предмета іпотеки збільшилась з 15 988,50 кв. м. до 17 532,50 кв. м., що підтверджується Актом готовності об'єкта до експлуатації від 17.06.2011 року.

Реконструкція об'єкта іпотеки, всупереч п. 2.1.3 іпотечного договору була здійснена відповідачем за відсутності письмової згоди позивача. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Посилаючись на вищенаведені обставини позивач просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом визнання права власності на предмет іпотеки, а саме, нежилу будівлю (літера В) загальною площею 17 532,50 кв. м., що розташована за адресою:

м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 4.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані докази та наведені сторонами у справі обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 2 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У свою чергу, нормами статей 1049, 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та також самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належний йому.

З огляду на положення п. 4.4 кредитного договору (з урахування змін внесених додатковими угодами) позивач має право вимагати дострокового повернення частини позики у разі прострочення виконання відповідачем зобов'язань за договором протягом більше дев'яносто днів.

Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання своїх зобов'язань за кредитним договором протягом більше дев'яноста днів.

Відповідно до ч. 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку»у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушення зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

На виконання вищевказаної норми закону позивач 05.03.2012 року та

10.05.2012 року направляв на адресу позивача вимоги про повернення суми кредиту та сплачених відсотків протягом тридцяти днів і попереджав відповідача, що у разі невиконання вимоги, позивач зверне стягнення на предмет іпотеки, який переданий в іпотеку згідно з іпотечним договором.

Разом з тим, станом на день розгляду справи, вимоги позивача про сплату 40 000 000,00 доларів США суми кредиту та 15 567 213,19 доларів США суми нарахованих відсотків залишаються незадоволеними.

Судом встановлено, що в результаті здійсненої відповідачем

у 2011 реконструкції предмету іпотеки, загальна площа предмету іпотеки збільшилась з 15 988,50 кв. м. до 17 532,50 кв. м., що підтверджується актом готовності об'єкта до експлуатації від 17.06.2011 року та сертифікатом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про іпотеку»іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Судом встановлено, що відповідачем зареєстровано право власності на предмет іпотеки -нежитлове приміщення, розташоване по вул. М. Грінченка, 4 у Солом'янському районі міста Києва, загальною площею 15 988, 50 кв. м., що підтверджується листом Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»№29416 (И-2012) від 08.08.2012 року, який надійшов на запит суду.

Доказів, які б спростовували зазначені відомості, відповідачем суду не надано.

Тобто, право власності на 1 544 кв. м. нежитлового приміщення по вул. М. Грінченка, 4 у місті Києві, на які нежитлове приміщення збільшилось в результаті проведеної відповідачем у 2011 році реконструкції, не зареєстровано за жодною особою.

При цьому, матеріали справи не містять доказів, передбачених Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 року №55, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.07.2007 року за №774/14041, що підтверджують можливість виділення в натурі наведеної вище частини нежитлового приміщення по вул. М. Грінченка, 4 у місті Києві,

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку»іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

З представлених суду доказів - звіту про незалежну оцінку вартості нежилої будівлі, загальною площею 17 532,50 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М. Грінченка, 4 літ. В від 09.04.2012 року, здійсненого Приватним підприємством «Енергомакс»,вбачається, що ринкова вартість об'єкта оцінки з ПДВ складає 233 436 000,00 грн.

Твердження відповідача про те, що ринкова вартість спірного об'єкту є більшою, ніж зазначено у звіті Приватного підприємства «Енергомакс»суд визнає необґрунтованими, оскільки в силу вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, ним не надано належних та допустимих доказів на підтвердження цієї обставини, а наданий відповідачем звіт Агентства нерухомості «Благовіст «Парус»на виконання договору про надання консультаційних послуг №00011/Д від 12.07.2012 року не є належним та допустимим доказом, який спростовує докази позивача, з огляду на приписи ст. ст. 5, 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Інших належних та допустимих доказів, які б спростовували в установленому порядку надані позивачем відомості, відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням, зокрема, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Верховний Суд України у своєму листі від 07.10.2010 року «Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин

(2009-2010 роки)»виклав позицію щодо можливості звернення стягнення у спосіб набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду, виходячи з наступного.

Нормами чинного законодавства України зокрема, статтями 36,37 Закону України «Про іпотеку», не виключається можливість звернення стягнення в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки за рішенням суду. У цих нормах задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття ним права власності на предмет іпотеки ототожнюється передусім із способом звернення стягнення, який, поряд з іншими, може застосовуватися, якщо його передбачено договором.

Отже, в разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі, іпотекодержатель на підставі частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України має право вимагати застосування його судом.

Суд відзначає, що пунктом 4.6 іпотечного договору передбачено право іпотекодержателя набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Враховуючи наведене, заявлені позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором від 12 вересня 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М., зареєстрованим в реєстрі за №1492, - нежилу будівлю (літера В), загальною площею 17 532,50 кв. м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, буд. 4 шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк»та визнання за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк»право власності на предмет іпотеки, а саме, нежилу будівлю (літ. В) загальною площею 17 532,50 кв. м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, будинок 4 визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. В рахунок заборгованості Приватного акціонерного товариства «ІСА Прайм Девелопментс» (03164, м. Київ, Вул. Генерала Наумова, 23-Б, код 24580485) перед Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк»(03150, м. Київ,

вул. Ковпака, 29, код 00039019) в розмірі 233 436 000 (двісті тридцять три мільйони чотириста тридцять шість тисяч) гривень 00 коп. за договором кредиту №18/076-КР від 28.04.2005 року звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором від 12 вересня 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М., зареєстрованим в реєстрі за №1492, - нежилу будівлю (літера В), загальною площею 17 532,50 кв. м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, буд. 4 шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк».

3. Визнати за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк»(код 00039019, 03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29) право власності на предмет іпотеки, а саме нежилу будівлю (літ. В) загальною площею 17 532,50 кв. м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, будинок 4.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.08.2012 р.

Суддя Пригунова А.Б.