Рішення № 25899067, 05.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-37/9102-2012 05.09.12

№ 5011-37/9102-2012 05.09.2012

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон»

До 1) Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк»в особі Київської

філії ПАТ«Західінкомбанк»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «БІФ «Граніт-інвест»

Про визнання договору застави № 0512/08 від 05.12.2008 р. недійсним

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача: Москаленко І.О.

від відповідача 1: Цегульська М.О.

від відповідача 2: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон»до Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк»в особі Київської філії ПАТ «Західінкомбанк»та Товариства з обмеженою відповідальністю «БІФ «Граніт-інвест»про визнання договору застави № 0512/08 від 05.12.2008 р. недійсним та про зобов'язання ПАТ «Західінкомбанк»зняти накладене обтяження на майно позивача у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Ухвалою суду від 09.07.2012 р. було порушено провадження у справі № 5011-37/9102-2012 та призначено її розгляд на 01.08.2012 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

Представник відповідача-1 у дане судове засідання не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду не виконав, через відділ діловодства суду 31.07.2012 р. подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням уповноваженого представника у відпустці та клопотання, в якому просив суд зобов'язати позивача надіслати на адресу ПАТ «Західкомбанк»позовну заяву з додатками.

Представник позивача у судовому засіданні 01.08.2012 р. проти задоволення даного клопотання заперечив, надав суду оригінали документів, для огляду у судовому засіданні, копії яких було додано до позовної заяви.

Розглянувши подане відповідачем-1 клопотання про відкладення розгляду справи, суд його відхилив з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому зайнятість представника відповідача не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого уповноваженого представника, а також наданні господарському суду витребуваного письмового відзиву на позов. Проте відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався. За таких обставин з наведених відповідачем підстав розгляд справи не відкладається.

Розглянувши подане відповідачем-1 клопотання про направлення позовної заяви з додатками, суд його відхилив, оскільки в матеріалах справи № 5011-37/9102-2012 містяться докази направлення позивачем на адресу відповідача-1 копії позовної заяви з доданими до неї документами - опис вкладень в цінний лист та фіскальний чек № 2636 відділення поштового зв'язку УДППЗ «Укрпошта», які засвідчені штампами даного відділення, датованими 07.07.2012 р. Крім того, суд зазначає, що відповідач отримав ухвалу суду про порушення провадження у даній справі 17.07.2012 р., що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення від 11.07.2012 р.

Враховуючи наведене, у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та підготовки до судового засідання та надання відзиву на позовну заяву.

01.08.2012 р. через службу діловодства господарського суду від відповідача-1 надійшло клопотання про направлення справи за територіальною підсудністю до Господарського суду Волинської області за місцезнаходженням відповідача ПАТ «Західкомбанк», проти якого представник позивача у судовому засіданні 01.08.2012 р. заперечив та просив справу розглядати господарським судом міста Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Згідно п. 20.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»№ 10 від 24.10.2011 року стороною, зобов'язаною здійснити певні дії, може бути будь-яка із сторін, у якої з огляду на умови договору та з урахуванням фактичних обставин справи відповідний обов'язок існує на момент подання позову.

Відповідно до п. 2.1. договору застави № 0512/08 від 05.12.2008 року заставодавець - Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіон»зобов'язується в забезпечення належного виконання всіх зобов'язань, що виникають із кредитного договору та додаткових до нього договорів, надати в заставу заставодержателю ПАТ «Західкомбанк»в особі Київської філії майно, передбачене п. 2.1.1. вказаного договору. Таким чином, за договором застави № 0512/08 від 05.12.2008 р. зобов'язаною стороною є ТОВ «Регіон».

За таких обставин подане відповідачем-1 клопотання про направлення справи за територіальною підсудністю, господарський суд його відхилив з наведених вище підстав.

Представник відповідача-2 у дане судове засідання не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, вимог ухвали суду не виконав, про причини неявки не повідомив.

Враховуючи неявку представників відповідачів у дане судове засідання, невиконання ними вимог ухвали суду, господарський суд відклав розгляд даної справи до 05.09.2012 р.

У судовому засіданні 05.09.2012 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Представник відповідача - ПАТ «Західкомбанк»в особі Київської філії надав господарському суду витребувані документи та проти позову заперечив. Повторно звернув увагу господарського суду на те, що вважає невірним розгляд даного спору Господарським судом міста Києва, оскільки він зареєстрований у місті Луцьку.

Приймаючи до уваги, що клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю вже було вирішено на минулому судовому засіданні і воно залишено господарським судом без задоволення, а також додатково зважаючи на те, що спір пов'язаний з діяльністю Київської філії ПАТ «Західінкомбанк», а відповідач не надав господарському суду Положення про Київську філію, повторно враховуючи, що зобов'язаною стороною за договором застави є позивач (що визнав представник відповідача у судовому засіданні), то господарський суд повторно відхиляє клопотання про передачу справи за підсудністю до Господарського суду Волинської області.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «БІФ «Граніт-інвест»у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав.

Оскільки відповідачі, незважаючи на неодноразове витребування господарським судом, не надали оригінал договору застави та кредитний договір № 0703/08-2 від 07.03.2008 р., а позивач не має кредитного договору, оскільки не є його стороною, то, зважаючи на сплив строку вирішення спору, розгляд справи здійснюється за наявними в матеріалах справи документами.

У судовому засіданні 05.09.2012 р. Господарським судом міста Києва було оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача - 1, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05 грудня 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіон»(заставодавець) в особі генерального директора Катеринчука П.О. та Комерційний банк «Західінкомбанк»ТзОВ (заставодержатель), яке у подальшому змінило найменування на Публічне акціонерне товариство «Західінкомбанк», в особі начальника відділу активних операцій Київської філії Щербань І.А. підписали та скріпили печатками договір застави №0512/08 (надалі за текстом - договір).

У відповідності до пункту 1.1. договору, ним повністю забезпечуються зобов'язання, що виникають з кредитного договору № 0703/08-2 від 07.03.2008 р. та додаткових угод до нього, укладених між заставодержателем та ТОВ «БІФ «Граніт-інвест»(надалі - позичальник). У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно з пунктом 2.1. договору застави, в забезпечення належного виконання всіх зобов'язань, що виникають із кредитного договору та додаткових угод до нього, заставодавець надає в заставу, як забезпечення повернення кредитних коштів, наступне майно -основні засоби у кількості 17 штук загальною залишковою балансовою вартістю 9 473 768, 09 грн., включаючи ПДВ 1 578 961, 35 грн.

Вважаючи, що порядок укладення договору від 0512/08 від 05.12.2008 р. не відповідає нормам чинного законодавства, оскільки сторонами не дотримана умова договору щодо його нотаріального посвідчення, Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіон»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк»в особі Київської філії ПАТ «Західінкомбанк»та Товариства з обмеженою відповідальністю «БІФ «Граніт-інвест»про визнання договору застави № 0512/08 від 05.12.2008 р. недійсним на підставі ст. 14 Закону України «Про заставу», ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою оспорюваний договір від 0512/08 від 05.12.2008 р. є договором застави.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про заставу»застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Статтею 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Для чинності правочину необхідно, щоб його умови не суперечили чинному законодавству, моральним засадам суспільства, щоб особи, які його вчиняють, мали необхідний обсяг дієздатності, щоб волевиявлення учасників було вільним і відповідним їх внутрішній волі, щоб правочин був вчинений у належній формі і був спрямованим на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені.

Згідно статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до частини першої ст. 13 Закону України «Про заставу»договір застави повинен бути укладений у письмовій формі.

Як зазначалось вище, 05 грудня 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіон»(заставодавець) в особі генерального директора Катеринчука П.О. та Комерційний банк «Західінкомбанк»ТзОВ (заставодержатель), яке у подальшому змінило найменування на Публічне акціонерне товариство «Західінкомбанк», в особі начальника відділу активних операцій Київської філії Щербань І.А. підписали та скріпили печатками договір застави №0512/08.

Відповідно до частин 2-4 статті 13 Закону України «Про заставу», у випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, космічні об'єкти, транспортні засоби, що підлягають державній реєстрації, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правовстановлюючих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна, транспортних засобів провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін договору, договору застави космічних об'єктів - за місцем реєстрації цих об'єктів. Законодавством України може бути передбачено й інші випадки нотаріального посвідчення договору застави. Угодою сторін може бути передбачено нотаріальне посвідчення договору застави і в тих випадках, коли це є не обов'язковим в силу законодавства України, але на цьому наполягає одна із сторін.

Пунктом 7.1. договору застави №0512/08 від 05.12.2008 р. сторони узгодили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання двома сторонами, а також нотаріального посвідчення, і діє до повного виконання заставодавцем зобов'язань за даним кредитним договором та додатковими до них договорами.

Згідно з пунктом 7.7. договору застави, витрати, пов'язані з укладенням цього договору та його нотаріальним посвідченням, реєстрацією, несе заставодавець.

Таким чином, господарський суд встановив, що сторони домовились про нотаріальне посвідчення договору застави № 0512/08 від 05.12.2008 р.

З пояснень представника позивача, які не спростовані представником відповідача, а також з примірника договору застави № 0512/08 від 05.12.2008 р., наданого господарському суду позивачем, випливає, що зазначений договір застави нотаріально не був посвідчений.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спір про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 14 Закону України «Про заставу»передбачено, що недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору з наслідками, передбаченими законодавством України.

Вимога щодо нотаріального посвідчення договору застави № 0512/08 від 05.12.2008 р. передбачена його умовами, зокрема, пунктом 7.1. та 7.7., проте сторонами ця вимога не дотримана, що в силу статті 14 Закону України «Про заставу»тягне за собою недійсність цього договору.

Відповідач у встановленому порядку до господарського суду з вимогою визнати дійсним оспорюваний договір застави не звертався.

У відповідності до пункту 6.3. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 24.12.1999 № 02-5/602 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про заставу", яке чинне на даний час, передбачено, що у тому разі, коли одна із сторін договору застави, який всупереч вимогам Закону не посвідчений нотаріально, виконала його повністю або частково, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення, то сторона, яка виконала договір, вправі на підставі частини другої статті 47 Цивільного кодексу звернутися до господарського суду з позовом про визнання договору дійсним. Відповідна вимога може бути заявлена цією стороною і в процесі вирішення спору, пов'язаного з виконанням договору застави. Вирішуючи спір про визнання договору дійсним, господарський суд повинен перевірити, чи потребувала за законом виконана угода нотаріального посвідчення, чи не містить договір застави протизаконних умов та витребувати докази: звернення до відповідача з вимогою щодо нотаріального посвідчення договору застави і ухилення його від виконання цієї вимоги (зокрема листи, телеграми, телефонограми сторін з цього питання); повного чи часткового виконання договору (перерахування коштів, передачі майна тощо). Чинне законодавство не надає господарському суду права визнавати договір дійсним за власною ініціативою.

Проте відповідач-1 пояснив, що договір не було нотаріально посвідчено через те, що позивач не надав правовстановлюючих документів на предмет застави.

Таким чином, є підстави дійти висновку, що ПАТ «Західінкомбанк» самостійно виконувало договір застави № 0512/08 від 05.12.2008 р., вносячи до реєстру обтяжень майна відповідні записи, незважаючи на те, що договір застави нотаріально посвідчено не було і заставодавцем не було надано правовстановлюючих документів на предмет застави.

Доказів того, що банк звертався до позивача з вимогою щодо нотаріального посвідчення договору застави № 0512/08 від 05.12.2008 р., господарському суду не надано, як не надано і доказів виконання договору застави з боку позивача.

Посилання представника відповідача на те, що нормами Цивільного кодексу України не передбачено вимоги щодо нотаріального посвідчення договору застави рухомого майна, а також на те, що Цивільний кодекс України не містить норми про недійсність договору застави у разі недотримання нотаріальної форми, господарським судом не приймається до уваги, оскільки спеціальною нормою законодавства, яка застосовується до правовідносин застави, передбачено і можливість встановлювати вимогу нотаріального посвідчення договору застави за домовленістю сторін, і передбачає наслідок недодержання такої вимоги -це визнання договору застави недійсним.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" від 28.04.1978 р. № 3, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. При цьому суд

Враховуючи наведене, позивач довів господарському суду, що в момент вчинення правочину стороною (сторонами) були не додержані вимоги, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України, тобто - довів підстави, в силу яких спірний договір має бути визнаний недійсним.

Більше того, господарським судом встановлено, що у зв'язку з недодержанням нотаріальної форми укладення договору застави № 0512/08 від 05.12.2008 р. він, в силу ст. 14 Закону України «Про заставу», підлягає визнанню недійсним, тому позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон»до ПАТ «Західінкомбанк»про визнання цього договору недійсним підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання ПАТ «Західінкомбанк»зняти накладене обтяження на майно позивача у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, то суд зазначає наступне.

Жодною із сторін не надано належних доказів внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна записів про заставу майна позивача на підставі договору № 0512/08 від 05.12.2008 р., тому встановити факти їх внесення не є підтвердженими.

Крім того, Конституцією України закріплений обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов'язаний їх захистити у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 ЦК України.

Отже, рішення суду про визнання права повинно бути спрямовано на відновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного права.

Відповідно до ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім: спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

Чинним процесуальним законодавством не передбачено повноважень суду щодо встановлення юридичного факту.

Рішення суду є правозахисним актом, однак способи захисту повинні кореспондуватись з повноваженнями суду, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Визначення позивачем у цій частині позовних вимог спосіб захисту не відповідає передбаченим законодавствам способам захисту цивільних прав, у зв'язку з чим господарський суд прийшов до висновку відсутність правових підстав для захисту права позивача обраним ним шляхом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 30.03.2011 р. у справі № 21/218-10.

Що стосується позовних вимог до ТОВ «БІФ «Граніт-інвест», то, оскільки зазначена юридична особа не є стороною оспорюваного договору і не дотримання нотаріальної форми цього договору відбулося не з його вини, то господарським судом не вбачаються підстави для задоволення позову до нього.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача -ПАТ «Західінкомбанк».

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов до Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір застави № 0512/08 від 05.12.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіон»та Комерційним банком «Західінкомбанк»ТзОВ.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк»(проспект Перемоги, будинок 15, м. Луцьк, 43005, код ЄДРПОУ 19233095) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон»(вул. Фучика, б. 19, м. Київ, 03049, код ЄДРПОУ 32523248) 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. У решті позовних вимог до Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк»відмовити.

5. У позові до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІФ «Граніт-інвест»відмовити повністю.

6. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

7. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 07.09.2012 р.

Суддя Гавриловська І.О.