Рішення № 25898998, 07.09.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.09.12 Справа № 36/5005/5575/2012

За позовом Приватного акціонерного товариства "ЛУГЦЕНТРОКУЗ ІМ. С.С. МОНЯТОВСЬКОГО", м.Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Укргідропресмаш", м. Дніпропетровськ

про стягнення 144 500, 00 грн.

Суддя Соловйова А.Є.

Секретар судового засідання - помічник судді Тесля М.М.

Представники:

від позивача: Сердюкова І.В., довіреність б/н від 28.12.11; Литвин В.Г., довіреність б/н від 29.08.2012

від відповідача: Дерев'янко Я.М. (директор), паспорт АЕ 814131 від 23.09.1997; Шуненко Н.Ю., довіреність № 18 від 08.11.2011

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «ЛУГЦЕНТРОКУЗ ІМ. С.С. МОНЯТОВСЬКОГО»(надалі -Позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підпрмємства «Укргідропресмаш» (надалі -Відповідач) про стягнення штрафних санкцій в сумі 144 500,00 грн. за договором №32-01/02-10 від 22.04.2010.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2012 порушено провадження у справі, позовна заява прийнята до розгляду.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2012 строк розгляду справи продовжений до 18.09.2012 на підставі клопотання Позивача відповідно до ч.3 ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи 19.07.2012, 07.08.2012 відкладався відповідно на 07.08.2012, 16.08.2012 в зв'язку з неявкою Відповідача (судове засідання 07.08.2012), в судових засіданнях 16.08.2012, 20.08.2012 оголошувалась перерва відповідно до 20.08.2012, 04.09.2012 в зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів до матеріалів справи відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на невиконання Відповідачем вимог діючого законодавства та умов згаданого договору, а саме -порушення строків поставки обладнання. У підтвердження своїх позовних вимог Позивач надав суду договір №32-01/02-10 від 22.04.2010 з додатками №№1-11 до нього, додаткову угоду від 29.07.2010 до Договору, протокол технічної наради від 01.06.2011, платіжні доручення за період з 11.06.2010 по 29.12.2011 року.

16.08.2012 та 04.09.2012 Позивачем долучені додаткові документи до матеріалів справи, відповідно до поданих клопотань.

Позивач керуючись п. 9.2. названого Договору, нормами Господарського та Цивільного кодексів України нарахував неустойку у розмірі 1% від суми договору (14 450 000,00 грн.) за один день прострочення (01.07.2011), що складає 144 500,00 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнає. У відзиві на позовну заяву вих. №54-юр від 16.08.2012 Відповідач в обґрунтування своїх заперечень зазначає, що твердження Позивача щодо станом на 22.05.2012 поставка основного обладнання не здійснена, не відповідає дійсності, як і не відповідає дійсним обставинам даної справи твердження щодо прострочення поставки обладнання, оскільки його фактично було поставлено 08.06.2011, при строках - до 30.06.2011. Крім того, Відповідач вважає що строк позовної давності щодо стягнення пені розпочався 01.07.2011, а закінчився 30.06.2012. За твердженням Відповідача, зважаючи на те, що Позивач подав позовну заяву 02.07.2012, відповідно ним пропущено строк позовної давності, а відтак вимоги Позивача про стягнення неустойки у вигляді пені у розмірі 144 500,00 грн. на думку Відповідача задоволенню не підлягають.

04.09.2012 Відповідач надав доповнення до відзиву на позовну заяву вих. №57-юр від 20.08.2012.

16.08.2012 Позивач подав клопотання вих. №б/н від 16.08.2012, в якому просить суд застосувати заходи по забезпеченню позову шляхом накладення арешту на майно, що належить ТОВ «НВП «Укргідропресмаш»на праві власності, а саме маніпулятори МКП 5М в кількості 2 шт., які були придбані Відповідачем у ТОВ «КПО-Маркет»(Росія), та накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать ТОВ «НВП «Укргідропресмаш».

Заява Позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

У відповідності до ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов, зокрема, забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26 грудня 2011 року N 16 умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Як зазначено у Листі Вищого арбітражного суду України за № 01-8/516 від 22.09.2000 р. (зі змінами та доповненнями), умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент подання позову, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення господарського суду.

Крім того, як зазначено у Листі Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 „Про деякі питання практики забезпечення позову", у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предмету позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття заходів.

Оскільки Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у Відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо), не надано обґрунтування співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить Позивач (сума позову 144 500,00 грн.), з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту (1 200 000,00 грн.), суд відмовляє Позивачу в задоволенні клопотання про застосування заходів забезпечення позову.

16.08.2012 Позивачем також подано клопотання вих. №б/н від 16.08.2012 в якому він просить суд надіслати до органів внутрішніх справ чи прокуратури повідомлення про факт наявності в діях посадових осіб (працівників) Відповідача ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку, а саме ознаки злочину, передбаченого ст. 358 Кримінального кодексу України в діях директора Дерев'янко Ярослава Миколайовича та заступника генерального директора з економічних питань Данілюк Ольги Олексіївни, зупинити провадження в справі.

Суд відмовляє в задоволенні зазначеного клопотання Позивача, оскільки по-перше, надсилання повідомлення до органів внутрішніх справ чи прокуратури не є підставою, відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України, для зупинення провадження у справі. Крім того, ст.90 Господарського процесуального кодексу України не передбачено надсилання такого повідомлення за клопотанням сторони по справі.

В судовому засіданні 04.09.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників Позивача, Відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.04.2010 Закрите акціонерне товариство «ЛУГЦЕНТРОКУЗ», найменування якого було змінено на Приватне акціонерне товариство «ЛУГЦЕНТРОКУЗ ІМ. С.С. МОНЯТОВСЬКОГО»(Позивач, Замовник) та Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Укргідропресмаш»(Відповідач, Виконавець) уклали договір №32-01/02-10 (надалі -Договір) відповідно до умов якого Замовник доручив, а Виконавець зобов'язався на умовах та в строки, визначені дійсним Договором, виготовити та поставити наступне: запасні частини до пресу 1000 тс. на підставі Додатку №1, що є невід'ємною частиною Договору, обладнання для виготовлення чорнових вісей колісних пар на базі гідравлічного пресу зусиллям 1250 тс. відповідно до Додатків №№ 2, 3, 4, 5, 6, 7, що є невід'ємною частиною даного Договору; технічну документацію на поставлене обладнання; будівельне завдання на спорудження фундаментів (п.1.1. Договору).

Відповідно до п.1.3. Договору Замовник доручив, а Виконавець зобов'язався на умовах та в строки, передбачені дійсним Договором виконати монтаж обладнання, шеф-монтажні роботи та випробувальні роботи, навчання персоналу на підставі Додатків №№9, 10, що є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно з п.1.4. Договору, Замовник зобов'язується прийняти та оплатити обладнання та виконані роботи, відповідно до накладних та Акту виконаних робіт на умовах, визначених даним Договором.

Пунктом 1.6. Договору встановлені строки виготовлення обладнання, передбаченого цим Договором в шестимісячний строк після його підписання і здійснення авансового платежу у відповідності до додатку №11, здійснити його поставку на протязі наступного місяця після його виготовлення. Запуск поставленого обладнання і відкування дослідної партії чорнових вісей - не пізніше дев'ятого місяця з дня підписання цього Договору.

Договір підписаний Сторонами 22.04.2010.

Як вбачається з п.3.1. Договору, оплата за обладнання та виконувані роботи здійснюється в наступному порядку: Замовник сплачує Виконавцю аванс в сумі 276 700,00 грн. по специфікації №1 (Додаток №1) в строки, визначені в Додатку №10, який є невід'ємною частиною даного Договору; Замовник сплачує аванс в сумі 3 600 000,00 грн. по специфікації №2 (Додаток №2) в строки, визначені в Додатку №11, який є невід'ємною частиною даного Договору; суму Договору, що залишилась, та складає 10 574 300,00 грн. Замовник сплачує Виконавцю частинами на протязі 10 місяців, згідно з додатком №11, проти банківської гарантії, виставленої Виконавцем до 15 числа кожного місяця, як гарантія виконання Договору, зі строком оплати до 25 числа.

Додатком №10 до Договору, в якому мав бути визначений строк сплати авансу в сумі 276 700,00 грн. по специфікації №1, як це зазначено в п.3.1. Договору, не встановлено такого строку. Відповідно, строк оплати авансу в сумі 276 700,00 грн. по специфікації №1 сторонами не визначений.

Строк сплати авансу в сумі 3 600 000,00 грн. по специфікації №2, згідно з Додатком №11 до Договору визначений червнем 2010 року.

Авансовий платіж в сумі 3 600 000,00 грн. по специфікації №2 до Договору, здійснений Позивачем 11.06.2010, що підтверджується платіжним дорученням №002717. Відтак судом встановлено, що Позивачем виконані свої зобов'язання в частині перерахування авансу в повному обсязі.

Таким чином, виходячи з умов п.1.6. Договору, Відповідач зобов'язаний був виготовити обладнання в строк до 11.12.2010, здійснити його поставку в строк до 11.01.2011, запуск обладнання мав бути здійснений в строк до 11.03.2011.

Проте Відповідач порушив строки виготовлення, поставки та запуску обладнання, які встановлені Договором.

Як вбачається зі специфікацій №№ 1-7 до Договору, загальна вартість запасних частин та обладнання, яке мало бути виготовлене та поставлене Відповідачем становить 13 910 000,00 грн.

В той же час, виходячи з акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2010 по 18.10.2011, Відповідач поставив Позивачу запасні частини та обладнання на загальну суму 12 167 631,22 грн.

Таким чином, вартість обладнання, яке не поставлене становить 1 742 368,78 грн.

Відповідно до п.8.1. Договору, по закінченню робіт, сторони оформлюють Акт приймання-здачі виконаних робіт. Також Виконавець перед здійсненням наступного платежу відповідно до Додатку №11 до Договору має пред'являти Замовнику обсяги виконаних робіт з оформленням щомісячного Акту приймання-здачі виконаних робіт, в якому фіксуються виконанні обсяги робіт.

Відповідач монтажні роботи та запуск обладнання в строки, визначені Договором не здійснив, акт приймання-здачі виконаних робіт суду не надав.

Виходячи з п.9.2. Договору, у випадку порушення Виконавцем строків поставки обладнання та виконання робіт, він сплачує Замовнику неустойку в розмірі 1% від суми Договору за кожний день прострочення. Неустойка нараховується за весь час прострочення.

В своїй позовній заяві Позивач ставить питання про стягнення з Відповідача неустойки за порушення строку поставки обладнання в розмірі 144 500,00 грн., нарахувавши її за один день прострочення -01.07.2011. (14 450 000,00 грн. (сума Договору) х 1% = 144 500,00 грн.).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача неустойки в сумі 144 500,00 грн. за порушення умов Договору №32-01/02-10 від 22.04.2010 підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов укладеного договору. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з вимог ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 610 Цивільного кодексу України невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання. Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки, передбачені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання.

Сторони погодили розмір санкцій (неустойки) за порушення строків поставки обладнання та виконання робіт за Договором у відсотковому відношенні до суми зобов'язання за Договором, а саме, виходячи з 9.2. Договору, у випадку порушення Виконавцем строків поставки обладнання та виконання робіт, він сплачує Замовнику неустойку в розмірі 1% від суми Договору за кожний день прострочення. Неустойка нараховується за весь час прострочення.

Враховуючи той факт, що Позивачем доведено та підтверджено належними та допустимими доказами факт порушення Відповідачем строків поставки обладнання та здійснення робіт за Договором, позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача неустойки в розмірі 144 500,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилання Відповідача на те, що твердження Позивача щодо станом на 22.05.2012 поставка основного обладнання не здійснена, не відповідає дійсності, як і не відповідає дійсним обставинам даної справи твердження щодо прострочення поставки обладнання, оскільки його фактично було поставлено 08.06.2011, при строках - до 30.06.2011 є необґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач всупереч вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не надав доказів поставки обладнання на суму 1 742 368,78 грн., не надано доказів виконання робіт за Договором, не надано жодного акту приймання-здачі робіт, не доведено порушення Позивачем умов Договору.

Суд також вважає необґрунтованим посилання Відповідача на пропуск Позивачем строку позовної давності. Так Відповідач зазначає, що строк позовної давності щодо стягнення пені розпочався 01.07.2011, а закінчився 30.06.2012. За твердженням Відповідача, зважаючи на те, що Позивач подав позовну заяву 02.07.2012, відповідно ним пропущено строк позовної давності, а відтак вимоги Позивача про стягнення неустойки у вигляді пені у розмірі 144 500,00 грн. на думку Відповідача задоволенню не підлягають.

В той же час, судом встановлено, що Позивач подав позовну заяву 27.06.2012, що підтверджується штампом органу поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла позовна заява, а 02.07.2012 -це дата реєстрації канцелярією господарського суду Дніпропетровської області позовної заяви.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати у справі підлягають стягненню з Відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 43, 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Укргідропресмаш»(49033, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 106а, код ЄДРПОУ 35807313, р/р 260000010066499 у відділенні Дніпропетровської регіональної дирекції ВАТ ВТБ БАНК м. Дніпропетровська, МФО 321767) на користь приватного акціонерного товариства «ЛУГЦЕНТРОКУЗ ІМ. С.С. МОНЯТОВСЬКОГО»(91005, м. Луганськ, вул. Фрунзе, 107, корп.14, код ЄДРПОУ 13392898, р/р 26001962499162, філія ПАТ ПУМБ, м. Луганськ, МФО 334851) 144 500,00 грн. (сто сорок чотири тисячі п'ятсот гривень 00 копійок) неустойки, 2 890,00 грн. (дві тисячі вісімсот дев'яносто гривень 00 копійок) судового збору.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 07.09.2012.

Суддя А.Є. Соловйова